Постанова

від 31.03.2020 по справі 748/2358/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2358/19

Головуючий у першій інстанції - Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/519/20

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Іванової Г.П.,

секретар: Кривопиша Я.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнова Людмила Михайлівна, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області,

дата та місце складання повного тексту рішення: 17 січня 2020 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Іванівської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, понад п`ять років на час відкриття спадщини, із його дідом, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та про визнання за позивачем, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601, та кадастровим номером 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га, розташованих на території Іванівської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл.

Позовна заява мотивована тим, що позивач зареєстрований та фактично проживав зі своїм дідом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту від 04 липня 2016 року ОСОБА_2 заповідав своєму онуку ОСОБА_1 належний йому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, на якій він АДРЕСА_1 . Позивач після смерті діда отримав спадщину та оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Проте земельні ділянки, які належать спадкодавцю з кадастровим номером 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601, та кадастровим номером 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га не були охоплені заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Л.М. від 05 липня 2019 року №254/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, оскільки право на дані земельні ділянки зареєстровано за спадкодавцем після його смерті.

Оскільки позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на успадковані земельні ділянки в нотаріальному порядку, ефективним способом захисту вважає визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання позивача однією сім`єю понад п`ять років на час відкриття спадщини із його дідом ОСОБА_2 , та про визнання за позивачем, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601 та кадастровим номером 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га, розташованих на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 4,50 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), в колективній власності КСП ім.Будьонного , оскільки за життя ОСОБА_2 земельна ділянка на підставі сертифікату на земельну частку (пай) в натурі ( на місцевості) йому не виділялась. Також суд відмовив у встановленні факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем, оскільки це не породжує для позивача юридичних наслідків, так як за встановлених обставин ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, інші спадкоємці відмовились від спадщини на його користь. Суд також зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлений права успадкувати паї у встановленому порядку.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Рябінін Д.Д. звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на його незаконність та не обґрунтованість, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин позовної заяви.

З приводу непогодження з висновками суду першої інстанції, особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що суд не врахував ту обставину, що відсутність реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 під час його життя, за наявності чинного розпорядження Чернігівської РДА від 07 липня 2017 року №707, не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав особисто розпорядження Чернігівської РДА та не здійснив державну реєстрацію права за життя.

На думку сторони позивача, встановивши, що спадкодавець не оформив за життя право власності на спадкове майно, а ОСОБА_1 прийняв спадщину на земельні ділянки, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності за життя спадкодавця, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про відмову в позові. Вважає, що ним доведено наявність перешкод для оформлення права на спадщину за законом та отримання відповідного свідоцтва в нотаріальному порядку, а отже, ефективним способом захисту його прав є визнання права власності на спадкове майно в суді.

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що 23 червня 2017 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області складено актовий запис № 1748 (а.с.11).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року було задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за ним, як за спадкоємцем за законом, після смерті сестри, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), розміром 4,50 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю в колективній власності КСП ім.Будьонного , згідно сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ЧН №0234101, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 27 серпня 1996 року за №387, зареєстрованого 05 грудня 1996 року за №99 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім.Будьонного (а.с.12-15).

Розпорядженням Чернігівської РДА від 07 липня 2017 року №707 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та надано йому у власність земельні ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601, та кадастровим номером 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га, розташованих на території Іванівської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл. (а.с.16).

Тобто вбачається, що земельна ділянка була надана у власність спадкодавцю вже після його смерті.

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки 7425584000:07:000:0617 внесені до Державного земельного кадастру 30 січня 2015 року (а.с.17-18, 19-22), а про земельну ділянку 7425584000:07:000:1617 - 29 червня 2017 року (а.с.23-24, 25-30), тобто запис до земельного кадастру внесено після смерті ОСОБА_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельних ділянок зареєстровані 12 липня 2017 року (31-32, 33-34).

Матеріали справи містять копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 , його матері - ОСОБА_4 , копію свідоцтва про укладення шлюбу зі зміною прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що доводять родинні відносини ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 , який є дідом позивача (а.с.35, 36, 37).

З матеріалів справи також вбачається, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л.М., який на день смерті не змінений та не скасований, та яким належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований, заповідав ОСОБА_1 (а.с.51, 96)

Дійсно, у відповідності до копії спадкової справи № 48/2017 від 21 липня 2017 року, ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 та отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0517 га, кадастровий номер 7410100000:01:019:0053 для будівництва та обслуговування будинку (а.с.91-109).

Постановою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Л.М. від 05 липня 2019 №254/02-31 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, на спадкове майно - на земельні ділянки з кадастровим номерам: 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601 га, та з кадастровим номером: 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га, які розташовані на території Краснянської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл., після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що право власності на земельні ділянки з кадастровим номерам: 7425584000:07:000:0617, площею 2,6601 га. та з кадастровим номером: 7425584000:07:000:1617, площею 1,2606 га було зареєстровано за спадкодавцем після його смерті, що суперечить нормам чинного законодавства (а.с.43-44).

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю понад п`ять років на час відкриття спадщини на підставі ст.1264 ЦК України необхідно позивачу для визнання його спадкоємцем та для оформлення спадщини на земельні ділянки.

За даними Управління адміністративний послуг Чернігівської міської ради від 09 грудня 2019 року №09-05/6051 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 20 червня 2017 року був зареєстрований за однією адресою з померлим ОСОБА_2 (а.с.141).

Також вбачається, що спірні земельні ділянки були зареєстровані за заявою ОСОБА_2 , яка на підставі довіреності підписана представником 04.07.2017 р. (а.с.143, 151, 152).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

Як вірно зазначено судом першої інстанції, встановлення юридичних фактів має безпосередньо породжувати юридичні наслідки. Встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років на час відкриття спадщини ОСОБА_1 з дідом ОСОБА_2 не породжує для нього юридичних наслідків, оскільки він є спадкоємцем за законом, інші спадкоємці не виявили наміру прийняти спадщину, оскільки відмовились від спадщини на користь позивача. ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і нотаріус не відмовила йому у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за наявності інших спадкоємців чи у зв`язку з тим, що він не є спадкоємцем за законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. При цьому, згідно п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність. Таким чином вірними є висновки суду першої інстанції, що при розгляді справи встановлено порушення вимог законодавства при виділенні земельної ділянки в натурі та відсутність здатності особи особисто звернутись з заявою про виділення земельної ділянки в натурі, що свідчить про нікчемність вчинених правочинів.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував ту обставину, що відсутність реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 під час його життя, за наявності чинного розпорядження Чернігівської РДА від 07 липня 2017 року №707, не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні стороною позивача норм цивільного права.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про відмову в позові, є безпідставними, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а зводяться до незгоди сторони позивача із висновками суду.

Посилання в апеляційній скарзі, що позивачем доведено наявність перешкод для оформлення права на спадщину за законом та отримання відповідного свідоцтва в нотаріальному порядку, а отже, ефективним способом захисту його прав є визнання права власності на спадкове майно, також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки наявність перешкод у оформленні права на спадщину на земельні ділянки не можуть бути підставою для отримання свідоцтва про право на спадщину за нікчемним правочином враховуючи вище викладені обставини.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції, із урахуванням встановлених обставин справи, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих сторонами при розгляді справи.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також слід зауважити, що ОСОБА_1 не позбавлений права успадкувати належні спадкодавцю паї у встановленому порядку.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року

Головуючий: Судді: