Постанова

від 01.04.2020 по справі 328/3457/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.04.2020 Справа № 328/3457/18

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 328/3457/18 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко П.Л.

Провадження №22-ц/807/887/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кримської О.М., Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Токмацього районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_4 в м. Токмак, Запорізької області у віці 34 років, про що зроблено актовий запис №37.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня рідна бабуся ОСОБА_5 в м Токмак, Запорізької області у віці 74 років, про що зроблено актовий запис №426. На час своєї смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на все її майно, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, у тому числі право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Позивачі є спадкоємцями після померлої ОСОБА_5 за законом, що визначене ч.1 ст.1266 ЦК України. Іншим спадкоємцем за законом першої черги є донька спадкодавця - відповідач по справі ОСОБА_1 . Після смерті спадкодавця позивачі прийняли спадщину, подавши 16 березня 2017 року нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. 17 серпня 2018 року позивачі звернулися до Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно. Нотаріус відмовила у видачі зазначеного свідоцтва, в зв`язку з тим, що спадкоємці не можуть надати оригінали правовстановлюючі документи на спадкове майно. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивачів на спадкування за законом та набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за захистом якого позивачі змушені звернутись до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Із урахуванням зазначеного позивачі просили суд:

Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за кожним право власності на:

-1/4 частину житлового будинку в„– 7, загальною площею 71, кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №146254972 від 21.11.2018 року;

1/4 частину земельної ділянки, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,09 га., кадастровий номер 2325282800:05:001:0027, що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району. Запорізької області, згідно із Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 072186 виданого 24.12.2002 року на підставі Розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 24.09.2002 року № 251;

1/4 частину сільськогосподарських угідь включених за сертифікатом на право на земельну частку (пай), але не наданих за державним актом, розміром 0,58 умовних кадастрових гектарів, які розташовані на землях колишнього ВАТ Запорізький ППРР Новомиколаївської сільської ради Токмацького району. Запорізької області, на підставі сертифікату серії РН № 203164 на право на земельну частку (пай), виданого на підставі Рішення Токмацької райдержадміністрації від 13.04.2001 року № 123 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 539;

1/16 частину земельної ділянки, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0870 га., кадастровий номер 2325282800:05:001:0029, що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району, Запорізької області, згідно із Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯИ № 618435 виданого 29.11.2012 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 271 від 29.03.2012 року;

1/16 частину сільськогосподарських угідь включених за сертифікатом на право на земельну частку (пай), але не наданих за державним актом, розміром 0,58 умовних кадастрових гектарів, які розташовані на землях колишнього ВАТ Запорізький ППРР Новомиколаївської сільської ради Токмацького району, Запорізької області, на підставі сертифікату серії РН № 202705 на право власності на земельну частку (пай), виданого на підставі рішення Токмацької райдержадміністрації від 13.04.2001 року № 123 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 81, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Токмак Запорізької області, у віці 74 років, актовий запис № 426.

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_5 . Спадкоємцями після її смерті є вона, ОСОБА_1 та за правом представлення її онуки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є дітьми брата, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом тривалого часу вона мешкала разом з матір`ю, оскільки та була особою похилого віку, хворіла та останні роки не могла себе самостійно обслуговувати. Про такий стан ОСОБА_5 було відомо онукам, проте вони ухилялися від догляду, піклування про бабусю, не бажали та не надавали матеріальної чи іншої допомоги, хоча мали таку можливість.

Вважає, що відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають бути усунені від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що порушуються її майнові та соціальні права на отримання спадкового майна, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду.

Із урахуванням зазначеного позивач за зустрічним позовом просила суд:

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 25 лютого 2019 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкуваннядо спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,09 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0027, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/16 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,0870 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0029, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,09 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0027, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/16 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,0870 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0029, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір на кожного по 601.90 грн

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи просила рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які були пред`явлені ОСОБА_1 на підтвердження безпорадності стану ОСОБА_5 , а також на підтвердження факту ухилення відповідачами від піклування над нею. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність необхідності сторонньої допомоги та перебування у безпорадному стані ОСОБА_5 та ухилення відповідачів від надання їй допомоги.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області мотивоване тим, що позивачі є такими, що прийняли спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, яке було правомірно набуте у власність спадкодавцем за життя, тому відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивачів на спадкування за законом. Таким чином, є законні підстави для визнання за позивачами права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлої ОСОБА_5 , яка являлася власником будинку та земельних ділянок.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ј частину та на 1/16 частину сільськогосподарських угідь, включених за сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність, у зв`язку з тим, що спадкодавці скористались своїм правом та отримали у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку, а тому право на земельну частку (пай) за сертифікатами на земельну частку (пай) припинилося..

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд мотивував тим, що в судових засіданнях ані позивач, ані свідки не навели переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані, та його потреби в допомозі. Позивач за зустрічним позовом не надав доказів хвороби, витрачення коштів на виписані ліки та підтвердження факту безпорадного стану, що вказує на відсутність сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування.

З висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставиним справи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Судом установлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого Новомиколаївською сільською радою Токмацького району Запорізької області, Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 17 вересня 2004 року зроблено актовий запис №37(а.с. 11).

Батьком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 , про щро свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 12 січня 1998 року ( а.с. 48 т. 1).

Батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 20 жовтня 1992 року ( а.с. 51 т. 1).

ОСОБА_3 змінила прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 161, та підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 від 04 квітня 2015 року ( а.с. 52 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Токмацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Серія НОМЕР_5 , про що 26 вересня 2016 року складено відповідний актовий запис №426. (а.с. 10).

Заповіт за життя ОСОБА_5 не склала.

Отже, батьком позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був сином ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є внуками спадкодавця ОСОБА_5 ..

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на все її майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,09 га, кадастровий номер №2325282800:05:001:0027, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №072186; 1/4 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0029, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_10 .

Факт належності спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_5 підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборни відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з якого вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований 16 жовтня 2006 року за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 2006 року, виданого нотаріусом Токмацької районної державної нотаріальної контори ( а.с. 13 т. 1).

Факт належності права власності ОСОБА_5 на земельну діянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,09 га, кадастровий номер №2325282800:05:001:0027, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №072186 від 24 грудня 2002 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельнку ділянку ( а.с. 18-21)

Факт належності права власності ОСОБА_5 на 1\4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0029, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю ЯИ № 618435 від 29 лиситопада 2012 року та Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а.с. 31-36 т. 1).

Відповідно до довідки головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27 листоопада 2018 року вбачається, що видати дублікат Державного акту Серія 111-ЗП № 072186 від 24 грудня 2002 року, реєстраційний номер № 99 на земельну ділянку площею 6.09 для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради, Токмацького району, на ім`я ОСОБА_5 та Державного акту Серія ЯИ № 618435 від 29 листопада 2012 року реєстраційний № 232528281001422 на ј частку земельної ділянки кадастровий № 2325282800:05:001:0029 сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради, Токмацького району, на ім`я ОСОБА_5 є неможливим, у зв`язку із тим, що видача Державних актів на право власності на земельну ділянку припинена з 01 січня 2013 року у зв`язку із змінами в Земельному Кодексі України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( а.с. 25 , а.с. 39 т. 1).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №287/2016, відкритої після померлої ОСОБА_5 , у встановленому частиною 1 статті 1269 ЦК України порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, подавши 16 березня 2017 року нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за законом, зазначивши ОСОБА_1 спадкоємцем за законом в порядку ст.1261 ЦК України. (а.с. 108-109 т. 1).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №287/2016, відкритої після померлої ОСОБА_5 , у встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши 19 жовтня 2016 року нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за законом, зазначивши, що інших спадкоємців немає. (а.с. 107 т. 1).

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 серпня 2018 року №816/02-31 державний нотаріус Токмацької районної державної нотаріальної контори Косаревська М.В. відмовила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно статті 1266 ЦК України, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що у спадкоємців відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно ( а.с. 12 т. 1).

В спадковій справі наявна довідка виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 17 жовтня 2016 року, зі змісту якої слідує, що померла ОСОБА_5 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті. Зареєстрована була одна ( а.с. 172 т. 1).

Відповідно до інформації Комунального закладу Міська клінічна лікарня №3 від 29 травня 2019 року , наданої на виконання ухвали суду від 08 травня 2019 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 29.04.2015 до 21.05.2015 перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні КНП Міська лікарня №3 . Під час надходження до стаціонару стан хворої середньої тяжкості. Перші 5 діб після оперативного втручання (з 30.04.2015 по 04.05.2015 стан оцінювався як важкий. У подальшому середньої тяжкості. Під час виписки з лікарні стан ОСОБА_5 ближче до задовільного. Дані про сторонню допомогу в історії хвороби не зареєстровані ( а.с. 217 т. 1).

Відповідно до інформації Комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня від 01 липня 2019 року, наданої на виконання ухвали суду від 05 червня 2019 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на диспансерному обліку в період часу з 2010 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 у лікаря-ендокринолога та диспансерному обліку у лікаря-онколога з 2015 року. Дані про сторонню допомогу в історії хвороби не зареєстровані (а.с. 233 т. 1)

Допитані у судовому засіданні свідки як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача зазначили про відсутність у ОСОБА_5 захворювань, внаслідок яких вона перебувала у безпорадному стані.

З відповіді Державної прикордонної служби України від 05.06.2019, слідує, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в період з 17.08.2015 по 23.10.2015, з 31.05.2016 по 20.07.2016, 06.09.2016 по 19.09.2016 перебувала за межами України ( а.с. 231 т. 1).

Відповідно до довідки за №518 від 04 березня 2019 року, ОСОБА_2 є студентом машинобудівного факультету Запорізького національного технічного університету, термін навчання з 01.09.2015 по 31.05.2019. На період навчання проживав в гуртожитку на платній основі, що підтверджено довідкою про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 04.03.2019 ( а.130 т. 1).

ОСОБА_3 працює в Запорізькій філії ПрАТ Страхова компанія АСКО-Донбас Північний з 26 листопада 2013 року. В період з 03.08.2015 по 06.12.2015 перебувала у відпустці по вагітності та пологам.

З 07.12.2015 по 08.02.2017 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено копією трудової книжки та довідкою ПрАТ Страхова компанія АСКО-Донбас Північний ( а.с. 133 т 1 ).

Крім того, в період з 2010 року по 2016 рік включно була студенткою Запорізького національного технічного університету на платній основі, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України ).

Відпо відно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Установивши, що позивачами, як спадкоємцями за законом за правом представлення не надано державному нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку з відсутності у них таких документів, та не можливості отримати їх дублікатів, що свідчить про перешкоди для оформлення спадкоємцями права на спадщину, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ними права власності за кожним: на 1\4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на ј частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,09 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0027, на 1\16 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,0870 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2325282800:05:001:0029, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, провадження № 61-1419св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції , обґрунтовано виходив з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування, зокрема ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. У справі, що переглядається, судом не встановлено ухилення відповідачів за зустрічним позовом від надання допомоги спадкодавцю, а також враховано об`єктивні причини, через які відповідачі не надавала допомоги своій бабусі . Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не навела переконливих доказів, що є її процесуальним обов`язком на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані та потреби йому в допомозі саме відповідачів. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Ураховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємці не можуть бути усунуті від спадкування за законом першої черги за правом представлення після померлої ОСОБА_5 , як діти померлого сина спадкодавця - ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що спадкодавець ОСОБА_5 останні роки хворіла на цукровий діабет та перебувала на диспансерному обліку у лікаря-ендокринолога та диспансерному обліку у лікаря-онколога не може свідчити про перебування останньої у безпорадному стані.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції , не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд судове рішення не змінює та не ухвалює нове, тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна простанова складена 03 квітня 2020 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кримська О.М.