Рішення

від 26.03.2020 по справі 153/65/20

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2020 р. Справа153/65/20

Провадження2/153/11/20-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судових засідань - Сирітко В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - Снітка В.А.

представника відповідача - Вітвіцького О.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує наступним: відповідно до наказу №11-к від 02.07.2018 року, його було прийнято на роботу та зараховано на посаду ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини. Наказом директора Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 18 грудня 2019 року № 32-к його було звільнено з роботи з посади ветеринарного лікаря Великокісницької дільничної лікарні Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

З таким висновком відповідача він не погоджується, вважає таке звільнення протиправне, незаконне здійснене з порушенням його трудових прав, а саме, застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул). Вказує, що він прогулу не допускав, завжди перебував на роботі. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

18 грудня 2019 року відповідачем було надано трудову книжку та повідомлено про те, що він звільнений з роботи. Причиною його звільнення був прогул 09.12.2019 року. На прохання дізнатись про обставини звільнення, надати з цього приводу пояснення йому було відмовлено. Через кілька днів після цього, він звернувся до відповідача з заявою надати йому копію наказу про звільнення, а також документацію, яка стосується його звільнення та довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату за останні два місяці. Довідку про заробітну плату йому не надали, однак надіслали протокол зборів трудового колективу. Ознайомившись з протоколом зборів від 12.12.2019 року йому стало відомо, що дійсно керівник ветлікарні звернувся до членів трудового колективу, які його підтримали в тім, що ним дійсно була порушена трудова дисципліна, а саме відсутність на роботі 09 грудня 2019 року. Члени трудового колективу надали свою згоду на його звільнення.

Позивач, вважає, що його було звільнено з роботи за прогул незаконно, оскільки 09 грудня 2019 року він був присутній на роботі, а саме перебував на території Великокісницької дільничної лікарні Ямпільської державної районної лікарні ветеринарної медицини та виконував свої функціональні обов`язки. При цьому у відповідача відсутні належні та допустимі докази того, що він був відсутній на роботі 09 грудня 2019 року.

Позивач вважає, що основною підставою для прийняття рішення про його звільнення слугувало те, що він звернувся на урядову гарячу лінію (реєстраційний індекс Г-873/1, від 28.11,2019 року та до Головного управління Держпродслужби у Вінницькій області (реєстраційний індекс Г-873 від 27.11.2019 року) щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, щодо неправомірного списання паливо-мастильних матеріалів на транспортні засоби протягом поточного року, так як транспортні засоби майже не використовуються для виконання своїх прямих обов`язків, а пальне списувалось ніби ці транспортні засоби щоденно виїздили для перевезення працівників ветлікарні для виконання ними робіт. Не використовується, або нераціонально використовується ветеринарні імунобіологічні препарати. Крім того, керівнику ветлікарні ОСОБА_2 , неправомірно здійснено нарахування надбавок до заробітної плати, в тому числі за складність і напруженість, також преміювання іншим працівниками ветлікарні були здійснено наказом начальника ветлікарні ОСОБА_2 . Також ним зазначалось про безтолкові ін`єктори, які не працюють і не має можливості здійснити ін`єкції. Крім того, порушуються правила утилізації тварин, а кошти на таку утилізацію привласнюються посадовими особами.

За результатами перевірки по його заяві, яка була здійснена представником (інспектором) головного управління на його адресу надійшла відповідь, відповідно до якої інформація не підтвердилась. Однак враховуючи, що вказана перевірка проведена вищестоящим безпосереднім керівництвом начальника Ямпільської ветлікарні ОСОБА_2 , тому він вважає її неповною та такою, яка приховує корупційні діяння останнього, а тому звертався до керівництва в м. Київ та буде звертатись до компетентних органів про внесення відомостей в ЄРДР відносно останнього та притягнення до кримінальної відповідальності.

Його звернення про вчинення корупційних діянь і призвело до того, що він був незаконно звільнений з роботи, як особа, яка не дає вчиняти корупційні злочини висвітлює діяльність відповідача і являється для відповідача непотрібною людиною .

Звертає увагу суду на ч.3 ст.81 ЦПК України, що у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення) у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог ЗУ Про запобігання корупції іншою особою, обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Крім того, відповідачем при прийнятті рішення про звільнення за прогули не була дотримана процедура передбачена ст.149 КЗпП України та не витребувані від нього письмові пояснення.

Визначаючи розмір середнього заробітку позивач виходив з наступного: відповідачем не надано відомостей про його середньоденний та середньомісячний заробіток за останні два місяці. Його заробітна плата за останні два місяці складала 3520 грн., в місяць яку він отримував на руки. Виходячи з правової позиції Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа № 6-87цс11):"...3 урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Його звільнення відбулося 18.12.2019 року, тому, середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за жовтень і листопад 2019 року. З урахування вищевказаної правової позиції він розрахував середній заробіток та просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2019 року по день поновлення на роботі з розрахунку 160 грн., за кожен робочий календарний день вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, який на день пред`явлення позову, становить 3360 грн.

Незаконне звільнення з роботи є порушення його прав, яке призвело до моральних страждань, в результаті чого він втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. З дня протиправного звільнення з роботи по сьогоднішній день відбулися вимушені зміни в його емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах як: переживання втрати фізичного благополуччя та емоційного комфорту, відчуття невизначеності безпорадності та особистого безсилля, переживання емоційного напруження через втрату роботи. Окрім того, незаконне звільнення втрутилось у його життя поза його волевиявленням та різко змінило життя та плани на майбутнє, спричиняючи вимушене блокування таких провідних потреб та цінностей, як відчутті безпеки, емоційному комфорті, у активному житті, впевненості в своєму майбутньому. Діями відповідача, йому було спричинено моральну шкоду яка підлягає стягненню з нього в розмірі 15 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ № 32 від 18 грудня 2019 року, про звільнення його з займаної посади (роботи) на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Поновити його на (роботі) займаній посаді у Ямпільській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини з 19 грудня 2019 року. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2019 року по день поновлення на роботі з розрахунку 160 грн., за кожен робочий календарний день вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, який на день пред`явлення позову, становить 3360 грн. Стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., яка була заподіяна незаконним звільненням. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Зобов`язати відповідача, здійснити зміни в записі в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , від 02.07.2018 року, яка належить йому, з інформацією про визнання недійсним запису про звільнення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Снітко В.А. діючи на підставі ордеру серії ВН №100113 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позові. Просили суд задоволити позов.

Представник відповідача начальник Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 надав суду відзив наступного змісту: позовні вимоги не визнають, вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення з таких підстав.

Звільнення позивача ОСОБА_1 за прогул без поважних причин було законним та відбулось з дотриманням норм КЗпП України і при цьому права ОСОБА_1 зі сторони відповідача порушені не були.

Так, 10 грудня 2019 року на адресу начальника Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 надійшла доповідна записка від завідуючого Ямпільською приміською дільничною лікарнею ОСОБА_3 від 10.12.2019 року про те, що лікар Ямпільської приміської дільничної лікарні ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин 09.12.2019 року. Причину відсутності на роботі не пояснив.

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 09.12.2019 року підтверджується пояснювальною запискою від 09.12.2019 року, засвідчується табелем робочого часу за підписом відповідальної особи Зав.Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_3 за грудень 2019 року, комісійним актом від 12.12.2019 року.

На виконання вимог ст.149 КЗпП України керівництво намагались зажадати письмові пояснення від ОСОБА_1 про причини його неявки на роботі 09.12.2019 року. Однак ОСОБА_1 відмовився від надання таких письмових пояснень, і така відмова була засвідчена актом від 12.12.2019 року. Тобто відповідач вживав заходів для отримання письмових пояснень від ОСОБА_1 про причини його неявки на роботі протягом цілого робочого дня 09.12.2019 року, однак останній відмовився від надання таких письмових пояснень.

11.12.2019 року було звернення начальника Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 до трудового колективу ветлікарні (так як профспілкового органу не має) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП.

12.12.2019 року були проведені збори трудового колективу ветлікарні на яких був присутній ОСОБА_1 . На зборах ОСОБА_1 було запропоновано надати свої пояснення поважності причин неявки на роботі 09.12.2019 році у зв`язку з чим була оголошена перерва до 15.00 год. цього ж дня. О 15:00 год. 12.12.2019 року збори трудового колективу знову зібрались і ОСОБА_1 сказав звільняти його по статті.

12.12.2019 року, після того як було заслухано думку ОСОБА_1 , заслухано думку інших працівників трудового колективу ветлікарні, протоколом зборів трудового колективу ветлікарні було вирішено дати згоду на звільнення позивача за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Перед винесенням оскаржуваного наказу № 32-к від 18.12.2019 року Про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП він звертався із листами (запитами) до Ямпільської ЦРЛ щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою в лікарню в період часу з 07.12.2019 року по 17.12.2019 року. Було надано відповідь проте, що листок тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період часу з 07.12.2019 року по 17.12.2019 року Ямпільскою ЦРЛ не видавався.

Отримавши з лікарні відповідь, що ОСОБА_1 на лікарняному 09.12.2019 року не перебував, поважність своєї причини неявки на роботі цілий робочий день 09.12.2019 року не повідомив, на зборах трудового колективу ОСОБА_1 висловив думку про своє звільнення по статті, взявши до уваги доповідну записку завідуючого Ямпільською приміською дільничною лікарнею ОСОБА_3 від 10 грудня 2019 року, табель робочого часу за підписом відповідальної особи зав.Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_3 з відміткою відсутності на роботі ОСОБА_1 09.12.2019 року, акт від 12.12.2019 року про відсутність ОСОБА_1 протягом цілого робочого дня 09.12.2019 року, акт від 12.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 надавати письмові пояснення про причину прогулу 09.12.2019 року, начальником Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2. 18.12.2019 року було прийнято рішення про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, про що був винесений Наказ № 32-к від 18.12.2019 року. 18.12.2019 року ОСОБА_1 відмовився підписати Наказ № 32-к від 18.12.2019 року про його звільнення, про що було складено відповідний акт від 18.12.2019 року.

Із врахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що при звільненні позивача ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому звільнення є законним, а позов задоволенню не підлягає. Законні підстави для звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин існували, порядок накладення дисциплінарного стягнення порушений не був, звільнення відбулось з дотриманням порядку, установленого законом.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу адвокату, про стягнення моральної шкоди є похідними вимогами від вимог про визнання протиправним (незаконним), скасування наказу № 32-к від 18.12.2019 року і поновлення на роботі, тому також просять відмовити й у похідних позовних вимогах позивача.

Окремо вважають за необхідне звернути увагу суду на те, що зроблений позивачем у позові розрахунок визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невірним. Позивач ОСОБА_1 не є державним службовцем, а розрахунки зроблені як для державного службовця, тому розрахунки у позові є невірними. ОСОБА_1 отримував заробітну плату відповідно до Єдиної тарифної сітки за 13 розрядом з посадовим окладом 4361 грн. При звільненні позивача йому зроблено розрахунок за 14 днів невикористаної відпустки за відпрацьований період з 03.07.2019 по 18.12.2019 року із розрахунку 4361х6:177,5 х 14 = 2063, 80 грн., і за 10 днів роботи в грудні 2019 року 4361:22х10 = 2076, 67 грн. і проіндексовано заробітну плату за грудень 2019 року 31,03 грн. Разом нараховано - 4171, 53 грн., утримано податки 18 % і військовий збір 1,5 %. Виплата зроблена через казначейство 18.12.2019 року, тобто в день звільнення.

Незважаючи, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на роботі цілий робочий день 09.12.2019 року, так ОСОБА_1 продовжував в подальшому порушувати Правила трудового розпорядку та без поважних причин був відсутній на роботі також 10 грудня 2019 року з 9 годин ранку до 11 год. 20 хв. і пішов з роботи в 16 годин. Ці прогули не обґрунтував та не надав доказів поважності своєї відсутності, що також підтверджується актом від 12.12.2019 року. Також 13.12.2019 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці цілий робочий день, що підтверджується актом від 13.12.2019 року. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 недобросовісно відносився до своєї роботи, до своїх обов`язків, та часто порушував трудову дисципліну, а тому грубо порушив вимоги ст.139 КЗпП України.

Представник відповідача діючи на підставі ордеру серії ВН №133833 адвокат Вітвіцький О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Заяви, клопотання: відзив відповідача, заява про виклик і допит свідків, заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, заява про вступ у справу як представника відповідача, клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, клопотання про виклик свідків.

Інші процесуальні дії у справі: прийняття до свого провадження справи та призначення справи до судового розслідування в порядку спрощеного позовного провадження, відмова в задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, виклик свідків, приєднання до матеріалів справи письмових доказів, відкладення розгляду справи, продовження розгляду справи без допиту свідків, про що постановлено ухвали.

Судом розглянуто справу у порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

З показів свідка ОСОБА_6 встановлено, що він проживає в с. Іванково Ямпільського району Вінницької області, 09 грудня 2019 року в першій половині дня ветлікар ОСОБА_1 зробив щеплення його телятам від сибірки та здійснив відповідний запис до паспорта.

З показів свідка ОСОБА_7 встановлено, що він проживає в с.Іванково Ямпільського району Вінницької області, 09 грудня 2019 року ветлікар ОСОБА_1 зробив щеплення від сибірки теляті та записав у відповідний паспорт.

З показів свідка ОСОБА_8 встановлено, що вона проживає в с.Северинівка Ямпільського району Вінницької області, 09 грудня 2019 року ветлікар ОСОБА_1 зробив щеплення від сибірки.

Свідок ОСОБА_9 вказав, що він працює різноробочим у ветлікарні м.Ямпіль. В його присутності ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ про його звільнення та отримати наказ на руки, про що було складено відповідні акти від 18 грудня 2019 року в яких він розписався.

З показів свідка ОСОБА_2 було встановлено, що він працює начальником Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Йому був підпорядкований ОСОБА_1 , який працював у структурному підрозділі та входить до складу Ямпільської РДЛВМ - Ямпільській приміській дільничній лікарні, завідуючим якої є ОСОБА_3 .

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з`явився на роботу. Із заявою про надання відгулу позивач не звертався. 10 грудня 2019 року до нього надійшла доповідна записка від зав. Ямпільської приміської дільничної лікарні ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 відсутній на роботі та не попередив причин своєї неявки. Жодних пояснень не надав. Ним було здійснено запити до Ямпільської ЦРЛ щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою. Йому надали відповідь, що ОСОБА_1 в період часу з 07 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року за медичною допомогою не звертався та листок непрацездатності йому не видавався. Після цього, ним було ініційовано засідання зборів трудового колективу стосовно поведінки ОСОБА_1 , зборами було прийнято рішення про звільнення позивача у зв`язку із порушенням трудової дисципліни . Окрім цього зазначив, що с.Северинівка та с.Іванків входили в зону обслуговування позивача, однак щодо проведення останнім щеплення 09 грудня 2019 року від сибірки йому не було відомо. Акта про проведену роботу ОСОБА_1 в епізотичний відділ не надав.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надала наступні пояснення: 09 грудня 2019 року до неї зранку підійшов ОСОБА_1 та сказав, що він йде і бере відгул, оскільки чергував 07 грудня 2019 року. Заяву про надання відгулу не написав та нічого не сказав начальнику. Вона підписувала акт про невихід позивача на роботу без поважних причин.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що він працює завідуючим Ямпільської приміської дільничної лікарні та йому підпорядковувався ОСОБА_1 09 грудня 2019 року зранку до нього підійшов ОСОБА_1 та сказав, що він йде додому та бере відгул за 07 грудня 2019 року. ОСОБА_1 сказав, що начальник служби його не слухає, тому заяву про відгул він писати не буде.

Щодо проведення ОСОБА_1 вакцинації телят проти сибірки йому нічого не відомо. Акт виконаних робіт позивач йому не надав. Вакцина видається в день проведення робіт. 09 грудня 2019 року вакцину ОСОБА_1 він не видавав. 09 грудня 2019 року в ТОВ "Великокісницьке" працівниками ветлікарні проводилось щеплення великої рогатої худоби та ОСОБА_1 був відсутній.

Він приймав участь у зборах трудового коллективу, де було вирішено питання про доцільність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за порушення трудової дисципліни.

З показів свідка ОСОБА_11 встновлено, що вона працює у ветлікарні та 07 грудня 2019 року вона знаходилась ввесь день на робочому місці та ОСОБА_1 не було. 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, пояснення надавати відмовився, про що було складено акт, де вона розписалась. Приймала участь у зборах трудового коллективу, де було вирішено питання про доцільність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за порушення трудової дисципліни.

ОСОБА_12 в судовому засіданні вказав, що він працював разом із ОСОБА_1 у Ямпільській приміській дільничній лікарні. Зазначив, що 09 грудня 2019 року позивач був відсутній на робочому місці. Йому це відомо у зв`язку із тим, що 09 грудня 2019 року в ТОВ "Великокісницьке" він разом із іншими працівниками Ямпільської приміської дільничної лікарні проводили щеплення великої рогатої худоби та ОСОБА_1 був відсутній. На зборах трудового колективу ОСОБА_1 пояснення надавати відмовився, про що було складено акт.

З показів свідка ОСОБА_13 встановлено, що він працює лікарем епізіотологом у ветлікарні м.Ямпіль. 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з`явився на роботу, на зборах трудового колективу надавати пояснення відмовився. Окрім цього, акт виконаних робіт ОСОБА_1 в с.Северинівка та с.Іванків щодо щеплень тварин від сибірки 09 грудня 2019 року йому не надходило.

З досліджених судом письмових доказів встановлено, що 03 липня 2018 року відповідно до наказу №11-к від 02.07.2018 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу та зараховано на посаду ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини (копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 5)).

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади ветеринарного лікаря Великокісницької дільничної лікарні Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП за відсутність на роботі 09 грудня 2019 року (копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.5) та копія наказу №32-к від 18.12.2019 року (а.с.38)).

З відповіді на лист ОСОБА_1 №547 від 18.12.2019 року встановлено, що на звернення позивача було надано копію рішення зборів трудового колективу щодо його звільнення та зазначено, що заробітна плата йому нараховувалась відповідно до ЕТС за 13 розрядом. Лікарнею ветеринарної медицини наказ про чергування не видавався (а.с.6).

З копії звернення до трудового колективу від 11.12.2019 року встановлено, що начальник ветлікарні звернувся до трудового колективу ветлікарні (так як профспілкового органу немає) надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с. 7, 41).

З копії протоколу зборів трудового колективу від 12 грудня 2019 року встановлено, що предметом розгляду зборів було порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 та встановлено, що останній був відсутній на роботі 09.12.2019 року без поважної причини та попередження. Збори трудового колективу надали згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с.7, 42).

З відповіді Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 27.11.2019 року встановлено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини порушень не виявлено (а.с. 8).

З пояснювальної записки ОСОБА_10 від 09.12.2019 року встановлено, що вона працює ветлікарем з покладанням на неї частково обов`язків діловода. Вказала, що 09 грудня 2019 року до неї зранку підійшов ОСОБА_1 та сказав, що він йде у відгул, оскільки чергував 07 грудня 2019 року. Заяву про надання відпустки не написав, не сказав начальнику та наказу не отримав (а.с. 34)

З копії доповідної зав.Ямпільської ПДЛ ОСОБА_3 від 10 грудня 2019 року встановлено, що 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважної причини. Причину відсутності на роботі не пояснив (а.с. 35).

З табелю обліку робочого часу за грудень 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 09 грудня 2019 року, допустив прогул 10 грудня 2019 року, 11 грудня 2019 року, 12 грудня 2019 року та 13 грудня 2019 року (а.с. 36-37).

З акта від 12 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом цілого робочого дня 09 грудня 2019 року. 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 не був на роботі з 09 год. до 11 год.20 хв. і пішов з роботи о 16 год.. Прогули ОСОБА_1 не обґрунтував, не надав докази про поважність своєї відсутності. За прогул комісія пропонує звільнити ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП (а.с.39).

З акта від 12 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовився писати пояснювальну записку про причини прогулів (а.с. 40).

З акта від 13 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 13 грудня 2019 року (а.с. 43).

З копії відповіді в.о. головного лікаря Ямпільської ЦРЛ на запит головного лікаря ЯРДЛВМ ОСОБА_2 від 17 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 07 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року КНП "Ямпільської ЦРЛ" листок тимчасової непрацездатності не видавався (а.с.45).

З копії відповіді головного лікаря КП "Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги" Ямпільської міської ради вид 19.12.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався, листок тимчасової непрацездатності в період часу з 07 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року не видавався (а.с. 50).

З копії Наказу Про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП від 18 грудня 2019 року за №32-к встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП з 18 грудня 2019 року (а.с.38).

З акта від 18 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовився підписати наказ про його звільнення (а.с. 44).

З положення Про Ямпільську районну державну лікарню ветеринарної медицини затвердженого наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 06.06.2017 року встановлено, що основним завданням Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини є охорона території Ямпільського району від занесення з території інших держав, областей, інфекційних хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі адміністративної території або карантинної зони, ветеринарне обслуговування тварин господарств різних форм власності та фізичних осіб на відповідній території, захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей, профілактика, діагностика інфекційних та незаразних хвороб тварин, їх лікування, та інше (а.с.46-49).

З правил внутрішнього трудового розпорядку Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини затвердженого зборами трудового колективу прот.№1 від 20.02.2019 року (далі-Протокол), тривалість робочого часу працівників становить 40 годин. Початок роботи о 9:00 год. закінчення роботи о 18 год. 15 хв. Перерва на відпочинок і харчування 60 хвилин (з 13.00 до 14.00). (Розділ 6 Правил)

Розділом 8 Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення - догана; звільнення з роботи. До застосування дисциплінарного стягнення керівництво зобов`язане зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Відмова працівника дати таке пояснення не може перешкодити для застосування стягнення (а.с.51-54).

09 грудня 2019 року на дільниці яку обслуговував і ОСОБА_1 , працівниками Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини була проведена туберкулінізація ВРХ у ТОВ Великокісницьке села Велика Кісниця Ямпільського району, всього 872 голів в т.ч. корів 241 голова, що підтверджується актом від 09.12.2019 року складеного комісією, а також проведено вакцинацію проти сибірки - 236 голів, про що також складено акт від 09.12.2019 року (а.с. 55-66).

До структурних підрозділів Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини входить Приміська дільнична лікарня ветеринарної медицини. До її зони обслуговування входять с.Северинівка, с.Іванково, громадський сектор ТОВ Великокіснецьке с. В.Кісниця та інші (а.с.78).

З копії наказу №59 від 27.01.2017 року встановлено, що Головою Держпродспоживслужби з метою упорядкування та організації чергування працівників Держпродспоживслужби та установ, які відносяться до сфери її управління у вихідні та святкові дні, наказано затвердити Порядок організації чергування працівників Держпродспоживслужби та установ, які відносяться до сфери її управління у вихідні та святкові дні, який додається (а.с.67).

Відповідно до Порядок організації чергування працівників Держпродспоживслужби та установ, які відносяться до сфери її управління у вихідні та святкові дні, встановлено, що чергування здійснюється працівниками територіальних органів Держпродспоживслужби за адресами головних управлінь (а.с.68-69).

З копії наказу №59 від 27.01.2017 року встановлено, що начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області було затверджено Порядок організації чергування працівників Держпродспоживслужби та установ, які відносяться до сфери її управління у вихідні та святкові дні.

Відповідно до Порядок організації чергування працівників Держпродспоживслужби у Вінницькій області у вихідні та святкові дні, встановлено, що чергування здійснюється структурними підрозділами Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та районними державними лікарнями ветеринарної медицини.

Згідно графіку чергувань керівників та спеціалістів Ямпільського районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області у грудні 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , лікар ветеринарної медицини Ямпільської районної державної лікарні повинний був чергувати 07 грудня 2019 року (а.с.73-74). Даний графік чергувань було затверджено наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с.75).

Графік чергування працівників Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області в грудні 2019 року суд не приймає до уваги, оскільки він не стосується предмету розгляду даної справи.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення свідків та дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З вказаної норми можна зробити висновок, що на працівника покладається обов`язок виконувати визначену колективним договором роботу, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку і цьому обов`язку кореспондується право роботодавця забезпечити належні умови праці та її оплатити.

Згідно зі ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Безстроковий трудовий договір - письмова угода між сторонами трудових відносин, укладена на невизначений термін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України).

У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуми Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Оскільки законодавством не визначено виключного переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд вирішує питання про поважність причини відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст. 76 ЦПК України.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, затвердженого зборами трудового колективу протокол № 1 від 20.02.2019 року, тривалість робочого часу працівників становить 40 годин. Початок роботи о 9:00 год. Закінчення роботи о 18 год. 15 хв. Перерва на відпочинок і харчування 60 хвилин (з 13.00 до 14.00). (Розділ 6 Правил)

Розділом 8 Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення - догана або звільнення з роботи. До застосування дисциплінарного стягнення керівництво зобов`язане зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Відмова працівника дати таке пояснення не може перешкодити для застосування стягнення.

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи встановив наступне: 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 09.12.2019 року підтвердився доповідною зав.Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_3 від 10.12.2019 року, пояснювальною запискою від 09.12.2019 року, прогул ОСОБА_1 09 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року та 13 грудня 2019 року підтверджується табелем робочого часу за підписом відповідальної особи зав.Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_3 за грудень 2019 року, комісійним актом від 12.12.2019 року.

На виконання вимог ст.149 КЗпП України відповідач намагався отримати письмові пояснення від ОСОБА_1 про причини його неявки на роботі 09.12.2019 року. Однак ОСОБА_1 відмовився від надання таких письмових пояснень, що підтверджується актом від 12.12.2019 року та показами свідків.

12 грудня 2019 року були проведені збори трудового колективу ветлікарні на яких був присутній ОСОБА_1 та йому було запропоновано надати свої пояснення поважності причин неявки на роботі 09.12.2019 році, однак позивач відмовився надавати письмові пояснення.

12 грудня 2019 року протоколом зборів трудового колективу ветлікарні було вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Перед винесенням оскаржуваного наказу № 32-к від 18.12.2019 року Про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП представник відповідача звертався із запитами до Ямпільської ЦРЛ щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою в лікарню в період часу з 07.12.2019 року по 17.12.2019 року, де йому була надана відповідь про те, що листок тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період часу з 07.12.2019 року по 17.12.2019 року не видавався. Начальником Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2. 18 грудня 2019 року було прийнято рішення про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (прогул без поважних причин) по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, про що був винесений Наказ № 32-к від 18.12.2019 року. 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 відмовився підписати Наказ № 32-к від 18.12.2019 року про його звільнення, що було підтверджено актом від 18.12.2019 року та показами свідків. Отже порядок накладення дисциплінарного стягнення відповідачем на ОСОБА_1 порушений не був та звільнення відбулось з дотриманням порядку, установленого законом.

Посилання позивача на те, що 09 грудня 2019 року він брав відгул за 07 грудня 2019 року (чергування у вихідний день) не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки заяву позивач про взяття відгулу не писав. Самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів є неповажною причиною відсутності працівника на роботі протягом усього робочого дня.

Окрім цього, доводи позивача про те, що 09 грудня 2019 в період робочого часу він здійснював щеплення телятам у обслуговуючій ним зоні в с.Северинівка та с.Іванково в рамках робочого плану, не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було встановлено, що дійсно 09 грудня 2019 року в першій половині дня ОСОБА_1 здійснив щеплення від сибірки телятам. Однак завідуючим Приміської дільничної лікарні ветеринарної медицини, яка входить до структурного підрозділу Ямпільської РДЛВМ ОСОБА_3 09 грудня 2019 року не було уповноважено ОСОБА_1 на проведення щеплення від сибірки у с.Северинівка та с.Іванково та вакцину не видавали. Окрім цього, ОСОБА_1 після проведення щеплення не було складено акт виконаних робіт, що підтверджено показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_13 .. Відповідно до п.2.4.6 Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин Затвердженої Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропрому України 25 січня 2000 р. N4 - про проведення щеплень проти сибірки складається акт, де вказується кількість щеплених тварин (за видами), назву використаної вакцини, підприємства-виготовлювача, номер серії і держконтролю, дати виготовлення, кількості витраченої вакцини, а також прізвища особи, що проводила вакцинацію тварин і спостерігала за утриманням і станом їх здоров`я після щеплення. До акта додають списки з зазначенням прізвища власника, виду, кількості і віку тварин, дати щеплення. Натомість 09 грудня 2019 року на дільниці, яку обслуговував ОСОБА_1 працівниками Приміської дільничної лікарні ветеринарної медицини, яка входить до структурного підрозділу Ямпільської РДЛВМ була проведена туберкулінізація ВРХ у ТОВ Великокісницьке села Велика Кісниця Ямпільського району, Вінницької області без участі ОСОБА_1 , що підтверджується актом від 09.12.2019 року складеного комісією, а також проведено вакцинацію проти сибірки - 236 голів, про що також складено акт від 09.12.2019 року.

Позивачем не надано суду належних доказів про його присутність на роботі чи поважні причини відсутності 09 грудня 2019 року, що стало підставою для звільнення його з роботи. В свою чергу відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують відсутність позивач 09 грудня 2019 року на роботі без поважних причин.

Тому суд вважає, що при звільненні позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідач дотримався вимог чинного законодавства, а тому звільнення є законним.

В суді не знайшло свого підтвердження посилання позивача про його звільнення у зв`язку із зверненням на урядову гарячу лінію та до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини з огляду на наступне: статусу викривача корупційної діяльності, визначеного ст.53 Закону України Про запобігання корупції . Відповідно до частини 3 ст.53 Закону України Про запобігання корупції особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 р. у справі № 815/2074/18 висловлено таку позицію: З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України Про запобігання корупції . Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України Про запобігання корупції , а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

Суд встановив, що позивач звернувся на урядову гарячу лінію та до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не про порушення Закону України Про запобігання корупції . ОСОБА_1 було надано відповідь про те, що порушень у діях відповідача не виявлено та інформація за результатами перевірки не підтвердилась (а.с.8).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів встановлення фактів порушення Закону України Про запобігання корупції керівництвом Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, у зв`язку із чим, відсутній причиний зв`язок між виданням відповідачем спірного наказу та повідомленням позивача про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції .

Таким чином, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що він відповідно до Закону України Про запобігання корупції є викривачем, та не довів, що його звільнення пов`язане з його повідомленнями про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції посадових осіб Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Прогулу відбувся з вини позивача, а не з вини відповідача. Сам по собі факт звернення позивача, не може бути запобіжником проти застосовування до нього негативних заходів впливу у вигляді звільнення. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 359/6718/17.

У зв`язку із чим, суд критично ставиться до доводів позивача про винесення наказу про його звільнення з мотивів особистої неприязні та помсти з боку відповідача та вважає їх недоведеними та необґрунтованими. Позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу №32-к від 18.12.2019 року Про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП .

Враховуючи, що позовні вимоги про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, про стягнення моральної шкоди є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу №32-к від 18.12.2019 року Про звільнення ветеринарного лікаря ОСОБА_1 за прогул по п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП та враховуючи, що підстав для задоволення позовної вимоги не має, тому суд відмовляє у задоволенні похідних позовних вимогах позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору. Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, за правилами ст.141 ЦПК України судові витрат компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, які представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача. Відповідно до ордера серії ВН №133833, копії договору №16 від 12.02.2020 року, копії акта виконаних робіт №16 від. 12.02.2020 року та платіжного доручення №12 від 13 лютого 2020 року встановлено, що Ямпільська районна державна лікарня ветеринарної медицини, понесла судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Приймаючи до уваги те, що в задоволенні позову відмовлено повністю, суд має підстави стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у сумі 5000 гривень.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст.43 Конституції України, ст.ст. 4, 21, 23, 36, 40, 139, 140, 147, 149 КЗпП України,Постановою Пленуми Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 4, 21, 23, 36, 40, 139, 140, 147, 149 КЗпП України,Постановою Пленуми Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про скасування наказу та поновлення на роботі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Відповідач: Ямпільська районна державна лікарня ветеринарної медицини, місцезнаходження вул. Автотранспортна, 7/1 м.Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 25845336.

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2020 року.

Суддя: М.М.Дзерин