Ухвала

від 07.04.2020 по справі 905/2185/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"07" квітня 2020 р. Справа № 905/2185/19

Суддя-доповідач Фоміна В.О., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (вх. № 975 Х/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В., повний текст рішення складено 03.03.2020,

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро,

до 1) Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", Донецька область, м. Вугледар,

2) Державного підприємства "Національна вугільна компанія", м. Київ,

про стягнення штрафу у сумі 256045,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 частково задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу в сумі 256045,00 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 256045,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 3840,67 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Шахта ім. М.С.Сургая" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій 1-ий відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення отримав лише 10.03.2020.

Крім того, апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Щодо заявленого клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення 02.03.2020, (повний текст рішення складено 03.03.2020), а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 23.03.2020.

З матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга була подана до господарського суду 18.03.2020, про що свідчить відомості щодо поштового відправлення на поштовому конверті (з штрихкодовим ідентифікатором №8567000371547), в якому апеляційна скарга надійшла до господарського суду.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення господарського суду першої інстанції подана з дотриманням встановленого частиною 1 статті 256 ГПК України строку, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення не розглядається.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Законом України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи характер позовних вимог, а також приписи чинного законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 5761,01 грн (256045,00 * 1,5% * 150%).

Проте, скаржником до апеляційної скарги в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Натомість, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт вказує на те, що сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання відповідної апеляційної скарги, є значною для підприємства, яку останнє не може сплатити на даний момент через тяжкий фінансово-майновий стан. Зокрема, скаржник посилається на такі обставини: за підсумками роботи за 1 півріччя 2019 року збитки підприємства склали 6738 тис. грн, кредиторська заборгованість станом на 18.02.2020 складає 1411135 тис. грн, у тому числі: за спожиту електроенергію - 275179 тис. грн; по розрахункам з бюджетом - 379822 тис. грн; розрахунки з фондами соціального страхування - 305532 тис. грн; звітна податкова декларація з податку на прибуток ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" за І півріччя 2019 року, де у графі "об`єкт оподаткування" зазначено суму збитків підприємства у податковому обліку, яка становить - 211685668грн. Крім того, апелянт зазначає, що на все нерухоме майно ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" накладено арешт органами державної виконавчої служби України, а відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.11.2019 №63403889 рухоме майно ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" перебуває у податковій заставі.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач зазначає таке.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто, частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити сплату судового збору, які не відносяться ані до спірних правовідносин, ані до апелянта.

Крім того, скаржник не надав доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» [рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Враховуючи наведене, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно зі статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копій іншим учасникам справи покладається на апелянта.

Суддя-доповідач зазначає, що у доданих до апеляційної скарги матеріалах відсутні докази направлення копії апеляційної скарги 2-му відповідачу - Державному підприємству "Національна вугільна компанія" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, код ЄДРПОУ 42164388).

Отже, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 ГПК України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі, а також надсилання копії апеляційної скарги на адресу 2-го відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (вх. № 975 Х/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту цієї ухвали для усунення вказаних недоліків, а саме: апелянт має надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку та розмірі, а також належні докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (вх. № 975 Х/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 залишити без руху.

Встановити Державному підприємству "Шахта ім. М.С.Сургая" десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України).

Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач В.О. Фоміна