Рішення

від 21.01.2020 по справі 500/2144/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2144/19

21 січня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Осадчука І.О.;

представника відповідача: Кущик А.Ю.;

за відсутності представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкову накладну №1 від 18.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області, про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року;

- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 18.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, за наслідками здійснення операції купівлі - продажу, складено податкову накладну №1 від 18.07.2019 року, яку направлено для реєстрації у Єдиний реєстр податкових накладних. За результатами обробки контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, з посиланням на те, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На дану пропозицію контролюючого органу, позивачем направлено повідомлення №1, в якому містились пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції. Проте, за результатами розгляду поданих позивачем пояснень та документів, контролюючим органом прийнято рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року, з підстав неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинена.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся ДФС України зі скаргою на вказане рішення, однак, отримав рішення ДФС №36677/42600831/2 від 02.09.2019 року про відмову у задоволенні скарги та залишення рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1252543/42600831 від 14.08.2019 року - без змін.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 17.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12.11.2019 року.

Судове засідання 12.11.2019 року не проводилось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд справи відкладено на 29.11.2019 року.

27.11.2019 року до суду від відповідачів надійшов відзив на адміністративний позов зі спільною позицією, в якому відповідачі зазначають, що реєстрація поданої позивачем податкової накладної була зупинена з тих підстав, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, відповідачі вважають, що подані позивачем на пропозицію контролюючого органу, додаткові пояснення та документи не були достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Таким чином, Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державна податкова служба України вважають, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є правомірним, і підстави для задоволення позову відсутні.

Судове засідання 29.11.2019 року відкладено на 16.12.2019 року.

06.12.2019 року представником позивача подано до суду заперечення на відзив на адміністративний позов, в яких зазначено, що застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" критерії ризиковості не було підстав, з огляду на те, що підприємство зареєстроване у Тернопільському районі та є платником ПДВ з грудня 2018 року, жодних ризикових операцій не проводило, звітність подавалась вчасно, при цьому, продавцем було зареєстровано податкову накладну на цей самий товар та в тій самій кількості. Водночас, зазначено, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної містить формальну підставу для його прийняття, незважаючи на те, що пояснення стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній були подані та банківські документи були долучені. Таким чином, позивач вважає, що обґрунтування заперечень, наведених у відзиві на адміністративний позов, - є недостатніми для спростування позовних вимог.

Ухвалою від 16.12.2019 року судове засідання відкладено на 09.01.2020 року.

У судовому засіданні 09.01.2020 року розгляд справи відкладено на 21.01.2020 року.

20.01.2020 року представником позивача подано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.01.2019 року представник відповідачів в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, підтримуючи викладене у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" зареєстроване як юридична особа та здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

18.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" за результатами господарської операції купівлі-продажу було виписано на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон" податкову накладну за №1 на суму ПДВ у розмірі 31730,00 грн.

12.08.2019 року податкова накладна була направлена до органів ДФС для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки зазначеної податкової накладної, позивачем отримано квитанцію від 12.08.2019 року, у якій зазначено, що податкова накладна прийнята податковим органом, проте, її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, оскільки, податкова накладна відповідає пп. 1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» .

Водночас, у вказаній квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання вказаних вимог, ТОВ "ВОГ АГРОТРЕЙД" 12.08.2019 року подано до контролюючого органу повідомлення №1 про надання пояснень та копій щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена.

В даному повідомленні містились пояснення позивача щодо проведення господарських операцій та долучено копії документів, зазначених в поясненнях.

Зокрема, у поясненнях позивачем зазначено, що ТОВ "ВОГ АГРОТРЕЙД" реалізувало пшеницю ТОВ "Подільський Бекон" за видатковою накладною №1 від 18.07.2019 року на суму 190380,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 31370,00 грн., у зв`язку з чим була складена податкова накладна №1 від 18.07.2019 року. Поставка здійснювалась на умовах договору поставки №1 від 18.07.2019 року.

Однак, за результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів Головним управлінням ДФС в Тернопільській області прийнято рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної.

Підставою відмови в рішенні визначено: "ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена".

Не погоджуючись із рішеннями №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року, позивачем 14.08.2019 року подано скаргу на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з додатками.

02.09.2019 року за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, - ДФС України прийнято рішення №36677/42600831/2, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями комісії ДФС регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117) у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12 Порядку №117).

Згідно з пунктом 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 19 Порядку №117 комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 20 Порядку №117).

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункт 21 Порядку № 117).

Критерії ризиковості платника податку зазначені у листі ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого встановлено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Згідно з Додатком 2 до Порядку №117 у рішенні про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісія зобов`язана, зокрема, підкреслювати документи, які не надано платником податку для реєстрації податкової накладної.

При цьому, суд звертає увагу на те, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Поряд з цим, вживання податковим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, без жодного посилання на конкретний критерій, визначений у підпункті 1.6, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17, від 14.05.2019 року у справі № 1940/1306/18, від 21.05.2019 року у справі №620/3556/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході розгляду даної справи на підставі наявних матеріалів, судом встановлено, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 12.08.2019 року, якою позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, -зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Водночас, суд зазначає, що у даній квитанції не вказано ані конкретного критерію ризиковості платника податку згідно з підпунком 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, ані переліку документів з урахуванням конкретного критерію ризиковості, які необхідно було подати позивачу задля прийняття податковим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначеного пп.1.6 п. 1 Критеріїв №959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Крім того, відповідачем не надано пояснення з приводу того, який саме критерій ризиковості платника податку та з яких підстав застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити та довести обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначеної накладної.

Водночас, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв №959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, контролюючим органом також не надано суду ані самого протоколу засідання комісії, ані переліку платників податків щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 року №3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданої позивачем податкової накладної №1 від 18.07.2019 року зупинена, як зазначено в квитанції, через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» .

Тобто, контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до самого платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком №117.

В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем на вимогу контролюючого органу направлено Повідомлення №1 від 12.08.2019 року про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, - щодо господарської операції, за якою складено податкову накладну №1 від 18.07.2019 року, реєстрацію якої зупинено, для підтвердження реальності здійснення господарської операції згідно вказаної податкової накладної. На підтвердження вказаної в Повідомленні №1 інформації - позивачем було долучено відповідні документи на 5 аркушах.

Вказана обставина не спростована відповідачем.

Відтак, суд приходить до висновку, що така визначена у рішенні №1252543/42600831 від 14.08.2019 року підстава для відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року як неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена - не мала місця, а тому відмова контролюючого органу з підстав неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена - не відповідає фактичним обставинам, та є необґрунтованою.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що податкова накладна №1 від 18.07.2019 року не підлягає реєстрації є Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав неподання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена, є - неправомірним, оскільки, така підстава могла б бути застосована в разі неподання пояснень платником податків - взагалі.

Поряд з цим, враховуючи і наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції за якої було складено податкову накладну №1 від 18.07.2019 року, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані і разом із Повідомленням №1 від 12.08.2019 року, - слідує висновок, що правові підстави для прийняття рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року без дослідження таких документів, - були відсутні.

Натомість, відповідач - контролюючий орган, отримавши від позивача в електронному вигляді Повідомлення №1 від 12.08.2019 року про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1 від 12.08.2019 року та ряду документів, - взагалі не прийняв до уваги ані пояснень, викладених в цьому Повідомлені №1 від 12.08.2019 року, ані отриманих разом із ними документів, - прийнявши рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, в якому єдиною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року визначив саме: неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена.

Судом не приймаються до уваги і викладені у відзиві відповідачем посилання на те, що позивачем на підтвердження реальності господарської операції надано комісії копії окремих документів, проте, жодного пояснення щодо їх відношення до господарської операції, відображеної у зупиненій податковій накладній, позивачем до контролюючого органу не подано, як з огляду на спростування таких тверджень вищенаведеним, так і з підстав того, що такі обставини не були визначені ані як підстава для зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року, ані як підстава для прийняття оскаржуваного у даній справі рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року.

Відтак, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України - відповідач, як суб`єкт владних повноважень, - не може посилатись на такі обставини як на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, - суд приходить до висновку, що рішення №1252543/42600831 від 14.08.2019 року комісії ГУ ДФС у Тернопільській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, - є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи, та прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а, отже, - є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування» , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем, у відповідності до частини 1 статті 77 КАС України, було належними та допустимими доказами доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем - не подано доказів на спростування позиції позивача та не доказано правомірності прийнятих рішень у визначеному частиною 2 статті 77 КАС України порядку, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, підстави, які лягли в основу оскаржуваного у даній справі рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних, - не були достатніми для прийняття такого рішення.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області, правонаступником якої є - комісія ГУ ДПС у Тернопільській області, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права та для надання оцінки рішенням податкових органів за відповідних обставин викладені і у ряді постанов Верховного Суду: від 14.05.2019 року у справі №817/1356/18 (адміністративне провадження №К/9901/9892/19), від 22.04.2019 року у справі №2040/5445/18 (адміністративне провадження №К/9901/1137/19), від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 18.07.2019 року, подану позивачем, - є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Так, відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок №1246.

Так, відповідно до пункту 19 та пункту 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації податкової накладної, при цьому, датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата.

Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, оскільки рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1252543/42600831 від 14.08.2019 року, підлягає скасуванню, то відповідно з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246, - суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 18.07.2019 року.

При цьому, щодо визначення дати, якою слід зареєструвати вказану податкову накладну, - суд звертає увагу на те, що спірна податкова накладна №1 від 18.07.2019 року - була подана до реєстрації 12.08.2019 року, і в цей же дань відбулось зупинення її реєстрації із надісланням квитанції від 12.08.2019 року без визначення конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року.

Відтак, саме з цього дня, 12.08.2019 року фактично, і мало місце порушення прав позивача з боку податкового органу, наслідком яких, після неврахування відповідачем наданих позивачем пояснень та документів, - стало подальше безпідставне прийняття оскаржуваного рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, податкова накладна №1 підлягає реєстрації саме днем її фактичного подання та надходження на реєстрацію, тобто, - 12.08.2019 року, тобто, днем початку триваючого порушення прав позивача з боку податкового органу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги - є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Беручи до уваги результат вирішення спору шляхом задоволення позовних вимог, з врахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України, - судовий збір у розмірі 3842,00 грн. - підлягає поверненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області та Державної податкової служби України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №1252543/42600831 від 14.08.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 18.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 18.07.2019 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД", - датою її подання та надходження для реєстрації (12.08.2019 року).

4. Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" документально підтверджений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

5. Стягнути з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" документально підтверджений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Реквізити учасників справи:

Позивач/Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АГРОТРЕЙД" (адреса: вул. І. Франка, 3А, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47711, код ЄДРПОУ: 42600831);

Відповідач1/Боржник1: Головне управління ДПС у Тернопільській області (адреса: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763);

Відповідач2/Боржник2: Державна податкова служба України (адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.