Постанова

від 03.06.2020 по справі 360/511/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року справа №360/511/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 р. (у повному обсязі складено 3 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/511/20 (головуючий І інстанції суддя К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.01.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час несвоєчасної виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік у розмірі 12291,43 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 80161,05 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час несвоєчасної виплати грошового забезпечення, а саме допомоги на оздоровлення у розмірі 209488,72 грн., та саму грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 15430, 44 грн. (а.с. 1-9).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2020 року у справі № 360/511/20 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з 32 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року в сумі 38840,10 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок гривень 10 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 33-38).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач повинен був виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, яку в день звільнення виплачено не було.

Спеціальним законодавством не встановлено порядок відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, в той час такий порядок встановлений КЗпП України. Таким чином, у даних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, а і трудового.

Також апелянт посилається на ст. ст. 116, 117 КЗпП України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 10-12, 14).

Дослідженням копій трудової книжки позивача від 01 серпня 2002 року серії НОМЕР_2 , витягу з наказу ГУ ДСНС у Луганській області від 03 січня 2019 року № 5, довідки ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-384/15 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 12 березня 2007 року по 03 січня 2019 року проходив службу в МНС України, ДСНС України, з 01 березня 2015 року проходив службу на посаді старшого пожежного-рятувальника в ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області, з 03 січня 2019 року звільнений із служби цивільного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) та виключений з кадрів ДСНС України з 03 січня 2019 року (а.с. 13, 15, 29-30).

З копій довідки ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-383/15 та виписки з надходжень по картці і додаткових рахунках договору за період з 01 серпня 2018 року по 17 липня 2019 року, виданої АТКБ Приватбанк , судом встановлено, що ОСОБА_1 задоволений такими видами грошового забезпечення за останньою штатною посадою у січні 2019 року: оклад за спеціальним званням - 71,61 грн. по 03.01.2019 включно, посадовий оклад - 281,61 грн. по 03.01.2019 включно, відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35 % - 123,63 грн. по 03.01.2019 включно, надбавка за особливості проходження служби 50 % - 238,43 грн. по 03.01.2019 включно, премія 40 % - 112,64 грн. за серпень 2018 року, премія 85 % - 2473,50 грн. за грудень 2018 року, премія 85 % - 239,37 грн. по 03.01.2019 включно, нарахована компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік - 11137,62 грн., всього 14453,13 грн. Грошове забезпечення зараховано на картковий рахунок позивача 25 січня 2019 року. Грошова допомога при звільненні 54256,13 грн. зарахована на картковий рахунок позивача 22 травня 2019 року (а.с. 16, 28).

Із довідок ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 28 грудня 2018 року № 01-2309/13 та від 20 лютого 2020 року № 01-382/13 вбачається, що позивач отримав:

за листопад 2018 року в сумі 17168,70 грн., у тому числі: посадовий оклад - 2910,00 грн., оклад за спеціальним званням - 740,00 грн., надбавка за вислугу років - 1277,50 грн., надбавка за особливості проходження служби - 2463,75 грн., щомісячне преміювання - 11963,10 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 8584,35 грн.;

за грудень 2018 року в сумі 15430,44 грн., у тому числі: посадовий оклад - 2910,00 грн., оклад за спеціальним званням - 740,00 грн., надбавка за вислугу років - 1277,50 грн., надбавка за особливості проходження служби - 2463,75 грн., щомісячне преміювання - 11963,10 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань - 2146,09 грн.; премія за підсумками роботи у 2018 році - 4700,00 грн. (а.с. 18, 27).

Також позивачем до матеріалів справи надана копія його рапорту від 02.01.2020, складеного на ім`я начальника ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік (а.с. 17).

Згідно з довідкою ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-385/15 ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 по 03.01.2019 з рапортом про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік до керівництва ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області не звертався. У зв`язку з цим матеріальна допомога на оздоровлення у 2019 році ОСОБА_1 не надавалась (а.с. 31).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України окреслено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

За змістом підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623).

Пунктом 3 розділу I Загальні положення Інструкції № 623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 5 розділу I Загальні положення Інструкції № 623 визначено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до пункту 3 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби (пункт 4 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

При виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення зі служби цивільного захисту відпустку до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення для виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів (пункт 5 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

У відповідності до пункту 6 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту зі служби до закінчення календарного року, за який вона вже використала щорічну основну відпустку (крім звільнених за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, проводиться виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Нормою пункту 7 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 обумовлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Правилами пункту 12 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623 встановлено: особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:

для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;

для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.

До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (пункт 13 розділу XХVІІ Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту Інструкції № 623).

Пунктом 1 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.

За приписами пункту 2 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення. При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 3 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623).

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Правила частини першої статті 94 КЗпП України встановлюють, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108/95-ВР, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо належності позивачу на день його звільнення - 03 січня 2019 року, грошового забезпечення у сумі 14453,13 грн., що виплачене позивачу 25 січня 2019 року, та грошової допомоги при звільненні у сумі 54256,13 грн., що виплачена 22 травня 2019 року.

Однак, між сторонами наявний спір щодо існування за відповідачем обов`язку виплати позивачу у день звільнення допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

В матеріалах справи наявна довідка від 20 лютого 2020 року № 01-385/15, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з рапортом про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік до керівництва ДПРЧ-32 не звертався. В копії рапорту відсутня відмітка про його реєстрацію або резолюція керівника органу щодо суті рапорту (а.с. 17, 31).

Оскільки позивачем не доведена обставина звернення до відповідача з рапортом про виплату допомоги на оздоровлення за 2019 рік, а відповідач таку обставину заперечує, то з огляду на положення пункту 3 розділу ХХХ Допомога на оздоровлення Інструкції № 623 у ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області був відсутній обов`язок виплатити позивачу у день його звільнення допомогу на оздоровлення за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

Як наслідок, беззаперечною є відмова у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 січня 2019 року по 30 січня 2020 року в сумі 209488,72 грн., як похідної вимоги від вимоги про стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення.

Що стосується обов`язку ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області виплати позивачу грошове забезпечення у сумі 14453,13 грн. та грошову допомогу при звільненні у сумі 54256,13 грн., суд, зважаючи на вищевказані положення чинного законодавства, погоджується з твердженнями позивача, що така виплата мала відбутися у день звільнення зі служби - 03 січня 2019 року, та невиконання такого обов`язку тягне настання для відповідача відповідальності, встановленою статтею 117 КЗпП України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відсутність коштів на здійснення повного розрахунку із працівником у день його звільнення не вважається поважною причиною, яка звільняє роботодавця від відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Частинами першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 22 рішення від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (Заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини повторив, що поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

У пунктах 23, 24, 25 рішення від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України (Заява № 10972/05) Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі Кечко проти України (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23). Суд зауважив, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час (див. пункт 13 вище). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об`єктивну умову - належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається. Замінювати національні органи у тлумаченні національного законодавства не є завданням Суду. Однак, національні суди аргументували свої рішення тим, що Закон України Про Державний бюджет України на 2000 рік не передбачав видатків для виплат, передбачених Указом Президента, і, відповідно, постановили, що заявник не мав права на такі виплати протягом відповідного періоду згідно з Законом України Про бюджетну систему України . Таким чином, виявляється, що національні суди проігнорували положення статті 28 Закону України Про бюджетну систему України , яке забороняло вносити зміни до законодавства Законом про Державний бюджет України, спочатку зміни слід було внести до відповідних законів (див. пункти 9 та 12 вище). Більше того, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі. Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу.

Таким чином, відсутність бюджетних асигнувань від Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як головного розпорядника бюджетних коштів, на виплату грошового забезпечення, не свідчить про відсутність вини ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області у несвоєчасному розрахунку при звільненні позивача, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, а відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем тільки 22 травня 2019 року, виплативши останньому грошову допомогу при звільненні.

Таким чином, позивачу за весь час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений середній заробіток.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Інструкції № 623 слід дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Суд апеляційної інстанції вважає, що для обрахунку грошового забезпечення позивача правильно взято довідку ДПРЧ-32 ГУ ДСНС України у Луганській області від 20 лютого 2020 року № 01-382/15, з якої вбачається, що грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за листопад 2018 року - 8584,35 грн., за грудень 2018 року - 8584,35 грн., а всього 17168,70 грн.

Судом першої інстанції правомірно не включено до суми грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 8584,35 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у сумі 2146,09 грн., премію за підсумками роботи у 2018 році - 4700,00 грн, оскільки таке грошове забезпечення не є щомісячним додатковим грошовим забезпеченням.

З урахуванням наведеного: за листопад та грудень 2018 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день (за листопад 2018 року - 30 календарних днів, за грудень 2018 року - 31 календарний день). Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 17168,70 грн. : 61 календарний день = 281,45 грн. День звільнення позивача 03 січня 2019 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року та становить 138 календарних днів. Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2019 року по 21 травня 2019 року, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 281,45 грн. х 138 календарних днів = 38840,10 грн.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відхилено розрахунки середнього заробітку, наведеного позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі, як такий, що здійсненний з порушенням положень Порядку № 100 та Інструкції № 623.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов задоволений частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 р. у справі № 360/511/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 3 червня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко