Постанова

від 18.03.2020 по справі 545/3672/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 545/3678/16-ц

провадження № 61-47св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів - Грушицького А.І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал",

третя особа - Головне управління державної фіскальної служби у Полтавській області,

третя особа - Управління держпраці у Полтавській області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кіндяк І.С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Хіль Л.М., Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал", за участю третіх осіб: Головного управління державної фіскальної служби у Полтавській області, Управління держпраці у Полтавській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

З урахуванням уточнень в обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач безпідставно відмовив йому у виплаті заробітної плати при звільненні та не видав трудової книжки.

Враховуючи вищевикладене позивач остаточно просив суд стягнути з ТОВ Завод мінеральних вод Реал на його користь заборгованість по заробітній платі за час виконання обов`язків ОСОБА_1 як директора та головного бухгалтера за сумісництвом у період з 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року, моральну шкоду, заборгованість по орендній платі за використаний автомобіль та зобов`язати відповідача повернути трудову книжку.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал", треті особи: Головне управління державної фіскальної служби у Полтавській області, Управління держпраці у Полтавській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" на користь ОСОБА_1 заборгованість за період 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року по виплаті заробітної плати, що складається з: 49 594,19 грн, заробітна плата на посаді директора; 4 001, 76 грн, компенсація за невикористану відпустку на посаді директора, 49 594,19 грн, заробітна плата на посаді головного бухгалтера за сумісництвом; 4 001, 76 грн, компенсація за невикористану відпустку на посаді головного бухгалтера за сумісництвом, всього - 107 191,9 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по виплаті заробітної плати з 30 січня 2016 року по 11 травня 2018 року у сумі: 37 337, 24 грн, як директору; 37 337,24 грн як головному бухгалтеру за сумісництвом, всього 74 674, 47 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі - 50 000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітку в межах платежу за один місяць.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" видати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідним записом про звільнення з посади директора та головного бухгалтера за сумісництвом ТОВ Завод мінеральних вод "Реал" .

Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

В іншій частині вимог відмовлено за недоведеністю.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вказаних вимог закону ТОВ Завод мінеральних вод Реал не було здійснено своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 за час затримки виплати заробітної плати як директору та головному бухгалтеру за сумісництвом чим було грубо порушено права позивача та спричинено моральну шкоду. Окрім того, ОСОБА_1 не було видано трудову книжку.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2018 року заяву ТОВ Завод мінеральних вод Реал про перегляд заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року суду залишено без задоволення ( том 2, а.с.56,57).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 рокузаочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року в частині стягнення судових витрат та відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір судового збору який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" на користь держави з 7 048 грн. до 3 098,67 грн. та зменшено суму відшкодування моральної шкоди яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" на користь ОСОБА_1 з 50 000 грн. до 5 000 грн.

В іншій частині заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості можливо зменшити відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 5 000 грн.

В незмінені частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 грудня 2018 року ТОВ Завод мінеральних вод Реал направило касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Полтавського районного суду Полтавської області справу № 545/3672/16-ц.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було взято до уваги те, що позовні вимоги пред`явлені ОСОБА_1 висуваються по відношенню своїх дій, оскільки він будучи директором ТОВ не здійснював нарахування та виплату заробітної плати самому собі, тому ОСОБА_1 винний у невиплаті вказаної заробітної платі самому собі.

Суди не взяли до увагу те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди та відповідно її розміру.

Суди не взяли до уваги те, що трудова книжка позивача знаходиться у нього, оскільки ОСОБА_1 був відповідальною особою за її зберігання, а новому директору ТОВ її не передав.

Доводи касаційної скарги тотожні доводам апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди вірно взяли до уваги те, що на день його звільнення вся технічна та бухгалтерська документація знаходилась на підприємстві, однак йому трудову книжку на руки видано не було, а також не було проведено розрахунок при звільненні за виконання обов`язків директора та головного бухгалтера за сумісництвом, що спричинило моральну шкоду .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал від 27 серпня 2012 року, позивача - ОСОБА_1 , призначено директором ТОВ Завод мінеральних вод Реал (том 1, а.с.6-10).

Відповідно до наказу № 1 від 27 вересня 2012 року, ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора ТОВ Завод мінеральних вод Реал (том 1, а.с.11).

Згідно наказу № 2 від 27 вересня 2012 року, встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ Завод мінеральних вод Реал за сумісництвом ( том 1, а.с.12).

Згідно Наказу № 2 від 29 січня 2016 року за підписом засновника (власника) ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ Завод мінеральних вод Реал за угодою сторін ч. 1 ст. 36 КЗпП України (том 2, а.с.13).

Перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ Завод мінеральних вод Реал на посаді директора та за сумісництвом головного бухгалтера сторонами не оспорювалось.

Відповідач до суду не надав інформації про розмір виплати заробітної плати позивачу та розрахункові листи за період з 27 серпня 2012 року по 29 січень 2016 року, включно.

За час перебування позивача на посаді директора та за сумісництвом головного бухгалтера ТОВ Завод мінеральних вод Реал йому жодного разу не було виплачено заробітної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористані відпустки ТОВ Завод мінеральних вод Реал до суду касаційної інстанції не оскаржував тому рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону ТОВ Завод мінеральних вод Реал не було здійснено своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 за час затримки виплати заробітної плати як директору та головному бухгалтеру за сумісництвом, чим було грубо порушено права позивача та спричинено моральну шкоду. Окрім того, ОСОБА_1 не було видано трудову книжку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення моральної шкоди та судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із засад розумності, виваженості та справедливості можливо зменшити відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 5 000 грн.

Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки по виплаті заробітної плати, моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно з ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Зміст статті 21 Закону України Про оплату праці говорить, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Правила нарахування заробітної плати трудовим законодавством не регламентовано. У cт. 115 КЗпП України визначено лише порядок її виплати, - не рідше двох разів на місяць.

Водночас, організація обліку нарахування та виплати заробітної плати відображається в документах бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Так, обов`язок платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів встановлено пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 11 вказаного Закону документи фінансової звітності підписують керівник і бухгалтер підприємства. Жодних винятків для випадку, коли обидві ці функції поєднує один працівник, закон не передбачає.

Згідно з ч. З ст. 8 зазначеного Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Разом з тим, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону.

Тобто бухгалтер відповідає за ведення обліку згідно з вимогами, встановленими законодавством, а директор як уповноважена особа власника - за організацію обліку.

Згідно п. 168.1.1 розділу IV Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

При цьому якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Крім цього, податковий агент згідно до пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу зобов`язаний подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1 ДФ) до контролюючого органу.

Відповідно до п. 2.2 Порядку №4 визначено, що податковий розрахунок (форма №1ДФ) подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи (заробітна плата) платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

У разі, якщо сума заробітної плати не була отримана працівником з каси підприємства в установлений строк, вона підлягає депонуванню.

Йдеться про те, що при нарахуванні заробітної плати (брутто) працівнику з неї автоматично сплачуються податки і збори. Тільки після сплати останніх, заробітна плата (нетто) виплачується працівнику.

Тобто, якщо заробітна плата нарахована, але не виплачена, з неї все одно сплачуються податки та збори, про що залишаються відповідні письмові докази у формі податкової звітності.

Якщо заробітна плата після сплати податків не виплачена, то вона у податковій звітності фіксується як заборгованість по заробітній платі і подається до Державної фіскальної служби.

З вказаного слідує, що стягненню підлягає тільки нарахована на підставі первинних документів, але невиплачена заробітна плата.

Наявні у матеріалах справи копії документів фінансової та податкової звітності ( том 1, а.с. 123, 207-214, ) не підтверджують інформацію про нарахування заробітної плати позивачу та відповідної суми утриманої з неї податків.

Таким чином, заборгованість по заробітній платі у ТОВ Завод мінеральних вод Реал перед ОСОБА_1 за спірний період відсутня.

Окрім того, учасники справи не заперечували факт ненарахування заробітної плати, зокрема, сам позивач ОСОБА_1 також зазначав, що заробітна плата не була йому нарахована за спірний період перебування його на посаді директора та головного бухгалтера за сумісництвом.

Таким чином, у зв`язку з наведеним та встановленими обставинами справи, жодних фактів, які б підтверджували нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , як директору та головному бухгалтеру немає, а отже відсутні правові підставі для виплати та стягненню заробітної плати, яка не була нарахована.

Окрім того, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора та головного бухгалтера за сумісництвом та будучи зобов`язаним складати первинні документи і регістри бухгалтерського обліку згідно з вимогами встановленими законодавством, нехтував цими посадовими обов`язками, що як наслідок призвело до порушення його права на заробітну плату, тому така поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною.

Враховуючи безпідставність позовних вимог про стягнення заробітної плати, похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати та моральної шкоди також є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд першої та апеляційної інстанції вказаного до уваги не прийняли, у зв`язку з чим прийшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора та на посаді головного бухгалтера за сумісництвом та моральної шкоди.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлено факт невидачі ОСОБА_1 після звільнення трудової книжки.

Колегія суддів погодитись з вказаними висновками не може, з огляду на наступне.

Як було встановлено судами під час розгляду справи, ОСОБА_1 обіймав дві посади директора та головного бухгалтера товариства, чим уособлював керівний орган товариства. Відповідно до законодавства ОСОБА_1 ,будучи зобов`язаним складати первинні документи і регістри бухгалтерського обліку а також організовувати та вести облік кадрової документації, зокрема облік трудових книжок у товаристві , при звільненні з вказаних посад, ОСОБА_1 мав передати кадрову документацію, зокрема трудові книжки, Товариству.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення в цій частині, не звернули увагу на те, що відсутні будь-які докази про передачу ОСОБА_1 , як колишнім директором , Товариству власної трудової книжки та доказів наявності у Товариства трудової книжки ОСОБА_1 , в результаті чого дійшли помилкового висновку про наявність трудової книжки у відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку задоволені судами без надання належної правової оцінки встановленим обставинам справи та наявним доказам у справі, тому в цій частині оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог в цій частині.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України ( у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України ( у редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Завод мінеральних вод "Реал" заробітної плати за період з 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора та на посаді головного бухгалтера за сумісництвом а також в частині стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати стягнення, моральної шкоди та зобов`язанняТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволення вказаних вимог через безпідставність.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал задовольнити.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Завод мінеральних вод "Реал" про стягнення з ТОВ "Завод мінеральних вод "Реал" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітної плати за період з 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора та на посаді головного бухгалтера за сумісництвом а також в частині стягнення середнього заробітку за час затримки по виплаті заробітної плати, стягнення моральної шкоди та зобов`язанняТОВ Завод мінеральних вод Реал повернути ОСОБА_1 трудову книжку скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" про стягнення заборгованості по заробітній платі за період 27 серпня 2012 року по 29 січня 2016 року по виплаті заробітної плати на посаді директора та на посаді головного бухгалтера за сумісництвом, про стягнення середнього заробітку за час затримки по виплаті заробітної плати, про стягнення моральної шкоди, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Реал" видати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідним записом про звільнення з посади директора та головного бухгалтера за сумісництвом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод "Реал" - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик