Постанова

від 17.11.2020 по справі 320/813/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 320/813/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі

за позовом фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби

у Київській області

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001401303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001411303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0001361303 від 01.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області №Ф-0001371303 від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001381303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0001391303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 01.02.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виявленні контролюючим органом порушення, викладені в акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 11 січня 2019 року № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , спростовані позивачем під час розгляду цієї справи.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на правомірності висновків акта перевірки та спірних рішеннях контролюючого органу.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 витребувано додаткові докази у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13/04/2017 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом економічної діяльності позивача є: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

15.04.2017 між ТОВ Науково-виробниче комерційне підприємство АвтоІР-К (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 03/17. Згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, відповідно до умов договору та чинного законодавства України, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ІІ бокс площею 75,0 кв. м. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Строк дії договору встановлений: з 15 квітня 2017 року по 30 березня 2018 року. Після закінчення терміну дії договору приміщення має бути звільнене і передане орендодавцю за актом. За час фактичного користування після припинення дії цього договору до передачі приміщень за актом орендар зобов`язаний внести орендну плату у відповідному розмірі, крім випадків, коли орендар належним чином попередив орендодавця про необхідність підписання такого акту та дату його підписання.

Вищевказане приміщення передано в оренду позивачу за актом прийому-передачі від 15.04.2017, підписаного сторонами договору.

У підтвердження виконання умов договору суборенди позивачем також долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - суборенди приміщення № ОУ-0000029 від 30.04.2017, № ОУ-0000033 від 30.05.2017, № ОУ-0000037 від 30.06.2017, № ОУ-0000044 від 31.07.2017, № ОУ-0000049 від 31.08.2017, рахунки-фактури № СФ-0000030 від 03.04.2017, № СФ-0000035 від 03.05.2017, № СФ-0000039 від 01.06.2017, № СФ-0000044 від 03.07.2017, № СФ-0000051 від 01.08.2017, а також квитанції про сплату орендних платежів від 26.04.2017, 16.05.2017, 16.06.2017, 18.07.2017, 16.08.2017 (т. 1 а.с. 115-126).

01.04.2018 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 4 суборенди приміщень. Згідно з яким, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування відповідно до умов договору та чинного законодавства України нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме виробниче приміщення загальною площею 70 м кв. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Термін дії договору встановлений: з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Якщо по закінчення строку дії договору одна із сторін не подала іншій стороні заяву про припинення дії договору, цей договір вважається автоматично пролонгованим та оформляється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

03.01.2019 між ТОВ ВІТАВІР-ТЕХАЛЬЯНС (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 1 суборенди приміщення. За умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, відповідно до умов цього договору суборенди та чинного законодавства України, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: виробниче приміщення загальною площею 100 м. кв. Приміщення (споруда) передається орендарю з устаткуванням та відповідним технічним забезпеченням, електроживленням міської мережі напругою 220-380 В. Термін дії договору встановлений: з 03 січня 2019 року до 03 січня 2020 року. Якщо по закінчення строку дії договору одна із сторін не подала іншій стороні заяву про припинення дії договору, цей договір вважається автоматично пролонгованим та оформляється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору

02.01.2019 ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ № 8, яким вирішено організувати проведення фактичної перевірки станції технічного обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з метою встановлення використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати таким працівникам доходів у вигляді заробітної плати без сплати належних податків та зборів до бюджету, а також здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, тривалістю 10 діб, починаючи з 04.01.2019.

04.01.2019 ГУ ДФС у Київській області головним державним ревізорам-інспекторам відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Шобутенку Ю.М. та Біруку В.С. були видані направлення за № 13 та № 14 на фактичну перевірку станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 27.

Фактичну перевірку станції технічного обслуговування розпочато посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 04.01.2019 та закінчено 11.01.2019, за результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , у якому зазначено порушення позивачем ст. 176, ст. 51, п. 16-1 п.п. 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 6. п. 1 ст. 7, ст. 8 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08.07.2010, ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322- VІІ.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом установлено, що за адресою: АДРЕСА_3 в якому, на переконання податкового органу, ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування 2 група (ставка 20%).

На момент перевірки у приміщенні цього СТО знаходились ОСОБА_3 - механік та ОСОБА_4 - слюсар.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 він працює у ФОП ОСОБА_1 з моменту його реєстрації, а саме - 13.04.2017 та отримує заробітну плату у розмірі 7 000,00 грн. на місяць. Враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено йому заробітну плату на загальну суму 140 000,00 грн.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_1 з моменту його реєстрації.

За період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2017 року мінімальна заробітна плата становила - 3 200,00 грн., за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 3 723,00 грн. на місяць.

Враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено ОСОБА_3 заробітну плату у розмірі 70 276,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 до Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області не подавались звіти про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою І-ДФ за ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2017 року та І кв., ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2018 року.

З цих підстав контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року виплачено заробітну плату ОСОБА_4 у розмірі 140 000,00 грн. та ОСОБА_3 у розмірі 70 276,00 грн. без сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

ФОП ОСОБА_1 не подавались до Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На підставі акту перевірки від 11.01.2019 № 18/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.05.2019, а саме:

1) № 0001401303, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 23 428,66 грн.;

2) № 0001411303, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі пені на 1 952,52 грн.

3) № 0001361303, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500,00 грн.

Також, на підставі вищевказаного акта фактичної перевірки ГУ ДФС у Київській області ФОП ОСОБА_1 виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001371303, згідно якої станом на 01.02.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15 460,72 грн.

01.02.2019 ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення:

1) № 0001381303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 7 238,94 грн.;

2) № 0001391303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 3 400,00 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.п. 75.1, 75.3 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п.п. 80.1, 80.2, 80.7 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.2.1 пунктів 164.1, 164.2 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку, відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Закон № 2464-VI визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункти 2, 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1(крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

Згідно з частинами 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У частині дванадцятій статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно із законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 2,7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Згідно пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок суб`єкта господарювання, у разі використання найманої праці, оформлювати трудові правовідносини у спосіб, визначений законодавством, та нараховувати і сплачувати до бюджету з виплаченого доходу працівників ЄСВ і ПДФО.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували використання позивачем найманої праці для здійснення його діяльності на СТО Абсолютус , яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 27.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, доводи апелянта щодо використання позивачем найманої праці ОСОБА_3 без укладання трудового договору, спростовуються доказами, наданими ним під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, зокрема свідоцтвом про реєстрацію ОСОБА_3 як самостійного суб`єкта господарювання та письмовими поясненнями вказаної особи, наданими суду.

Більш того, на момент проведення уповноваженими особами відповідача вищевказаної перевірки ОСОБА_3 здійснював ремонт автомобілів на СТО Абсолютус , до якого позивач не має жодного відношення, оскільки він здійснює свою підприємницьку діяльність за іншою адресою.

Доводи апелянта про те, що позивачем виплачено ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 70276,00 грн. за період з 01.05.2017 по 31.12.2018, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними доказами та засновуються на припущеннях контролюючого органу і його власних розрахунках вказаної суми, за основу яких взято мінімальну заробітну плату, а не конкретні документи, які б стосувалися саме діяльності позивача.

Втім, відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи доводи апелянта щодо перебування позивача в трудових відносинах з ОСОБА_4 без оформлення відповідного трудового договору, колегія суддів зазначає, що такий висновок податкового органу не було покладено в основу розрахунку щодо донарахування позивачу спірних у цій справі податкових зобов`язань та штрафних санкцій, оскільки відповідні рішення податкового органу стосуються виключно взаємовідносин позивача та ОСОБА_3 .

Отже, апелянтом не доведено наявності достатніх та необхідних правових підстав для винесення оспорюваних позивачем у цій справі податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішень.

Водночас, з матеріалів справи, зокрема матеріалів перевірки та письмових пояснень, наданих апелянтом на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, убачається, що всі висновки контролюючого органу засновані на припущеннях, які відповідно до статті 242 КАС України, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а вказані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення прийняті ним з порушенням принципу належного урядування.

У свою чергу, принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових задоволення позову в цій справі в повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 17 листопада 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: