Рішення

від 03.04.2020 по справі 360/511/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/511/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 31 січня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач, ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області) з такими позовними вимогами:

1) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час несвоєчасної виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік у розмірі 12291,43 грн;

2) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 80161,05 грн;

3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час несвоєчасної виплати грошового забезпечення, а саме допомоги на оздоровлення у розмірі 209488,72 грн, та саму грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 15430, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 12.03.2007 по 03.01.2019 проходив службу у системі МНС України та ДСНС України, а на момент звільнення саме у ГУ ДСНС України у Луганській області перебував на посаді старшого пожежного ДПРЧ-32 м. Щастя Головного управління.

Позивача 03.01.2019 звільнено із служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я згідно з наказом ГУ ДСНС України від 03.01.2019 № 5 Про кадрові питання та виключений з кадрів ДСНС України з 03.01.2019.

З 31.12.2018 позивачу надано 3-ю групу інвалідності по причині захворювання, пов`язаного з проходженням служби Довідка до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 779730 , а на теперішній час у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з 28.01.2020 позивачу надана 2-га група інвалідності Довідка до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 142769 .

В останній день служби відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу все належне при звільненні грошове забезпечення, у тому числі компенсацію за невикористані дні відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні, а також грошову допомогу на оздоровлення, за виплатою якої позивач звернувся із рапортом від 02.01.2019. Однак, відповідачем такий обов`язок не дотриманий, компенсація за невикористані дні відпустки виплачена 25.01.2019, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена 22.05.2019, допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення не виплачена дотепер.

З посиланням на положення статей 47, 116,117 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що відповідач має понести відповідальність за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.01.2019 по 25.01.2019 у сумі 12291,43 грн (за затримку у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку), з 03.01.2019 по 23.05.2019 у сумі 80161,05 грн (за затримку у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні), з 03.01.2019 по 30.01.2020 у сумі 209488,72 грн (за затримку у виплаті допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення).

Також, на думку позивача, підлягає стягненню допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, яке на момент звільнення складало 15430,44 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 20-21).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно з копіями паспорта громадянина України, картки платника податків, довідки до акта огляду МСЕК від 28.01.2020 серії 12ААБ № 142769 встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи (арк. спр. 10-12, 14).

Дослідженням копій трудової книжки позивача від 01 серпня 2002 року серії НОМЕР_2 , витягу з наказу ГУ ДСНС у Луганській області від 03 січня 2019 року № 5, довідки ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-384/15 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 12 березня 2007 року по 03 січня 2019 року проходив службу в МНС України, ДСНС України, з 01 березня 2015 року проходив службу на посаді старшого пожежного-рятувальника в ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області, з 03 січня 2019 року звільнений із служби цивільного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) та виключений з кадрів ДСНС України з 03 січня 2019 року (арк. спр. 13, 15, 29-30).

З копій довідки ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-383/15 та виписки по надходженням по картці і додатковим рахункам договору за період з 01 серпня 2018 року по 17 липня 2019 року, виданої АТКБ Приватбанк , судом встановлено, що ОСОБА_1 задоволений такими видами грошового забезпечення за останньою штатною посадою у січні 2019 року: оклад за спеціальним званням - 71,61 грн по 03.01.2019 включно, посадовий оклад - 281,61 грн по 03.01.2019 включно, відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35 % - 123,63 грн по 03.01.2019 включно, надбавка за особливості проходження служби 50 % - 238,43 грн по 03.01.2019 включно, премія 40 % - 112,64 грн за серпень 2018 року, премія 85 % - 2473,50 грн за грудень 2018 року, премія 85 % - 239,37 грн по 03.01.2019 включно, нарахована компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік - 11137,62 грн, всього 14453,13 грн. Грошове забезпечення зараховано на картковий рахунок позивача 25 січня 2019 року. Грошова допомога при звільненні 54256,13 грн зарахована на картковий рахунок позивача 22 травня 2019 року (арк. спр. 16, 28).

Як слідує з довідок ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 28 грудня 2018 року № 01-2309/13 та від 20 лютого 2020 року № 01-382/13, позивач отримав грошове забезпечення:

за листопад 2018 року в сумі 17168,70 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2910,00 грн, оклад за спеціальним званням - 740,00 грн, надбавка за вислугу років - 1277,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 2463,75 грн, щомісячне преміювання - 11963,10 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 8584,35 грн;

за грудень 2018 року в сумі 15430,44 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2910,00 грн, оклад за спеціальним званням - 740,00 грн, надбавка за вислугу років - 1277,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 2463,75 грн, щомісячне преміювання - 11963,10 грн, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань - 2146,09 грн; премія за підсумками роботи у 2018 році - 4700,00 грн (арк. спр. 18, 27).

Також позивачем до матеріалів справи наданий його рапорт від 02.01.2020, складений на ім`я начальника ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області, про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік (арк. спр. 17).

Згідно з довідкою ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-385/15 ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 по 03.01.2019 з рапортом про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік до керівництва ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області не звертався. У зв`язку з цим матеріальна допомога на оздоровлення у 2019 році ОСОБА_1 не надавалась (арк. спр. 31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623).

Пунктом 3 розділу I Загальні положення Інструкції № 623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 розділу I Загальні положення Інструкції № 623 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до пункту 3 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби (пункт 4 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

При виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення зі служби цивільного захисту відпустку до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення для виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів (пункт 5 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

У разі звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту зі служби до закінчення календарного року, за який вона вже використала щорічну основну відпустку (крім звільнених за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, проводиться виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (пункт 6 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

Згідно з пунктом 7 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 12 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:

для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;

для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.

До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (пункт 13 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.

При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 3 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623).

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведене дає підставу для висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 Про захист заробітної плати , ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з приписами статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108/95-ВР, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо належності позивачу на день його звільнення - 03 січня 2019 року, грошового забезпечення у сумі 14453,13 грн, що виплачене позивачу 25 січня 2019 року, та грошової допомоги при звільненні у сумі 54256,13 грн, що виплачена 22 травня 2019 року.

Однак, між сторонами наявний спір щодо існування за відповідачем обов`язку виплати позивачу у день звільнення допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

Як зазначає позивач, він звернувся за виплатою цієї допомоги із рапортом від 02 січня 2019 року. На підтвердження цієї обставини позивачем до матеріалів справи надано засвідчену позивачем копію рапорту від 02 січня 2019 року.

Однак, відповідач заперечує обставину щодо звернення позивача у період з 01 січня 2019 року по 03 січня 2019 року до керівництва ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області із рапортом за виплатою допомоги на оздоровлення, про що складена довідка від 20 лютого 2020 року № 01-385/15.

Дослідженням копії наданого до матеріалів справи рапорту встановлено відсутність на цьому документі будь-яких відміток про його отримання ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області.

Відповідно, копія цього рапорту не є належним доказом у розумінні КАС України, оскільки не містить інформації про подання цього рапорту до відповідача.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Оскільки позивачем не доведена обставина звернення до відповідача із рапортом про виплату допомоги на оздоровлення за 2019 рік, а відповідач таку обставину заперечує, суд з огляду на положення пункту 3 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 встановив, що у ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області був відсутній обов`язок виплатити позивачу у день його звільнення допомогу на оздоровлення за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином позовна вимога щодо стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік є безпідставною та у її задоволенні слід відмовити.

Як наслідок, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 03 січня 2019 року по 30 січня 2020 року в сумі 209488,72 грн, як похідної вимоги від вимоги про стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення.

Що стосується обов`язку ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області виплати позивачу грошове забезпечення у сумі 14453,13 грн та грошову допомогу при звільненні у сумі 54256,13 грн, суд, зважаючи на вищевказані положення чинного законодавства, погоджується з твердженнями позивача, що така виплата мала відбутися у день звільнення зі служби - 03 січня 2019 року, та невиконання такого обов`язку тягне настання для відповідача відповідальності, визначеної статтею 117 КЗпП України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відсутність коштів на здійснення повного розрахунку із працівником у день його звільнення, не вважається поважною причиною, яка звільняє роботодавця від відповідальності за статтею 117 КЗпП України, зважаючи на нижченаведене.

Частинами першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 7 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Ратифікація Конвенції відбулась на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 22 рішення від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (Заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини повторив, що поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

У пунктах 23, 24, 25 рішення від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України (Заява № 10972/05) Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі Кечко проти України (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23). Суд зауважив, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час (див. пункт 13 вище). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об`єктивну умову - належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається. Замінювати національні органи у тлумаченні національного законодавства не є завданням Суду. Однак, національні суди аргументували свої рішення тим, що Закон України Про Державний бюджет України на 2000 рік не передбачав видатків для виплат, передбачених Указом Президента, і, відповідно, постановили, що заявник не мав права на такі виплати протягом відповідного періоду згідно з Законом України Про бюджетну систему України . Таким чином, виявляється, що національні суди проігнорували положення статті 28 Закону України Про бюджетну систему України , яке забороняло вносити зміни до законодавства Законом про Державний бюджет України, спочатку зміни слід було внести до відповідних законів (див. пункти 9 та 12 вище). Більше того, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі. Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу.

Таким чином, відсутність бюджетних асигнувань від Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як головного розпорядника бюджетних коштів, на виплату грошового забезпечення, не свідчить про відсутність вини ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області у несвоєчасному розрахунку при звільненні позивача, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, а відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем тільки 22 травня 2019 року, виплативши останньому грошову допомогу при звільненні.

Відповідно, судом встановлено, що позивачу за весь час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений середній заробіток.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Інструкції № 623 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Згідно з довідкою ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-382/15 грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за листопад 2018 року - 8584,35 грн, за грудень 2018 року - 8584,35 грн, а всього 17168,70 грн.

Суд не включає до суми грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення, таке грошове забезпечення: матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 8584,35 грн, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у сумі 2146,09 грн, премію за підсумками роботи у 2018 році - 4700,00грн, оскільки таке грошове забезпечення не є щомісячним додатковим грошовим забезпеченням.

За листопад та грудень 2018 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день (за листопад 2018 року - 30 календарних днів, за грудень 2018 року - 31 календарний день).

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 17168,70 грн : 61 календарний день = 281,45 грн.

День звільнення позивача 03 січня 2019 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року та становить 138 календарних днів.

Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 281,45 грн х 138 календарних днів = 38840,10 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Розрахунки середнього заробітку, наведений позивачем у позовній заяві, судом відхиляється, як такий, що здійсненний з порушенням положень Порядку № 100 та Інструкції № 623.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що сума середнього заробітку виплачується працівнику за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від розміру невиплаченої при звільненні зі служби суми суми. Тому, здійснення позивачем розрахунку суми середнього заробітку за кожною складовою грошового забезпечення, що невиплачена відповідачем у день звільнення позивача зі служби, є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (місцезнаходження: 91480, Луганська область, Новоайдарський район, місто Щастя, вулиця Республіканська, будинок 1 А, код за ЄДРПОУ 38251372) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року в сумі 38840,10 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок гривень 10 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова