Постанова

від 02.04.2020 по справі 644/1239/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 644/1239/19

провадження № 61-20459св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Харківгаз збут ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року у складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Харківгаз збут про захист прав споживачів, порушених неналежним виконанням зобов`язань.

Позовна заява мотивована тим, що він проживає в квартирі АДРЕСА_1 однією сім`єю з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , який з 1994 року є працівником МВС, що має значення для розрахунку оплати за послуги та має спеціальне звання підполковник поліції (раніше - міліції).

Зазначав, що він та ТОВ Харківгаз збут є суб`єктами фактичних договірних відносин про надання послуг з постачання природного газу, оскільки квартира обладнана газовою плитою для приготування їжі та забезпечена централізованим гарячим водопостачанням. Він, як споживач у зобов`язанні цього договору є кредитором та здійснює належну оплату послуг, а постачальник газу ТОВ Харківгаз збут є боржником. Однією з умов зобов`язання щодо кількості постачання газу є норма споживання газу, що встановлюється актами законодавства.

Вказував, що з 01 липня 1996 року діяла норма споживання газу в обсязі 9.8 м 3 , а з 01 жовтня 2014 року змінювалася до 6 м 3 та до 4.4 м 3 на одну людину в місяць. Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 23 березня 2016 року № 203 Про норми споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 18 серпня 2017 року №609 Про внесення змін до деяких постанов КМУ , далі - Постанова 203/16), норма споживання природного газу споживачам, квартири яких обладнані газовою плитою для приготування їжі та забезпечені централізованим гарячим водопостачанням, з 01 серпня 2017 року встановлена на рівні 3.3 м 3 на людину в місяць. Зазначена норма відображає, як вважає КМУ, найбільш реальний обсяг газу, більше якого побутовий споживач протягом місяця витратити не може.

Отже, вважав, що норма споживання в 9.8 м 3 на одну людину в місяць ґрунтувалася значною мірою (фактично - на всі 100%) на припущенні, була недостовірною, завищеною, підтвердженням та наслідком чого стало встановлення значно нижчої норми, а саме: 3.3 м 3 на одну людину в місяць.

Звертав увагу на те, що норма споживання з 2014 року змінювалася неодноразово в сторону зменшення, але залишалася вищою за 3.3 м 3 . Постановою КМУ від 18 серпня 2017 року №609 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у Постанову-203/16 внесені зміни, якими остаточною та найбільш реальною, як вважає КМУ, нормою споживання визнано обсяг у 3.3 м 3 наодну людину у місяць.

Стверджував, що згідно з цією нормою обсяг оплаченного ним із розрахунку на 3-х осіб, але недоотриманого газу з вересня 2001 року на 01 серпня 2017 року склав 3088.17 м 3 . Отже, постачальники газу ТОВ Харківгаз збут та його попередники одержували оплату за завищену кількість газу, обсяг якого не надавали, що є неналежним виконанням зобов`язання.

Посилався на те, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України постачальник газу, на цей час ТОВ Харківгаз збут , як боржник зобов`язаний вчинити певну дію на користь кредитора-позивача, а саме: надати йому, як кредитору, оплачений газ у повному обсязі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати виконання зобов`язань ТОВ Харківгаз збут та його попередниками у наданні послуг з постачання природного газу неналежним чином; визнати за ним право власності на 3088.17 м 3 оплаченого, але недоданого і ним не отриманого природного газу як набутого відповідно до частини першої статті 328 ЦК України; визнати за ТОВ Харківгаз збут наявність перед ним боргу з оплаченого природного газу у обсязі 3088.17 м 3 як недоданого і ним не отриманого; зобов`язати постачальника природного газу у м. Харкові ТОВ Харківгаз збут примусово виконати зобов`язання в натурі шляхом зміни змісту зобов`язання на такий (відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України): ТОВ Харківгаз збут та його наступникам здійснювати щомісячно йому постачання природного газу за нормою 3.3 м 3 на одну людину в місяць (в обсязі 9.9 м 3 на 3-х осіб) без його оплати, а з моменту установки квартирного засобу обліку - згідно з його показами, допоки зазначений обсяг газу 3088. 17 м 3 буде вичерпаний. У разі зміни актами законодавства норми споживання газу у сторону зменшення відповідно сторонами змінюється зміст зобов`язання (у разі відсутності квартирного засобу обліку газу) ; визнати його право не здійснювати оплату поточного надання послуг з постачання природного газу до повного погашення відповідачем чи іншим постачальником газу існуючої заборгованості з постачання недоданого газу в обсязі 3088.17 м 3 ; визнати незаконним нарахування йому оплати послуги з постачання природного газу без урахування вимоги частини четвертої статті 22 Закону України Про міліцію щодо його права та права членів його сім`ї на 50% знижку та зобов`язати ТОВ Харківгаз збут здійснити відповідний перерахунок оплат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Харківгаз збут про захист прав споживачів, порушених неналежним виконанням зобов`язань відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, відтак підстав для його задоволення немає.

При цьому районний суд зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

При цьому апеляційний суд зазначив, що районним судом з`ясовувалося питання неналежного відповідача, проте позивач вказав, що він вважає належним відповідачем саме ТОВ Харківгаз збут і заперечував проти залучення до справи будь-яких інших відповідачів або третіх осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки судами неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Зазначає, що незалежно від кого одержані відомості щодо обсягу газу, відповідальним перед споживачем за надання належного та прийнятого споживачем обсягу газу та розмір нарахованих коштів є саме постачальник газу ТОВ Харківгаз збут , що відповідає приписам частини третьої статті 109 ЦК України.

Стверджує, що суд не застосував положення статті 109 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкового рішення щодо визнання Харківгаз збут неналежним відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 . разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами природного газу.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір про зберігання вузла обліку природного газу.

З 01 липня 2015 року господарську діяльність з постачання природного газу на території м. Харкова здійснює ТОВ Харківгаз збут .

01 липня 2015 року на виконання Закону України Про ринок природного газу статусу гарантованого постачальника природного газу на території м. Харкова та Харківської області (включаючи постачання природного газу населенню) набуло ТОВ Харківгаз збут , якому відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 травня 2015 року № 1588 видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом терміном дії з 01 липня 2015 року.

ПАТ Харківміськгаз з 01 липня 2015 року на підставі Закону України Про ринок природного газу від 09 квітяня 2015 року № 329 не є постачальником природного газу населенню міста Харкова, а здійснює лише функції розподілу природного газу на території м. Харкова.

ПАТ Харківміськгаз є ліцензіатом з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України Про ринок природного газу -- сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Згідно з Кодексом газорозподільних систем, обов`язок щодо облікування (прилади обліку природного газу та питання зміни режиму користування газом чи донарахування обсягів природного газу) та інших видів розподілу природного газу відноситься до функцій газорозподільного підприємства (ПАТ Харківміськгаз ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що газорозподільча система, по якій пересувається газ знаходиться в управлінні ПАТ Харківміськгаз , а газ, який пересувається по ній належить ТОВ Харківгаз збут та продається населенню. При цьому ТОВ Харківгаз збут , як ліцензіат з постачання природного газу, виконує функції постачальника природного газу у відповідності до Правил постачання природного газу. Відомості про обсяги спожитого природного газу споживачем ТОВ Харківгаз збут отримує від Оператора ГРМ (ПАТ Харківміськгаз ). Всю інформацію стосовно кількості зареєстрованих осіб, спожитих обсягів газу ТОВ Харківгаз збут отримує від ПАТ Харківміськгаз .

Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України ).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України ).

Оскільки позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, наполягав на тому, що належним відповідачем у справі є ТОВ Харківгаз збут , відтак, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, а оскаржувані судові рішення такими, що відповідають положенням статті 263 ЦПК України.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк