Рішення

від 31.03.2020 по справі 911/3117/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2020 р. Справа № 911/3117/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Донпроммаш", 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 8 А, офіс 402

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс", 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 115

про стягнення помилково перерахованих 18 343,12 грн

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Донпроммаш" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс" про стягнення 18 343,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було помилково перераховані кошти згідно рахунку № 668 від 27.08.2019 у розмірі 18 000,00 грн, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 18 000,00 грн помилково перерахованих коштів та 145,00 грн 3% річних і 198,12 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За клопотанням позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому саттею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 115.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернувся без вручення відповідачеві з відміткою про причину повернення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням встановленого строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, який зареєстрований у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень пунку 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Донпроммаш" (Позивач) 28.08.2019 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс" (Відповідач) було перераховано кошти в загальному розмірі 18 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 28.08.2019 з призначенням платежу "за ТМЦ згідно рахунку №668 від 27.08.19 у т. ч. ПДВ 20% 3000 грн".

Позивач зазначає, що ці грошові кошти на рахунок відповідача було перераховано помилково, оскільки між сторонами на момент помилкового перерахування коштів відсутні укладені договори, за якими позивач набуває обов`язку з оплати будь-яких грошових сум на користь відповідача.

09 вересня 2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення помилково перерахованих коштів за вих. № 1001-09/09 від 09.09.2019, в якій позивач просив протягом 7 днів повернути помилково перераховані кошти у розмірі 18 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 268 від 28.08.2019. В якості доказів направлення даної вимоги відповідачу позивачем долучено до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 09.09.2019, поштову накладну від 09.09.2019 та фіскальний чек.

Позивач зазначає, що лист (вимога) №1001-09/09 від 09.09.2019 було повернуто підприємством зв`язку позивачу із зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання".

Оскільки грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн перераховані відповідачу помилково та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, то позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 18 000,00грн, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

За змістом частини першої статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до пунктів 1.23., 1.24. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій чи майновій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Донпроммаш" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 18 000,000 грн зі свого рахунку на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс", що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 28.08.2019 на суму 18 000,00 грн.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як стверджує позивач, вказані грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн були перераховані на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало станом на серпень 2019 року жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 18 000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов`язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними та достовірними доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 18 000,00 грн. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Вищевстановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов`язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс".

Крім того, посилаючись на частину другу статті 625 та частину другу статті 1214 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 145,00 грн 3% річних та 198,12грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.08.2019 (наступний день після отримання відповідачем коштів) по 05.12.2019 (дата подачі позовної заяви).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних господарський суд враховує, що за положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Крім того відповідно до частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат суд приходить до висновку, що такі нарахування здійснено невірно, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, листом (вимогою) № 1001-09/09 від 09.09.2019 позивач просив відповідача у 7-ми денний строк повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. Однак даний лист (вимога) було повернуто позивачу поштовим відділенням із зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання", відповідно до відбитку штемпеля Укрпошти повернення здійснено 27.09.2019.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів, яке набуло статусу грошового, виникає з моменту пред`явлення вимоги, а також позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 щодо відмови відповідача отримувати кореспонденцію за адресою його місцезнаходження, судом визначено, що відповідач повинен був повернути грошові кошти у строк до 04.10.2019 включно (27.09.2019 + 7 днів).

В межах вказаного позивачем періоду з 29.08.2019 по 05.12.2019 правомірною є вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.10.2019 по 05.12.2019.

У зв`язку з чим судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено власний розрахунок.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 18000.00 05.10.2019 - 05.12.2019 62 3 % 91.73

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 05.10.2019 - 05.12.2019 18000.00 1.008 144.13 18144.13

Враховуючи, що відповідачем доказів на підтвердження існування правових підстав для набуття спірної суми грошових коштів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню помилково перерахованих 18 000,00 грн, 91,73 грн 3% річних та 144,13 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Люкс" (07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 115, код 40738844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Донпроммаш" (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 8 А, офіс 402, код 33920093) помилково перерахованих 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп., 91 (дев`яносто одну) грн 73 коп. 3 % річних, 144 (сто сорок чотири) грн 13 коп. інфляційних втрат та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 31.03.2020