Постанова

від 17.08.2020 по справі 911/70/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. Справа№ 911/70/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020

у справі № 911/70/20 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське товариство

меду"

про стягнення 93.040,32 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі №911/70/20 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Товариство Меду" на користь Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського 91.040,32 грн заборгованості та 1.921,00 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Українське товариство меду" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі №911/70/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Строк розгляду справи продовжено з урахуванням перебування у відпустці колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., а також п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач подав до суду копії документів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, серед яких містяться розрахунок від 01.10.2019 та акт звіряння розрахунків від 30.09.2019, у яких з невідомих причин позивач зазначив неіснуючі рахунки №161 від 09.09.20, №162 від 09.09.21, №163 від 09.09.20, №164 від 09.09.21, №198 від 30.09.25, №197 від 30.09.26, №196 від 30.09.27, №195 від 30.09.28, №199 від 30.09.31, №165 від 09.09.22, №166 від 09.09.23, №167 від 09.09.24, №194 від 30.09.29, №193 від 30.09.30, №200 від 30.09.32, №187 від 12.09.33. Окрім того позивач надав рахунок №187 від 12.09.2018, в якому наперед зазначив заборгованість за період, який ще не настав, а саме за березень-червень 2019 року.

З урахуванням вищезазначеного апелянт вважає, що розрахунок заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є невірним та підлягає уточненню.

11.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, ухвалою місцевого суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи №911/70/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов, позивачем - відповіді на відзив на позов.

26.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У відзиві відповідач, зокрема, просить здійснювати розгляд даного спору за правилами загального позовного провадження, мотивуючи дану вимогу тим, що розрахунок заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є невірним та підлягає уточненню.

Водночас, як вірно встановив місцевий суд, вказаний відзив підписаний, як в ньому зазначено, представником відповідача С.Д. Гайдай. На підтвердження наявності у вказаної особи відповідних повноважень до відзиву долучено копію довіреності. Крім того на підтвердження викладених у відзиві обставин також долучено ксерокопії рахунку від 12.09.2018 №187, акта звіряння розрахунків станом на 30.09.2019, розрахунку від 01.10.2019.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак долучені до відзиву на підтвердження обставин, на яких ґрунтується також і вимога про розгляд даного спору в порядку загального позовного провадження, копії документів, а також копія довіреності - на підтвердження повноважень Гайдай С.Д. як представника відповідача не засвідчені відповідно до норм законодавства, у зв`язку з чим підставно не прийняті місцевим судом як докази у справі.

Відповідно до приписів частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як вже зазначалось, за змістом відзиву останній підписаний представником відповідача Гайдай С.Д.

Водночас довіреність, неналежним чином завірена копія якої долучена до матеріалів відзиву на підтвердження наявності у вказаної особи повноважень представляти інтереси відповідача в суді, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали долучені до відзиву не містять, зокрема, трудового договору (контракту), на підставі якого вказана особа уповноважена діяти від імені відповідача.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів наявності повноважень у Гайдай С.Д. діяти від імені відповідача місцевий суд правомірно не прийняв до розгляду поданий такою особою у даній справі відзив, в т.ч. вимогу про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів встановила таке.

08.12.2016 між Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" (орендар) укладено договір оренди №42/16 майна, що належить до майнового комплексу НАН України.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, частину нежитлового приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі - майно) загальною площею 113,40 кв. м, розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3), що перебуває на балансі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 20.07.2016 становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.06.2016 522.000,00 грн (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою іншого використання нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року 6.525,00 грн.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (п. 3.1. договору).

В п. 3.3 договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України (індексація орендної плати у 2016 році не проводиться згідно із ст. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII).

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

08.12.2016 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, що є предметом оренди згідно із зазначеним договором (додаток №2 до договору оренди № 42/16 від 08.12.2016), відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування державне майно, частину нежитлового приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі-майно) загальною площею 113,40 кв. м, розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3).

В подальшому 30.09.2019 між сторонами договору підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, що є предметом оренди згідно з зазначеним договором оренди №42/16 від 08.12.2016, відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає нежитлове приміщення на першому поверсі триповерхової частини 27 - поверхового комплексу (далі - майно) загальною площею 113,40 кв. м, розміщене за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу такі рахунки: від 15.04.2019 № 60 на суму 10.271,71 грн (відшкодування послуг за договором оренди за березень), від 04.06.2019 № 91 на суму 10.368,36 грн (відшкодування послуг за договором оренди за квітень), від 02.07.2019 № 116 на суму 10.436,69 грн (відшкодування послуг за договором оренди за травень), від 12.07.2019 № 126 на суму 10.319,55 грн (відшкодування послуг за договором оренди за червень), від 09.09.2019 № 153 на суму 10.261,27 грн (відшкодування послуг за договором оренди за липень), від 12.09.2019 № 181 на суму 12.000,00 грн (відшкодування послуг за договором оренди за серпень-вересень).

Крім того позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань виставив останньому рахунки за зобов`язаннями з пені та штрафу, а саме: від 12.09.2019 № 187 на суму 1.089,94 грн (штраф), від 15.04.2019 № 66 на суму 219,13 грн (пеня), від 15.04.2019 № 68 на суму 217,92 грн (пеня), від 15.04.2019 № 69 на суму 549,90 грн (пеня), від 15.04.2019 № 70 на суму 271,23 грн (пеня), від 04.06.2019 № 95 на суму 454,77 грн (пеня), від 04.06.2019 № 93 на суму 491,14 грн (пеня), від 09.09.2019 № 161 на суму 875,67 грн (пеня), від 09.09.2019 № 164 на суму 800,21 грн (пеня), від 09.09.2019 № 163 на суму 505,54 грн (пеня), від 09.09.2019 № 162 на суму 499,86 грн (пеня), від 09.09.2019 № 160 на суму 940,49 грн (пеня), від 30.09.2019 № 198 на суму 105,10 грн (пеня), від 30.09.2019 № 199 на суму 123,00 грн (пеня), від 30.09.2019 № 197 на суму 201,90 грн (пеня), від 30.09.2019 № 196 на суму 204,20 грн (пеня), від 30.09.2019 № 195 на суму 202,80 грн (пеня).

Також до матеріалів справи долучені належним чином завірені копії актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками з обох сторін договору оренди та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача, а саме: акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за серпень-вересень 2019 року згідно з рахунком №181 від 12.09.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за липень 2019 року згідно з рахунком №153 від 09.09.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за червень 2019 року згідно з рахунком № 126 від 12.07.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за квітень 2019 року згідно з рахунком №91 від 04.06.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за березень 2019 року згідно з рахунком № 60 від 15.04.2019.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо орендної плати, позивач заявив позов про стягнення з відповідача заборгованості за вищенаведеним договором у загальному розмірі 69.910,38 грн, з яких: 62.157,58 грн основного боргу по орендній платі, 6.662,86 грн пені та 1.089,94 грн штрафу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої ст. 284 Господарського кодексу України та частини другої ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами першою та другою ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однією із істотних умов договору оренди державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до частини другої ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною третьою ст. 285 Господарського кодексу України та частиною третьо ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з поданих позивачем доказів, останній виконав свої зобов`язання за вищенаведеним договором в повному обсязі, а саме: передав орендарю визначене договором нерухоме майно.

Водночас, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного законодавства та умов договору, за період користування орендованим майном орендну плату здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати на суму 62.157,58 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявив вимогу про стягнення 62.157,58 грн основного боргу за договором оренди №42/16 від 08.12.2016. Відповідач дані обставини належними доказами не спростував.

Також позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 6.662,86 грн пені та 1.089,94 грн штрафу у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором оренди №42/16 від 08.12.2016.

Згідно з п. п. 3.7, 3.8 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Матеріали справи не містять належних доказів, які спростовували б заявлені станом на дату подання позову вимоги про стягнення 6.662,86 грн пені та 1.089,94 грн штрафу.

Колегія суддів також відзначає, що 08.12.2016 між Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 43/16.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3) (далі-будівля), загальною площею 38.525,10 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, а також, у разі наявності лічильників з обліку спожитих послуг, оплата здійснюється за показниками лічильників. Орендар користується приміщенням, яке знаходиться в нежитловому приміщенні, що розміщене за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3 (проспект Голосіївський, 3), загальною площею 113,40 кв. м, на першому поверсі триповерхової частини 27-поверхового комплексу будівлі, вартістю (експертною) 522.000,00 грн без ПДВ (далі - орендоване приміщення) відповідно до плану розміщення, що додається до договору оренди. Орендоване приміщення використовується з метою іншого використання нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов`язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати - сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Пунктом 2.2.7 договору сторони передбачили, що орендар зобов`язаний оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 08.12.2016 № 42/16.

Сторони також погодили щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків за цим договором та оформлювати відповідно акти звіряння (п. 2.2.8 договору).

Позивач виставив відповідачу такі рахунки: від 09.09.2019 №170 на суму 9.080,37 грн (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 № 43/16 за липень-вересень 2019 року), від 12.07.2019 № 133 на суму 1.853,84 грн (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 №43/16 за червень 2019 року), від 04.06.2019 №92 на суму 10.034,28 грн (відшкодування комунальних послуг за договором від 08.12.2016 №43/16 за березень-травень 2019 року).

Крім того, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань виставив останньому рахунки з пені, а саме: від 15.04.2019 № 67 на суму 65,56 грн, від 15.04.2019 № 71 на суму 137,35 грн, від 04.06.2019 № 94 на суму 305,25 грн, від 09.09.2019 № 166 на суму 89,80 грн, від 09.09.2019 № 167 на суму 735,94 грн, від 09.09.2019 № 165 на суму 544,25 грн, від 30.09.2019 № 194 на суму 436,20 грн, від 30.09.2019 № 193 на суму 196,30 грн, від 30.09.2019 № 200 на суму 50,70 грн.

На підтвердження виконання вищевказаного договору зі сторони позивача до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії актів здачі-прийняття виконаних послуг (робіт), підписаних сторонами вищевказаного договору, а саме: акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за липень-вересень 2019 року згідно з рахунком № 170 від 09.09.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за червень 2019 року згідно з рахунком № 133 від 12.07.2019, акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) за березень-травень 2019 року згідно з рахунком № 92 від 04.06.2019.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, позивач заявив позов про стягнення з відповідача заборгованості за вищенаведеним договором у загальному розмірі 23.129,94 грн, з яких: 20.968,49 грн - основний борг та 2.161,45 грн - пеня.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач виконав свої зобов`язання за вищенаведеним договором в повному обсязі.

Водночас відповідач, в порушення вимог вищенаведеного законодавства та умов договору, за період користування орендованим майном відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість на суму 20.968,49 грн, що належними та допустимими доказами не спростовано відповідачем.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявив вимогу про стягнення 20.968,49 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 №43/16.

Позивач також заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 2.161,45 грн пені у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 №43/16.

Відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов`язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували заявлені до стягнення 2.161,45 грн пені.

Таким чином, належними та допустимими доказами позивач довів, що станом на дату звернення до суду з позовом у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 № 42/16 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 №43/16 на загальну суму 93.040,32 грн.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять акт звіряння розрахунків від 30.09.2019, підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача, станом на дату складання акту становить 93.040,32 грн.

Колегія суддів також враховує доводи відповідача, викладені у апеляційній сказі щодо наявності помилок в датах рахунків зазначених в акті, проте за результатами дослідження наявних в матеріалах справи рахунків апеляційний суд встановила, що такі помилки є технічними та жодним чином не вплинули на обґрунтованість суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, під час нарахування пені та штрафу за прострочення відповідачем оплати сталася технічна помилка, а саме некоректно зазначені роки нарахування штрафних санкцій, що жодним чином не вплинуло на суму заборгованості.

Водночас факт прострочення оплати за користування орендованим майном та відшкодуванням витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідачем не заперечується. Всі рахунки з основної суми заборгованості є коректними та достовірними і містяться в матеріалах справи. Рахунки, виставлені відповідачу, підтверджені актами здачі-приймання виконаних послуг (робіт) з підписами уповноваженої особи відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що позивач до відповіді на відзив долучив належним чином завірену копію платіжного доручення від 04.02.2020 №2057, відповідно до змісту якого відповідач сплатив 2.000,00 грн в рахунок часткового погашення заборгованості згідно з актом звіряння розрахунків від 30.09.2019, у тому числі ПДВ.

Вищенаведені дії відповідача свідчать про визнання факту наявності заборгованості за договорами оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.12.2016 №42/16 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2016 №43/16, про яку вказано у вищенаведеному акті звіряння розрахунків від 30.09.2019.

З огляду на перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів в сумі 2.000,00 грн в рахунок часткового погашення боргу, що мало місце 04.02.2020, тобто після відкриття провадження у даній справі, позивач у відповіді на відзив заявив про зменшення позовних вимог.

З урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, яке прийнято місцевим судом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 9.1040,32 грн.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань за наведеними договорами судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, місцевий суд підставно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське товариство меду" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі №911/70/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі №911/70/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/70/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова