Рішення

від 31.03.2020 по справі 524/6673/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6673/19

Провадження №2/524/529/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі судового засідання - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вмісті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ НАСК Оранта та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 грудня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21011 днз НОМЕР_1 за керування ОСОБА_2 та автомобіля Ford Focus С-Мax днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що автомобіль Ford Focus С-Мax днз НОМЕР_2 належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно європротоколу ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненому ДТП у повному обсязі.

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження номер 2-19 від 21.01.2019 року, складеного судовим експертом Корягінним В.В., вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Ford Focus S С-Мax днз НОМЕР_2 складає 8791,88 грн. Вартість проведеного оцінювачем дослідження становить 1000 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21011 днз 3765КД застрахована за договором номер АМ 8000877 від 07.12 2018 року у ПАТ НАСК Оранта .

Згідно з цим Полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, становить 100000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ПАТ НАСК Оранта від 11.01.2019 року, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу Ford Focus С-Мax днз НОМЕР_2 в результаті пошкодження при ДТП склав 5746,64 грн. (вартість ремонтних робіт - 3228 грн., вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту - 2518,64 грн.).

Згідно страхового акту № ОЦВ-18-16-1482/1 страховою компанією ПАТ НАСК Оранта 15.01.2019 року ОСОБА_1 було виплачено 4746, 64 грн. ( 5746,64 грн. - 1000 грн. франшиза) суму страхового відшкодування.

Проте згідно акту виконаних робіт № 20 від 27.02 2019 року ФОП ОСОБА_3 вартість виконаних відновлювальних робіт склала 8850 грн.

09.07.2019 року позивач звернувся до винуватця ДТП ОСОБА_2 з проханням перерахувати 7353,36 грн. (різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванняи - 5353 36 грн., франшиза 1000 грн. ,витрати на оплату експертиза 1000 грн., але лист повернувся як неотриманий.

Позивач просив стягнути з ПАТ НАСК Оранта на свою користь 3103,36 грн. недоплаченого страхового відшкодування та витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 1000 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь франшизу в сумі 1000 грн.

Ухвалою судді від 11 жовтня 2019 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін у справі, справу призначено до розгляду (а.с. 33).

01.11.2019 року надійшов відзив від відповідача ПАТ НАСК Оранта , в якому ПАТ НАСК Оранта заперечували проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначили, що 07.12.2017 між ОСОБА_4 та ПАТ НАСК Оранта був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідчений страховим полісом № АМ 8000877. Щодо врегулювання страхового випадку ДТП, що сталося 07.12. 2018 року за страховим полісом №АМ 8000877, зазначили що 10.12.2018 року учасники ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до ПАТ НАСК Оранта письмове повідомлення (європротокол) про дорожньо-транспортну пригоду у порядку визначеному умовами страхування.

Того ж дня до ПАТ НАСК Оранта із заявою про страхове відшкодування звернувся Загреков В.М., власник пошкодженого транспортного засобу Ford Focus С - MAX днз НОМЕР_2 .

За результатами страхового розслідування встановлено, що дане ДТП сталося внаслідок неправомірних дій саме водія забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-21011 ДНЗ 37 665 КД страхувальника ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_2 особисто визнав свою провину у скоєнному ДТП. Зазначали, що страховик та потерпілий ОСОБА_1 не наполягали на проведенні експертизи пошкодженого майна. Попередній розмір матеріального збитку, завданого потерпілому, було визначено у розмірі 5746,64 грн. відповідно до умов страхування. Виплата страхового відшкодування здійснена 15.01.2019 року на підставі страхового акту № ОЦВ-18-16-174802/1 від 14.01.2019 року. Тобто ПАТ НАСК Оранта було виконано свої договірні зобов`язання з відшкодування шкоди завданої потерпілому ОСОБА_1 у пошкодженням належного йому транспортного засобу внаслідок страхової події. Позивач з сумою страхового відшкодування не погодився, посилаючись на висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 2-19 складений 21.01.2019 експертом Корягіним В . В. Водночас, відповідач ПАТ НАСК Оранта вважає, що вищевказане автотоварознавче дослідження проведено його виконавцем - експертом Корягіним В.В. з порушенням вимог пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , а отже відсутні підстави для визнання його належним та допустимим доказом.

Окрім того, зазначили, що вимога відповідча ОСОБА_1 щодо стягнення з товариста 1000 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертного автотоварознавчої дослідження є безпідставною, оскільки ПАТ НАСК Оранта дотрималось вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України №1960 - IV.

11 листопада 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з аргументами, викладеними відповідачем ПАТ НАСК Оранта . Вказав, що пошкодження автомобіля зафіксовані в протоколі № 2-19 огляду транспортного засобу від 18.01.2019 року, що був складений експертом Корягіним В.В. , в повністю співпадають з пошкодженнями, що зафіксовані в протоколі огляду транспортного засобу від 10.12.2018 року, складеного представником ПАТ НАСК Оранта .

Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

19 листопада 2019 року ПАТ НАСК Оранта було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач не погоджувався з розрахунком, здійсненим позивачем. Просили відмовити у задоволенні позову.

23 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ НАСК Оранта в особі його представника ОСОБА_8 укладено мирову угоду, яку було прийнято, визнано та затверджено ухвалою суду від 23 грудня 2019 року.

Окрім того, вказаною ухвалою суду від 23 грудня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ НАСК Оранта про стягнення страхового відшкодування в частині вимоги ОСОБА_1 до ПАТ НАСК Оранта було закрито, у зв`язку з укладенням мирової угоди та її затвердження судом.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП продовжено.

Також, залучено до участі у справі третьою особою - ПАТ НАСК Оранта , місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д.

Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою учасників судового процесу та здійснено виклик відповідача - ОСОБА_2 шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також засобами рекомендованого поштового зв`язку.

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою учасників судового процесу та здійснено виклик відповідача - ОСОБА_2 шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також засобами рекомендованого поштового зв`язку.

31 березня 2020 року судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ПАТ НАСК Оранта , у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли,відзив на позов не подавали.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом достовірно встановлено, що між 07.12.2018 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ НАСК Оранта був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідчений страховим полісом № АМ 8000877. Згідно даного полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складала 100000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.

07.12. 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21011 днз НОМЕР_1 за керування ОСОБА_2 та автомобіля Ford Focus С-Мax днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що постає з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 07.12.2018 року (а.с.52, 57).

10.12.2018 року учасники ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до ПАТ НАСК Оранта письмове повідомлення (європротокол) про дорожньо-транспортну пригоду у порядку визначеному умовами страхування, що сталося за страховим полісом №АМ 8000877.

Відповідно до європротоколу ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненому ДТП у повному обсязі.

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 2-19 від 21.01.2019 року, складеного судовим експертом Корягінним В.В., вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Ford Focus S С-Мax днз НОМЕР_2 складає 8791,88 грн. Вартість проведеного оцінювачем дослідження становить 1000 грн.

Відповідачем ПАТ НАСК Оранта було сплачено позивачу ОСОБА_1 4746,64 грн. ( 5746,64 грн. - 1000 грн. франшизи) страхового відшкодування.

Відповідачем ОСОБА_2 не було відшкодовано позивачу ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду (франшизу) внаслідок дорожньо-транспортної події.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01 березня 2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завданням шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може буди притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року за № 562/2018/16-ц, провадження № 61-30029св18.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд констатує, що вимога позивача ОСОБА_1 щодо стягнення 1000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди (франшизи), що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням , є такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частинах 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір у разі часткового задоволення позову та інші витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову оплатив судовий збір в частині вимоги про стягнення страхового відшкодування - 768,40 грн.

Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача ОСОБА_9 з відповідача ОСОБА_2 у повернення сплаченого судового збору необхідно стягнути кошти в сумі - 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 11-16, 22, 1166, 1172 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 1000 грн. та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Повне рішення виготовлено 03 квітня2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Публічне акціонерне товариство страхова компанія Оранта , ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. №7Д

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: