Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1234/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/1234/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Клімат Холод (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Карел Україна (м. Київ)

Про стягнення 295.802,26 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Преміум Клімат Холод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Карел Україна про стягнення 295.802,26 грн, з яких: 257502,15 грн основного боргу, 3130,80 грн 3% річних, 3347,54 грн інфляційних втрат, 31821,77 грн пені.

Також позивач просить суд покласти на відповідача 4438,00 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу№ 21/06/2019 від 21.06.19. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.20. відкрито провадження у справі № 910/1234/20, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.02.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що у нього не виник обов`язок з оплати поставленого позивачем товару.

02.03.20. позивачем подано відповідь на відзив.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

21.06.19. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 21/06/2019 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1, п. 1.2) Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує товар, який знаходиться у власності Продавця на дату підписання Договору та не є об`єктом застави чи не має жодних інших обтяжливих наслідків. Найменування, номенклатура, марка, модель, кількість та вартість товару вказується у Специфікації, рахунку та видатковій накладній.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов`язків по Договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Додатковою угодою № 1 від 07.08.19. до Договору сторони погодили оформити додаткову Специфікацію № 2 від 07.08.19. до Договору.

07.08.19. між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію № 2 від 07.08.19. до Договору на суму 9076,25 євро.

Продавець зобов`язується відвантажити Покупцю товар в термін протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору, а також оформити необхідні первинні документи на товар та зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН, в терміни, визначені ПКУ. Передача товару повинна відповідати всім кількісним та якісним показникам , відповідно до Специфікації та видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

У відповідності до видаткової накладної № 279 від 29.08.19., складеної на виконання зобов`язань за Договором (Специфікації № 2), позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 257.502,92 грн. Вказана видаткова накладна підписана позивачем і відповідачем без зауважень чи заперечень.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При цьому за приписами п. 2.4 Договору Покупець зобов`язується оглянути товар, протягом трьох днів по факту відвантаження (підписання видаткової накладної), на території власного складу, на предмет відсутності зовнішніх пошкоджень, а також перевірити комплектність товару у відповідності до специфікації, рахунка та видаткової накладної.

Протягом 30.08.19.-01.09.19. відповідач не висловив жодних зауважень и заперечень щодо якості, кількості, відповідності товару, отже товар є прийнятим відповідачем.

За вказаних підстав суд не приймає твердження відповідача про те, що спірний товар станом на день подання відзиву (лютий 2020 року), тобто зі спливом пів року з моменту прийняття товару, все ще потребує досконалої технічної перевірки та має бути вивезений позивачем як такий, що не прийнятий відповідачем. Лист відповідача № 31/01/2020/2 від 31.01.20. не приймається судом як такий, що не містить доказів направлення його на адресу Продавця.

Крім того, судом встановлено, що позивач щодо спірної господарської операції склав на ім`я відповідача податкову накладну, яку зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв`язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникло зобов`язання по податку на додану вартість.

Факт акцепту податкової накладної по спірній операції та її використання відповідачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально.

Відповідачем не надано доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною операцією, також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару на суму 257.502,92 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткова накладна № 279 від 29.08.19. та відповідна податкова накладна є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару на суму 257.502,92 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

При цьому відповідач не заперечує наявність у нього на складі товару на суму 257.502,92 грн за означеною видатковою накладною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою № 1 від 07.08.19. до Договору сторони загальну вартість Договору визначили в розмірі 2.206.597,44 грн без ПДВ; погодили, що суму 256.791,52 грн від загальної вартості товару, Покупець сплачує Продавцю після підписання сторонами акту прийому-передачі товару, про який вказано у специфікації № 2.

В специфікації № 2 від 07.08.19. сторони не погодили необхідності підписання акту приймання-передачі, не встановили строку та порядку його підписання.

Відповідач вказує, що строк оплати товару на суму 257.502,92 грн не настав, оскільки між сторонами не було підписано акту приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що відповідач не відмовився від прийняття товару на суму 257.502,92 грн, та прийняв його без зауважень чи заперечень шляхом підписання видаткової накладної № 279 від 29.08.19., оскільки враховуючи характер правовідносин сторін, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар належної якості виникає з моменту поставки та у строки визначені умовами договору.

За приписами ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальною є та обставина, яка в момент укладення угоди є невідомою, настане вона чи ні. Встановлювати настання обов`язку з оплати поставленого товару в залежність від дій сторони прямо протирічить правовій природі договору поставки, який є оплатним, а відтак виконання чи невиконання зобов`язання однією зі сторін договору не може бути визначено для сторін цього договору обставиною, відносно якої невідомо настане вона чи ні.

Сторони умовами Договору погодили процедуру поставки та приймання продукції. Підписання видаткової накладної визначено сторонами як обов`язкову обставину, яка підтверджує факт прийняття продукції, фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції та покладає на відповідача обовязок протягом трьох днів за фактом підписання видаткової накладної оплатити оплатити поставлений товар. Відтак, в даному випадку, непідписання акту не може слугувати підставою для відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлену продукцію.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки та прийняття товару, суд дійшов висновку, що строк оплати товару є таким, що настав.

15.01.20. позивач направив відповідачу претензію № 9 від 15.01.20. з вимогою оплатити 257.502,92 грн.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Клімат Холод з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 257.502, 92 грн, однак, позивач просить суд стягнути 257.502, 15 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 3.130,80 грн 3% річних та 3.347,54 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3130,79 грн, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3347,54 грн, внаслідок чого вказані суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в сумі 0,01 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 31.821,77 грн пені суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31.821,65 грн пені. Пеню в сумі 0,12 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

14.01.20. між позивачем як Клієнтом, та Адвокатським об`єднанням Юрком було укладено договір про надання правової допомоги № 03/01, на підставі якого та рахунку № 2 від 14.01.20. Клієнт сплатив Адвокатському об`єднанню 15000,00 грн платіжним дорученням № 14.01.20. від 13.01.20. за надану правову допомогу.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно проміжного звіту про надані послуги №1 від 28.01.20. ставка оплати становить 1000 грн на годину, та Адвокатським об`єднанням витрачено 14 годин часу за договором про надання правової допомоги № 03/01.

Ураховуючи відсутність заперечень відповідача, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, саме виходячи з підтверджених 14 годин роботи, суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн., які і належить стягнути з відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карел Україна (03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б.4; ідентифікаційний код 42756100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Клімат Холод (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, б. 4/6, корпус В, кімната 1200; ідентифікаційний код 40382189) 257.502 (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дві) грн 15 коп. основного боргу, 3.130 (три тисячі сто тридцять) грн 79 коп. 3% річних, 3.347 (три тисячі триста сорок сім) грн 54 коп. інфляційних втрат, 31.821 (тридцять одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн 65 коп. пені, 4.437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн 03 коп. судового збору, 14.000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко