Постанова

від 23.06.2020 по справі 153/65/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/65/20

Провадження № 22-ц/801/1147/2020

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 рокуСправа № 153/65/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьменка Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2020 року, повний текст якого складено 02 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Дзерина М.М.,

встановив:

17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до наказу №11-к від 02 липня 2018 року, його було прийнято на роботу та зараховано на посаду ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини. Наказом директора Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 18 грудня 2019 року № 32-к його було звільнено з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин, який мав місце 09 грудня 2019 року.

Вважає таке звільнення протиправним, незаконним, здійсненим з порушенням його трудових прав, оскільки 09 грудня 2019 року він прогулу не вчиняв, а був присутній на роботі, а саме на території Великокісницької дільничної лікарні Ямпільської державної районної лікарні ветеринарної медицини та виконував свої функціональні обов`язки. Належних та допустимих доказів його відсутності на роботі 09 грудня 2019 року відповідач не надав.

На думку позивача, основною підставою для його звільнення стало його звернення на урядову гарячу лінію про вчинення корупційних діянь керівництвом Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань, в результаті чого він втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. З дня протиправного звільнення з роботи по сьогоднішній день відбулися вимушені зміни в його емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах як: переживання втрати фізичного благополуччя та емоційного комфорту, відчуття невизначеності безпорадності та особистого безсилля, переживання емоційного напруження через втрату роботи. Діями відповідача, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 15 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ № 32 від 18 грудня 2019 року, про звільнення його з займаної посади (роботи) на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Поновити його на (роботі) займаній посаді у Ямпільській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини з 19 грудня 2019 року. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 грудня 2019 року по день поновлення на роботі з розрахунку 160 грн за кожен робочий календарний день вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, який на день пред`явлення позову становить 3360 грн, 15 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним звільненням та 5000 грн витрат, понесених на правничу допомогу. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Зобов`язати відповідача внести зміни в трудову книжку серії ГО № 890321 від 02 липня 2018 року, шляхом зазначення інформації про визнання недійсним запису про звільнення.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач дотримався вимог чинного законодавства, а позивач не надав суду належних доказів про його присутність на роботі чи поважні причини відсутності 09 грудня 2019 року на робочому місці. Також позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що він відповідно до Закону України Про запобігання корупції є викривачем, і його звільнення пов`язане з його повідомленнями про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції посадових осіб Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

За відсутності підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, не підлягають до задоволення інші вимоги позивача, які є похідними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам та безпідставно взяв до уваги неправдиві, неточні та спотворені пояснення свідків, які є підлеглими керівника установи, і не могли чітко сформулювати свою думку. Суд не навів мотивів, з яких він бере до уваги одні докази та відхиляє інші. За чергування 07 грудня 2019 року позивач мав право на відгул наступного робочого дня, а саме 09 грудня 2019 року, а тому зранку цього дня, прийшовши на робоче місце, намагався з`ясувати у керівництва можливість отримати вихідний, та неотримавши будь-яких вказівок, узяв відповідне обладнання та поїхав на закріплену за ним дільницю, де здійснив щеплення тваринам. Висновки суду першої інстанції про недоведеність перебування протягом робочого часу 09 грудня 2019 року на дільниці обслуговування в с. Іванків та с. Северинівка Ямпільського району є необґрунтованими, оскільки такі обставини підтверджені поясненнями, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які надавали у судовому засіданні відповідні копії ветеринарних паспортів. Висновки суду першої інстанції про недоведеність уповноваження позивача на проведення відповідних щеплень, видачу вакцини, а також непідтвердження здійснення такої імунізації відповідними актами, складеними відповідно до п. 2.4.6 Інструкції з профілактики та боротьби з сибіркою тварин, затвердженою наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 25 січня 2000 року № 4 є помилковими, оскільки Інструкція не містить строку здачі таких актів, та спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_5 , який підтвердив, що відповідні акти здаються у кінці кожного місяця. Оскільки його було звільнено 18 грудня 2019 року, то відповідно такого акту він не подав. Не відповідають дійсності, встановлені судом обставини, які суд визнав доведеними про проведення зборів трудового колективу та витребування відповідачем пояснень щодо порушень трудової дисципліни.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що не може вважатися прогулом відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо при цьому він перебував на території підприємства, а також звільнення за прогул є незаконним, якщо працівнику не повідомили місцезнаходження його робочого місця.

При звільненні відповідач допустив порушення вимог ст. ст. 147,149 КЗпП України та не обрав вид дисциплінарного стягнення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку, заподіяної шкоди, обставин за яких вчинено прогул, попередній досвід роботи працівника.

Від начальника Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головатова В.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права за повного з`ясування усіх обставин справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів.

Від начальника Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головатого В.І. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 03 липня 2018 року відповідно до наказу №11-к від 02 липня 2018 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу та зараховано на посаду ветеринарного лікаря на Великокісницьку дільничну лікарню Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини (копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 5)).

З пояснювальної записки ОСОБА_7 від 09 грудня 2019 року встановлено, що вона працює ветлікарем з покладанням на неї частково обов`язків діловода. Вказала, що 09 грудня 2019 року до неї зранку підійшов ОСОБА_1 та сказав, що він йде у відгул, оскільки чергував 07 грудня 2019 року. Заяву про надання відгулу не написав, не сказав начальнику та наказу не отримав (а.с. 34).

З копії доповідної завідуючого Ямпільської Приміської дільничої лікарні Ціпцюри Р.В. від 10 грудня 2019 року встановлено, що 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважної причини. Причину відсутності на роботі не пояснив (а.с. 35).

11 грудня 2019 року начальник Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини Головатий В.І. письмово звернувся до трудового колективу (за відсутності профспілкового органу) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с. 7, 41).

12 грудня 2019 року комісією в складі ветлікарів ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , бухгалтерів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,, фельдшера ОСОБА_13 , опалювача ОСОБА_14 складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом цілого робочого дня 09 грудня 2019 року. 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 не був на роботі з 09 год до 11 год 20 хв і пішов з роботи о 16 год . Прогули ОСОБА_1 не обґрунтував, не надав докази про поважність своєї відсутності (а.с.39).

12 грудня 2019 року комісією складено акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення про причини прогулів (а.с. 40).

З копії протоколу зборів трудового колективу від 12 грудня 2019 року встановлено, що предметом розгляду зборів було порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 та відсутність останнього на роботі 09 грудня 2019 року без поважної причини та попередження. Збори трудового колективу надали згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с.7, 42).

13 грудня 2019 року комісією працівників Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 13 грудня 2019 року (а.с. 43).

Згідно з табелем обліку робочого часу за грудень 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі 09 грудня 2019 року, допустив прогул 10 грудня 2019 року, 11 грудня 2019 року, 12 грудня 2019 року та 13 грудня 2019 року (а.с. 36-37).

На запит головного лікаря Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини Головатого В.І. від 17 грудня 2019 року в.о. головного лікаря Ямпільської ЦРЛ надано відповідь про те, що ОСОБА_1 в період часу з 07 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року КНП Ямпільської ЦРЛ листок тимчасової непрацездатності не видавався (а.с.45).

Також за підписом головного лікаря КП Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Ямпільської міської ради головному лікарю Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини Головатому В.І. надано відповідь від 19 грудня 2019 року про те, що ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався, листок тимчасової непрацездатності в період часу з 07 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року не видавався (а.с. 50).

Відповідно до наказу №32-к від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади ветеринарного лікаря Великокісницької дільничної лікарні Ямпільської районної лікарні ветеринарної медицини на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП з 18 грудня 2019 року. Підстава службова записка завідуючого дільницею Ціпцюри Р.В. (безпосереднього керівника Губара В.Д.), акт про відсутність працівника на роботі від 09 грудня 2019 року, протокол зборів трудового колективу ветеринарної лікарні, табель обліку робочого часу, акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення про причини прогулу (а.с.38)).

Відповідно до п. 3 Положення Про Ямпільську районну державну лікарню ветеринарної медицини затвердженого наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 06 червня 2017 року до складу Лікарні входять структурні підрозділи у формі секторів та відділів, а також дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини (а.с.46-49).

До структурних підрозділів Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини входить Приміська дільнична лікарня ветеринарної медицини. До її зони обслуговування входять с.Северинівка, с.Іванків, громадський сектор ТОВ Великокіснецьке с. В.Кісниця та інші (а.с.78).

Відповідно до розділу 6 правил внутрішнього трудового розпорядку Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, затвердженого зборами трудового колективу протокол №1 від 20 лютого 2019 року, тривалість робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень з двома вихідними днями: субота та неділя. Початок роботи о 9:00 год. закінчення роботи о 18 год. 15 хв. Перерва на відпочинок і харчування 60 хвилин (з 13.00 до 14.00) (а.с. 51).

Розділом 8 Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення - догана; звільнення з роботи. До застосування дисциплінарного стягнення керівництво зобов`язане зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Відмова працівника дати таке пояснення не може перешкодити для застосування стягнення (а.с.51-54).

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуми Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Оскільки законодавством не визначено виключного переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд вирішує питання про поважність причини відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст. 76 ЦПК України.

Належними та допустимими доказами підтверджено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 09 грудня 2019 року, а саме доповідною запискою завідувача Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_15 (безпосереднього керівника Губара В.Д.) від 10 грудня 2019 року, пояснювальною запискою від 09 грудня 2019 року ветеринарного лікаря ОСОБА_7 , табелем обліку робочого часу за підписом відповідальної особи зав. Ямпільською ПДЛВМ ОСОБА_15 за грудень 2019 року, комісійним актом від 12 грудня 2019 року.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку і визнав такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі доводи позивача, а також пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про те, що 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебував на дільниці, яка входила до сфери його обслуговування в с. Іванків та в с. Северинівка, де зробив щеплення від сибірки тваринам.

Так, відповідно до п.2.4.6 Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин, затвердженої Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропрому України 25 січня 2000 р. N4 - про проведення щеплень проти сибірки складається акт, де вказується кількість щеплених тварин (за видами), назву використаної вакцини, підприємства-виготовлювача, номер серії і держконтролю, дати виготовлення, кількості витраченої вакцини, а також прізвища особи, що проводила вакцинацію тварин і спостерігала за утриманням і станом їх здоров`я після щеплення. До акта додають списки з зазначенням прізвища власника, виду, кількості і віку тварин, дати щеплення.

Спеціалісти ветеринарної медицини протягом 14 днів повинні вести спостереження за всіма вакцинованими тваринами. У цей період не дозволяється забій тварин (п. 2.4.7 Інструкції).

Акт, складений відповідно до вищевказаних вимог про проведення ОСОБА_1 щеплень 09 грудня 2019 року в матеріалах справи відсутній.

Доводи позивача про те, що інструкцією не визначено строку складання відповідного акта і такі акти складаються в кінці кожного місяця є безпідставними і не ґрунтуються на нормах законодавства.

Додані до апеляційної скарги копії ветеринарних карток до паспортів великої рогатої худоби, належної жителям с. Северинівка ОСОБА_16 та с. Іванків ОСОБА_17 , в які ОСОБА_1 внесено записи про проведення 09 грудня 2019 року щеплень від сибірки, не підтверджують самі по собі з необхідною достовірністю проведення таких заходів ОСОБА_1 саме 09 грудня 2019 року, оскільки такі обставини не підтверджені доказами, встановленої нормативно визначеним порядком форми, а саме актом складеним відповідно до п. 2.5.4. Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Завідуючим Приміської дільничної лікарні ветеринарної медицини, яка входить до структурного підрозділу Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_15 09 грудня 2019 року не було уповноважено ОСОБА_1 на проведення щеплень від сибірки у с. Северинівка та с. Іванків, вакцина не видавалася.

Натомість 09 грудня 2019 року на дільниці, яку обслуговував ОСОБА_1 працівниками Приміської дільничної лікарні ветеринарної медицини, яка входить до структурного підрозділу Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини була проведена туберкулінізація ВРХ у ТОВ Великокісницьке села Велика Кісниця Ямпільського району, Вінницької області без участі ОСОБА_1 , що підтверджується актом від 09 грудня 2019 року складеного комісією, а також проведено вакцинацію проти сибірки - 236 голів, про що також складено акт від 09 грудня 2019 року.

Будь-які інші належні та допустимі докази перебування 09 грудня 2019 року на робочому місці, в тому числі на дільниці обслуговування в с. Іванків та с. Северинівка Губар ОСОБА_18 не надав, такі доводи спростовуються матеріалами справи, показами допитаних у судовому засіданні свідків, які узгоджуються між собою у їх сукупності та взаємозв`язку.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не знайшло свого підтвердження посилання позивача, що він 09 грудня 2019 року брав відгул за 07 грудня 2019 року (чергування у вихідний день), оскільки заяву позивач про взяття відгулу не писав, а самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів є неповажною причиною відсутності працівника на роботі протягом усього робочого дня.

Також є безпідставними доводи позивача про те, що йому не було визначено його робоче місце, у зв`язку з чим звільнення за прогул є незаконним , оскільки такі твердження не відповідають обставинам справи.

З урахуванням викладеного, доведеними є обставини дотримання відповідачем порядку застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого статтями 147, 149 КЗпП України.

Порушення, на які вказував позивач, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

В зв`язку з цим правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між зверненням ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію та до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини та звільненням позивача.

Так, відповідно до частини 3 ст.53 Закону України Про запобігання корупції особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України Про запобігання корупції іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Як встановлено з відповіді Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 27 листопада 2019 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій керівництва Ямпільської районної державної лікарні ветеринарної медицини порушень не виявлено (а.с. 8).

Оскільки доведеними є обставини порушення ОСОБА_1 вимог трудової дисципліни, а саме вчинення 09 грудня 2019 року прогулу без поважних причин, а також дотримання відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, лише сам по собі факт звернення позивача з повідомленням про порушення Закону України Про запобігання корупції , не може бути запобіжником проти застосовування до нього негативних заходів впливу у вигляді звільнення. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 р. у справі № 359/6718/17.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника на роботі немає.

За відсутності підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, не підлягають до задоволення інші вимоги позивача, які є похідними.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Такі доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 315, 367, 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 червня 2020 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: В.В. Сопрун

І.М. Стадник