Рішення

від 02.04.2020 по справі 904/545/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020м. ДніпроСправа № 904/545/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс"

про розподіл судових витрат на правову допомогу

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної № РН-0000004 від 26.02.2019 у загальному розмірі 92 899 грн. 22 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (далі - відповідач) заборгованість за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000004 від 26.02.2019 товар у загальному розмірі 92 899 грн. 22 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 у справі №904/545/20 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" 88 290 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 207 грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 2 401 грн. 97 коп. - 3% річних, 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 14742/20 від 24.03.2020), в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 24.03.2020 заяву позивача було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 02.04.2020.

Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було додатково повідомлено учасників справи про дату та час розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограм, які були отримані позивачем та відповідачем 24.03.2020, отже завчасно (а.с.82-83).

Представники позивача та відповідача у судове засідання 02.04.2020 не з`явилися, причини нез`явлення суду не повідомили; будь-яких клопотань від позивача чи відповідача, зокрема і щодо відкладення розгляду заяви, до суду не надходило.

Враховуючи запроваджені на території України карантинні заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причини неявки у судове засідання 02.04.2020 представників учасників справи поважними.

При цьому, враховуючи обмежений строк розгляду заяви позивача, суд позбавлений можливості відкласти її розгляд на іншу дату та ще раз належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про розподіл судових витрат, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача за відсутності представників позивача та відповідача, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат без участі представників сторін, оскільки така неявка відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (далі - відповідач) заборгованість за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000004 від 26.02.2019 товар у загальному розмірі 92 899 грн. 22 коп.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, позивач просив суд стягнути з відповідача, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, навівши у позовній заяві попередній (орієнтований) розрахунок цих витрат, в якому вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. 00 коп., докази понесення яких ним буду надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду по справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 у справі №904/545/20 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" 88 290 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 207 грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 2 401 грн. 97 коп. - 3% річних, 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви .

Як було вказано вище, у відповідності до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України позивачем було подано заяву, в якій він зазначив про необхідність подання розрахунку і кінцевого розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки до ухвалення рішення по справі позивач не має можливості визначити кінцевий розмір витрат на правову допомогу.

В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткове рішення у справі, яким стягнути понесені позивачем судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Вказана заява обґрунтована тим, що з метою надання правової допомоги щодо ведення справи № 904/545/20 між Адвокатським бюро "Нугаєвої Валерії Вікторівни" та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 24/01 від 24.01.2020, на виконання якого були надані послуги, які були прийняті позивачем.

З приводу вказаної заяви суд зазначає слідуюче.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, у зв`язку з чим у рішенні суду вказане питання не вирішувалося.

В даному випадку, позивачем було подано заяву, у зв`язку із тим фактом, що до закінчення судового розгляду справи і отримання рішення у справі, позивачу неможливо встановити кінцевий розмір судових витрат, які він понесе у зв`язку з її розглядом судом першої інстанції.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2020 між Адвокатським об`єднанням "Нугаєвої Валерії Вікторівни" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №24/01 (далі - договір про правову допомогу, а.с.63-64), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах договору бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу.

У пункті 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору про правову допомогу розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах договору правову допомогу, визначається сторонами окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору. Такі додаткові договори можуть бути викладені у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Так, 24.01.2020 між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до договору відповідно до умов пункту 1 якого підписанням даного додаткового договору сторони підтверджують, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе обов`язок в порядку, передбаченому діючим законодавством України, надати йому правову допомогу по справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" про стягнення заборгованості за накладною № РН-0000004 від 26.02.2019 (а.с.64).

За приписами пункту 2 додаткового договору сторони погодили, що орієнтовна вартість послуг по договору складає 5 000 грн. 00 коп., яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, було надано послуги, на підтвердження чого сторони склали акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.03.2020 , в якому засвідчили, що в період з 24.01.2020 по 18.03.2020 бюро надало, а клієнт отримав наступну правову допомогу (послуги) у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/545/20 (суддя Фещенко Ю.В.) за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної № РН-0000004 від 26.02.2019 у загальному розмірі 92 899 грн. 22 коп., а саме:

- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості по справі №904/545/20 до Господарського суду Дніпропетровської області; вартість правової допомоги (послуги) за одну годину витраченого часу складає 500 грн. 00 коп. без ПДВ, всього 2 000 грн. 00 коп. без ПДВ (пункт 1.1. акту приймання-передачі наданої правової допомоги);

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у справі № 904/545/20 у Господарському суді Дніпропетровської області 26.02.2020; вартість правової допомоги (послуги) за одне засідання 500 грн. 00 коп. без ПДВ, всього 500 грн. 00 коп. без ПДВ (пункт 1.2. акту приймання-передачі наданої правової допомоги);

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у справі № 904/545/20 у Господарському суді Дніпропетровської області 17.03.2020; вартість правової допомоги (послуги) за одне засідання 500 грн. 00 коп. без ПДВ, всього 500 грн. 00 коп. без ПДВ (пункт 1.3. акту приймання-передачі наданої правової допомоги) (а.с.65).

Вказане вбачається також із детального опису робіт (наданих послуг) по договору про надання правової допомоги від 18.03.2020, в якому сторони підтвердили наступне: в період з 24.01.2020 по 18.03.2020 бюро надало, а клієнт отримав наступні послуги (правову допомогу):

- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості по справі №904/545/20 до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 години на суму 500 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 26.02.2020 по справі №904/545/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - 4 години на суму 500 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 17.03.2020 по справі №904/545/20 в Господарському суді Дніпропетровської області - 4 години на суму 500 грн. 00 коп.;

- загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг): 3 000 грн. 00 коп. (а.с.69).

Отже, відповідно до пункту 2 акту приймання-передачі наданої правової допомоги вартість послуг (правової допомоги) бюро в період з 24.01.2020 по 18.03.2020 склала 3 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Бюро є платником єдиного податку і перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група).

Враховуючи вказане, Адвокатським бюро "Нугаєвої Валерії Вікторівни" було виставлено позивачу наступні рахунки на оплату: рахунок на оплату № 1 від 24.01.2020 на суму 2 000 грн. 00 коп. (а.с.66), рахунок на оплату № 1 від 26.01.2020 на суму 500 грн. 00 коп. (а.с.67), рахунок на оплату № 1 від 17.03.2020 на суму 500 грн. 00 коп. (а.с.68).

Відповідно до умов пункту 3 додаткового договору розрахунок з бюро за надані послуги по договору клієнт повинен здійснити протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату на загальну суму 3 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою за період з 24.01.2020 по 18.03.2020 (а.с.70-73).

Зазначені докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає зазначені витрати обґрунтованими в заявленому розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи надані докази, які підтверджують розмір відповідних витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" про розподіл судових витрат на правову допомогу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (49000, м. Дніпро, вулиця Миронова, будинок 7 А; ідентифікаційний код 36093812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (49000, м.Дніпро, вулиця Стартова, будинок 20, кімната 407; ідентифікаційний код 33160207) 3 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 03.04.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко