Рішення

від 02.04.2020 по справі 242/6578/19

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/6578/19

Провадження № 2/242/324/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретаря судового засідання Сафронової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Донторг про розірвання трудового договору та визнання повноважень припиненими, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 18.11.2019 року звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ Донторг про розірвання трудового договору та визнання повноважень припиненими. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням зборів учасників ТОВ Донторг від 31.03.2014 року її було призначено на посаду директора вказаного підприємства з 01 квітня 2014 року. 01.04.2014 року винесено відповідний наказ про її призначення та вона приступила до виконання своїх обов`язків. На теперішній час місцезнаходження підприємства є м. Донецьк Донецької області, тобто тимчасово окупована територія України та перереєстрація ТОВ Донторг на підконтрольну територію не здійснена. Зазначила, що має намір звільнитися з посади директора ТОВ Донторг , натомість немає можливості цього зробити, оскільки місцеперебування засновника вказаного підприємства ОСОБА_2 їй невідоме, будь-якого зв`язку із нею немає, тому вона фактично позбавлена можливості звернутися до загальних зборів підприємства для вирішення питання про звільнення. З урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд розірвати трудовий договір між нею та ТОВ Донторг з 30 липня 2019 року та визнати повноваження директора ТОВ Донторг ОСОБА_1 припиненими з 30.07.2019 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.11.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.12.2019 року продовжено строк для усунення недоліків за ухвалою суду від 22.11.2019 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.12.2019 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання в якому просить суд слухати справу за її відсутності та не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача ТОВ Донторг не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи. Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з витягу Єдиного у державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ Донторг значиться ОСОБА_1 ..

Згідно п.п. 9.3.1. статуту ТОВ Донторг виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор. З директором укладається трудовий договір (контракт), який від імені товариства підписує учасник товариства на підставі відповідного рішення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно протоколу зборів учасників ТОВ Донторг від 31.03.2014 року, ОСОБА_1 призначено на посаду директора підприємства з 31 березня 2014 року.

Згідно наказу директора ТОВ Донторг ОСОБА_1 від 01.04.2014 року вона приступила до виконання обов`язків директора ТОВ Донторг з 01.04.2014 року на підставі протоколу зборів учасників товариства ід 31.03.2014 року.

Відповідно до запису № 15 від 01.09.2014 року трудової книжки серія НОМЕР_2, ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ Донторг у якості директора з 01.04.2014 року.

Згідно п.п. 9.3.4. статуту ТОВ Донторг трудовий договір (контракт), укладений з директором повинен бути розірваний через 2 тижня з дати подання останнім заяви про звільнення.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30.07.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Вугледарського міського нотаріального округу Донецької області Ігнатенко О.В., вона повідомила, що трудові відносини з ТОВ Донторг вважає припиненими з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП України з 30.07.2019 року.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 2 цього ж Кодексу право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перед зверненням до суду позивач виконала необхідні дії щодо свого звільнення з посадидиректора ТОВ Донторг відповідно до вимог чинного законодавства. Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню, судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, оскільки не вирішення товариством та його органами питання про звільнення ОСОБА_1 є порушенням її права щодо вільного вибору праці.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 22, 24, 36, 38 КЗпП, ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Донторг про розірвання трудового договору та визнання повноважень припиненими - задовольнити у повному обсязі.

Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Донторг з 30 липня 2019 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Визнати повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Донторг ОСОБА_1 припиненими з 30 липня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Донторг , юридична адреса - 83014, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бакінських комісарів, буд. № 17 А , код за ЄДРПОУ 31184611.

Суддя І.М. Владимирська