Рішення

від 17.02.2020 по справі 911/2272/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2272/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, с. Софіївська Борщагівка в інтересах держави в особі Германівської сільської ради , с. Германівка Обухівського району,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Обухівське рибне господарство , с. Германівка Обухівського району ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1) Державного агентства рибного господарства, м. Київ

2) Державного підприємства Укрриба , м. Київ

про зобов`язання повернути майно

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Зануда М.Г. , керівник,

прокурор: Набок Ю.В. , посвідчення №044829 від 16.11.2016;

від третіх осіб: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.09.2019 №15143вих19 в інтересах держави в особі Германівської сільської ради до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське рибне господарство» , с. Германівка Обухівського району (далі по тексту - ТОВ Обухівський рибгосп ), в якому просить суд:

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Обухівське рибне господарство» повернути водний об`єкт - став «Германівський» площею 34,2 га, що розташований в с. Германівка Обухівського району Київської області та земельну ділянку комунальної форми власності, загальною площею 34,2 га, яка знаходиться під водним об`єктом, на користь територіальної громади в особі Германівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в селі Германівка розташований водний об`єкт - став Германівський . У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №810/2705/18 встановлено, що відповідач отримав Режим рибогосподарської експлуатації водойми, здійснює вселення водних ресурсів та вилов риби, фактично одноосібно використовуючи став без оформлення договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту.

Прокурор твердить, що відповідно до ст. 14 Закону України Про аквакультуру рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди відповідно до Водного кодексу України, органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою відповідно до Земельного кодексу України за договором оренди землі. Прокурор, посилаючись на ст. 36 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , ст. 51 Водного кодексу України твердить, що у користування на умовах оренди можуть надаватися ставки, озера та замкнені природні водойми, за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Прокурор, посилаючись на ст.ст. 122, 125, 126 ЗК України твердить, що до повноважень сільських рад належить передача у користування земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. При цьому речове право користування земельною ділянкою виникає з моменту його державної реєстрації.

Ані Германівська сільська рада, ані Обухівська райдержадміністрація не укладали з відповідачем ТОВ Обухівський рибгосп договору оренди земельної ділянки під водним об`єктом, що знаходиться в межах села Германівка. Київська обласна державна адміністрація також не видавала розпорядження про надання в оренду земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відтак прокурор твердить, що ТОВ Обухівський рибгосп порушує вимоги чинного законодавства, одноосібно використовуючи водний об`єкт та земельну ділянку під ним для ведення господарської діяльності без належних правових підстав, що позбавляє власника об`єкту та землі під ним права розпоряджатися ними та одержувати від цього доходи у вигляді орендної плати.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц). Отже, прокурор твердить, що вірним способом захисту права комунальної власності територіальної громади в особі Германівської сільської ради є звернення з негаторним позовом про усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном, шляхом повернення водного об`єкта - ставу Германівський загальною площею водного дзеркала 34,2 га в с. Германівка Обухівського району та земельної ділянки комунальної форми власності, загальною площею 34,2 га під водним об`єктом (постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18).

Прокурор твердить, що у даному випадку порушені інтереси держави, оскільки територіальна громада с. Германівка позбавлена можливості у належний спосіб використовувати водний об`єкт - став Германівський та земельну ділянку під ним як природний ресурс для задоволення своїх суспільних потреб (вільного відпочинку на землях водного фонду, вільного вилову риби у водному об`єкті, отримання доходу до місцевого бюджету у вигляді орендної плати за земельну ділянку тощо).

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка не є належною.

Прокурор твердить, що у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки власник земельної ділянки здійснює такий захист неналежним чином у зв`язку із незверненням до суду за захистом порушених прав територіальної громади.

08.10.2019 від відповідача ТОВ Обухівське рибне господарство до господарського суду надійшов відзив від 06.10.2019, у якому відповідач просить суд відмовити в позові повністю.

Відповідач твердить, що прокурором невірно визначено орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у земельних відносинах. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 188 ЗК України, ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, тобто Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Положення про Держгеокадастр, вказаний орган має право звертатися до суду з позовом про повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок. Відтак, відповідач робить висновок про те, що належним позивачем є саме Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідач твердить, що прокурор не підтвердив підстав представництва, оскільки не довів та не обґрунтував існування порушення інтересів держави, не перевірив, чи здійснює захист цих інтересів відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування. Відповідач твердить, що Германівська сільська рада у будь-якому випадку не може укласти договір оренди щодо вказаного спірного об`єкту, оскільки відповідно до Закону України Про аквакультуру водні об`єкти передаються в оренду в комплексі із гідроспорудами, а на ставу розташовані гідроспоруди, які належать Фонду державного майна України та перебувають на балансі ДП Укрриба .

Відповідач твердить, що будь-яких фактів щодо того, що територіальна громада позбавлена можливості відпочинку на землях водного фонду і вільного вилову риби прокурором не доведено.

Відповідач твердить, що не використовує водний об`єкт та земельну ділянку під ним, а також гідротехнічну споруду для розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, а є користувачем водних живих ресурсів, які перебувають у ставу в стані природної волі. Відповідач твердить, що здійснює не промислове рибництво, а промислове рибальство, і набуває право лише на ті біоресурси, які потрапили до знарядь лову відповідно до ст. 37 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів .

Відповідач твердить, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснює відповідно до Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України та Інструкції Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах , і вказана Інструкція не передбачає надання водного об`єкту та земельної ділянки в оренду.

Відповідач твердить, що акти обстеження земельної ділянки водного фонду під Германівським ставом не складалися, ТОВ Обухівський рибгосп до адміністративної відповідальності за самовільне використання земельної ділянки не притягався.

До відзиву додано копію Дозволу №18 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 15.05.2018 із строком дії до 15.05.2023, вид спеціального використання - промислове рибальство, любительське та спортивне рибальство на умовах спеціального використання, відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми (ставу), розташованої на р. Червона в межах села Германівка Обухівського району Київської області.

Ухвалою від 15.10.2019 підготовче судове засідання відкладено на 28.10.2019. після закриття судового засідання до господарського суду від Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив від 24.10.2019 №37-04/16550вих19, у яких прокурор твердить про безпідставність посилань відповідача на те, що належним позивачем у справі має бути Держгеокадастр України, оскільки вказаний орган не здійснював перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання водного об`єкту та земельної ділянки під ним ТОВ Обухівський рибгосп , а Германівська сільська рада здійснює повноваження власника щодо спірної земельної ділянки від імені територіальної громади. Також прокурор надав додаткові роз`яснення щодо підстав представництва інтересв держави. Крім того, прокурор твердить, що безпідставними є посилання відповідача на невикористання ним землі та водного об`єкту, оскільки такі відносини регулюються Земельним та Водним кодексами, які передбачають передачу в оренду земельних ділянок водного фонду для рибогосподарських потреб.

Ухвалою від 28.10.2019 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.2019, про що представники учасників справи були повідомлені особисто під розписку.

04.11.2019 від представника ТОВ Обухівський рибгосп надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державного агентства рибного господарства України.

Також від представника відповідача надійшли заперечення від 02.11.2019, у яких зазначено про відмінність двох різних видів рибогосподарської діяльності - рибництва (аквакультури), яке здійснюється на підставі договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки під ним, договору оренди гідроспоруд і дозволу на спец водокористування, та прісноводного рибальства, яке відноситься до спеціального використання водних біоресурсів і здійснюється на підставі дозволу, без договорів оренди та дозволу на спецводокористування відповідно до ст. 37 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів .

11.11.2019 від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства Укрриба .

Ухвалою від 11.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче судове засідання відкладено на 25.11.2019. Ухвалою від 25.11.2019 підготовче судове засідання повторно відкладено на 09.12.2019.

Ухвалою від 09.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство рибного господарства України, м. Київ (далі по тексту Держрибагентство) та Державне підприємство Укрриба , м. Київ (далі по тексту ДП Укрриба ) підготовче судове засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті на 13.01.2020.

09.01.2020 від прокуратури надійшли докази направлення копії позову на адресу третіх осіб.

09.01.2020 від ДП Укрриба надійшло письмове повідомлення від 02.01.2020 №11-09/1, у якому третя особа зазначає, що не отримала копію позовної заяви з додатками, у зв`язку з чим не має можливості надати відповідні пояснення.

В судовому засіданні 13.01.2020 судом оголошено перерву до 27.01.2020, про що присутні представники прокуратури та відповідача були повідомлені особисто під розписку, а відсутні позивач та треті особи - шляхом надіслання відповідних ухвал в порядку ст.ст.120-121 ГПК України.

21.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів, обґрунтоване тим, що представник відповіді на адвокатські запити отримав після закриття підготовчого провадження, у зв`язку з чим вказані докази не могли бути подані раніше.

27.01.2020 від ДП Укрриба надійшло письмове повідомлення, у якому третя особа зазначає, що станом на 27.01.2020 не отримала копію позовної заяви з додатками, у зв`язку з чим не має можливості надати відповідні пояснення.

В судову засіданні 27.01.2020 судом повторно оголошено перерву до 17.02.2020, про що присутні представники прокуратури та відповідача були повідомлені особисто під розписку, а відсутні позивач та треті особи - шляхом надіслання відповідних ухвал в порядку ст.ст.120-121 ГПК України.

17.02.2020 від Германівської сільської ради надійшла заява від 12.02.2020 №34/01-21, у якій позивач підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд зобов`язати ТОВ Обухівське рибне господарство повернути водний об`єкт - став Германівський та земельну ділянку комунальної форми власності під водним об`єктом на користь територіальної громади в особі Германівської сільської ради.

В судове засідання 17.02.2020 з`явились прокурор, та відповідач.

Розглянувши позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Германівської сільської ради, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) поділяються на рибогосподарські водні об`єкти загальнодержавного та місцевого значення.

До рибогосподарських водних об`єктів загальнодержавного значення належать:

внутрішні морські води і територіальне море (з лиманами та естуаріями), виключна (морська) економічна зона України;

поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.

До рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення належать водні об`єкти (озера, річки та їх притоки всіх порядків, водосховища), що розташовані і використовуються у межах однієї області та не належать до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до п.5 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.48 ВК України Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ч.ч.1-7, 12 ст.51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що:

- використовуються для питних потреб;

- розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

1. На замовлення ТОВ Обухівський рибгосп Національним університетом біоресурсів і природокористування України розроблений Режим рибогосподарської експлуатації водойми (ставу), розташованої в межах села Германівка Обухівського району Київської області із строком дії від 07.11.2017 по 21.12.2026. який погоджено Управлінням Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області 23.10.2017 та Державним агентством рибного господарства України. у Режимі вказано, що водойма створена шляхом зарегулювання ділянки річки Червона, виток відбувається через водоскид, який складається з глухої дамби та відкритого шлюзу, суміщеного з донним водовипуском шахтного типу, вверх і вниз по течії знаходяться рибогосподарські стави. Пунктом 15.6 вказаного Режиму лов водних живих ресурсів шляхом спускання води з рибогосподарської водойми заборонено.

Управлінням Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області видано ТОВ Обухівський рибгосп Дозвіл №18 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 15.05.2018 із строком дії по 15.05.2023, вид спеціального використання: промислове рибальство, любительське та спортивне рибальство на умовах спеціального використання, відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми (ставу), розташованої на р. Червона в межах села Германівка Обухівського району Київської області.

ТОВ Обухівське рибне господарство здійснювало вселення водних біоресурсів у став 34,2 га, розташований на р. Червона, про що свідчать залучені до матеріалів справи підсумкові акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 24.04.2018.

ТОВ Обухівський рибгосп здійснює вилов риби за допомогою дозволених для використання знарядь лову (визначені у Дозволі №18 від 15.05.2018, що учасниками справи не заперечується.

Прокурор твердить, що вилов риби відповідач також здійснює шляхом спуску води з рибогосподарської водойми, посилаючись на лист Германівської сільської ради від 01.08.2018 №203/01-21.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою КМУ України, від 30.09.2015 № 895, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань зокрема 3) здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України; 5) здійснює контроль за дотриманням правил рибальства; складає протоколи та розглядає справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Доказів здійснення перевірки, складення протоколу, притягнення відповідача до адмінвідповідальності Держрибагентством та/або органами рибоохорони Держрибагентства відповідно до повноважень, передбачених Положенням про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженим наказом Мінагрополітики від 19.01.2012 № 26, суду не подано, відтак, вказаний факт не підтверджено належними доказами.

Учасниками справи не заперечується, що відповідач не укладав договір оренди водного об`єкту - ставу Германівський та земельної ділянки водного фонду під водним об`єктом ані з Германівською сільською радою, ані є будь-яким іншим органом чи особою.

Ані Режим рибогосподарської експлуатації водойми, ані Дозвіл №18 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 15.05.2018 не є правовстановлюючими документами, які надають право користування землями водного фонду, не визначають правові підстави користування водним об`єктом особою, на замовлення якої розроблено Режим та видано Дозвіл.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).

2. Відповідач посилається на те, що не здійснює рибництво на спірному водному об`єкті, відтак не використовує водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду; відповідач твердить, що здійснює промислове рибальство, яке є видом спеціального використання водних біоресурсів (а не водного об`єкту), яке за чинним законодавством України провадиться на підставі відповідного Дозволу та не передбачає укладення договору оренди та отримання дозволу на спец водокористування.

Щодо вказаних тверджень суд зазначає таке.

Рибогосподарська діяльність може здійснюватися як рибальство за режимами господарської експлуатації водних об`єктів на умовах створення спеціальних товарних рибних господарств або як виробництво на підставі Закону України "Про аквакультуру".

Відповідач ТОВ Обухівське рибне господарство отримав Дозвіл №18 саме на провадження діяльності з промислового рибальства. Відповідно до пункту 3.3 Статуту, предметом діяльності товариства є зокрема рибне господарство: прісноводне рибальство, прісноводне рибництво (аквакультура).

Відповідно до визначення, яке наведене у статті 1 Закону України Про аквакультуру , аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг, об`єкти аквакультури - гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури, а продукція аквакультури - одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про аквакультуру за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою:

отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура);

штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;

надання рекреаційних послуг.

За організаційно-технологічними показниками аквакультура може здійснюватися за інтенсивною, напівінтенсивною та екстенсивною формами.

Основними напрямами отримання товарної аквакультури може бути випасна, ставкова та індустріальна аквакультура.

Для здійснення ставкової аквакультури використовуються рибогосподарські технологічні водойми, руслові, балочні та одамбовані рибницькі ставки, штучно відокремлені від материнських водних об`єктів (їх частин), обводнені торфові кар`єри в умовах рибницьких господарств (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, повносистемні господарства). Ставкова та індустріальна аквакультура передбачає вирощування об`єктів аквакультури у штучно створених, повністю або частково контрольованих умовах з використанням напівінтенсивної та інтенсивної форм аквакультури.

Штучне розведення (відтворення), вирощування об`єктів аквакультури та їх використання, пов`язане з подальшим вселенням у водні об`єкти (їх частини), здійснюються суб`єктами аквакультури за рахунок їх власних коштів, коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства, порядку.

Об`єкти аквакультури, вселені у водні об`єкти (їх частини) у результаті їх штучного розведення (відтворення) та вирощування з метою відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття, належать до державної власності.

Відповідно до пункту 29 Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) аквакультури, затверджених постановою КМУ від 30.09.2015 № 982, утримання об`єктів аквакультури здійснюється таким чином, щоб унеможливити їх потрапляння у навколишнє природне середовище.

Відтак, аквакультура як виробництво товарної риби як сільськогосподарської продукції та/або рибопосадкового матеріалу, в тому числі з метою подальшої реалізації здійснюється в повністю або частково контрольованих умовах , зокрема і у руслових ставках.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про аквакультуру рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

На противагу, відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Відповідно до ст.ст. 25, 27 вказаного Закону, використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі , здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає зокрема, промислове рибальство.

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.

Використання водних біоресурсів , які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об`єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

За таких обставин, промисловим рибальством є діяльність з добування у рибогосподарських водних об`єктах водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі , яка дійсно не передбачає укладення договору оренди водного об`єкту та/або земельної ділянки водного фонду.

Постановою КМУ від 30.09.2015 №979 було затверджено Порядок ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), відповідно до якого Реєстр, адміністратором якого є Держрибагентство, це єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки даних з використання водних об`єктів, які зберігаються на матеріальних носіях та відображаються в електронному вигляді. Відповідно до додатку №2 до вказаного порядку, до реєстру вноситься зокрема, інформація про рибогосподарський водний об`єкт (його частину) (найменування, місце розташування), цільове використання рибогосподарського водного об`єкта (рибальство або аквакультура), для рибництва - фактичний вилов біоресурсів, для аквакультури - категорія використання водойми (для вирощування товарної риби, рибопосадкового матеріалу, інша), площа водойми, виробництво продукції аквакультури (товарної риби та/або рибопосадкового матеріалу в кілограмах), рибопродуктивність тощо.

Відомостей з Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), з яких би вбачалося цільове використання ТОВ Обухівським рибним господарством ставу Германівський (рибальство чи аквакультура) суду не подано.

Відповідно до ст.ст. 73, 76, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи , крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду, учасники судового процесу, зокрема й прокурор, повинні враховувати, що доведення своєї позиції щодо предмету спору та наповнення доказової бази закон покладає на учасників судового процесу, а не на суд

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні у матеріалах справи документи не є належними та достатніми доказами для висновку, що відповідач, здійснивши документальне оформлення своєї діяльності як промислове рибальство (вилов водних біоресурсів у стані природної волі), натомість фактично займається аквакультурою (виробництвом товарної риби у контрольованих умовах), яка провадиться відповідачем без оформлення паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми, без укладення договору оренди землі водного фонду, без отримання дозволу на спецводокористування.

Функції контролю у вказаних відносинах належать Держрибагентству. Жодних Актів перевірки, протоколів, приписів, складених в межах законних повноважень Держрибагентством або його органами, зокрема і органами рибохорони, суду не подано.

За таких обставин, прокурором не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів здійснення відповідачем діяльності з аквакультури, водні об`єкти та земельні ділянки для якої надаються на умовах оренди, а не рибництва.

3. Прокурором не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів належність водного об`єкту ставу Германівський та земельної ділянки водного фонду під ним до земель комунальної власності Германівської сільської ради.

Відповідно до ч.9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст.79-1 ЗК України).

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.3, ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Як визнають учасники справи та вбачається з даних публічної кадастрової карти, земельна ділянка під ставом Германівський як об`єкт цивільних прав не сформована, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно .

Суд звертає увагу на те, що Закон України Про розмежування земель державної та комунальної власності втратив чинність з 01.01.2013 у зв`язку із прийняттям Закону України від 6 вересня 2012 року N 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Відповідно до пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону:

3. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів , крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності ;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів , крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Жодних графічних даних (затверджені в установленому законом порядку проект землеустрою щодо впорядкування територій села Германівка та/або проект формування територій та/або затвердження меж села та/або технічна документація з нормативної грошової оцінки земель села тощо), за якими суд міг би достовірно встановити перебування спірної земельної ділянки в межах села Германівка, матеріали справи не містять.

З карт розміщення ставу, наведених у науково-біологічному обґрунтуванні рибогосподарської експлуатації водойми, а також з викопіювання картографічних даних Google maps , які не є належними доказами, і на яких не можуть ґрунтуватися будь-які висновки суду, вбачається, що межа села Германівка проходить по береговій лінії ставу, тобто став знаходиться за межами населеного пункту.

У поданому відповідачем нечитабельному, незасвідченому, жодною особою не підписаному витязі з реєстру Фонду Державного майна, без назви, без номера і дати, який не є належним доказом, на якому не можуть ґрунтуватися будь-які висновки суду, вказано, що гідротехнічні споруди: став Германівський (інвентарний номер 461) , виросний став (інвентарний номер 462), став Семенівський перебувають у державній власності на балансі ДП Укрриба .

До матеріалів справи додано лист Германівської сільської ради від 26.07.2019 №154/01-21, у якому зазначено, що гідроспоруди ставів належать Фонду державного майна України та передані на баланс ДП Укрриба .

Згідно до визначення, наведеного у Законі України Про аквакультуру гідротехнічними спорудами рибогосподарської технологічної водойми є об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Разом із тим, відповідно до чинної Методики, затвердженої наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995 № 252, гідротехнічні споруди - споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

За таких обставин, до гідротехнічних споруд може бути віднесено не лише водоскид на ставу, який складається з глухої дамби та відкритого шлюзу, суміщеного з донним водовипуском шахтного типу, але й сам штучно створений став Германівський .

З огляду на зміст пунктів 3, 4 Закону України від 6 вересня 2012 року N 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , у суду відсутні достатні докази для висновку, що Германівська сільська рада є власником ставу "Германівський", а відтак, належним позивачем за заявленою позовною вимогою.

4. Прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у спірних відносинах в особі Германівської сільської ради.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015, № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 25-1 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;

дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до пунктів 25-7, 25-8 вказаного Положення, Держгеокадастр складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення; розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку;

Відповідно до пункту 5-1 вказаного Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

Відтак, у спірних земельних правовідносинах контрольні функції належать Держгеокадастру. Жодних Актів перевірки, протоколів, приписів, складених в межах законних повноважень Держгеокадастром, або його органами, суду не подано.

Суд погоджується, що власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України). Однак факт того, що Германівська сільська рада виконує повноваження власника відносно водного об`єкту ставу Германівський та земельної ділянки водного фонду під ним, належними доказами не підтверджено.

5. Не підтверджено також існування спору між Германівською сільською радою та відповідачем ТОВ Обухівський рибгосп щодо спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду. Жодних доказів того, що ТОВ Обухівський рибгосп чинить перешкоди сільській раді у здійсненні права користування та/або розпорядження вказаною земельною ділянкою, або перешкоджає членам територіальної громади села здійснювати загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо) матеріали справи не містять.

Як вбачається з поданої до матеріалів справи копії рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 №810/27-5/18, Германівською сільською радою 11.05.2018 приймалося рішення Про доцільність подальших господарських відносин з ТОВ Обухівське рибне господарство , яким вирішено вважати діяльність відповідача незаконною та заборонено її здійснювати до узаконення господарських відносин. Вказане рішення було скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду з мотивів відсутності компетенції у сільської ради, та вказано, що відповідно до частини 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

З викладеного вбачається наявність спору між Германівською сільською радою та ТОВ Обухівський рибгосп щодо законності провадження останнім господарської діяльності на території села, а не щодо права користування земельною ділянкою. Відтак, Германівська сільська рада не позбавлена права і можливості звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом, який відповідає суті спору між позивачем та відповідачем, у якому не позбавлена права і можливості на підставі належних доказів доводити незаконність господарської діяльності ТОВ "Обухівський рибгосп" на території села та наявність підстав для припинення такої діяльності за рішенням суду.

З огляду на викладене, позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, та задоволенню не підлягає.

У зв`язку із відмовою у позові в порядку ст. 129 ГПК України судовий збір суд залишає за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові першому заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Германівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Обухівське рибне господарство відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.04.2020.

Суддя О.В. Конюх