Постанова

від 28.07.2020 по справі 640/19509/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19509/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства Інвестбуд-3000 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державне інвестиційно-будівельне госпрозрахункове підприємство Інвестбуд-3000 звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у м. Києві вчинило протиправну бездіяльність, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), яка на 57,7149% співпадає з переданою позивачу в оренду згідно рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №313/7650 земельною ділянкою, площею 0,1865 га, по АДРЕСА_1 . Зазначаючи при цьому про необхідність правової охорони законного інтересу позивача у прагненні набути у користування земельну ділянку та завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зазначає, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0100 діяв у спосіб, в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, своїми діями не порушуючи прав та інтересів позивача, оскільки на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки інші зареєстровані та оформлені у власність земельні ділянки, розташовані в межах спірної ділянки, у відповідності до вимог чинного законодавства, у Державному земельному кадастрі були відсутні. Також, вважає неможливим скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки посилаючись на відсутність правових підстав.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення в силі.

Розглянувши матеріали справи та вказану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2000 року № 109/830 Державному науково-виробничому підприємству Будінвест погоджено місце розташування житлового будинку на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 0,23 га.

17 серпня 2001 року між Київською міською радою та ДНВП Будінвест укладено договір резервування земельної ділянки (том 1, а.с. 97-99) площею 0,1850 га для розташування житлового будинку на АДРЕСА_1 терміном до 27 квітня 2004 року.

24 грудня 2003 року Спеціалізованою державною організацією Київська міська служба української інвестиційної експертизи було видано ДНВП Будінвест позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 101-102).

Наказом ректора Київського національного університету будівництва та архітектури № 253 від 28 серпня 2003 року (том 1, а.с. 103) ДНВП Будінвест вирішено реорганізувати шляхом перетворення в Державне науково-виробниче підприємство Центр Будінвест (надалі - ДНВП Центр Будінвест ).

Рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 419/1829 (том 1, а.с. 109-110) затверджено проект відведення та передано ДНВП Центр Будінвест в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

19 листопада 2004 року між Київською міською радою та ДНВП Центр Будінвест було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 1132 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26 листопада 2004 року за № 91-6-00375, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва, площею 1865 кв. м, кадастровий № 8000000000:91:165:0030.

13 грудня 2004 року ДНВП Центр Будінвест отримано дозвіл № 1273-Шв/С на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2007 року № 1166 ДНВП Центр Будінвест дозволено здійснити на АДРЕСА_1 проектування та будівництво житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення.

У зв`язку із ліквідацією ДНВП Центр Будінвест , на підставі договору № 1/10-08 від 01 жовтня 2008 року функції замовника (забудовника) будівництва житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення на АДРЕСА_1 передані позивачу. Згідно з актом від 01 жовтня 2008 року, позивач прийняв на баланс незавершене будівництво у складі житлового будинку, блоку соціально-побутового призначення та підземного паркінгу.

Рішенням Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 313/7650 земельну ділянку площею 0,1865 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 передано позивачу за рахунок земель, відведених раніше ДНВП Центр Будінвест відповідно до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 419/1829.

Листом від 28 серпня 2017 року № 05707-14993 Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) позивачу повідомлено про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 45 на підставі Рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 313/7650, та необхідності оновлення актуальних даних, зокрема, оригіналу витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянку, виданого Головним управління Держгеокадастру у м. Києві.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (станом на 01 жовтня 2019 року) вбачається, що 12 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А). Державна реєстрація даної земельної ділянки була проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 10 листопада 2016 року, розробленої ТОВ Паралель-8 .

Рішенням № РВ-8000203602019 від 30 травня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 державним кадастровим реєстратором Берус Т.М. відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, у зв`язку з її перетином із земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 (співпадіння площі на 57,7149 %).

Речове право на земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 не зареєстроване, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою№ 188514044, сформованою 12 листопада 2019 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

13 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), на підставі ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр через те, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Листом № 19-26-0.22-5515/2-18 від 26 вересня 2018 року відповідач повідомив позивача, що в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрована заява ТОВ УНІКОМ СЕРВІС стосовно видачі Київською міською радою рішення про передачу в оренду земельної ділянки на вул. Гоголівській, 45-Г (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва (кадастровий № 8000000000:91:165:0100).

На попереднє аналогічне звернення позивача № 37 від 12 грудня 2017 року відповідач листом № 19-26-0.22-967/2-18 від 20 лютого 2018 року повідомив, що до управління надійшов лист ТОВ УНІКОМ СЕРВІС , в якому повідомлялося, що останнє є власником багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:91:165:0100, та вживає заходів щодо набуття прав власності/користування на зазначену земельну ділянку.

Разом з цим, листами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 17 січня 2018 року № 0570291-1086, від 19 березня 2018 року № 0570291-6085 наголошено про необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100. Аналогічну позицію підтверджують і листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 22 березня 2018 року № 0570291-6446, від 20 лютого 2018 року № 0570291-3952 та лист виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 березня 2018 року № 006-670.

Також судом було встановлено, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090011637, за наслідками якого було складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 статті 376-1, ч. 4 статті 358 Кримінального кодексу України, а вироком Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №758/14826/18 останнього визнано винним у вчиненні таких злочинів, було встановлено підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року у справі №02/2-428 (№02/2-428/2012) про затвердження мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, загальною площею 5160,7 кв.м., розташований на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ . А), яку внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи обставини, існування яких складають порушення законного інтересу позивача у прагненні завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1, рішенням Господарського суду м. Києва від 18 липня 2019 року у справі № 910/6375/19, яке набрало законної сили 23 серпня 2019 року, скасовано записи про право власності №№ 22288547, 22288809, а саме: про право приватної власності ТОВ УНІКОМ СЕРВІС на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, вказане рішення законної сили не набрало, проте з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржене в апеляційному порядку воно не було.

Даним судовим рішенням також встановлено відсутність доказів існування як такого багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, а також нікчемність всіх правочинів щодо відчуження останнього, в тому числі, на користь ОСОБА_5 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС , оскільки вони є наслідком злочину, а їх предмети (право власності) виникли на підставі підробленого судового рішення, що встановлено вироком Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у кримінальній справі № 758/14826/18, який набрав законної сили 12 січня 2019 року.

Відповідно до ч.4, 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини щодо існування злочинних дій третіх осіб, спрямованих на незаконне заволодіння майном на підставі нікчемних правочинів, на набуття якого у власність очікував позивач за наслідками завершення будівництва.

ТОВ Земельний стандарт на підставі рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 313/7650 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1.

Рішенням № РВ-8000203602019 від 30 травня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству ІНВЕСТБУД-3000 державним кадастровим реєстратором Берус Т.М. відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, у зв`язку з її перетином із земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 (співпадіння площі на 57,7149 %).

03 жовтня 2019 року позивач знову звернувся до відповідача з клопотанням про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А)., повідомивши відповідача, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2019 року у справі № 910/6375/19 скасовано записи про право власності №№ 22288547, 22288809, а саме: про право приватної власності ТОВ УНІКОМ СЕРВІС на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 31 жовтня 2019 року № 19-26-022-5296/2-19 відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до пункту 114 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Зазначено, що оскільки у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відсутня інформація про те, з чиєї вини не були зареєстровані речові права на земельну ділянку, зазначену у зверненні, державна реєстрація такої земельної ділянки не може бути скасована у випадках, передбачених порядком.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач наводить обґрунтування законності та правомірності державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, однак, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірність такої реєстрації не ставиться під сумнів та не оскаржується в межах даного провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами

Згідно ч. 1 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр , внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 статті 9 цього Закону, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 3, 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельних ділянок, серед іншого, здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

Крім того, ч.10 статті 24 доповнено абзацом четвертим, згідно із Законом № 340-IX від 05 грудня 2019 року, такого змісту: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки .

Так, з наведеного вище встановлено, що відмовляючи у вчиненні дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровим № 8000000000:91:165:0100, відповідач посилається на приписи пп. 2 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, згідно якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Зазначає, що до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не надходила інформація, яка б підтверджувала вину ОСОБА_5 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС у тому, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не було зареєстроване.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на норму пп. 2 п. 114 Порядку, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку із втратою чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100 була проведена 12 грудня 2016 року, тобто, під час дії пп. 2 п. 114 Порядку у редакції, яка діяла до 08 вересня 2017 року.

Однак, станом на 12 грудня 2017 року, тобто після спливу одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100, пп. 2 п. 114 Порядку (у редакції від 09 грудня 2017 року) передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Як зазначалося вище, речове право на земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 не зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 188514044 від 12 листопада 2019 року та було доведено до відома відповідача позивачем.

Зокрема, 03 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:165:0100. До листа позивача було долучено копію рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2019 року у справі № 910/6375/19, яке набрало законної сили 23 серпня 2019 року згідно відмітки суду на звороті копії цього рішення . Також до листа було долучено копію вироку Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у кримінальній справі № 758/14826/18, який набрав законної сили 04 червня 2019 року (згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень).

Щодо наявності вини заявника у не реєстрації права власності на земельну ділянку, то вказаними судовими рішенням встановлено відсутність доказів взагалі існування як такого багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, а також встановлено нікчемність всіх правочинів щодо відчуження останнього, в тому числі, на користь ОСОБА_5 та ТОВ УНІКОМ СЕРВІС , оскільки вони є наслідком злочину, а їх предмети (право власності) виникли на підставі підробленого судового рішення.

Таким чином, ні заявник ОСОБА_5 , ні ТОВ УНІКОМ СЕРВІС не мають жодних правових підстав для реєстрації за ними речових прав на земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:91:165:0100. Відповідно, вина даних осіб у тому, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:165:0100 речове право на неї не було зареєстроване, є очевидною.

Отже, протиправна бездіяльність відповідача полягає у безпідставному невиконанні вимог ч. 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , що порушує право позивача на внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки знаходження в межах земельної ділянки, яку необхідно зареєструвати позивачу, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації (ч. 6 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та забезпечить повноцінний захист порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача.

Щодо твердження апелянта у скарзі про відсутність законного інтересу позивача, слід зазначити таке.

Так, при зверненні до суду позивач обґрунтовував наявність у нього права на позов законним інтересом, що полягає у прагненні отримати у користування земельну ділянку, виділену позивачу ще у 2012 році, з метою завершення будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Наявність такого інтересу обґрунтовується наданими позивачем доказами, що підтверджують правомірне здійснення позивачем будівництва житлового будинку та наявність перешкод для державної реєстрації земельної ділянки, на якій проводилося будівництво.

Заперечуючи наявність законного інтересу позивача, відповідач помилково ототожнює його із суб`єктивним правом оренди або законодавчою підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Тому такі доводи позивача не заслуговують на увагу.

Крім того, п.12 рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві , на який посилається відповідач та який передбачає втрату чинності всіма прийнятими та не виконаними раніше рішеннями, відповідно до яких зацікавлені особи мають право укласти договори оренди землі, суперечить ч. 1 статті 58 Конституції України. Даний пункт не може скасовувати дію рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 313/7650, яким позивачу передано земельну ділянку площею 0,1865 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Щодо тверджень скаржника про дискреційність повноважень Державних кадастрових реєстраторів органів Держгеокадастру.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Водночас, відповідно до п.4 ч.1 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Отже, суд має право зобов`язувати відповідача вчиняти дії чи приймати рішення (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18).

Таким чином, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а інших підстав для відмови відповідачем не зазначено, що свідчить про вчинення позивачем всіх необхідних дій та подання ним всіх відповідних документів, і іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували ефективний захист прав і свобод позивача. Таким чином, в даному випадку застосування зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Отже, обов`язок Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1601 га з кадастровим № 8000000000:91:165:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) не є дискреційним, оскільки таке скасування є конкретною дією, яку має вчинити відповідач при наявності передбачених законодавством умов та за відсутності будь-якої альтернативи цій дії. Наявність таких умов судом встановлено та обґрунтовано вище.

Відтак, аналіз віще наведеного дає підстави апеляційному суду дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів вчинення оскаржуваної бездіяльності.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 28 липня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев