Рішення

від 01.04.2020 по справі 320/813/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року справа № 320/813/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001401303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001411303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001361303 від 01.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області №Ф-0001371303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001381303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001391303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 01.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення ним норм податкового законодавства є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Оскільки позивач немає жодного відношення до СТО Абсолютус , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , він ніколи не здійснював там свою діяльність. Також він не перебував в трудових відносинах з ОСОБА_2 . Крім того, перевірка фактичної діяльності СТО Абсолютус проводилась за відсутності позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

16 квітня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що ГУ ДФС у Київській області приймаючи спірні рішення щодо позивача, діяло в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Проведеною фактичною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність в СТО Абсолютус , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також встановлено, що позивач використовує найману роботу ОСОБА_3 , як слюсаря та ОСОБА_2 , як механіка, яким він виплачував заробітну плату, не подававши при цьому повідомлень про прийняття їх на роботу до відповідного податкового органу.

07 травня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що позивач ніколи не укладав трудових договорів з фізичними особами, в тому числі з ОСОБА_2 та не здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться АДРЕСА_2 , що підтверджується належними доказами, які відповідачем належним чином не спростовані.

21 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду даної справи в порядку письмового провадження, про що свідчить його підпис на клопотанні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 13 квітня 2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с.216).

Основним видом економічної діяльності позивача є: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

02 січня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято наказ № 8, яким вирішено організувати проведення фактичної перевірки станції технічного обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 27, з метою встановлення використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати таким працівникам доходів у вигляді заробітної плати без сплати належних податків та зборів до бюджету, а також здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, тривалістю 10 діб, починаючи з 04 січня 2019 року (т. 1 а.с. 26).

04 січня 2019 року ГУ ДФС у Київській області головним державним ревізорам-інспекторам відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Шобутенку Ю.М. та Біруку В.С. були видані направлення за № 13 та № 14 на фактичну перевірку станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 27 (т. 1 а.с.230-231).

Фактичну перевірку станції технічного обслуговування розпочато посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 04 січня 2019 року та закінчено 11 січня 2019 року.

Результати перевірки оформлені актом про результати фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 11 січня 2019 року № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , у якому міститься висновок про порушення ст. 176, ст. 51, п. 16-1 п.п. 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 6. п. 1 ст. 7, ст. 8 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08.07.2010 із змінами та доповненнями, ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322- VІІ зі змінами та доповненнями (т. 1 а.с. 232-235).

Зокрема, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 27 знаходиться СТО Абсолютус в якому ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування 2 група (ставка 20%). На момент перевірки в приміщенні знаходились ОСОБА_2 - механік та ОСОБА_3 - слюсар, що працюють у ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 він працює у ФОП ОСОБА_1 з моменту його реєстрації, а саме - 13.04.2017 та отримує заробітну плату у розмірі 7 000,00 грн. на місяць. Враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено йому заробітну плату на загальну суму 140 000,00 грн.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_1 з моменту його реєстрації.

За період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2017 року мінімальна заробітна плата становила - 3 200,00 грн., за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 3 723,00 грн. на місяць.

Враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі 70 276,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 до Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області не подавались звіти про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою І-ДФ за ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2017 року та І кв., ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2018 року.

Отже, ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено заробітну плату ОСОБА_3 у розмірі 140 000,00 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 70 276,00 грн. без сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

ФОП ОСОБА_1 не подавались до Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На підставі акту перевірки від 11 січня 2019 року № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , ГУ ДФС у Київській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 01 травня 2019 року № 0001401303, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 23 428,66 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 01 травня 2019 року № 0001411303, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі пені на 1 952,52 грн.

податкове повідомлення-рішення від 01 травня 2019 року № 0001361303, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500,00 грн.

Також, на підставі вищевказаного акта фактичної перевірки ГУ ДФС у Київській області ФОП ОСОБА_1 виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - НОМЕР_2 , згідно якої станом на 01 лютого 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15 460,72 грн.

01 лютого 2019 року ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення № 0001381303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 7 238,94 грн.

А також рішення № 0001391303 від 01 лютого 2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 3 400,00 грн. (т. 1 а.с. 12- 21).

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями пп. 75.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З аналізу даних правових норм права вбачається, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки, зокрема, за наявності визначених законом підстав та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, та службового посвідчення.

Судом встановлено, що наказ від 02 січня 2019 року № 8 Про проведення фактичної перевірки виданий відповідно до п.п. 75.13 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка станції технічного обслуговування розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 27 була проведена працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі вищевказаного наказу та направлень № 13 та № 14 від 04 січня 2019 року. Перевірку проведено в присутності механіка ОСОБА_2 . Особа встановлена на підставі паспорта серії НОМЕР_3 .

Перед початком перевірки перевіряючими пред`явлено ОСОБА_2 направлення на перевірку, в яких зазначено: дата їх видачі, назва контролюючого органу, вид перевірки, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади та прізвище посадових осіб контролюючого органу, що проводять перевірку. Вищевказана особа ознайомилась з направленнями на проведення перевірки, отримала копію наказу про проведення фактичної перевірки, про що свідчить її підпис у направленнях.

Копія складеного за наслідками проведеної перевірки акта, отримана позивачем, що підтверджується його підписом у акті.

Щодо встановлених порушень, які зафіксовані уповноваженими особами відповідача у вищевказаному акті про результати фактичної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку, відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Так, Закон України від 08 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , (далі - Закон № 2464-VI) визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункти 2, 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1(крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

За приписами частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно із законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 2,7 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Так, матеріалами справи підтверджено, що з квітня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 01 травня 2017 року він є платником єдиного податку за 2 групою.

15 квітня 2017 року між ТОВ Науково-виробниче комерційне підприємство АвтоІР-К (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 03/17. Згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, відповідно до умов договору та чинного законодавства України, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ІІ бокс площею 75,0 кв. м. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Строк дії договору встановлений: з 15 квітня 2017 року по 30 березня 2018 року. Після закінчення терміну дії договору приміщення має бути звільнене і передане орендодавцю за актом. За час фактичного користування після припинення дії цього договору до передачі приміщень за актом орендар зобов`язаний внести орендну плату у відповідному розмірі, крім випадків, коли орендар належним чином попередив орендодавця про необхідність підписання такого акту та дату його підписання (т. 1 а.с.27-31).

Вищевказане приміщення передано в оренду позивачу за актом прийому-передачі від 15 квітня 2017 року, підписаного сторонами договору (т. 1 а.с. 32).

В підтвердження виконання умов договору суборенди позивачем також долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - суборенди приміщення № ОУ-0000029 від 30.04.2017, № ОУ-0000033 від 30.05.2017, № ОУ-0000037 від 30.06.2017, № ОУ-0000044 від 31.07.2017, № ОУ-0000049 від 31.08.2017, рахунки-фактури № СФ-0000030 від 03.04.2017, № СФ-0000035 від 03.05.2017, № СФ-0000039 від 01.06.2017, № СФ-0000044 від 03.07.2017, № СФ-0000051 від 01.08.2017, а також квитанції про сплату орендних платежів від 26.04.2017, 16.05.2017, 16.06.2017, 18.07.2017, 16.08.2017 (т. 1 а.с. 115-126).

01 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 4 суборенди приміщень. Згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування відповідно до умов договору та чинного законодавства України нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а саме виробниче приміщення загальною площею 70 м кв. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Термін дії договору встановлений: з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Якщо по закінчення строку дії договору одна із сторін не подала іншій стороні заяву про припинення дії договору, цей договір вважається автоматично пролонгованим та оформляється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 131-134).

03 січня 2019 року між ТОВ ВІТАВІР-ТЕХАЛЬЯНС (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 1 суборенди приміщення. За умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, відповідно до умов цього договору суборенди та чинного законодавства України, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: виробниче приміщення загальною площею 100 м. кв. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Термін дії договору встановлений: з 03 січня 2019 року до 03 січня 2020 року. Якщо по закінчення строку дії договору одна із сторін не подала іншій стороні заяву про припинення дії договору, цей договір вважається автоматично пролонгованим та оформляється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 127-130).

З вищевказаних правочинів вбачається, що починаючи з квітня 2017 року позивач здійснював свою підприємницьку діяльність за наступними адресами: АДРЕСА_5 Чаплигіна, 21, м. Київ та вул. Сирецька, 39 А, м. Київ.

Також доказами здійснення позивачем своєї діяльності за вищевказаними адресами є документи, які ФОП ОСОБА_1 складав зі своїми контрагентами протягом 2017-2019 років зокрема видаткова накладна № Л0000000154 від 19 квітня 2017 року, накладна № SI 0012577439 від 08 лютого 2019 року, закази-наряди № 00013 від 29 липня 2018 року, № 00017 від 23 серпня 2018 року, № 00025 від 25 вересня 2018 року, № 00005 від 05 жовтня 2018 року, № 00014 від 11 листопада 2018 року, № 00012 від 18 грудня 2018 року, № 00012 від 10 грудня 2018 року, № 00001 від 04 січня 2019 року, № 00006 від 06 лютого 2019 року, № 000014 від 14 жовтня 2018 року (т. 1 а.с.135-146).

Отже, належними доказами по справі підтверджується, що для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 орендував вищевказані нежитлові приміщення.

Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів використання позивачем для здійснення своєї діяльності СТО Абсолютус , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Копія заказу-наряду № 257-75 від 28.11.2018 (т. 1 а.с. 72), в якому виконавцем зазначено ФОП ОСОБА_1 не є достовірним доказом на підставі якого можна встановити зазначені обставини, оскільки згідно пояснень ОСОБА_2 , допитаного в судовому засіданні в якості свідка, останній складав зазначений документ.

Крім того, з приводу обставин проведення фактичної перевірки представник позивача адвокат ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_2 із адвокатським запитом (т. 1 а.с. 211).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 наданих на адвокатський запит, останній планував співпрацювати з ФОП ОСОБА_1 в галузі ремонту автомобілів. Позивач надав йому в якості зразків копії власних документів для допомоги в реєстрації його як ФОП та здійснення в подальшому ним підприємницької діяльності. Серед наданих документів також містився й бланк заказ-наряду № 257-75 від 28.11.2018, на підставі якого позивач оформлює замовлення своїх клієнтів на ремонт автомобіля. ОСОБА_2 без відома позивача декілька разів використав цей бланк під час проведення ремонту автомобілів своїх знайомих. При цьому, оскільки він ще не був зареєстрований як ФОП, виконавцем зазначав ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 68-69).

Отже, доводи відповідача щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , не приймаються судом до уваги, оскільки дані обставини спростовуються наданими позивачем доказами.

Щодо перебування позивача в трудових відносинах з механіком ОСОБА_2 без оформлення відповідного трудового договору та без сплати до бюджету податків та зборів.

Згідно положень ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Дійсно 01 липня 2018 року між ОСОБА_2 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 3. За яким, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги. Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору сплачується згідно наряд-замовлення. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України, на умовах передоплати. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 2 а.с. 238-239).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання сторонами умов вищевказаного договору.

Так, в наданих письмових пояснень ОСОБА_2 зазначив, що ніколи не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Між ними дійсно був укладений цивільно-правовий договір № 3 від 01 липня 2018 року, але сторони правочину не виконали його умов, оскільки не розпочали співпрацювати. ОСОБА_2 не виконував роботи в інтересах позивача, а ФОП ОСОБА_1 не здійснював йому грошових виплат. Співпрацю вони планували розпочати після реєстрації ОСОБА_2 , як підприємця та оренди ним СТО Абсолютус . Про вказані обставини ОСОБА_2 повідомив працівників податкового органу під час проведення ними фактичної перевірки.

Викладені в письмових поясненнях обставини ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду 14 травня 2019 року під час допиту його в якості свідка, а також пояснив, що всі документи складені ним з використання реквізитів позивача, оскільки він не був зареєстрований як фізична особа-підприємець на той час.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що після укладення вищевказаного цивільно-правового договору він з ОСОБА_2 вирішили здійснювати діяльність, як два окремих суб`єкта господарювання.

Також позивачем додано до матеріалів справи докази згідно яких, ОСОБА_2 наразі зареєстрований як фізична особа підприємець, з видом діяльності - технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів та орендує у ТОВ "АЙЛАНТ-ЛТЛ" нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.13-19).

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_2 без укладення з ним трудового договору. Більш того, на момент проведення уповноваженими особами відповідача вищевказаної перевірки ОСОБА_2 здійснював ремонт автомобілів на СТО Абсолютус , до якого, як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 не має жодного відношення, адже останній здійснює підприємницьку діяльність за іншою адресою.

Суд зауважує, що висновок відповідача про перебування ФОП ОСОБА_1 в трудових відносинах з ОСОБА_3 без оформлення відповідного трудового договору не став підставою для проведення позивачу донарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій, оскільки прийняті відповідачем рішення стосуються виключно взаємовідносин позивача та ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, на переконання суду, доводи зазначені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, що ОСОБА_2 фактично допущений до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, чим останнім порушено вимоги Кодексу законів про працю України не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, виявленні порушення викладені в акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 11 січня 2019 року № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , спростовані позивачем під час розгляду даної справи.

Відтак спірні рішення податкового органу підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), що останнім здійснено не було.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням № 25 від 12 лютого 2019 року.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001401303 від 01.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001411303 від 01.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001361303 від 01.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області №Ф-0001371303 від 01.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001381303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001391303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 01.02.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ) судовий збір у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сороккопійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 01.04.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.