Постанова

від 02.04.2020 по справі 618/135/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 618/135/19 Головуючий суддя І інстанції Гніздилов Ю. М.

Провадження № 22-ц/818/1400/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Гніздилова Ю.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,

встановив :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Під час реалізації своїх прав власника земельної ділянки, а саме наміру укласти договір оренди землі, позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 5,5529 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0180, яка належить їй відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 484314, виданого на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації від 07 листопада 2007 року № 397, вже перебуває в оренді сільськогосподарської виробничої фірми АГРО відповідно до договору оренди землі № 110 від 15 січня 2014 року, укладеного між нею та зазначеною виробничою фірмою. Участі в укладенні вказаного договору вона не брала, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та ЦК України. Просила суд визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,5529 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0180 № 110 укладений 15 січня 2014 року між приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО та ОСОБА_1 недійсним, витребувати з користування у ПП СВФ Агро вказану земельну ділянку на користь позивачки. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням технічної експертизи документів.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явились. Від представника позивачки надійшла заява, в якій він просив судове засідання провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що договір оренди землі, що укладений між позивачем та ПП СВФ АГРО виконується обома сторонами вже понад 4 роки, підприємство виконує умови договору належним чином та у повному обсязі, своєчасно сплачує орендну плату, а позивачка по справі її приймає, претензій з її боку щодо виконання умов договору, використання земельної ділянки та сплати орендної плати не було. Також представник відповідача надав до суду заяву, в які просив провести судове засідання за його відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених вище.

Представник третьої особи - завідувач сектору державної реєстрації Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області Горделян А. О. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі № 110 від 15 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,5529 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:02:000:0180.

Зобов`язано приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,5529 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0180.

Стягнуто з приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 10-Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 30877035, на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 (однієї тисячі п`ятсот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., всього суму в розмірі 10 956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В апеляційній скарзі ПСВФ АГРО просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та підписанням позовної заяви не повноважною особою.

Вказали, що договір оренди землі, що укладено між позивачем та відповідачем, виконується обома сторонами вже понад чотири роки. Факт існування договірних відносин між Позивачем та Відповідачем підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю позивача щодо отримання орендної платті у Відповідача за договір оренди землі, відомостями про виплату продукції в рахунок розрахунків за оренду земельного паю.

Зазначили, що з огляду на предмет і підстави заявленого Позивачем позову твердження про те, що підпис у договорі оренди землі виконано не ним, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису в оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Однак, така експертиза проведена не була.

Послались на те, що ні позивач, ні суд не вказав жодної підстави порушення волевиявлення. Позивач при укладенні договору оренди мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Вважають, що не підлягає врахуванню правовий висновокВерховного Суду, викладений у постанові від 03.04.2019 (справа № 479/1049/16-ц, провадження 61- 43242св18), оскільки у цій справі не проводилась почеркознавча експертиза.

Вказали, що суд не послався на докази позивача щодо реалізації ним повноважень власника земельної ділянки відносно факту державної реєстрації договору оренди з ПП СВФ Агро . Суд не звернув уваги па те, що інформація щодо володіння особою рухомим і нерухомим майном є відкритою, позивач був зобов`язаний та мав можливість відслідковувати стан своїх майнових прав, оскільки відповідно до положень ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує.

Зазначили, що недоведеною є вимога про стягнення судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

При цьому вказала, що їй взагалі не було відомо про існування спірного договору.

Послалась на те, що судом було вірно встановлено, що договір було підроблено, оскільки його аркуші друкувались у різний час та на різних пристроях, а відповідачем не надано доказів на спростування висновків експертизи.

Зазначила, що відповідач не скористався правом заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Частина третя статті 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, відповідно до ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 484314 від 22 серпня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації від 07 листопада 2007 року № 397, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,5529 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:02:000:0180 (а. с. 6).

Згідно з договором оренди землі № 110 від 15 січня 2014 року, орендодавець - ОСОБА_1 , з одного боку, та орендар - приватне підприємство Сільськогосподарська виробнича фірма Агро , в особі генерального директора ОСОБА_4, з другого боку, уклали договір відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5529 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с . 48 -53).

Відповідно до акта прийому - передачі земельної ділянки від 15 січня 2014 року, встановлено межі та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,5529 га, з них орендні землі - 5,5529 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0180, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ 484314, земельна ділянка розташована на території Кутьківської сільської ради, колишнє КСП Хвиля революції має 6 шт. поворотних точок. Земельна ділянка передається в такому якісному стані - придатна для сільськогосподарського використання (а. с. 55).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 15 січня 2014 року, орендодавець ОСОБА_1 , власник земельної ділянки НОМЕР_1 за державним актом ЯЕ 484314, з одного боку, та орендар - ПП СВФ Агро , в особі генерального директора ОСОБА_2 , з другого боку, склали акт про визначення меж вказаних земельних ділянок площею 5,5529 га, у тому числі ріллі - 5,5529 га в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради (а. с. 54).

Відповідно до довідки щодо нарахування та виплати орендної плати по договору оренди землі № 2 від 20.03.2019 у період з 2014 року о 2018 року ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах у повному обсязі (а. с. 42).

Згідно з відомістю ПП СВФ Агро ОСОБА_1 отримала 100 кг муки на суму 900 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 116).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро ОСОБА_1 отримала 1,350 кг сиру на суму 189 грн 00 коп. та 3,250 кг на суму 455 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 117, 118).

Згідно з відомістю ПП СВФ Агро ОСОБА_1 отримала 2 шт. соняшникової олії на загальну суму 330 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 119).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро ОСОБА_1 отримала 6 пачок макаронів на суму 252 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 120).

Згідно з відомістю ПП СВФ Агро за 2019 рік ОСОБА_1 отримала 800 кг кукурудзи в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 121).

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 10326 від 21 серпня 2019 року за цивільною справою № 618/135/19, друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження Договору оренди землі № 110 від 15.01.2014 , укладеному між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро , виконані на різних друкуючих пристроях, а саме, текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі Принтер , текст на другому аркуші - за допомогою аналогового копіювального апарату. Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані в різний час. В наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні (а. с. 78 - 84).

Суд першої інстанції вважав встановленим підміну першої сторінки договору, в якому містяться не тільки істотні умови договору оренди землі, якими відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а й дата його складання.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі піддавався зміні суд першої інстанції вважав, що на даний час неможливо встановити, який зміст істотних умов існував при його укладенні, на підставі чого зробив до висновок, що підпис позивачки в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов не може свідчити, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі.

З цих підстав суд першої інстанції вказав, що згідно згаданого висновку судової експертизи спірний договір оренди землі є підробленим, а заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору.

На час розгляду справи суд внаслідок цього порушення не зміг встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, жодна із сторін до суду його не надала.

Суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на укладання з відповідачем спірного договору оренди, що суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Районний суд при ухваленні рішення також врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18), де зазначено, що установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Суд першої інстанції вважав доведеним розмір судових витрат, оскільки відповідно до рахунку № 1051 від 21 травня 2019 року вартість експертизи без ПДВ № 10326 у відношенні ОСОБА_1 /ПП СВФ АГРО становить 9 420,00 грн (а. с. 77).

Також, згідно з квитанцією № 0.0.1427594745.1 від 05.08.2019 ОСОБА_1 на рахунок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса сплачено 9 420, 00 грн (а. с. 92).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками районного суду, які не відповідають обставинам справи та нормам цивільного процесуального права, внаслідок чого суд помилився із застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перелік доказів визначено у ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст. 77-80 ЦПК України.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину, у даному випадку, з огляду на підстави розглянутого судом позову - за відсутності волевиявлення.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даній справі сторони не домовлялись про нотаріальну форму договору оренди землі, вона була укладена у передбаченій законом простій письмовій формі.

Всупереч положенням ст.ст. 89, 263 ЦПК України та у контексті заявлених підстав недійсності договору оренди, з урахуванням згаданих вище висновків судового експерта № 10326 від 21.08.2019 щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час та що у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, - суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання позивачем, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил п. 3 ч. ст. 203 та ст. 215 ЦК України. Сама по собі заміна першого аркуша договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору позивачем не свідчить про обман з боку відповідача чи про незаконність його намірів.

Стаття 103 ЦПК України визначає правила призначення експертизи судом:

1. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, який ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) позивач мав у даній справі довести, якщо він прямо не заперечує свій підпис під спірним договором оренди, той факт, що заміна першого аркуша спірного договору оренди з істотними умовами відбулася до підписання спірного договору. Відповідно до згаданої норми ст. 103 ЦПК України для з`ясування таких обставин необхідні висновки експертизи давності документа, яка є одним з видів технічної експертизи документів, що здійснюється фізико-хімічними методами за допомогою порівняння зразків (п. 3.2.4 науково=методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮ України 08.10.1998 № 53/5, у ред. Наказу МЮ України 26.12.2012 № 1950/5).

Наведене свідчить, що позивач всупереч передбаченому нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довела, що вона підписала спірний договір оренди в іншій редакції, ніж він наданий до суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову документів - відомості про отримання позивачем від відповідача у 2014-2019 роках орендної плати за земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин (а. с. 42, 116-121).

Також, поза увагою суду першої інстанції залишився факт, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в ПП СВФ Арго та отримувати від її імені коштів за оренду земельної ділянки (паю) по договору оренди.

Зазначене підтверджено довіреністю від 14.08.2018, посвідченою секретарем Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, зареєстрованою в реєстрі за № 33 (а. с. 115).

У статті 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведені докази про отримання орендної плати свідчать, що сторони перебували у договірних відносинах стосовно оренди землі позивача, а згаданий доказ - висновок судово-технічної експертизи документів № 10326 від 21 серпня 2019 року не є достатнім для спростування змісту спірного договору та презумпції його правомірності. У розумінні ст.ст. 76, 103 ЦПК України, належним і допустимим доказом відсутності волевиявлення позивачки в укладенні договору оренди, на що вона посилалася у підставах свого позову, є висновок судової почеркознавчої експертизи щодо належності підпису під договором, що відповідає змісту правової позиції, яка була висловлена при аналогічних обставинах справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18) і тому відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати ці висновки щодо застосування відповідних норм права, а не правові висновки Верховного Суду України, викладеному у постанові від 12.09.2011 у справі № 6-25цс11 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 14-503цс18, які не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки суд першої інстанції не встановив, що підпис під спірним договором оренди не належить позивачці-орендодавцю.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що у цій справі не було проведено необхідної експертизи.

Положеннями п. 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Наявний в матеріалах справи висновок експерта виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, за змістом наведеної норми ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може у достатній мірі свідчити про відсутність у позивача волі на укладення спірного договору, оскільки експертом не було встановлено у який проміжок часу відбулася заміна аркушів договору.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позовна заява була підписана неповноважною особою, оскільки від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 16.08.2018 діяв адвокат Парфенков І.С. (а. с. 11).

З огляду на те, що при ухваленні оскарженого рішення районним судом було допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі, то колегія суддів на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскарження рішення та відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО - задовольнити.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.