Постанова

від 26.05.2020 по справі 905/2185/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа № 905/2185/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (вх. № 975 Х/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В., повний текст рішення складено 03.03.2020,

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро,

до 1) Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", Донецька область, м.Вугледар,

2) Державного підприємства "Національна вугільна компанія", м. Київ,

про стягнення штрафу у сумі 256045,00 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 частково задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу в сумі 256045,00 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 256045,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3840,67 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Національна вугільна компанія" повністю.

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 908, 909 Цивільного кодексу України, положення статей 6, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, мотивоване тим, що належними та допустимим доказами підтверджено факт невірного зазначення в накладній №50168087 маси вантажу у вагонах №№ 63760920, 62550207, 63064752, 60903804,67878926, 68052869, 68780832, 63091920, 63404776, 62511456, що засвідчено комерційними актами від 10.06.2019 № 463003/299 та 463003/299/374, та які є підставою для покладення відповідальності на відправника, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу на загальну суму 256045,00 грн. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині позовних вимог до 2-го відповідача, посилаючись на недоведеність, що Державне підприємство "Національна вугільна компанія" є правонаступником Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая".

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Шахта ім. М.С.Сургая" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій 1-ий відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник заперечує проти відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, посилається на те, що судом першої інстанції не враховано скрутне майнове становище підприємства, вказує на те, що допущене ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" порушення не спричинило збитків залізниці та іншим учасникам господарських відносин, не створювало небезпеку на залізничному транспорті. Також апелянт наголошує на тому, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснює свою господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а визначене як район проведення антитерористичної операції. При цьому, в якості судової практики посилається на те, що Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 02.02.2017 у справі №905/3491/16, яким зменшено розмір штрафу до однієї провізної плати.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (вх. № 975 Х/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26.05.2020 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

12.05.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а також правомірну оцінку судом наявних в матеріалах доказів.

В судове засідання 26.05.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що ухвалою суду від 07.04.2020 сторони процесу належним чином повідомлені про місце та час судового розгляду справи, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові повідомлення з відміткою про вручення адресатами поштового відправлення - копії ухвал від 27.04.2020, достатність матеріалів справи для вирішення апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а також те, що, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Спір у справі виник між Регіональною філією "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державним підприємством "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державним підприємством "Національна вугільна компанія" щодо правомірності пред`явлення залізницею до стягнення з відповідачів, як відправників вантажу третій особі-одержувачу до станції призначення позивача, штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням у накладних маси вантажу на підставі пунктів 118, 122 Статуту залізниць.

08.06.2019 за залізничною накладною №50168087 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Покровськ Донецької залізниці відправлено вагони з вантажем - вугілля кам`яне марки Г- газовий, відправник державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая", одержувач вантажу ПрАТ ЦЗФ Мирноградська . При оформлені залізничної накладної №50168087 у вагоні (напіввагоні) №63760920 1-м відповідачем вказано масу вантажу - 55800 кг, у вагоні № 62550207 - 55800 кг, № 63064752 - 56000 кг, № 60903804 - 60100 кг, № 67878926 - 63000 кг, № 68052869 - 56500 кг, № 68780832 - 58600 кг, № 63091920 - 54700 кг, № 63404776 - 56200 кг, № 62511456 - 57000 кг.

Розмір 1 провізної плати за кожний конкретний вагон вказаний у накладній № 50168087.

У розділі 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (200 т, заводський № 0031) вантажовідправником. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення ОСОБА_1 на накладній.

В результаті проведеного зважування вантажу, під час перевірки вагонів на станції Пологи Придніпровської залізниці, встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №50168087 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу у вказаних вище вагонах, що встановлена на станції Південнодонбаська, про що складено протокол 10.06.2019 о 17:58, в якому зазначено номер вагонів, що зважувались, маса брутто, маса вагонів, похибка, вага вантажу.

На підставі проведеної перевірки складено комерційний акт №463003/299 від 10.06.2019, відповідно до якого, встановлено, що при зважуванні вагону на справних 150-тонних електронних вагах №89 (повірка ваг 04.06.2019), виявилося, що згідно перевізного документа: - у вагоні №62511456 згідно перевізного документа нетто 57000 кг, брутто 72240 кг, тара вагона з документа 24000 кг, фактичне нетто 48240 кг, що менше документу на 8760 кг, у вагоні №63404776 згідно перевізного документа нетто 56200 кг, брутто 70580 кг, тара вагона з документа 23800 кг, фактичне нетто 46780 кг, що менше документу на 9480 кг, у вагоні №63091920 згідно перевізного документа нетто 54700 кг, брутто 69840 кг, тара вагона з документа 23800 кг, фактичне нетто 46040 кг, що менше документу на 8660 кг, у вагоні №68780832 згідно перевізного документа нетто 58600 кг, брутто 71620 кг, тара вагона з документа 20900 кг, фактичне нетто 50720 кг, що менше документу на 7880 кг, у вагоні №68052869 згідно перевізного документа нетто 56500 кг, брутто 71120 кг, тара вагона з документа 22500 кг, фактичне нетто 48620 кг, що менше документу на 7880 кг, у вагоні №67878926 згідно перевізного документа нетто 63000 кг, брутто 73020 кг, тара вагона з документа 23000 кг, фактичне нетто 50020 кг, що менше документу на 12980 кг, у вагоні №60903804 згідно перевізного документа нетто 60100 кг, брутто 75760 кг, тара вагона з документа 23200 кг, фактичне нетто 52560 кг, що менше документу на 7540 кг, у вагоні №63064752 згідно перевізного документа нетто 56000 кг, брутто 70860 кг, тара вагона з документа 23800 кг, фактичне нетто 47060 кг, що менше документу на 8940 кг, вагоні №62550207 згідно перевізного документа нетто 55800 кг, брутто 70340 кг, тара вагона з документа 23700 кг, фактичне нетто 46640 кг, що менше документу на 9160 кг, вагоні №63760920 згідно перевізного документа нетто 55800 кг, брутто 71280 кг, тара вагона з документа 23500 кг, фактичне нетто 47780 кг, що менше документу на 8020 кг.

Комерційний акт попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/299від 10.06.2019 було зареєстровано на станції призначення Покровськ Донецької залізниці під №№463003/262/374 від 10.06.2019.

Комерційний акт №463003/299 від 10.06.2019 підписані начальником станції ОСОБА_2 , агентом з розшуку ОСОБА_3 , агентом комерційним ОСОБА_4

При комерційному огляді вагонів було виявлено, навантаження нижче рівня бортів 30-50 см, навалом, рівномірне, маркування однією поздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. В перевізному документі в графі 20 зазначено вугілля кам`яне марки г-газовий, вологість вантажу 6,3 %, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагона, вантаж маркований поздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона. Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекосу кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний.

Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту вагонних ваг (засобу вимірюваної техніки) №89 станції Пологи Придніпровської залізниці, дата прийняття засобу ваговимірювання в експлуатацію - 26.10.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, своєчасність останньої державної повірки (04.06.2019) та встановлено придатність ваг для зважування. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

На підставі положень статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №50168087 масу вантажу нарахований штраф у загальному розмірі 256042,00 грн.

Зокрема, за неправильно зазначену вагу вантажу у вагоні №63760920 позивачем нараховано 25465,00 грн. (5093,00 *5 = 25 465,00 грн), у вагоні №62550207 - 25465,00 грн. (5 093,00*5 = 25 465,00 грн), у вагоні №63064752 - 25465,00 грн (5 093,00*5 = 25 465,00 грн), у вагоні №60903804 - 25 815,00 грн (5 163,00*5 = 25 815,00 грн), у вагоні №67878926 - 26160,00 грн (5 232,00*5 = 26 160,00 грн), у вагоні №68052869 - 25465,00 грн (5 093,00*5 = 25465,00 грн), у вагоні №68780832 - 25 815,00 грн (5163,00*5 = 25 815,00 грн), у вагоні №63091920 - 25465,00 грн (5 093,00*5 = 25 465,00 грн), у вагоні №63404776 - 25465,00 грн (5 093,00*5 = 25465,00 грн), у вагоні №62511456 - 25465,00 грн (5093,00*5 = 25 465,00 грн).

02.03.2020 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення. Зокрема, судом встановлено наявність підстав для нарахування штрафу, а також правомірність його розміру. Суд першої інстанції також відхилив клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу. Крім того, місцевим господарським судом відмовлено у задоволені позову в частині позовних вимог до 2-го відповідача, посилаючись на недоведеність, що Державне підприємство "Національна вугільна компанія" є правонаступником Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З тексту апеляційної скарги вбачається, що заявником викладено доводи щодо розгляду судом першої інстанції питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, нарахованого позивачем за неправильно зазначену вагу вантажу в залізничній накладній №50168087. Інших заперечень щодо наявності або відсутності підстав для нарахування штрафу, а також щодо його розміру, 1-м відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розгляду клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та не вбачає підстав для його скасування в цій частині, виходячи з такого.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 ЦК України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України передбачено, що, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правила технічної експлуатації залізниць України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, регламентують, що виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Статтями 1, 16 Закону України Про транспорт , транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 2, 11 Закону України Про залізничний транспорт , залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць судом враховано, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція наведена у поставах Верховного Суду у справі № 906/434/17 від 12.02.2018, у справі № 910/143/19 від 16.10.2019.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Зазначена правова позиція наведена також у поставі Верховного Суду у справі № 914/2339/17 від 05.02.2019

ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення суми штрафу до 1 провізної плати посилаючись на скрутне фінансове становище а також на те, позивачу, у зв`язку з неправильним зазначенням відомостей у накладній, не завдано збитків.

Разом з тим, відповідно до положень Статуту залізниць України, застосування штрафної санкції за зазначення неправдивих відомостей в залізничні накладні не передбачає дослідження питання щодо наявності/відсутності понесених позивачем (Укрзалізницею) збитків, та не ставиться в залежність від їх наявності.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таким чином, суд першої інстанції з огляду на встановлені ним фактичні обставини справи, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що: 1-й відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів невідповідності розміру нарахованого за порушення Правил штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій; саме лише посилання Товариства на його тяжке майнове та фінансове становище не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, - дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

Що ж до доводів 1-го відповідача про те, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснює свою господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а визначене як район проведення антитерористичної операції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України місто Вугледар Донецької області відноситься до території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", цей закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положення вказаного закону не звільняють суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення вимог Статуту залізниць України, тому 1-й відповідач є таким, що зобов`язаний, в силу встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин, сплатити суму штрафу за внесення недостовірних відомостей до залізничної накладної за перевезення вантажу.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення в частині розгляду обставин щодо зменшення розміру штрафу не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в частині розгляду обставин щодо зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/2185/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель