Рішення

від 02.04.2020 по справі 640/19509/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м. Київ № 640/19509/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) звернулося Державне інвестиційно-будівельне госпрозрахункове підприємство ІНВЕСТБУД-3000 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

В обґрунтування позовних вимог Державне інвестиційно-будівельне госпрозрахункове підприємство ІНВЕСТБУД-3000 зазначає про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ), яка на 57,7149% співпадає з переданою позивачу в оренду згідно рішення Київської міської ради від 15.03.2012 №313/7650 земельною ділянкою, площею 0,1865 га, по АДРЕСА_3 . Зазначаючи при цьому про необхідність правової охорони законного інтересу позивача у прагненні набути у користування земельну ділянку та завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Також, вказаною ухвалою суду залучено ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Уніком сервіс в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

04.11.2019 року через канцелярію суду представником Головного управління Держгеокадастру у м. Києві подано відзив, у якому відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0100 діяв у спосіб, межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, своїми діями не порушуючи прав та інтересів позивача, оскільки на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки інші зареєстровані та оформлені у власність земельні ділянки, розташовані в межах спірної ділянки, у відповідності до вимог чинного законодавства, у Державному земельному кадастрі були відсутні. Також, вважає неможливим скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки посилаючись на відсутність правових підстав.

Також, 04.11.2019 року через канцелярію суду представником Головного управління Держгеокадастру у м. Києві подані заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження, в якому останній просив про перехід до розгляду справи у порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року відмовлено представнику Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Дашко В.Ю. у задоволенні зазначеного клопотання.

14.11.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому останній просив відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві та задовольнити позов повністю.

Відповідачем у свою чергу 21.11.2019 року подані заперечення на відповідь на відзив.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 року № 109/830 Державному науково-виробничому підприємству Будінвест погоджено місце розташування житлового будинку на вул. Гоголівській, 45 у Шевченківському районі м. Києва на землях міської забудови орієнтовною площею 0,23 га.

17.08.2001 року між Київською міською радою та ДНВП Будінвест укладено договір резервування земельної ділянки (том 1, а.с. 97-99) площею 0,1850 га для розташування житлового будинку на АДРЕСА_3 терміном до 27.04.2004 року.

24.12.2003 року Спеціалізованою державною організацією Київська міська служба української інвестиційної експертизи було видано ДНВП Будінвест позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 101-102).

Наказом ректора Київського національного університету будівництва та архітектури № 253 від 28.08.2003 року (том 1, а.с. 103) ДНВП Будінвест вирішено реорганізувати шляхом перетворення в Державне науково-виробниче підприємство Центр Будінвест (надалі - ДНВП Центр Будінвест ).

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 (том 1, а.с. 109-110) затверджено проект відведення та передано ДНВП Центр Будінвест в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_5 за рахунок земель міської забудови.

19.11.2004 року між Київською міською радою та ДНВП Центр Будінвест було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 1132 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2004 за № 91-6-00375, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 площею 1865 кв. м, кадастровий № 8000000000:91:165:0030.

13.12.2004 року ДНВП Центр Будінвест отримано дозвіл № 1273-Шв/С на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05.09.2007 року № 1166 ДНВП Центр Будінвест дозволено здійснити на вул. Гоголівській, 45 у Шевченківському районі м. Києва проектування та будівництво житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення.

У зв`язку із ліквідацією ДНВП Центр Будінвест , на підставі договору № 1/10-08 від 01.10.2008 року функції замовника (забудовника) будівництва житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення на АДРЕСА_5 передані позивачу. Згідно з актом від 01.10.2008 року, позивач прийняв на баланс незавершене будівництво у складі житлового будинку, блоку соціально-побутового призначення та підземного паркінгу.

Рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 року № 313/7650 земельну ділянку площею 0,1865 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_5 передано позивачу за рахунок земель, відведених раніше ДНВП Центр Будінвест відповідно до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829.

Листом від 28.08.2017 року № 05707-14993 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), позивачу повідомлено про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_3 на підставі Рішення Київської міської ради від 15.03.2012 року № 313/7650, та необхідності оновлення актуальних даних, зокрема оригіналу витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянку, виданого Головним управління Держгеокадастру у м. Києві.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (станом на 01.10.2019 року) вбачається, що 12.12.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А). Державна реєстрація даної земельної ділянки була проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 10.11.2016 року, розробленої ТОВ Паралель-8 .

Рішенням № РВ-8000203602019 від 30.05.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 державним кадастровим реєстратором Берус Т . М . відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, у зв`язку з її перетином із земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 (співпадіння площі на 57,7149 %).

Речове право на земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 не зареєстроване, що підтверджується наявною у матеріалах справи наданою позивачем інформаційною довідкою (сформована 12.11.2019 року № 188514044 ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Речове право на земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 не зареєстроване, що підтверджується наявними у справі інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 188514044 від 12.11.2019 року.

13.08.2018 року позивач звертався до відповідача з листом, у якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А ), на підставі ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр через те, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

У відповідь листом № 19-26-0.22-5515/2-18 від 26.09.2018 року відповідач повідомив позивача, що в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрована заява ТОВ УНІКОМ СЕРВІС стосовно видачі Київською міською радою рішення про передачу в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2 (кадастровий № 8000000000:91:165:0100). На попереднє аналогічне звернення позивача за № 37 від 12.12.2017 року відповідач, листом № 19-26-0.22-967/2-18 від 20.02.2018 року повідомив позивача, що до управління надійшов лист ТОВ УНІКОМ СЕРВІС у якому повідомлялося, що останнє є власником багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, та вживає заходів щодо набуття прав власності/користування на зазначену земельну ділянку.

Поряд з цим, відповідно до наданої позивачем інформації - листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 17.01.2018 року № 0570291-1086, від 19.03.2018 року № 0570291-6085 в тексті яких наголошено про необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100. Аналогічну позицію підтверджують і лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 22.03.2018 року № 0570291-6446, лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 20.02.2018 року № 0570291-3952 та лист виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.03.2018 року № 006-670.

В той же час, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090011637, за наслідками якого було складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, а вироком Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №758/14826/18 останнього визнано винним у вчиненні таких злочинів, було встановлено підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 року у справі №02/2-428 (№02/2-428/2012) про затвердження мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнання права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, загальною площею 5160,7 кв.м., розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_2 ), яку внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи обставини існування яких складають порушення законного інтересу позивача у прагненні завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення по АДРЕСА_5 , рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2019 року у справі № 910/6375/19, яке набрало законної сили 23.08.2019 року, скасовано записи про право власності №№ 22288547, 22288809, а саме: про право приватної власності ТОВ УНІКОМ СЕРВІС на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Даним судовим рішенням також встановлено відсутність доказів існування як такого багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а також нікчемність всіх правочинів щодо відчуження останнього, в тому числі, на користь ОСОБА_1 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС , оскільки вони є наслідком злочину, а їх предмети (право власності) виникли на підставі підробленого судового рішення, що встановлено вироком Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 року у кримінальній справі № 758/14826/18, який набрав законної сили 12.01.2019 року.

В силу приписів частин 4, 5, 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

За змістом ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (існування злочинних дій третіх осіб, спрямованих на незаконне заволодіння майном на підставі нікчемних правочинів, на набуття якого у власність очікував позивач за наслідками завершення будівництва), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суд також приймає до уваги висновки за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 6543/18-42/19077/19078/18-42 від 13.09.2018 року, а саме: об`єкт нерухомості - багатоповерховий житловий будинок з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, знаходиться в стані незавершеного будівництва і є єдиним запроектованим комплексом за будівельною адресою (адреса за проектом): м. Київ, вул. Гоголівська, 45. На земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А ), розташована частина житлового комплексу, а саме: блок соціально-побутового призначення з підземним паркінгом та гостьовою автостоянкою (над частиною підземного паркінгу). Інша частина, а саме: житловий будинок, розташований за межами земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100.

Товариством з обмеженою відповідальністю Земельний стандарт , на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2012 року № 313/7650, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_5 . Рішенням № РВ-8000203602019 від 30.05.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 державним кадастровим реєстратором Берус Т.М. відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 зокрема, у зв`язку з її перетином із земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 (співпадіння площі на 57,7149 %).

03.10.2019 року позивач вкотре звернувся до відповідача з клопотанням про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (літ . А )., повідомивши відповідача, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 року у справі № 910/6375/19, яке набрало законної сили 23.08.2019 року, скасовано записи про право власності №№ 22288547, 22288809, а саме: про право приватної власності ТОВ УНІКОМ СЕРВІС на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

З тексту листа відповідача від 31.10.2019 року № 19-26-022-5296/2-19, вбачається, що відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до пункту 114 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Також в листі відповідача від 31.10.2019 року зазначено, що оскільки у Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві відсутня інформація про те, з чиєї вини не були зареєстровані речові права на земельну ділянку зазначену у зверненні, державна реєстрація такої земельної ділянки не може бути скасована у випадках передбачених порядком.

Надаючи оцінку спірними правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр , внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 статті 9 цього Закону, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , державна реєстрація земельних ділянок, серед іншого, здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1-2 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування відмови у вчиненні дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровим № 8000000000:91:165:0100, відповідач посилається на приписи пп. 2 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (надалі - Порядок ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, згідно з яким державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Відповідач посилається на те, що до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не надходила інформація, яка б підтверджувала вину ОСОБА_1 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС у тому, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не було зареєстроване.

Суд зазначає, що в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на норму пп. 2 п. 114 Порядку, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку із втратою чинності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99).

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 була проведена 12.12.2016 року під час дії пп. 2 п. 114 Порядку у редакції яка діяла до 08.09.2017 року.

Однак, станом на 12.12.2017 року, тобто після спливу одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100, пп. 2 п. 114 Порядку (у редакції від 09.12.2017 року) передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

В матеріалах справи міститься інформація проте, що речове право на земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 не зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 188514044 від 12.11.2019 року.

З урахуванням того, що судовими рішенням встановлено відсутність доказів існування як такого багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а також нікчемність всіх правочинів щодо відчуження останнього, в тому числі, на користь ОСОБА_1 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС , оскільки вони є наслідком злочину, а їх предмети (право власності) виникли на підставі підробленого судового рішення, таким чином не залишають сумнівів у тому, що ні заявник ОСОБА_1 , ні ТОВ УНІКОМ СЕРВІС не мають жодних правових підстав для реєстрації за ними речових прав на земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:91:165:0100.

Відтак, вина даних осіб у тому, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 речове право на неї не було зареєстроване, є очевидною.

Більш того, оскільки така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, отже позивач, у будь-якому випадку наділений правом звернення із клопотанням про розроблення документації з землеустрою з метою її подальшого відведення, що підтверджується і наявними у справі матеріалами.

Суд звертає увагу, що формування земельної ділянки № 8000000000:91:165:0100 з усталеними межами фактично позбавляє позивача права здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташований багатоповерховий житловий будинок з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, знаходиться в стані незавершеного будівництва і є єдиним запроектованим комплексом за будівельною адресою (адреса за проектом): м. Київ, вул. Гоголівська, 45, замовником будівництва якого є позивач.

Крім того суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Аналогічна правова позиція щодо змісту дискреційних повноважень та випадків їх відсутності наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі N 1640/2594/18, провадження N К/9901/67463/18.

Тому, обов`язок Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ . А ) не є дискреційним , оскільки таке скасування є конкретною дією, яку має вчинити відповідач, і при цьому законодавством не передбачено будь-якої альтернативи цій дії.

Таким чином суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача полягає у протиправному невиконанні вимог ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , порушує право позивача на внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 45, оскільки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації (ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Завданням адміністративного судочинства, слідуючи ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17 зазначається, що за своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: Дозволено все, що передбачено у законі , а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: Дозволено все, що не забороняється законом .

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджується необхідність правової охорони законного інтересу позивача у прагненні набути у користування земельну ділянку та завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення по АДРЕСА_3 . Існування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: м. Київ, вул . Гоголівська , 45-Г (літ. А )., яка на 57,7149% співпадає з переданою позивачу в оренду згідно рішення Київської міської ради від 15.03.2012 року №313/7650 земельною ділянкою, площею 0,1865 га, для будівництва відповідного об`єкту, суд вважає ефективним обраний позивачем спосіб захисту такого інтересу.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №155 від 27.09.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69, код ЄДРПОУ 39802366) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн на користь на користь Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" (адреса: 03113, м. Київ, пр. Артилерійський, 7-9, код ЄДРПОУ 31171450).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда