Постанова

від 31.03.2020 по справі 702/391/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 702/391/17

провадження № 61-5483св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Лукашівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області, посадова особа суб`єкта владних повноважень в особі Журавель Любові Стратонівни ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Діденко Т. І., та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, посадової особи суб`єкта владних повноважень в особі Журавель Л. С. про визнання незаконними рішень сесії сільської ради та визнання правочину нікчемним.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його права, свободи та законні інтереси порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки при прийнятті рішення № 12-2/VI від 18 травня 2012 року і № 18-8/ VI від 18 березня 2013 року порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 51 Водного Кодексу (далі - ВК) України, не було оголошено конкурсів на водний об`єкт, який надавався в користування за договором оренди в комплексі з земельною ділянкою; рішення сесії № 12-2/VI від 18 травня 2012 року прийняте на підставі звернення лише однієї особи; рішення сесії № 18-8/VI від 18 березня 2013 року прийняте без будь-якого звернення особи, на користь якої винесено рішення. Крім того, у рішенні сесії сільської ради № 18-8/VI від 18 березня 2013 року не зазначено цільове призначення і використання земельних ділянок, що надаються в оренду; рішення сесії сільської ради про надання водного об`єкта - ставка Середнього - у довгострокову оренду фізичній особі не існує, про що сільський голова Журавель Л. С. повідомила прокурора Монастирищенського району Черкаської області Павленка Р. І. у своєму листі-відповіді на його запит з вих. № 47 від 20 квітня 2014 року; у рішенні сесії сільської ради від 18 березня 2013 року мова йде про риборозведення (рибництво), а у договорі оренди від 28 березня 2014 року міститься інформація про інший вид діяльностідля рибогосподарських потреб; інформація про внесення змін чи доповнень до сесії сільської ради за № 12-2/VI від 18 травня 2012 року і № 18-8/VI від 18 березня 2013 року на час укладення правочину (договору оренди) відсутня; вчинений правочин від 28 березня 2014 року суперечить змісту акта прийому-передачі водного об`єкта в оренду, який є частиною договору оренди, оскільки у ньому мова йде про договір оренди саме від 28 лютого 2014 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати прийняті сесіями Лукашівської сільської ради рішення № 12-2/VI від 18 травня 2012 року та № 18-8/VI від 18 березня 2013 року незаконними внаслідок порушення статті 51 ВК України ; рішення сесій сільської ради № 12-2/VI та № 18-8/VI визнати нечинними на дату укладення договору оренди водного об`єкта від 28 березня 2014 року; визнати договір оренди водного об`єкта нікчемним і таким, що не створював юридичних наслідків на час його укладення для орендаря і орендодавця.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши надані докази, дійшов переконання, що Лукашівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області діяла в межах повноважень, наданих сільській раді, у відповідності з діючим на час виникнення спору законодавством; крім того, докази, які б стали підставою для задоволення позовних вимог, судом не встановлені і позивачем не доведені.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами проігноровано доводи позивача і надані ним докази, унаслідок чого апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року касаційна скарга залишена без руху.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 23 квітня 2012 року ОСОБА_3 подав заяву до Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про надання дозволу на виготовлення проектно-технічної документації на земельну ділянку, що знаходиться під водоймою розміром 14,7 га, в оренду для створення фермерського господарства.

Згідно з рішенням Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 18 травня 2012 року № 12-2/VI Про надання дозволу для виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під водоймою в орендудля створення фермерського господарства орієнтовною площею 14,4 га в с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області; покладено на ОСОБА_3 обов`язок після погодження проекту в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, подати його до Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області для затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно з рішенням ХVІІІ сесії Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області VІ скликання від 18 березня 2013 року № 18-8/VI Про надання дозволу для виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо створення фермерського господарства на земельній ділянці під водоймою для риборозведення орієнтовною площею 15,2494 га в с. Лукашівка. На ОСОБА_3 покладено обов`язок після погодження проекту в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України , проект землеустрою подати до Лукашівської сільської ради для його затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Рішенням Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 20-3/VI від 11 жовтня 2013 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під водоймами в оренду ОСОБА_3 для створення фермерського господарства в адмінмежах с. Лукашівки (кадастрові номери: 7123484500:01:001:0145 та 7123484500:01:001:0146) та надані йому в оренду терміном на 49 років дві земельні ділянки під водоймами площею 15,2494 га та 0,2527 га за рахунок земель водного фонду Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області , що розташовані у межах с. Лукашівка на території Монастирищенського району Черкаської області, для риборозведення.

За договором оренди водного об`єкта від 28 березня 2014 року, укладеним Лукашівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області та ОСОБА_3 , орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставок Середній , розташований у с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області. Об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 169,04 тис. куб. м, земельна ділянка під водним об`єктом 14,4803 га, під прибережною захисною смугою 0,7691 га 7123484500:01:001:0145. Договір укладено на 49 років, умовами договору визначений розмір орендної плати за водний простір та за земельну ділянку, договір підписаний його учасниками.

Відповідно до акта прийому-передачі водного об`єкта оренди - ставка Середній , який є додатком № 3 до договору оренди від 28 лютого 2014 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди -ставок Середній , який знаходиться в межах с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області загальною площею 14,48 га, акт підписаний сторонами.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до сесії Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області і рішенням від 23 грудня 2016 року № 7-2/VIІ Про розгляд заяви ОСОБА_1 № 13 від 21 листопада 2016 року та № 21 від 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у його зверненні про скасування рішення сільської ради № 18-8/VI від 18 березня 2013 року. Внесені зміни до рішення № 18-8/ VI від 18 березня 2013 року, а саме замінено статті 31 , 93 ЗК України на статті 124 (частину другу), 134 (частини другу та третю) цього Кодексу ; внесені зміни до акта прийому-передачі водного об`єкта оренди - ставка Середній і замінені слова лютого на березня . Крім того, відповідно до листа Лукашівської сільської радиМонастирищенського району Черкаської області № 90 від 14 листопада 2016 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 7 листопада 2016 року відповідач його повідомив, що земельна ділянка, яка його цікавить, розміром 15,2494 га (14,4803 га під водним об`єктом, 0,7691 гапід прибережною захисною смугою) рішенням сільської ради від 18 березня 2013 року надана в оренду ОСОБА_3 згідно поданої заяви на підставі частини другої статті 124 та частин другої та третьої статті 134 ЗК України для ведення фермерського господарства.

Відповідно до листа Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 116 від 21 грудня 2016 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 № 29 від 21 грудня 2016 року відповідач надав позивачу відповідь на його звернення та повідомив, що рішенням № 20-3/VІ від 11 жовтня 2013 року надані земельні ділянки під водоймою в оренду ОСОБА_3 для риборозведення, при погодженні договору оренди з Держводагенством України внесено поправки - для рибогосподарських потреб; для інших цілей даний об`єкт не може використовуватися.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час відкриття касаційного провадження, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Земельні ділянки водного фонду, на яких розміщені об`єкти водного фонду, є нерухомими речами у розумінні частини першої статті 181 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України і можуть передаватися в оренду громадянам або юридичним особам відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування лише у комплексі (разом) і в порядку передбаченому статтями 124 , 134 ЗК України та статтею 6 Закону України Про оренду землі .

Аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг (стаття 1 Закону України Про аквакультуру ).

Згідно з вимогами статті 14 Закону України Про аквакультуру рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України .

За правилами частини першої статті 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу . Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

У відповідності до вимог частини другої статті 124 , частин другої та третьої статті 134 ЗК України сесія Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 11 жовтня 2013 року рішенням № 20-3/VІ затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під водоймою в оренду для створення фермерського господарства і передала їх в оренду для риборозведення.

Вказані норми права були чинними на час прийняття рішень сільською радою про укладення договору оренди від 28 березня 2014 року та передачу об`єкта оренди орендарю ОСОБА_3 і були виключені на підставі Закону України № 1012-VІІІ від 18 лютого 2016 року Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів , у зв`язку з чим сільською радою внесено зміни до рішення № 18-8/VІ від 18 березня 2013 року, а саме змінено посилання зі статей 31 , 93 ЗК України на частину другу статті 124 , частини другу, третю статті 134 ЗК України .

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року , ухваленого щодо аспекту конституційного подання, положення частини другої статті 19 , статті 144 Конституції України , статті 25 , частин першої і десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України , у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Згідно зі статтею 59 ЗК України , статтею 85 ВК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передаватися земельні ділянки водних об`єктів лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України .

Відповідно до статті 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

13 червня 2013 року Черкаським обласним управлінням водних ресурсів надано висновок про відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під водоймою для риборозведення з метою створення фермерського господарства на території Лукашівської сільської ради. І вже з 1 липня 2013 року набрав чинності Закон України Про аквакультуру , прикінцеві положення якого, зокрема стаття 51 ВК України , викладено в новій редакції. Відповідно до цих змін змінено призначення надання водних об`єктів в користування на умовах оренди - для рибогосподарських потреб.

28 березня 2014 року укладений договір оренди водного об`єкта, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів № 420 від 25 травня 2013 року. Укладений договір 31 березня 2014 року погоджено з Держводагенством України та державними органами охорони навколишнього середовища. Розрахунки орендної плати проведено згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1724 від 13 грудня 2006 року та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 236 від 28 травня 2013 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців суди встановили, що 15 жовтня 2014 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Фарватор з ідентифікаційним кодом -39443578; вид діяльності за КВЕД 2010 - 03.22. Прісноводне рибництво (аквакультура) та інші.

Дослідивши договір оренди, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність порушення вимог статей 202 , 203 ЦК України при його укладенні і відповідність змісту договору вимогам законодавства.

Установивши, що Лукашівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області, приймаючи оскаржувані рішення, діяла в межах визначених повноважень та у відповідності до встановлених вимог чинного законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки внесення змін у постановлені рішення щодо посилання на нормативну-правову базу у зв`язку з її зміною не є підставою для визнання таких дій неправомірними, а рішень - недійсними; порушень з її сторони в частині ухвалення оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги позивача не узгоджуються з наведеними нормами законодавства та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Монастирищенського районного суду від 10 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2017 року, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

До таких висновків дійшов суд касаційної інстанції у постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 702/735/17, підстав відступати від яких суд не вбачає.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час відкриття касаційного провадження, статтями 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов