Постанова

від 17.09.2020 по справі 627/455/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Харків

Справа № 627/455/19

Провадження № 22-ц/818/ 3190 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач: відділ освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 березня 2020 року , постановлене суддею Калібердою В.А.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Краснокутського районного суду з позовом до відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до наказу відділу освіти від 18 лютого 2019 року №40-к позивач була призначена на посаду директора Мурафської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області та 20 лютого 2019 року нею з відділом освіти Краснокутської РДА укладено контракт з терміном дії до 19 лютого 2021 року.

Після конкурсу на посаду директора Мурафської школи позивача до свого кабінету запросила заступник голови Краснокутської РДА ОСОБА_2 та зобов`язала ОСОБА_3 написати заяву про її попереднє звільнення за згодою сторін без дати. На вимогу посадової особи останньою було написано таку заяву. При цьому позивачу була поставлена вимога заступником голови Краснокутської РДА, щоб вона правильно спрацювала на Президентських виборах , які відбудуться 31 березня 2019 року.

03.04.2019 року близько 14.00 години в телефонному режимі позивача визвали до відділу освіти Краснокутської РДА у кабінет відділу кадрів, де дали їй заяву про попереднє звільнення, написану на вимогу заступника голови адміністрації Губарєвої О.Ю. для поставлення дати звільнення за згодою сторін. Прибувши до відділу освіти позивач під тиском поставила дату на заяві, хоча бажання про припинення роботи на посаді директора школи за згодою сторін у неї не було, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заява про звільнення була написана всупереч її волі та під впливом психічного примусу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на ті самі доводи, що і під час подання позову. Також зазначає, що оскільки вона працювала за контрактом, то сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за ст. 36 п.1 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. Вважає, що вона надала достатньо доказів на підтвердження того, що вона немала наміру та бажання достроково звільнитися з посади директора Мурафської ЗОШ.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ освіти Краснокутської РДА зазначив , що ОСОБА_1 окрім підпису та дати на заяві про звільнення за згодою сторін, своє бажання та згоду про звільнення позивач засвідчила підписом під час ознайомлення з наказом відповідача. Вважає, що позов ОСОБА_1 базується лише на формальних, аналогічних та заплутаних міркуваннях, не підтверджених ані фактами, ані законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.4, п.4.1 Статуту Мурафської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Краснокутської ради Харківської області (нова редакція), затвердженого рішенням районної ради від 14.06.2017р. №211- VІІ управління опорним закладом здійснюється відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації. Безпосереднє керівництво опорним закладом здійснює його директор, який призначається на посаду та звільняється з посади відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області у порядку, визначеним чинним законодавством України.

Наказом відповідача відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації від 18 лютого 2019 року №40-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області з 20 лютого 2019 року по 19 лютого 2021 року та 20 лютого 2019 року між відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 було укладено контракт з терміном дії по 19 лютого 2021 року.

Згідно п.6.2 Контракту контракт припиняється (розривається): а) після закінчення строку дії контракту (п.2 ст.36 КЗпП України); за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України); за ініціативою відділу освіти, районної державної адміністрації, районної ради передбачених статтями 40, 41 КЗпП України; з ініціативи Керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених статтею 39 КЗпП України; з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Наказом відповідача відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації від 03 квітня 2019 року №56-к ОСОБА_1 03 квітня 2019 року було звільнено з посади директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувала заява позивача ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року про звільнення її з посади директора Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області за угодою сторін 03.04.2019 року.

Згідно довідки відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 23.03.2020 №01-18/300 ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за 5 календарних днів невикористаної відпустки.

Після звільнення з посади директора, з 05.04.2019 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчителя історії Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області та працює до цього часу, що підтверджується довідкою відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 15 від 18 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України контракт укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, зокрема Законом України Про освіту .

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

В апеляційні скарзі апелянт посилається на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів .

Разом з тим, зазначена постанова була врахована судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Водночас, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що вказана постанова не спростовує доводів апелянта зазначивши в оскаржуваному рішенні наступне: "за пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суд України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 року зауважено, щ у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Виходячи з встановлених у справі обставин і відповідних їм правовідносин, судом підлягають з`ясуванню такі питання: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості щодо припинення договору за угодою сторін.

Дотримуючись принципу оцінки доказів, суд вважає доведеним, що звільнення позивача відбулося за угодою сторін, згідно з вимогами діючого законодавства.

Так, написавши власноручно заяву про звільнення з 03.04.2019 року за угодою сторін, позивач проявила своє волевиявлення щодої ї звільнення з займаної посади.

Видавши 03.04.2019 року наказ №56-К про звільнення ОСОБА_1 , відповідач тим самим підтвердив згоду на звільнення позивачки за угодою сторін. Зазначене свідчить, що між сторонами існувала домовленість щодо припинення трудового договору за взаємною згодою.

З наказом відділом освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 03.04.2019 № 56-к Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 позивачка була ознайомлена 03.04.2019, про що свідчить її особистий підпис.(а.с.74)

Отже, в момент видачі спірного наказу про звільнення волевиявлення позивача на припинення трудового договору було вільним, оскільки, як встановлено, під час ознайомлення з наказом про звільнення 01.07.2019 року ОСОБА_1 ніякої незгоди з цим наказом не виказувала.

Крім того, ОСОБА_1 з 05.04.2019 року, тобто після звільнення з посади директора, була прийнята на посаду вчителя історії Мурафської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області та працює до цього часу

Таким чином, доведеним є те, що сторони дійсно домовилися про припинення трудового договору з 03.04.2019 року, про що був виданий відповідний наказ про звільнення позивача згідно з п.1 ст. 36 КЗпП.

Матеріали справи не містять доказів, що начебто примушували до підписання Договору про припинення трудових відносин.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними, у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні підстави вважати, що при підписанні договору про припинення трудових відносин було відсутнє волевиявлення позивача.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, а лише зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судом першої інстанції, а також до незгоди із судовим рішенням і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374,375,381,382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

повний текст постанови

складено 18 вересня 2020 року