Постанова

від 06.04.2020 по справі 753/6230/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/6230/19 Головуючий 1 інстанція- Лужецька О.Р.

Провадження № 22-ц/824/4310/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 квітня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 26-і до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 26-і звернулося до суду із вказаним позовом, який надалі доповнило і мотивувало тим, що відповідачка є власником нежитлового приміщення № 114 та 86/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1 і зобов`язана приймати участь у витратах, пов`язаних із спільним утриманням будинку і прибудинкової території. Вказані послуги надаються ОСББ 26-і , яке є балансоутримувачем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі будинку та прибудинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням загальних зборів співвласників від 14 вересня 2016 року про прийняття будинку в управління. ОСББ 26-і утворено співвласниками будинку і зареєстроване за вказаною адресою 28 квітня 2016 року для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

Вказував, що із вересня 2016 року до березня 2017 року відповідачка вчасно сплачувала внески на утримання спільного майна будинку та прибудинкової території. За період із березня 2017 року по березень 2018 року рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01 листопада 2018 року стягнуто з відповідачки на користь позивача 57674,72 грн. заборгованості зі сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території. Однак, відповідачка продовжує неоплачувати послуги, внаслідок чого у неї за період із 01 квітня 2018 року по 28 лютого 2019 року виник борг у розмірі 48442,68 грн. Направлена відповідачці претензія від 26 лютого 2019 року № 49 залишена відповідачкою без реагування. Несплатою внесків відповідачка порушує права позивача як балансоутримувачапослуг, а тому борг має бути стягнутий в судовому прядку. Окрім того, відповідачка на підставі ст.625 ЦК України зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних.

Після доповнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачки на його користь борг за період із 01 квітня 2018 року по 10 вересня 2019 року в розмірі 81893,24 грн.,

- 2 -

з яких 74865,96 грн. - борг за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, 2993,33 грн. - 3% річних, 4033,95 грн. - інфляційні витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року позов задоволено.Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ 26-і заборгованість по оплаті внесків з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в сумі 81893,24 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.

Не погоджуючись із рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Скарга мотивована тим, щовідповідачка не отримувала претензію позивача від 26 лютого 2019 року про наявність заборгованості, бо мешкає за іншою адресою. Суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, як і відсутність підтверджених витрат на це, що унеможливлює задоволення позову. Суд не звернув уваги, що наданий позивачем розрахунок боргу є невірним, не містить необхідних реквізитів (дати складання, вихідного номеру та підпису). Відсутній кошторис об`єднання, що є необхідним (висновок у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13).

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 26-і подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив позов, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 81893,24 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов і стягуючи борг за внесками на утримання спільного майна, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка ОСОБА_1 як співвласник нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку не проводить оплату за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, має заборгованість, що у свою чергу порушує права позивача як надавача послуг та є підставою для стягнення боргу в судовому порядку з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про об`єднання співвласників

- 3 -

багатоквартирного будинку , згідно ст.4 якого об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст.15 цього Закону співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ст.16 цього Закону об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно і у повному обсязі сплачувати всі внески і платежі (ст.17 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) до житлово-комунальних послуг відносяться послуги із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно положень ч.3 ст.20 вказаного Закону та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 114 площею 172,1 кв.м. та 86/100 частин нежитлового приміщення № 115 площею 439,55 кв.м. в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 (а.с.13-24).

Обслуговування будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_2 , здійснюється позивачем ОСББ 26-і , якеє балансоутримувачем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі будинку та прибудинкової території від 25 серпня 2016 року (а.с.10-11).

Рішенням загальних зборів ОСББ 26-і від 14 вересня 2016 року затверджено розмір внесків (платежів) на утримання та використання спільного майна будинку та прибудинкової території для власників нежитлових приміщень в розмірі 6 грн. за 1 кв.м. загальної площі

- 4 -

приміщення, якщо платіж сплачено до 10 числа місяця, та в розмірі 7,20 грн. за 1 кв.м. якщо платіж сплачено після 10 числа (а.с.12).

До березня 2017 року відповідачка вчасно сплачувала внески за утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01 листопада 2018 року стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСББ борг за надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за період із березня 2017 року по березень 2018 року (а.с.15-17).

Також судом встановлено, що відповідачка не проводить оплату за визначеними рішенням загальних зборів ОСББ внесків на утриманню будинку і прибудинкової території внаслідок чого за період із 01 квітня 2018 року по 10 вересня 2019 року у неї виник борг у розмірі 81893,24 грн., з яких 74865,96 грн. - борг за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, 2993,33 грн. - 3% річних, 4033,95 грн. - інфляційні витрати, що стверджується наданим позивачемрозрахунком заборгованості (а.с.5-6,84).

За таких обставин, враховуючи, що неоплата відповідачкою обов`язкових внесків на утримання будинку та прибудинкової території порушує права позивача як балансоутримвача, які підлягають до захисту, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідачки на користь позивача борг з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не отримувала претензію позивача від 26 лютого 20, бо проживає за іншою адресою, не мають правового значення для вирішенння даного спору, оскільки право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене законом, зокрема ст.4 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Такі ж положення містить ст.15 ЦК України. Отже, право позивача на звернення до суду в порядку цивільного судочинства взагалі не залежить від направлення чи ненаправлення претензії відповідачці, тобто не залежить від вжиття позивачем заходів досудового врегулювання.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту надання позивачем послуг, як і відсутність підтверджених витрат на це, спростовується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем доказами щодо укладення договорів із виконавцями полуг, а саме: послуг з технічного обслуговування ліфтів; з вивезення побутових відходів; з технічного обслуговування систем протипожежного захисту; по технічному та аварійному обслуговуванню внутрішньобудинкових теплових мереж, мереж гарячого та холодного водопостачання, каналізаційних мереж; платіжними документами.

Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що, посилаючись на вказані обставини, відповідачка всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували, що послуги з утримання будинку і прибудинкової території надаються не позивачем, а іншою особою, чи що взагалі не надаються жодною особою.

Самі лише заперечення проти наданих позивачем доказів, як помилково важає відповідачка, не є достатніми підставами для їх неприйняття судом.

Окрім того, відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01 листопада 2018 рокупо справі № 753/7979/18, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСББ борг за надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за період із березня 2017 року по березень 2018 року.

Посилання в апеляційній скарзі на невірність розрахунку боргу необгрунтовані.

- 5 -

По-перше, суд першої інстанції вірно керувався наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є чітким, зрозумілим, містить відомості щодо періоду нарахування заборгованості, розміру нарахованих відповідачці сум, здійснений згідно тарифів пропорційно до загальної площі належних відповідачці нежитлових приміщень та не спростований останньою, оскільки відповідачка не надала свого розрахунку, як і не спростувала сум вказаних у ньому.

По-друге, розрахунок містить підпис та печатку ОСББ.

Посилання у скарзі на те, що відсутність кошторису ОСББ унеможливлює стягнення боргу, про що йдеться у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 3-28гс15, необгрунтовані та недоречні, оскільки фактичні обставини у справах різні. Зокрема у справі № 3-28гс15, заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що тарифи, встановлені ОСББ, підлягають затвердженню органами місцевого самоврядування. Верховний Суд України вказав, що ОСББ не є виробником чи виконавцем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги і не формує цін чи тарифів на них, які б підлягали затвердженню органами місцевого самоврядування. При цьому суд вказав, щовідповідачем помилково ототожнюються внески (збори, платежі) на утримання будинку, визначені загальними зборами ОСББ, із тарифом на житлово-комунальну послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Водночас Верховний Суд в даній постанові вказав, що ОСББ, які самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на таке утримання повинні виходити з розміру витрат, передбачених кошторисом об`єднання, який відповідно до ст.10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджується загальними зборами членів об`єднання. При цьому законодавство України не передбачає затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

В даній справі встановлено, що рішенням загальних зборів ОСББ 26-і від 14 вересня 2016 року як затверджено кошторис, так і визначено розмір внесків (платежів) на утримання спільного майна (а.с.12).

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: