Постанова

від 03.04.2020 по справі 520/8648/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №520/8648/18

адміністративне провадження №К/9901/27481/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА"

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року (головуючий суддя: Калитка О. М., судді: Мельнікова Л.В.,Рєзнікова С.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та акта, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА" (надалі також - ТОВ МНТК Практика ) звернулось до суду з адміністративним позовом доГоловного управління ДФС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУДФС), в якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС від 27 вересня 2018 року №7231 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА ;

- визнати дії по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА", за результатами якої був складений акт від 12 жовтня 2018 року №4279/20-40-14-12-11/39555467, та акт протиправними.

В обґрунтування позову зазначило, що наказ відповідачем видано з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на всі запити відповідача, які не містили жодного факту, який би підтверджував наявність податкових порушень позивачем, надавались відповіді. За таких обставин, на думку позивача, дії по проведенню перевірки та складений за її результатами акт є протиправними.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем не було надано належних відповідей та запитуваної первинної документації, а отже за висновками судів у відповідача були законні підстави для проведення перевірки, що свідчить про правомірність наказу про проведення перевірки. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що з огляду на обставини вручення позивачу усіх необхідних документів, що відповідно до положень Податкового кодексу України є підставою для початку проведення посадовими особами контролюючого органу перевірки, відсутні підстави для визнання протиправними дій посадових осіб по проведенню контрольного заходу. Вважаючи відсутніми правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним акта перевірки, суди зазначили, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов`язковим документом, на підставі якого контролюючим органом може бути прийняте податкове повідомлення-рішення, а відтак оцінка висновків акта перевірки здійснюється судом в рамках вирішення спору про оскарження рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі такого акта.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що у запитах, надісланих на його адресу, не вказано які-ж саме факти, якщо вони є, свідчать про порушення податкового законодавства, та чи були вони встановлені судовим рішенням, і як це стосується ТОВ "МНТК "Практика". З урахуванням наведеного, позивач вважає, що за відсутності визначених Податковим кодексом України підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки та недотримання суб`єктом владних повноважень обов`язкових умов для проведення зазначеної перевірки суб`єкта господарювання, призначення податкової перевірки є протиправним.

Також позивач, обґрунтовуючи порушення судами попередніх інстанцій, вказує, що під час розгляду справи не надано оцінку тому, що відповідач почав проводити перевірку ще до вручення копії наказу на проведення перевірки та направлення, та те, що в акті перевірки зазначено відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

2.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "МТНК "ПРАКТИКА" засобами поштового зв`язку отримано письмові запити від відповідача про надання про надання пояснень та їх документального підтвердження за господарськими взаємовідносинами з контрагентами.

На виконання вимог запитів позивачем на адресу відповідача надіслано листи, у яких у якій не надано у запитуваному обсязі пояснення та їх документальне підтвердження.

Відповідачем 27 вересня 2018 року видано наказ №7231 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА"

Копію вказаного наказу отримано позивачем 1 жовтня 2018 року і 3 жовтня 2018 року, вважаючи протиправним видання відповідачем наказу, повідомлено податковий орган про недопуск до проведення позапланової виїзної перевірки.

Разом з тим, термін проведення перевірки на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 3 жовтня 2018 року №7345продовжувався з 4жовтня 2018 року по 5 жовтня 2018 року

12 жовтня 2018 року посадовою особою відповідача складено акт перевірки від №4279/20-40-14-12-11/39555467, відповідно до висновків якого ТОВ МНТК Практика порушено вимоги:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198,пункту 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 245440 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 31473 грн., листопад 2016 року на суму 43298 грн., грудень 2016 року на суму 24994 грн., лютий 2017 року на суму 34737 грн., серпень 2017 року на суму 28450 грн., вересень 2017 року на суму 7112 грн., жовтень 2017 року на суму 75376 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 112176 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 36801 жовтень 2017 року на суму 75376 грн.;

-вищезазначені порушення призвели до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 137499 грн., в т.ч. за серпень 2016 року на суму 31473 лютий 2017 року на суму 71537 грн., за жовтень 2017 року на суму 34489 грн., заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету у розмірі 220117 грн., в т.ч. за листопад 2016 року на суму 43298 грн., за 2016 року на суму 24994 грн., за жовтень 2017 року на суму 151825 грн.;

-пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізацію товарів у сумі 112176 грн., в тому числі за 2017 року - 36800 грн., жовтень 2017 року - 75376 грн.;

- пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, оскількт підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с. 113 -116), дослідженими судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2018 року №00001521412, №00001511412, №00001501412, №00001491412.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому положення ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, яка заявлена як самостійний предмет позову, судова палата у цій постанові зазначила наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його скасування, а так само визнання протиправними дій щодо проведення контрольного заходу після того як проведено контрольний захід не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу і визнання протиправними дій не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З огляду на те, що дії щодо проведення перевірки, а так само наказ вже реалізовано відповідачем, а саме складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення, задоволення позовних вимог про скасування наказу та визнання протиправними дій не є належним способом захисту права позивача.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій ухвалили правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, однак при вирішенні спору суди використали невірну мотивацію.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним акта перевірки, Суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Акт перевірки, не може породжувати додаткові податкові обов`язки.

Натомість рішенням суб`єкта владних повноважень є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. Акту перевірки не властиві вказані умови відповідності рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, прийняли законне та обґрунтоване рішення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС від 27 вересня 2018 року №7231 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА`та визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА", за результатами якої був складений акт від 12 жовтня 2018 року №4279/20-40-14-12-11/39555467, що є підставою для зміни мотивувальної частини судових рішень.

В іншій частині рішення судів є законними та обґрунтованими.

Відповідно до пунктів 1,3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС від 27 вересня 2018 року №7231 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА`та визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА", за результатами якої був складений акт від 12 жовтня 2018 року №4279/20-40-14-12-11/39555467.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 27 вересня 2018 року №7231 Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА" та визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА", за результатами якої був складений акт від 12 жовтня 2018 року №4279/20-40-14-12-11/39555467.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

І.Я. Олендер