Ухвала

від 03.04.2020 по справі 904/9323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

03.04.2020м. ДніпроСправа № 904/9323/15

За заявою Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу у справі

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до Державного закладу "Вузлова лікарня станції Верхівцеве Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Верхівце, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості за договором № ПР/П-15182/НЮдч від 10.02.2015 у загальному розмірі 429 347,79 грн

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.03.2020 до суду надійшла заява Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу від 01.12.2015, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 (суддя ОСОБА_1) у справі № 904/9323/15.

Обгрунтовуючи подану заяву, заявник посилається на те, що відповідно до отриманого від Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листа № 918/13.71-14 від 16.03.2020 державним виконавцем 09.03.2016 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав пред`явлення наказу суду не за підвідомчістю. Постанову разом із виконавчим документом було надіслано стягувачу, після чого виконавчий документ повторно до виконавчої служби не надходив і станом на 16.03.2020 на виконанні не перебуває.

За таких обставин заявник доходить висновку про те, що наказ суду було втрачено.

Необхідність отримання дубліката наказу заявник вмотивовує зацікавленістю у виконанні судового рішення на свою користь.

Правовою підставою поданої заяви зазначає, серед іншого, статтю 329 Господарського процесуального кодексу України, а також пункт 19.4 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 за розпорядженням керівника апарату суду № 424 від 23.03.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи для розгляду зазначеної заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 заяву у справі № 904/9323/15 передано на розгляд судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 25.03.2020 подану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.04.2020.

За частиною другою статті 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлялися відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі телефонограмами.

03.04.2020 на пропозицію суду представником позивача подано письмове пояснення по суті заяви, згідно з яким у нього відсутня будь-яка інформація щодо способу надсилання органом державної виконавчої служби на його адресу копії постанови від 09.03.2016 разом із наказом суду, а також відсутні докази щодо їх отримання.

Разом із письмовим поясненням заявник подав також клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку із запровадженим Кабінетом Міністрів України з 12.03.2020 до 24.04.2020 загальнонаціональним карантином внаслідок гострої респіраторної хвороби COVID-19 та рекомендацією Ради суддів України утриматися від участі у судових засіданнях у разі, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін.

Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує не тільки доводи заявника, а й передбачені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України засади господарського судочинства, одними з яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, а також неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Представнику позивача була надана можливість надати письмові пояснення з обгрунтуванням їх доказами, необхідність безпосередньої явки в судове засідання ним не вмотивована, а тому його неявка не перешкоджає вирішенню питання за поданою заявою в межах встановленого законом десятиденного строку.

Відповідач на пропозицію суду надати пояснення по суті заяви не відреагував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 (суддя ОСОБА_1) позов у справі задоволено та присуджено до стягнення з Державного закладу "Вузлова лікарня станції Верхівцеве Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 301153,77 грн боргу, 53996,48 грн пені, 5286,12 грн 3% річних, 39330,50 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та витрати зі сплати судового збору у сумі 5996,50 грн.

На виконання зазначеного рішення 01.12.2015 судом видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 02.12.2016.

Відповідно листа Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 918/13.71-14 від 16.03.2020 у відповідь на запит Державного підприємства "Придніпровська залізниця" № ПЮ-02/10 від 11.01.2020 останнього було повідомлено про те, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень "ВП Спецрозділ" 03.03.2016 на виконання до ВДВС Верхньодніпровського РУЮ надійшов наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9323/15 від 01.12.2015 про стягнення з Державного закладу "Вузлова лікарня станції Верхівцеве Державного підприємства "Придніпровська залізниця" заборгованості у загальній сумі 405 763,37 грн.

За змістом листа виконавчої служби 09.03.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання з підстав пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на той час) у зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено не за підвідомчістю, оскільки згідно зі статтею 3 Закону "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Після цього дану постанову разом із виконавчим документом було надіслано на адресу стягувача. Повторно виконавчий документ до відділу не надходив та станом на 16.03.2020 на виконанні не перебуває.

За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частини першої, другої статті 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) накази господарських судів можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Частиною першою, другою статті 23 цього Закону (у редакції, чинній на момент винесення виконавчою службою постанови від 09.03.2016) передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

За нормативними приписами частини другої статті 3 Закону України від 21.04.1999 №606-ХIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 26 цього Закону (у редакції, чинній на момент винесення виконавчою службою постанови від 09.03.2016) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє стверджувати, що переривання строку для пред`явлення виконавчого документа з певними законодавчими правами для стягувача, як правовий наслідок допустиме лише за умов вчинення стягувачем процесуальних дій, направлених на виконання судового рішення, виключно в межах закону.

Враховуючи, пред`явлення позивачем у справі наказу суду не за підвідомчістю, слід дійти висновку, що переривання строку пред`явлення наказу до виконання не відбулося.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII.

Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На момент набрання чинності цим Законом річний строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 до виконання не сплив, а тому він міг бути повторно пред`явлений до виконання до 02.12.2018.

На час звернення заявника до суду строк пред`явлення ним наказу до виконання пропущено.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

За змістом пункту 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" цього Кодексу у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання. Можливість його поновлення не виключається за наявності поважних для того причин.

Зазначений висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (п. 47).

Водночас поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.12.2019 у справі № 904/10099/13.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні частини першої статті 329 ГПК України), тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; при цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14.

Поважність пропуску строку пред`явлення наказу до виконання заявник обгрунтовує втратою наказу, необізнаністю про його повернення державним виконавцем стягувачу, про що останньому стало відомо лише з листа виконавчої служби від 16.03.2020 на його запит від 11.01.2020.

Надаючи оцінку зазначеній обставині, суд приймає до уваги, що стягувач після пред`явлення наказу до виконання (03.03.2016) та до надання виконавчою службою відповіді про його повернення (16.03.2020), тобто протягом чотирьох років, жодних дій для з`ясування стану виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу не вчиняв.

Доказів щодо цього заявник суду не надав.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини восьмої статті 19 цього Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Заявник не довів належними та допустимими доказами вжиття ним, як стягувачем, заходів з реалізації у повному обсязі своїх прав у виконавчому провадженні, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", направлених на своєчасне з`ясування причин тривалого невиконання наказу суду, чи то наявності об`єктивних перешкод для здійснення ним таких заходів.

За таких обставин поважні причини для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, а відтак правові підстави для видачі дубліката наказу відсутні.

Керуючись ст.ст. 232 - 235, 329, п. 19.4 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 03.04.2020 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 03.04.2020.

Суддя І.І. Колісник