Ухвала

від 03.04.2020 по справі 240/5460/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

03 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/5460/20

категорія 110010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

02.04.2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуласься до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень № 197/02.3 від 17.03.2020 р., виданий Державною екологічною інспекцією Поліського округу відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить до набрання рішенням суду по даній справі, винесеним по суті позовних вимог, законної сили:

- зупинити дію припису про усунення порушень № 197/02.3 від 17.03.2020 р., що виданий Державною екологічною інспекцією Поліського округу відносно ФОП ОСОБА_1

- заборонити Державній екологічній інспекції Поліського округу проводити інструментально-лабораторне вимірювання проб ґрунтів, що проводиться на підставі, зокрема, акту відбору проб ґрунту від 16.03.2020 р. № 08-2-/1 та заборонити вчиняти дії, спрямовані на нарахування та стягнення збитків на підставі вказаних досліджень проб ґрунту.

- заборонити Державній екологічній інспекції Поліського округу повідомляти будь-яких фізичних та юридичних осіб (окрім органів державної влади вищого підпорядкування) про зміст та результати позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної відносно ФОП ОСОБА_1 (в тому числі шляхом надання копій будь- яких документів та матеріалів).

В обґрунтування заяви та необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову позивач зазначає, що в оскаржуваному приписі визначено строк для його виконання - тридцять днів з дня отримання за порушення, а тому за час розгляду справи в суді даний строк для виконання вимог припису буде пропущено позивачем, що зумовлюватиме невиконання його вимог. Заявник вказує, що необхідним є забезпечення позову шляхом заборони контролюючому органу проводити інструментально-лабораторне вимірювання проб ґрунтів та заборони вчиняти в подальшому дії, спрямовані на нарахування та стягнення збитків на підставі вказаних досліджень проб ґрунту, оскільки не зупинення шляхом забезпечення позову проведення вказаних досліджень можуть мати наслідком порушення прав позивача та фактично унеможливити виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позовних вимог. З метою забезпечення прав позивача по даній справі, до вирішення питання про законність проведеної перевірки та її результатів по даній справі, слід заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на повідомлення будь-яких осіб (в тому числі заявників колективного звернення) про результати такої перевірки, з метою недопущення маніпулювання громадською думкою на підставі фактів, які оспорюються в судовому порядку.

Питання порядку розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України, зокрема, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. ( частини 1-3 цієї статті КАС України).

Надаючи правову оцінку доводам та аргументам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову на предмет їх обґрунтованості, суд вказує наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Положеннями ч.1 ст.151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Судом встановлено, що приписом про усунення порушень № 197/02.3 від 17.03.2020 р., що виданий Державною екологічною інспекцією Поліського округу відносно ФОП ОСОБА_1 , зобов"язано позивача ліквідувати несанкціоноване розміщення відходів комунальних (міських) змішаних, у т.ч. сміття з урн на земельній ділянці з кадастровим номером 1825480200:02:004:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом перевезення їх до місця видалення відходів - полігону твердих побутових відходів м. Новоград - Волинський, що утримується КП Шляхрсмбуд , для їх остаточного безпечного видалення та захоронення надати до Державної екологічної інспекції Поліського округу документи, що підтверджують повне видалення та захоронення відходів комунальних (міських) змішаних, у т.ч. сміття з урн на полігоні твердих побутових відходів м. Новоград - Волинський, що утримується КП Шляхрембуд . Термін виконання 30 днів.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів, не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного припису.

Посилання заявника на те, що не застосування заборони Державній екологічній інспекції Поліського округу повідомляти будь-яких фізичних та юридичних осіб про зміст та результати позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної відносно ФОП ОСОБА_1 може мати наслідком продовження поширення недостовірної інформації певними особами про позивача та зумовлюватиме необхідність знову звертатись до суду захистом своїх прав, нічим не підтверджено.

При цьому, суд зауважує, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, які не є учасниками справи.

З урахуванням викладеного суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено: 03 квітня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова