Рішення

від 24.03.2020 по справі 627/455/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/455/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

при секретарі - Пушкар І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

До Краснокутського районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказала, що відповідно до наказу відділу освіти від 18 лютого 2019 року №40-к позивач була призначена на посаду директора Мурафської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області та 20 лютого 2019 року нею з відділом освіти Краснокутської РДА укладено контракт з терміном дії до 19 лютого 2021 року.

Після конкурсу на посаду директора Мурафської школи позивача до свого кабінету запросила заступник голови Краснокутської РДА ОСОБА_5 та зобов`язала ОСОБА_2 написати заяву про її попереднє звільнення за згодою сторін без дати. На вимогу посадової особи останньою було написано таку заяву. При цьому позивачу була поставлена вимога заступником голови Краснокутської РДА, щоб вона правильно спрацювала на Президентських виборах , які відбудуться 31 березня 2019 року.

03.04.2019 року близько 14.00 години в телефонному режимі позивача визвали до відділу освіти Краснокутської РДА у кабінет відділу кадрів, де дали їй заяву про попереднє звільнення, написану на вимогу заступника голови адміністрації ОСОБА_3 для поставлення дати звільнення за згодою сторін. Прибувши до відділу освіти позивач під тиском поставила дату на заяві, хоча бажання про припинення роботи на посаді директора школи за згодою сторін у неї не було, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити. Також позивач пояснила, що вона особисто написала заяву про звільнення в кабінеті ОСОБА_3 , при цьому зазначивши, що вона не може пояснити чому вона її написала та який вплив ОСОБА_3 чинила на неї під час написання заяви. Також пояснила, що начальник відділу освіти Краснокутської РДА ОСОБА_4 на неї жодного тиску не чинила та не знала про тиск ОСОБА_3 на неї та зазначила, що вона мала змогу забрати заяву саме з власної ініціативи, однак цього не зробила, натомість поставила дату звільнення на заяві та дату заяви. Також пояснила, що до повноважень ОСОБА_5 не входить ні прийом, ні звільнення директорів шкіл, оскільки це відноситься до повноважень начальника відділу освіти Краснокутської РДА Медяник О.Г.

Представник відповідача - відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації позов не визнала, прохала відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона перебуває на посаді начальника відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.

03.04.2019 року до відділу освіти надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення її з посади директора Мурафської ЗОШ, яка була зареєстрована в журналі наказів. Після чого 03.04.2019 року ОСОБА_1 було запрошено до її кабінету, де в присутності кадровика її запитала чи це вона писала заяву про звільнення та чи не передумала вона її підписувати. ОСОБА_1 відповіла, що заяву про звільнення дійсно писала вона та погоджується з вказаною заявою, після чого поставила на заяві дату. Після того як принесли наказ про звільнення ОСОБА_1 підписалася в ньому, забрала трудову книжку та пішла.

Також свідок повідомила, що в ході неодноразового спілкування з ОСОБА_1 , остання взагалі не хотіла брати участь у конкурсі на посаду директора та вона не мала бажання працювати на вказаній посаді.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює головним спеціалістом по кадрах відділу освіти Краснокутської РДА. 03.04.2019 року у відділ освіти поступила заява директора Мурафської ЗОШ ОСОБА_1. про звільнення її з посади за угодою сторін. Однак на вказаній заяві була наявна лише частина візи, а саме до наказу без підпису начальника ОСОБА_4 та відсутня дата на заяві, в зв`язку з чим начальником відділу освіти була надана їй вказівка про виклик до відділу освіти ОСОБА_1 та свідком було в телефонному режимі викликано ОСОБА_1 до відділу освіти. Через деякий час в кабінет до свідка зайшла ОСОБА_1 та свідок їй надала заяву про звільнення, однак вона її прочитала, потримала в руках та повернула, при цьому повідомивши, що прийде пізніше та пішла по своїх справах. Коли ОСОБА_1 прийшла вдруге до відділу освіти, то в кабінеті начальника вона поставила дату на заяві та як був підготовлений наказ про її звільнення, розписалася в ньому, після чого отримала трудову книжку та пішла.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює вчителем Мурафської ЗОШ та повідомила, що через три дні після проведення конкурсу на посаду директора школи ОСОБА_5 особисто телефонувала до свідка та прохала, щоб ОСОБА_1 приїхала до неї та написала заяву про звільнення, оскільки така була умова між свідком ОСОБА_7 , позивачем ОСОБА_1 , головою Краснокутської РДА Белоцьким та його заступником ОСОБА_5, а кінцевий результат щодо знаходження ОСОБА_1 на посаді директора школи буде прийнятий по результатам її спрацювання на виборах Президента України. Також свідок повідомила, що ОСОБА_1 взагалі не мала бажання приймати участь в конкурсі на посаду директора, а її умовила начальник відділу освіти ОСОБА_4 та колектив школи.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює на посаді вчителя Мурафської ЗОШ та була свідком зустрічі, яка відбулася з керівництвом району, оскільки пішов слух по селу, що керівництво району чинить тиск на членів комісії під час проведення конкурсу на посаду директора школи. Однак голова Краснокутської РДА повідомив, що вони не чинитимуть тиск на членів комісії та в подальшому не будуть втручатися в проведення конкурсу, однак необхідно вірно спрацювати на виборах Президента України. Також свідок пояснила, що позивач ОСОБА_1 приймала участь у конкурсі на посаду директора школи за проханням начальника відділу освіти Краснокутської РДА та колективу Мурафської ЗОШ.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що він працює на посаді Мурафського сільського голови. 03.04.2019 року він разом з адвокатом Фільовою Н.Д. був у відрядженні в м. Харкові. Орієнтовно о 14 годині до нього зателефонувала ОСОБА_1 , яка повідомила, що її викликають на 14 годину до відділу освіти Краснокутської РДА. Потім пізніше ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила, що вона вже не директор школи, оскільки вона поставила дату на заяві про звільнення, яку вона писала раніше. При зустрічі з ОСОБА_1 остання повідомила, що і сама не знає чому вона поставила дату, оскільки вона не могла опанувати себе. Також зазначив, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу тиску на неї не зверталася.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи:

Відповідно до п.1.4, п.4.1 Статуту Мурафської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Краснокутської ради Харківської області (нова редакція), затвердженого рішенням районної ради від 14.06.2017р. №211- VІІ управління опорним закладом здійснюється відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації. Безпосереднє керівництво опорним закладом здійснює його директор, який призначається на посаду та звільняється з посади відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області у порядку, визначеним чинним законодавством України.

Наказом відповідача відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації від 18 лютого 2019 року №40-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області з 20 лютого 2019 року по 19 лютого 2021 року та 20 лютого 2019 року між відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації в особі начальника Медяник Олени Григорівни та позивачем ОСОБА_1 було укладено контракт з терміном дії по 19 лютого 2021 року.

Згідно п.6.2 Контракту контракт припиняється (розривається): а) після закінчення строку дії контракту (п.2 ст.36 КЗпП України); за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України); за ініціативою відділу освіти, районної державної адміністрації, районної ради передбачених статтями 40, 41 КЗпП України; з ініціативи Керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених статтею 39 КЗпП України; з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Наказом відповідача відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації від 03 квітня 2019 року №56-к ОСОБА_1 03 квітня 2019 року було звільнено з посади директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувала заява позивача ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року про звільнення її з посади директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області за угодою сторін 03.04.2019 року.

Також з вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 необхідно виплатити компенсацію за 5 календарних днів невикористаної відпустки, які були їй виплачені, що підтверджується довідкою відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 23.03.2020 №01-18/300.

Також як встановлено під час судового розгляду справи, то ОСОБА_1 з 05.04.2019 року, тобто після звільнення з посади директора, була прийнята на посаду вчителя історії Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області та працює до цього часу, що підтверджується поясненнями сторін, наданих в судовому засіданні та довідкою відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 15 від 18 лютого 2020 року, а тому відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК Україна, вказана обставина не підлягає доказуванню.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України контракт укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, зокрема Законом України Про освіту .

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 цього Кодексу).

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до правової позиції сформованої Верховним Судом України у справі 6-1269цс16 (Постанова від 26.10.2016 р.) при розгляді позовних вимог щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

За пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Звільнення за угодою сторін застосовується як підстава припинення трудових правовідносин у тому разі, коли жодна зі сторін трудового договору не має інших підстав для розірвання трудового договору, передбачених законодавством.

Враховуючи, що ОСОБА_1 особисто в заяві від 03.04.2019 року просила звільнити її з вказівкою конкретної підстави та з зазначенням конкретної дати звільнення, суд не вбачає підстав вважати, що в цьому випадку звільненням було допущено порушення порядку звільнення працівника.

Більше того, як пояснила сама позивачка ОСОБА_1 , то ОСОБА_5 взагалі жодного відношення до прийняття чи звільнення директорів шкіл не має. Також позивачка пояснила, що будучи у відділі освіти вона взагалі мала змогу відкликати свою заяву про звільнення, однак цього не зробила, при цьому до правоохоронних органів також не зверталася, що також підтверджує її волевиявлення щодо звільнення з посади директора шкоди за угодою сторін.

З наказом відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 03.04.2019 № 56-к Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 позивачка була ознайомлена 03.04.2019, про що свідчить її особистий підпис і про що ОСОБА_1 не заперечувала під час судового засідання.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що заяву про звільнення вона написала внаслідок психічного примусу, суд дійшов наступних висновків.

Під психічним примусом слід розуміти вплив на волю особи різними способами (мімікою, словами, діями), щоб примусити її вчинити певне діяння. За психічного примусу особа завжди зберігає свободу вибору. При цьому кінцева мета, а саме вчинення особою певної дії чи утримання від вчинення якоїсь дії, досягається шляхом роз`яснення особі, яку примушують, або в іншій спосіб доведення до відома такої особи можливості настання негативних для неї наслідків у разі, якщо така особа не вчинить того діяння, яке від неї вимагається.

Водночас, посилаючись на психічний примус, внаслідок якого позивачем була написана заява про звільнення, ОСОБА_1 не змогла пояснити, який саме психологічний примус було вчинено відповідачем відділом освіти Краснокутської РДА та ОСОБА_5. відносно неї, не пояснила настанню яких саме негативних для неї наслідків вона намагалася перешкодити, погодившись на написання такої заяви. Більше того, як пояснила сама позивачка, то ОСОБА_5 взагалі не має жодного відношення до прийняття та звільнення з посади директора, оскільки ця функція належить виключно до повноважень начальника відділу освіти Краснокутської РДА Медяник О.Г.

Також з пояснень всіх свідків, які були допитані під час судового розгляду справи вбачається, що вони не були прямими очевидцями подій щодо примусу начальником відділу освіти Краснокутської РДА Медяник О.Г. та ОСОБА_5 до написання ОСОБА_1 заяви про звільнення та проставлення дати на заяві.

Позивачці ОСОБА_1 було відомо, що лише начальник відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області має право приймати на роботу та звільняти з роботи керівників закладів освіти тому, що саме з начальником відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області був укладений нею контракт та саме на ім`я начальника відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області позивачкою була написана заява про звільнення за угодою сторін. В ході судового засідання ОСОБА_1 не заперечувала свою обізнаність з цього питання.

Також не надано доказів про звернення позивачки до уповноваженого органу (відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області) щодо анулювання попередньої домовленості сторін про припинення договору за угодою сторін.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримала компенсацію за невикористану відпустку, тим самим визнавши правомірність винесеного наказу про її звільнення з посади директора Мурафської ЗОШ.

Що стосується висновку експертного психологічного дослідження із застосуванням поліграфу від 21 грудня 2019 року, то суд вважає, що він не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експертного психологічного дослідження із застосуванням поліграфу від 21 грудня 2019 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказана правова позиція підтверджується й постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі Справа № 522/1029/18.

Відповідно до положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у п. 23 рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року нагадав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заява про звільнення була написана всупереч її волі та під впливом психічного примусу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з презумпції обов`язковості доведення обставин, на які посилається, саме стороною, яка стверджує про такі обставини, суд дійшов до висновку, що позивачкою не надано належних чи допустимих доказів того, що заява про звільнення не була результатом вільного розпорядження нею своїм конституційним правом на працю, написана була під впливом психічного примусу, а також, що звільнення її відділом освіти Краснокутської районної держаної адміністрації відбулось без дотримання положень чинного законодавства, у зв`язку з чим у задоволенні позову про скасування наказу відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації у Харківській області від 03 квітня 2019р. №56-к Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Мурафської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 03.04.2019 року належить відмовити.

Вимоги щодо стягнення з відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними, у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач, на підставі п.1 ст.5 Закону України „ Про судовий збір" від 08.07.2011 р., звільнений від сплати судового збору при поданні зазначеної категорії позову, а тому відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 78, 81, 82, 106,141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 21,23,36 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відділ освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №2, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ02146142).

Повний текст рішення виготовлений 02.04.2020 року.

Суддя В.А.Каліберда