Рішення

від 02.04.2020 по справі 826/6250/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м. Київ № 826/6250/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Лірія до 1) Головного управління ДПС у м. Києві, 2) Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Лірія звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016,

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2017 року, що було доставлено 01.02.2017, операційним днем та часом їх фактичного отримання.

Ухвалою від 24.01.2020 замінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві та залучено до участі у справі співвідповідача Державну податкову службу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, внаслідок чого позивач був позбавлеиий можливості направити до податкового органу податкову звітність.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними доказами.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Між Приватними підприємством Лірія та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016 , предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

01.02.2017 позивачем направлено засобами телекомунікаційного зв`язку податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року, а саме: податкову декларацію та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Проте, відповідно до квитанцій від 01.02.2017 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, але не прийнято, оскільки порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233. Можливо, припинено дію договору про визнання електронної звітності.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно припинено договір про визнання електронних документів та відмовлено у прийнятті податкової звітності, звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (підпункт 191.1.44 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України), а також підпунктом 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

На час виникнення спірних правовідносин принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису були визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, контролюючий орган діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об`єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на контролюючий орган покладено обов`язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов`язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Отже, суб`єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізував у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Надаючи правову оцінку обставинам щодо припинення відповідачем договору в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг .

Зокрема, відповідно до частини першої статті 14, частини першої статті 15 зазначеного Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм статті 16 цього Закону суб`єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов`язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов`язків суб`єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов`язки можуть встановлюватися цими суб`єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов`язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актах та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016 орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посилено сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено; зворотного відповідачем не доведено та, більш того, не надано жодних пояснень з приводу розірвання договору.

З огляду на викладене, з урахуванням належного способу захисту порушеного права позивача, приймаючи до уваги, що відсутні правові підстави для призупинення дії договору, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів, а також зобов`язання Державну податкову служба України прийняти податку звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року датою її надходження.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Лірія (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 20, код ЄДРПОУ 40763430) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними дій - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016, укладеного з Приватним підприємством "Лірія".

3. Зобов`язати Державну податкову службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року від 01.02.2017 та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2017 року (Д5) від 01.02.2017, поданими Приватним підприємством "Лірія", датою їх фактичного надходження.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства Лірія за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов