ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2700/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в адміністративній справі №340/2700/19 (суддя І інстанції - Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (третя особа - Фермерське господарство Лісове ) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 24.10.2019 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративног з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (третя особа - Фермерське господарство Лісове ), в якому просив:
- визнати неправомірною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлену листом за №Л-7932/0-3898/0/17-19 від 18.09.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 5,20 га у власність для ведення фермерського господарства в межах Вільшанської селищної ради Кіровоградської області за рахунок земельних ділянок, які надані у постійне користування засновнику та члену фермерського господарства ЛІСОВЕ - ОСОБА_2 ;
- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є членом фермерського господарства Лісове , відповідним протоколом загальних зборів членів вказаного господарства вирішено розпаювати та в подальшому приватизувати земельну ділянку площею 25,0 га між членами фермерського господарства. Позивач вказує, що звернувся до відповідача із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, відповідач листом відмовив з підстав, що суперечать чинному законодавству,.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, прийнятим за наслідками розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення та прийняти новее про задоволення, яким позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем при відмові у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено підстави для такої відмови - відсутність графічних матеріалів, але такі підстави не передбачені законодавством.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач - ОСОБА_1 є членом Фермерського господарства Лісове , що вбачається із статуту цього господарства (а.с.17-20).
Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство Лісове зареєстровано як юридична особа 06.08.1993 року Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, що посвідчується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Згідно державного акта на право постійного користування землею серії КР від 12.03.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №63, виданого на підставі рішення Вільшанської районної Ради народних депутатів Вільшанського району Кіровоградської області від 05.12.1997 року №110, ОСОБА_2 , який є засновником та членом Фермерського господарства Лісове , надано у постійне користування три земельні ділянки загальною площею 25,0 га, що розташовані на території Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, земельні ділянки надані для ведення сільського (фермерського) господарства (а.с.16).
Відповідно до протоколу №2 зборів фермерського господарства Лісове від 09.08.2019 року вирішено розпочати процедуру розпаювання земель господарства на підставі статті 13 Закону України Про фермерське господарство , згідно якої членам фермерського господарства передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю), розташованого на території відповідної ради (а.с.21 зворот).
Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,20 га у власність для ведення фермерського господарства в межах території Вільшанської селищної ради Кіровоградської області як члену ФГ Лісове за рахунок земельної ділянки площею 25,0 га, що надана у постійне користування засновнику та члену фермерського господарства Лісове - ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1998 року серії КР, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №63 (а.с.23).
До вказаної заяви позивачем додано: копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, засвідчена копія Державного акту, копія статуту фермерського господарства Лісове , копія свідоцтва з ЄДР юридичних осіб, копія протоколу загальних зборів членів ФГ Лісове від 09.08.2019 року №2, копія довідки відділу у Вільшанському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.03.2019 року №6/137/-19; витяг з ДЗК; нотаріально засвідчена згода на виділення користувачем земельної ділянки.
Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області листом за №Л-7932/0-3898/0/17-19 від 18.09.2019 року повідомлено позивачу про відсутність підстав для задоволення заявив, оскільки заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, згідно яких було б можливо визначити місце розташування земельної ділянки та належність її до адміністративно-територіальної одиниці (а.с.25).
Позивач не погодився з такою відмовою та оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не було долучено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Предметом даного спору, є встановлення правомірності дій КУ Держгеокадастру у Кіровоградській області при прийнятті рішення, викладеного в листі від 18 вересня 2019 року №Л-7932/0-3898/0/17-19, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,20 га у власність для ведення фермерського господарства в межах території Вільшанської селищної ради Кіровоградської області як члену ФГ Лісове за рахунок земельної ділянки площею 25,0 га, яка надана у постійне користування засновнику та члену фермерського господарства Лісове - ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1998 року серії КР, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №63.
За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Отже, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,20 га у власність для ведення фермерського господарства в межах території Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (а.с.23).
Разом з заявою позивачем додано копії документів, відповідно до переліку.
Як вбачається з заяви, в додатках до заяви не зазначено подання позивачем будь-яких графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, на яку він просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
За результатами розгляду такої заяви, із урахуванням поданих до неї документів, відповідач листом відмовив у задоволенні такої заяви, пославшись на відсутність графічних матеріалів, а відтак і невідповідністю вказаної заяви вимогам статті 118 Земельного кодексу України (а.с.25).
Зазначене апелянтом не спростовано.
Таких графічних матеріалів позивачем не надо ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
В матеріалах справи наявні лише кадастрові плани земельних ділянок загальною площею 25,0 га (7.5672 га, 15.4999 га та 1.8712 га), що належать ОСОБА_2 , який є засновником та членом Фермерського господарства Лісове (а.с.26- ).
Проте, будь-яких графічних матеріалів стосовно бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 5,20 га, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, в межах якої саме з трьох земельних ділянок площею 25,0 га (7.5672 га, 15.4999 га та 1.8712 га), до заяви позивачем не надано.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеної у листі від 18.09.2019 року №Л-7932/0-3898/0/17-19, дотримано вимоги чинного земельного законодавства.
З огляду на вказане, судом першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень з боку відповідача - головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області, як суб`єкта владних повноважень, під час відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеної у листі від 18.09.2019 року №Л-7932/0-3898/0/17-19, з чим погоджується колегія суддів.
Обгрунтування апеляційної скарги позивача зводиться до викладення обставин, що зазнаені в адміністративному позові, цитуванні законодавства щодо наявності у нього права на звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,20 га у власність для ведення фермерського господарства, як члену ФГ Лісове , за рахунок земельної ділянки площею 25,0 га, яка надана у постійне користування засновнику та члену фермерського господарства Лісове - ОСОБА_2 ..
Проте, відповідачем право звернення ОСОБА_1 з вказаною заявою не оспорюється, відмова у наданні дозволу мотивована з інших підстав, що зазначені вище та оцінка яким надано судом.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив рішенняо з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в адміністративній справі №340/2700/19 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в адміністративній справі №340/2700/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2020 |
Оприлюднено | 07.04.2020 |
Номер документу | 88600429 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Юрко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні