Рішення

від 02.04.2020 по справі 911/70/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2020 р. Справа № 911/70/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

позов Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Товариство Меду» ,

Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка

про стягнення 93040,32 грн.

Обставини справи:

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Товариство Меду» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди від 08.12.2016 р. № 42/16 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16 в загальному розмірі 93040,32 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено розгляд справи № 911/70/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов, позивачем - відповіді на відзив на позов.

26.02.2020 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.03.2020 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позов.

В ході дослідження документів, які надійшли до суду від позивача та відповідача, а також аналізу приписів ГПК України, якими врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлено наступне:

Приписами частини четвертої статті 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Як вже зазначалось, від відповідача надійшов відзив на позов.

Так, в зазначеному відзиві заявник, крім іншого, просить здійснювати розгляд даного спору за правилами загального позовного провадження, вмотивовуючи дану вимогу тим, що розрахунок заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є невірним та підлягає уточненню.

Поряд з зазначеним, судом встановлено, що вказаний відзив підписаний, як в ньому зазначено представником відповідача - С.Д. Гайдай. На підтвердження наявності у вказаної особи відповідних повноважень до відзиву долучено копію довіреності. Крім того, на підтвердження викладених у відзиві обставин також долучено ксерокопії рахунку від 12.09.2018 р. № 187; акту звіряння розрахунків станом на 30.09.2019 р.; розрахунку від 01.10.2019 р.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 , затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з тим, долучені до відзиву, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються, в тому числі вимога про розгляд даного спору в порядку загального позовного провадження, копії документів, а також копія довіреності - на підтвердження повноважень Гайдай С.Д., як представника відповідача не засвідчені у відповідності до норм законодавства, у зв`язку з чим, не можуть бути прийняті судом до уваги як докази у справі.

Крім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу відповідача на приписи частини третьої статті 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як вже зазначалось, згідно змісту відзиву, останній підписано представником відповідача Гайдай С.Д. Поряд з цим, довіреність, неналежним чином завірена копія якої долучена до матеріалів відзиву на підтвердження наявності у вказаної особи повноважень представляти інтереси відповідача в суді, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали долучені до відзиву не містять, зокрема трудового договору (контракту), на підставі якого вказана особа уповноважена діяти від імені відповідача.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів наявності повноважень у Гайдай С.Д. діяти від імені відповідача, суд не приймає до розгляду поданий такою особою у даній справі відзив, в тому числі вимогу про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

Слід зазначити, що позивачем надано відповідь на вказаний відзив, в якому вказано, зокрема про відсутність належних доказів повноважень Гайдай С.Д., як представника відповідача. Копію вказаної відповіді направлено 16.03.2020 р. на адресу місцезнаходження відповідача, проте станом на сьогодні на адресу суду заперечення відносно викладених у відповіді на відзив обставин від відповідача не надійшли.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною першою та частиною другою статті 251 ГПК України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до приписів частини п`ятої вищевказаної статті ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Виходячи з наведеного, врахувавши відсутність клопотань сторін, подані уповноваженими на те представниками щодо розгляду даного спору в судовому засіданні, суд розглядає даний спір за наявними в матеріалах справи документами без повідомлення учасників справи.

Розглянувши позов Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Товариство Меду» про стягнення заборгованості, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

08.12.2016 р. між Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" (орендар) укладено договір оренди № 42/16 майна, що належить до майнового комплексу НАН України.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, частину нежитлового приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі-майно) загальною площею 113,40 кв.м., розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3), що перебуває на балансі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 20.07.2016 р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.06.2016 р. 522000,00 грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою іншого використання нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 р. 6525,00 грн.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (п. 3.1. договору).

В п. 3.3. договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України (індексація орендної плати у 2016 році не проводиться згідно із ст. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 №928-VIII).

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п.п. 3.7., 3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 відсотків від суми заборгованості.

08.12.2016 р. між сторонами договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, що є предметом оренди згідно зазначеного договору (додаток № 2 до договору оренди № 42/16 від 08.12.2016 р.), відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування державне майно, частину нежитлового приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі-майно) загальною площею 113,40 кв.м., розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3).

В подальшому, 30.09.2019 р. між сторонами договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, що є предметом оренди згідно зазначеного договору оренди № 42/16 від 08.12.2016 р., відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає нежитлове приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі-майно) загальною площею 113,40 кв.м., розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки: від 15.04.2019 р. № 60 на суму 10271,71 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за березень), від 04.06.2019 р. № 91 на суму 10368,36 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за квітень), від 02.07.2019 р. № 116 на суму 10436,69 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за травень), від 12.07.2019 р. № 126 на суму 10319,55 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за червень), від 09.09.2019 р. № 153 на суму 10261,27 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за липень), від 12.09.2019 р. № 181 на суму 12000,00 грн. (відшкодування послуг за договором оренди за серпень-вересень).

Крім того, позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань було виставлено останньому рахунки з зобов`язань по пені та штрафу, а саме: від 12.09.2019 р. № 187 на суму 1089,94 грн. (штраф), від 15.04.2019 р. № 66 на суму 219,13 грн. (пеня), від 15.04.2019 р. № 68 на суму 217,92 грн. (пеня), від 15.04.2019 р. № 69 на суму 549,90 грн. (пеня), від 15.04.2019 р. № 70 на суму 271,23 грн. (пеня), від 04.06.2019 р. № 95 на суму 454,77 грн. (пеня), від 04.06.2019 р. № 93 на суму 491,14 грн. (пеня), від 09.09.2019 р. № 161 на суму 875,67 грн. (пеня), від 09.09.2019 р. № 164 на суму 800,21 грн. (пеня), від 09.09.2019 р. № 163 на суму 505,54 грн. (пеня), від 09.09.2019 р. № 162 на суму 499,86 грн. (пеня), від 09.09.2019 р. № 160 на суму 940,49 грн. (пеня), від 30.09.2019 р. № 198 на суму 105,10 грн. (пеня), від 30.09.2019 р. № 199 на суму 123,00 грн. (пеня), від 30.09.2019 р. № 197 на суму 201,90 грн. (пеня), від 30.09.2019 р. № 196 на суму 204,20 грн. (пеня), від 30.09.2019 р. № 195 на суму 202,80 грн. (пеня).

Окрім наведеного, до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками з обох сторін договору оренди та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача, а саме: акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за серпень-вересень 2019 р. згідно з рахунком № 181 від 12.09.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за липень 2019 р. згідно з рахунком № 153 від 09.09.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за червень 2019 р. згідно з рахунком № 126 від 12.07.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за квітень 2019 р. згідно з рахунком № 91 від 04.06.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за березень 2019 р. згідно з рахунком № 60 від 15.04.2019 р.

Так, з посиланням на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо орендної плати, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за вищенаведеним договором у загальному розмірі 69910,38 грн., з яких: 62157,58 грн. основного боргу по орендній платі, 6662,86 грн. пені та 1089,94 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої ст. 284 Господарського кодексу України та частини другої ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами першою та другою ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однією із істотних умов договору оренди державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до частини другої ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною третьою ст. 285 Господарського кодексу України та частиною третьою ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з поданих позивачем доказів, останнім виконано свої зобов`язання за вищенаведеним договором в повному обсязі, а саме: передано орендарю визначене договором нерухоме майно. Поряд з цим, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного законодавства та умов договору, за період користування орендованим майном орендну плату здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати на суму 62157,58 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано було заявлено вимогу про стягнення 62157,58 грн. основного боргу за договором оренди № 42/16 від 08.12.2016 р., відповідачем дані обставини належними доказами не спростовано.

Поряд з зазначеним, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6662,86 грн. пені та 1089,94 грн. штрафу, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором оренди № 42/16 від 08.12.2016 р.

Згідно з п.п. 3.7., 3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки з зобов`язань по пені та штрафу, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з орендної плати за договором оренди № 42/16 від 08.12.2016 р. Поряд з цим, матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували заявлені станом на дату подання позову вимоги про стягнення 6662,86 грн. пені та 1089,94 грн. штрафу.

Окрім наведеного, 08.12.2016 р. між Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 43/16.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3) (далі-будівля), загальною площею 38525,10 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, а також, у разі наявності лічильників з обліку спожитих послуг - оплата здійснюється за показниками лічильників. Орендар користується приміщенням, яке розміщується в нежитловому приміщенні, що розміщене за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3), загальною площею 113,40 кв.м., розміщене на першому поверсі триповерхової частини 27-поверхового комплексу будівлі, вартістю (експертною) 522000,00 грн. без ПДВ (далі - орендоване приміщення) відповідно до плану розміщення, що додається до договору оренди. Орендоване приміщення використовується з метою іншого використання нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.2.3. договору орендар зобов`язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Пунктом 2.2.7. договору сторони передбачили, що орендар зобов`язаний оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 08.12.2016 р. № 42/16.

Щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків за цим договором та оформлювати відповідно акти звіряння (п. 2.2.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки: від 09.09.2019 р. № 170 на суму 9080,37 грн. (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 р. № 43/16 за липень-вересень 2019 р.), від 12.07.2019 р. № 133 на суму 1853,84 грн. (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 р. № 43/16 за червень 2019 р.), від 04.06.2019 р. № 92 на суму 10034,28 грн. (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 р. № 43/16 за березень-травень 2019 р.).

Крім того, позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань було виставлено останньому рахунки з зобов`язань по пені, а саме: від 15.04.2019 р. № 67 на суму 65,56 грн., від 15.04.2019 р. № 71 на суму 137,35 грн., від 04.06.2019 р. № 94 на суму 305,25 грн., від 09.09.2019 р. № 166 на суму 89,80 грн., від 09.09.2019 р. № 167 на суму 735,94 грн., від 09.09.2019 р. № 165 на суму 544,25 грн., від 30.09.2019 р. № 194 на суму 436,20 грн., від 30.09.2019 р. № 193 на суму 196,30 грн., від 30.09.2019 р. № 200 на суму 50,70 грн.

На підтвердження виконання вищевказаного договору зі сторони позивача до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії актів здачі-прийняття виконаних послуг (робіт), підписаних зі сторонами вищевказаного договору, а саме: акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за липень-вересень 2019 р. згідно з рахунком № 170 від 09.09.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за червень 2019 р. згідно з рахунком № 133 від 12.07.2019 р., акту здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за березень-травень 2019 р. згідно з рахунком № 92 від 04.06.2019 р.

Так, з посиланням на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за вищенаведеним договором у загальному розмірі 23129,94 грн., з яких: 20968,49 грн. основного боргу та 2161,45 грн. пені.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з поданих позивачем доказів, останнім виконано свої зобов`язання за вищенаведеним договором в повному обсязі. Поряд з цим, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного законодавства та умов договору, за період користування орендованим майном відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість на суму 20968,49 грн., що належними та допустимими доказами не спростовано відповідачем.

Таким чином, позивач обґрунтовано було заявлено вимогу про стягнення 20968,49 грн. основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16.

Поряд з зазначеним, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2161,45 грн. пені, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16.

Відповідно до п. 2.2.3. договору орендар зобов`язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки з зобов`язань по пені, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за вищевказаним договором. Поряд з цим, матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували заявлені, станом на дату подання, до стягнення 2161,45 грн. пені.

Таким чином, належними та допустимими доказами позивачем доведено, що станом на дату звернення до суду з позовом у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 р. № 42/16 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16 на загальну суму 93040,32 грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять акт звіряння розрахунків від 30.09.2019 р., підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача, станом на дату складання акту становить 93040,32 грн. (судом враховано пояснення позивача, викладені у відповіді на відзив щодо наявності технічних помилок в датах рахунків зазначених в акті, проте, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи рахунків, встановлено, що такі помилки жодним чином не вплинули на обґрунтованість суми заборгованості).

Поряд з зазначеним, позивачем до відповіді на відзив долучено належним чином завірену копію платіжного доручення від 04.02.2020 р.№ 2057, відповідно до змісту якого відповідачем сплачено 2000,00 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості згідно акту звіряння розрахунків від 30.09.2019 р., у тому числі ПДВ.

Вищенаведені дії відповідача свідчать про визнання факту наявності заборгованості за договорами оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 р. № 42/16 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16, про яку вказано у вищенаведеному акті звіряння розрахунків від 30.09.2019 р.

З огляду на перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів в сумі 2000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу, що мало місце 04.02.2020 р., тобто після відкриття провадження у даній справі, позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення позовних вимог.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до приписів п. 2 частини другої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, яке прийнято судом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 р. № 42/16 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16 в загальному розмірі 91040,32 грн.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи слідує, що відповідач доказів здійснення оплати заборгованості за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 р. № 42/16 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16 в загальному розмірі 91040,32 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за наведеними договорами судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача, з урахуванням їх зменшення, про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 р. № 42/16 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 р. № 43/16 в загальному розмірі 91040,32 грн., з урахуванням встановлення судом наявності вказаної заборгованості відповідача перед позивачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, позов задовольняється судом повністю.

Поряд з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 1921,00 грн. судового збору та витрати на банківську комісію в сумі 20,00 грн., поштові витрати в сумі 55,90 грн.

З урахуванням приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України, відповідно до яких, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, у зв`язку з тим, що даний спір виник саме з вини відповідача, суд покладає судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. на останнього.

Поряд з зазначеним, враховуючи відсутність жодних обґрунтувань вимоги позивача про покладення обов`язку на відповідача з відшкодування витрат на банківську комісію в сумі 20,00 грн. та поштових витрат в сумі 55,90 грн., дана вимога залишається без задоволення.

Керуючись статтями 14, 46, 56, 58, 73-74, 76-79, 86, 91, 248, 250, 251, 252, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Товариство Меду» (09253, Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка, вул. Олексієнка, 19; код ЄДРПОУ 39354944) на користь Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 3; код ЄДРПОУ 05417058) 91040 (дев`яносто одну тисячу сорок) гривень 32 копійки заборгованості та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 02.04.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін