Рішення

від 01.04.2020 по справі 491/403/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/403/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідачів мати - ОСОБА_4 , яка постійна проживала в с.Шелехове Ананьївського району Одеської області.

Як зазначає позивач, що після смерті матері відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) розміром 5,29 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Більшовик та знаходиться на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії ОД в„–0187931 , виданий 28.08.1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області.

Заповіту щодо розпорядження майном на випадок смерті ОСОБА_4 не залишила, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 16.01.2019 року.

Позивач зазначає, що за його заявою від 16.01.2019 року на спадкове майно ОСОБА_4 заведено спадкову справу №2/2019, що підтверджується Витягом про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі від 16.01.2019 року.

Як вбачається з позовної заяви, що листом від 03 жовтня 2018 року приватний нотаріус Воробйов А.О., рекомендував позивачу звернутися до суду з метою визнання права на спадкове майно з урахуванням відсутності в нього сертифікату на право на земельну частку (пай).

Також позивач в позовній заяві вказує, що на день смерті матері та до недавнього часу йому не було відомо про наявність на ім`я матері будь-якого документа на землю, оскільки серед документів матері його не було. Згодом він дізнався, що мати мала право на пай, який знаходився в оренді.

Крім того, позивач вказує, що ним було отримано у відділі в Ананьївському районі ГУДКС в Одеській області, інформацію щодо видачі 28 серпня 1996 року на ім`я ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 , що зазначено в листі від 26 вересня 2018 року та Витяг з списку членів КСП Більшовик , де мати записана під № 874 .

Тому, у позивача виникає потреба у встановлені того факту, що сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 , 1928 року народження, належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено в позовній заяві, що інформація про те, що сертифікат видано ОСОБА_4 , 1928 року народження міститься в Списку членів КСП Більшовик - додаток до державного акту на право колективної власності на землю.

Однак, позивачем звертається увага на те, що на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області проживала лише ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була членом колгоспу Більшовик та відповідно була включена до списку членів КСП Більшовик з подальшим отриманням сертифікату на право на земельну часку (пай).

Згідно позовної заяви, позивач 23 вересня 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Воробйова А.О., однак листом від 27 вересня 2019 року приватний нотаріус рекомендував звернутися йому до суду для встановлення факт належності ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай).

Як зазначає позивач, що оригінал правовстановлюючого документа про право матері на пай в нього відсутній.

На думку позивача відсутність правовстановлюючого документа не може бути перешкодою для спадкування в судовому порядку з урахуванням офіційного підтвердження факту отримання ОСОБА_4 за життя правовстановлюючого документа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2019 року головуючим суддею у справі було призначено суддю Дорош В.В. (а.с.27).

У зв`язку з тим, що у головуючого по справі судді Дорош В.В. закінчились повноваження для здійснення правосуддя, вказану цивільну справу було передано до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

З протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вбачається, що 08 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, передано судді Желяскову О.О. для розгляду (а.с.33).

03 червня 2019 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, про що головуючим суддею у справі було постановлено відповідну ухвалу суду (а.с.41).

До Ананьївського районного суду Одеської області 16 жовтня 2019 року надійшла від позивача ОСОБА_1 позовна заява (в порядку ст.49 ЦПК).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з позовної заяви наданої до суду 16 жовтня 2019 року, що в прохальній частині позивач, просить суд:

- встановити факт того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 , виданий 28 серпня 1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області на ім`я ОСОБА_4 , 1928 року народження, дійсно належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати право за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 5,29 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Більшовик та знаходиться на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 , зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №992, виданим 28 серпня 1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської райдержадміністрації Одеської області від 06 серпня 1996 року за №245 на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою постановленою головуючим у справі суддею 28 січня 2020 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, що подана в рамках розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області (а.с.133).

Відповідно до ухвали від 28 січня 2020 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача Кохівську сільську раду Ананьївського району Одеської області (а.с.134-135).

В подальшому, головуючим суддею у справі 26 лютого 2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01 квітня 2020 року (а.с.144-145).

У судове засідання, котре призначене на 01 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 повноваження якої підтверджені ордером серії ОД №312080 від 13 червня 2019 року не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином. При цьому, 01 квітня 2020 року представником позивача було подано через канцелярію суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити (а.с.151).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання на розгляд справи не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була сповіщена належним чином. Однак, в матеріалах справи міститься клопотання відповідачки, котре надійшло на адресу суду 13 серпня 2019 року, в вказаному клопотанні відповідачка просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову (а.с.63).

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання на розгляд справи не з`явилася, хоча була повідомлена належним чином про день, час та місце його проведення. При цьому, в матеріалах справи міститься клопотання відповідачки, яке надійшло до суду 13 серпня 2019 року, відповідно до якого відповідачка позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову та просить справу розглядати у її відсутність (а.с.61).

Відповідач Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області у судове засідання на розгляд справи не з`явилася. Проте, 01 квітня 2020 року через канцелярію суду було подано головою Кохівської сільської ради письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог позивача сільська рада не заперечує (а.с.152).

Представник третьої особи - Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про дату, час та місце проведення якого був сповіщений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Однак, в матеріалах справи містяться пояснення на позовну заяву представника третьої особи - Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області (а.с.101-102), в яких представник третьої особи зазначає, що Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та наводить обґрунтування заперечень.

Також, в матеріалах справи міститься клопотання представника третьої особи, яке було подано до суду 26 листопада 2019 року, в якому представник зазначив, що просить провести підготовче судове засідання призначене на 27 листопада 2019 року, та в подальшому розглянути зазначену справу по суті за відсутності представника третьої особи з урахуванням заперечень, наданих в письмових поясненнях на позовну заяву 24 жовтня 2019 року (а.с.111).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи, наявність заяв, в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.

При цьому, враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень учасників справи, наданих ними письмово, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

З урахуванням частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Під час розгляду справи та вимог ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, судом встановлено такі факти:

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 23 грудня 1999 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 20 лютого 1956 року (складеного на російській мові), в відомостях про батьків позивача ОСОБА_1 , матір`ю зазначена ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про смерть, мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 09 серпня 2018 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.11).

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала за адресою: с.Шелехове Ананьївського району Одеської області, по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №757 виданої 24 липня 2019 року Кохівською сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с.78).

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на земельну частку (пай) площею 5,29 в умовних кадастрових гектарах, котра розташована на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Ананьївсьького районного нотаріального округу Воробйова А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, котре залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевказаної заяви приватним нотаріусом Воробйовим А.О. було зареєстровано в спадковому реєстрі спадкову справу за №2/2019, що підтверджується відповідним витягом №54753009 (а.с.16).

Однак, документально оформити спадкове майно не представилося можливим, про що свідчить лист приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Воробйова А.О. від 27 січня 2019 року за №150/02-14, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу та рекомендовано звернутися до судових органів, щодо підтвердження належності сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як в додатку до Державного акту КСП Більшовик вказано - ОСОБА_4 , 1928 року народження (а.с.93).

Судом встановлено, що згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 , 28.08.1996 року за №922 Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 площею 5,29 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06.08.1996, який перебував в колективній власності КСП Більшовик та розташований на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області та була включена до списку членів КСП Більшовик за №874 згідно додатка до державного акта, що підтверджується листом відділу в Ананьївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26 вересня 2018 року (а.с.19).

Відповідно до копії державного акта на право колективної власності на землю (а.с.72), державний акт на право колективної власності на землю КСП Більшовик на території Ананьївського району Одеської області був виданий 20 грудня 1995 року серії ОД , на підставі рішення сесії 22-го скликання Кохівської сільської ради народних депутатів 08 червня 1995 року, №3.

Відповідно до Додатку № 1 до вищевказаного Державного акта на право колективної власності на землю КСП Більшовик на території Ананьївського району Одеської області, який був виданий 20 грудня 1995 року серії ОД , громадянка ОСОБА_4 була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.21-23). Однак, в вказаному списку зазначений невірний рік народження ОСОБА_4 , а саме 1928. При цьому, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно позовної заяви оригінал правовстановлюючого документа, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_4 , в позивача-заявника відсутній.

З газети Вісті-Ананьївщини вбачається, що ОСОБА_1 було опубліковано інформаційне повідомлення про втрату та визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується копією вказаної газети наявною в матеріалах справи (а.с.25).

Позивачем в підтвердження того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) дійсно належав його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано в підтвердження такі документи:

- довідку №756 видану 24 липня 2019 року Кохівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_4 , 1928 року народження, не була зареєстрована та не проживала на території Кохівської сільської ради за адресою: с.Шелехове Ананьївського району Одеської області по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77);

- довідку №5123/540 видану 23 липня 2019 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, відповідно до якої, в картотеці відділу містяться відомості відносно громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відомості відносно громадянки ОСОБА_4 , 1928 року народження, в картотеці відділу відсутні (а.с.76);

- довідку №40 видану 02 вересня 2019 року КП Об`єднаним трудовим архівом міста і сіл Ананьївського району, з якої вбачається, що в Книгах обліку праці і розрахунків з членами колгоспу в період з 1979 по 1983 року значаться відомості про ОСОБА_4 , однак дата її народження не вказана. Колгоспники з такими ж прізвищем, ім`ям та по батькові в Книгах обліку і розрахунків з членами колгоспу Більшовик за вказані роки відсутні (а.с.84- 89).

Відповідно до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі; прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення вказує, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч. 2 ст.293 ЦПК України).

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений у ч.1 ст.315 ЦПК України та не є вичерпним (ч.2 ст.315 ЦПК України). Зокрема суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України).

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 року Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно з законом встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме встановлення факту належності вказаного документу дає змогу реалізувати права на спадщину.

З огляду на вищевказані докази, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що при видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) ОД в„–0187931 , виданого 28 серпня 1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області було помилково зазначений 1928 рік народження ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується другої вимоги позивача про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

При цьому, пунктом 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Абзацом 2 зазначеного пункту визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 року.

Так, при розгляді справи встановлено:

Спадщина ОСОБА_4 відповідно до положень ст.525 ЦК Української РСР та ч.2 ст.1220 ЦК України, відкрилася в день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведеного вбачається, що на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим в даному випадку слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Аналогічну позицію висловлено в абзацах 2-3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Також, висновок щодо застосування в даному випадку норм ЦК УРСР узгоджується з правовою позицією, яку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною 2 статті 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Заповіт щодо спадкового майна ОСОБА_4 , 1924 року народження, у Спадковому реєстрі відсутній, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №54752950, виданої 16 січня 2019 року приватним нотаріусом Ананьївського районного нотаріального округу Воробйовим А.Л. (.с.15).

Відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 20 лютого 1956 року, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в відомостях про батьків матір`ю зазначена - ОСОБА_4 (а.с.10).

З наведеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицем першої черги померлої ОСОБА_4 , відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР.

При цьому, відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Частиною 1 статті 549 ЦК УРСР визначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частиною 2 статті 549 ЦК УРСР визначено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29 жовтня 2018 року суддею Ананьївського районного суду Одеської області Дорош В.В. було винесене рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано причину пропуску вагомою і визначено трьохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту вступу рішення в законну силу (а.с.13).

Відповідно до заяви поданої позивачем 16 січня 2019 року до приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу було заведено в Спаковому реєстрі спадкову справу за №2/2019 на майно котре залишилось після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Інормаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.14).

При цьому, як вбачається з листа №150/02-14, виданого 27 вересня 2019 року приватним нотаріусом Ананьївського нотаріального округу Воробйовим А.О., було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) з таких підстав, що потрібно підтвердити належність сертифіката на право на земельну частку (пай) матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в додатку до державного акту КСП Більшовик вказано ОСОБА_4 - 1928 року народження, та з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку (а.с.93).

Указом Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до частини 3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , право на земельну частку (пай) є об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Частиною 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно абзацу 2 п.1 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі - продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно позовної заяви вбачається, що у позивача ОСОБА_1 відсутній оригінал правовстановлюючого документа, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_4 .

З метою визнання втраченим сертифікату на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_4 , позивачем було опубліковано інформаційне повідомлення про його втрату, що підтверджується копією вказаної газети наявною в матеріалах справи (а.с.25).

Встановлено, що згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 , 28.08.1996 року за №922 Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 площею 5,29 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06.08.1996, який перебував в колективній власності КСП Більшовик та розташований на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області та була включена до списку членів КСП Більшовик за №874 згідно додатка до державного акта, що підтверджується листом відділу в Ананьївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26 вересня 2018 року (а.с.19).

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладеного та того, що визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування для позивача породжує певні юридичні наслідки, а саме унеможливлює оформлення свідоцтва про право на спадщину, тому на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в частині визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 293, 294, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області - задовольнити.

Вважати встановленим той факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 , виданий 28 серпня 1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області на ім`я ОСОБА_4 , 1928 року народження, дійсно належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 23 грудня 1999 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 , в порядку спадкування право власності на земельну частку (пай), площею 5,29 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективні власності КСП Більшовик та знаходиться на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0187931 , зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №922, виданим 28.08.1996 року Ананьївською райдержадміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської райдержадміністрації Одеської області від 06.08.1996 року за №245 на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ; Відповідачі: - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні; - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні; - Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04377291, яка знаходиться за адресою: 66430, Одеська область, Ананьївський район, с.Кохівка; Третя особа:Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04057058, яка знаходиться за адресою: 66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набуло законної сили „___"