Ухвала

від 02.04.2020 по справі 460/154/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2020 року

Київ

справа №460/154/19

адміністративне провадження №К/9901/32053/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівська Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №460/154/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРОЗ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Виявлені недоліки запропоновано усунути протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження, а також документа про сплату судового збору.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржником зазначена ухвала була отримана 12 грудня 2019 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали в частині поновлення строку на касаційне оскарження, скаржником надано обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Натомість, у межах строку, встановленого судом, скаржник судовий збір не сплатив, проте надіслав клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, для усунення недоліків касаційної скарги.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що на даний час відсутні кошти для сплати судового збору у зв`язку з недостатністю у контролюючого органу кошторисних коштів. Зауважує, що скаржник фінансується з Державного бюджету України і у грудні 2019 року очікується надходження кошторисних видатків на сплату судового збору, а сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем до Суду не надано.

Вирішуючи зазначене клопотання суд виходить з наступного.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною для продовження строку, встановленого судом та зважаючи на відсутність об`єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку усунення недоліків.

Таким чином, клопотання скаржника про продовження процесуального строку, встановленого судом, не підлягає задоволенню.

Отже, станом на момент постановлення цієї ухвали заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

Відповідно до частини сьомої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 132, 133, 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Львівській області у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №460/154/19 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська