Ухвала

від 02.04.2020 по справі 761/45575/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45575/19

Провадження № 2-з/761/292/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕКСІС" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Флексіс до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "БМ -2018" звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями переданий на розгляд судді ОСОБА_4

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-266 від 14.01.2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.05.2008 року між АТ "БМ-2018" (за договором - кредитор) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 494/210508, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 138150,00 доларів США з цільовим призначенням на придбання нерухомості на первинному ринку. З метою забезпечення зобов`язання за кредитним договором між кредитором та позичальником також було укладено договір застави, предметом якого були майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:050:0047. Окрім того, того ж дня між кредитором та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язалась солідарно перед кредитором за зобов`язання позичальника за кредитним договором. Кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі, разом з тим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 31.03.2020 року.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року залучено до участі у цивільній справі за позовом акціонерного товариства БМ-2018 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, правонаступника позивача товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Флексіс .

01.04.2020 року до суду від представника позивача надішла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , що належить відповідачу ОСОБА_1 та заборонити Міністерству юстиії України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява мотивована тим, що внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором № 494/210508 від 21.05.2008 року у них перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 89 058,32 доларів США. Відповідно до п. 1.6 Договору застави в разі закінчення будівництва і одержання заставодавцем свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, майнові права на який є предметом застави за цим договором, до виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором, збудований об`єкт нерухомості передається в якості забезпечення виконання зобов`язань, про що сторони укладають відповідний договір іпотеки та реєструють обтяження прав заставодавця на збудовану нерухомість у встановленому законом порядку. Згідно змісту заяви, 11.03.2011 року до кредитора звернувся позичальник з проханням надати йому правовстановлюючі документи для оформлення права власності на квартиру та повідомив, що договір іпотеки буде одразу оформлений. Запитувані документи по акту приймання-передачі були передані позичальнику, проте договір іпотеки укладено так і не було. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 205075511 від 23.03.2020 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності САЕ 460078 від 27.07.2011 року. Отже, позичальник, в порушення вимог ЗУ "Про заставу", умов договору застави майнових прав, не надав кредитору, як заставодержателю відомості про зміни, що стались в заставленому праві, не виконав дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права, не уклав договір іпотеки, та як наслідок не було зареєстровано обтяження прав заставодавця на збудовану нерухомість у встановленому законом порядку. Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з даною заявою в реєстрі речових прав відсутня інформація про існування зобов`язання забезпеченого іпотекою та відсутня заборона його відчуження. Вказані обставини створюють для ОСОБА_1 можливість безпроблемного відчуження даного майна. Позивач вважає, що запропонований ним захід забезпечення позову є цілком співмірним з позовними вимогами та виключає можливість відчуження майна до вирішення спору. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що надасть відповідачам змогу вчинити діх щодо відчуження квартири. Також позивач зазначив, що підстави для застосування у даному випадку зустрічного забезпечення відсутні.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2020 року дану заяву передано для розгляду судді Рибаку М.А.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.05.2018 року між ТОВ "БМ-Банк", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494/210508, за умовами якого відповідачу було надано кредиту розмірі 138 150,00 доларів США з цільовим призначенням - на придбання нерухомості на первинному ринку. Дата остаточного повернення кредиту 19.05.2023 року. Того ж дня між ТОВ "БМ-Банк", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено договір застави, відповідно до п. 1.1 якого заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності. Предметом застави за цим договором є майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:050:0047, будівництво якого не завершено.

Відповідно до п. 1.6 Договору застави в разі закінчення будівництва і одержання заставодавцем свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, майнові права на який є предметом застави за цим договором, до виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором, збудований об`єкт нерухомості передається в якості забезпечення виконання зобов`язань, про що сторони укладають відповідний договір іпотеки та реєструють обтяження прав заставодавця на збудовану нерухомість у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 205075511 від 23.03.2020 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відомості щодо про державну реєстрацію обтяжень по вказаному об`єкту нерухомого майна відсутні.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача на володіння та користування його майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову (накладення арешту на квартиру) та предметом позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було забезпечено договором застави, предметом якого були майнові права на вказане позивачем майно, при цьому беручи до уваги, що в порушення п. 1.6 договору застави ОСОБА_1 не уклав договір іпотеки після реєстрації права власності на квартиру, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ,

Стосовно вимог заяви про заборони Міністерству юстиії України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_3 , то в цій частині заява не підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на квартиру включає в себе заборону на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Разом із тим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕКСІС" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Флексіс до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

В решті вимог за заявою - відмовити.

Дані про стягувача: товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛЕКСІС", 03190, м. Київ, вул. Саратовська, офіс 8, буд. 37, код ЄДРПОУ 43000243.

Дані про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

СУДДЯ М.А. РИБАК