Постанова

від 08.09.2020 по справі 910/1234/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/1234/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 08.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.04.2020

у справі №910/1234/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Клімат Холод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна"

про стягнення 295 802,26 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Клімат Холод" (далі - позивач, ТОВ "Преміум Клімат Холод") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" (далі - відповідач, ТОВ "Карел Україна") про стягнення 295.802,26 грн, з яких: 257502,15 грн основного боргу, 3130,80 грн 3% річних, 3347,54 грн інфляційних втрат, 31821,77 грн пені.

Також позивач просив покласти на відповідача 4438,00 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу№ 21/06/2019 від 21.06.19. в частині оплати поставленого товару, чим допущено порушення умов договору та приписів ст. 526 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок у покупця щодо оплати товару виникає після прийняття товару, а за положеннями додаткової угоди № 1 від 07.08.2019, покупець сплачує продавцю вартість товару саме після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, про який вказаного у специфікації № 2, проте, саме такий акт між сторонами підписано не було, що виключає настання у відповідача обов`язку щодо оплати товару, так і виключає підстави для нарахування та стягнення 3130,80 грн 3% річних, 3347,54 грн інфляційних втрат, 31821,77 грн пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1234/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Клімат Холод" задоволено: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Клімат Холод" 257.502 (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дві) грн 15 коп. основного боргу, 3.130 (три тисячі сто тридцять) грн 79 коп. 3% річних, 3.347 (три тисячі триста сорок сім) грн 54 коп. інфляційних втрат, 31.821 (тридцять одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн 65 коп. пені, 4.437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн 03 коп. судового збору, 14.000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про задоволенян позову мотивовано тим, що сторони умовами Договору погодили процедуру поставки та приймання продукції. Підписання видаткової накладної визначено сторонами як обов`язкову обставину, яка підтверджує факт прийняття продукції, фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції та покладає на відповідача обовязок протягом трьох днів за фактом підписання видаткової накладної оплатити оплатити поставлений товар. Відтак, в даному випадку, непідписання акту не може слугувати підставою для відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлену продукцію.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних - 3130,79 грн, інфляційних втрат - 3347,54 грн, та наявність обумовлених договором та ст. 549 Цивільного кодексу України підстав для стягнення 31821,77 грн пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карел Україна", 05.05.2020 (згідно інформації відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті в якому надійшла апеляційна скарга до суду першої інстанції) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1234/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- оскільки виготовлювачем товару є виробник із місцезнаходженням в Італії, усунення недоліків пов`язане з непропорційними витратами і затратами часу, товар є специфічним, а тому в силу ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України відповідач відмовився від прийняття товару, вказаного у специфікації;

- згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок у покупця щодо оплати товару виникає після прийняття товару, а за положеннями додаткової угоди № 1 від 07.08.2019, покупець сплачує продавцю вартість товару саме після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, про який вказаного у специфікації № 2, проте, саме такий акт між сторонами підписано не було, що виключає настання у відповідача обов`язку щодо оплати товару;

- станом на 31.01.2010 товар не відповідав якості, передбаченій п. 2.4 договору та вимогам відповідача, у зв`язку з чим відповідач направив до позивача лист, в якому просив вивезти товар, вказаний у специфікації № 2 протягом 10 робочих днів;

- видаткова накладна № 279 від 29.08.2019 не може бути належним доказом в підтвердження прийняття відповідачем продукції від позивача, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено здійснення контролю якості товару, та після здійснення перевірки прийняття товару погоджується підписаним сторонами актом прийом у- передачі; при цьому, вказана видаткова накладна не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не дає визначити на виконання якого договору здійснювалась поставка, зміст та обсяг господарської операції;

- оскільки поставлений позивачем товар прийнято не було, акт приймання - передачі між сторонами не підписано, а тому підстави для стягнення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі - відсутні.

Крім того, 08.09.2020 відповідачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду було подано заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 25 250,00 грн., понесених на стадії апеляційного розгляду справи.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги у відзиві

26.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, позивач посилався на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що товар було прийнято відповідачем згідно видаткової накладної № 279 від 29.08.2019, яка є первинним бухгалтерським документом Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який підтверджує здійснення господарської операції між сторонами щодо поставки та прийняття товару на суму 257502,15 грн., і що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару згідно з приписами ст.ст. 692, 712 Цивільного кодексу України. Крім того, строк оплати щодо отриманого відповідачем товару - настав згідно як умов договору, так і вимог закону з моменту отримання товару відповідачем за видатковою накладною № 279 від 29.08.2019. Також, оскільки вказаний обов`язок відповідачем виконано не було, а тому позивачем обгрунтовано нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, а також пеню з огляду на припис ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України. Крім того, посилання відповідача на те, що ним надіслано позивачу листі № 31/01/2020 від 31.01.2020 та акт від 31.01.2010 про відмову від прийняття товару - є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Короткий зміст заперечень проти відзиву на апеляційну скаргу

09.07.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яку прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і в якій скаржник додатково посилався на те, що видаткова накладна та акт приймання - передачі - не є тотожними документами у відносинах, що виникли між сторонами, оскільки для настання у відповідача обов`язку щодо оплати товару, належним доказом його поставки та прийняття є саме акт,що обумовлено умовами додаткової угоди № 1 від 07.08.2019. Також, товар не було прийнято відповідачем, не набуто на нього право власності, про що також зазначалось листі № 31/01/2020 від 31.01.2020 та акт від 31.01.2010 про відмову від прийняття товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1234/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі № 910/1234/20 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1234/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати докази сплати судового збору в сумі 6 655 (шість тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 55 коп.

09.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якого долучено оригінал платіжного доручення №809 від 05.06.2020 про сплату судового збору в сумі 6 655 (шість тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 56 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1234/20, відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзиву, заяв та клопотань, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено в судовому засіданні 02.07.2020 з викликом учасників справи.

26.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача (ТОВ "Карел Україна") надійшли:

- відзив на апеляційну скаргу;

- клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника .

02.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2020. Крім того, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

16.07.2020 розгляд справи №910/1234/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 - не відбувся, у зв`язку з перебуванням 16.07.2020 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/1234/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 для розгляду справи №910/1234/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 прийнято справу №910/1234/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 розгляд справи призначено на 08.09.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 08.09.2020 з`явились представники скаржника (відповідача) та позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні 08.09.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, в судовому засіданні 08.09.2020 представником скаржника було підтримано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 25 250,00 грн., понесених на стадії апеляційного розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норма матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.06.2016 між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 21/06/2019 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1, п. 1.2) Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує товар, який знаходиться у власності Продавця на дату підписання Договору та не є об`єктом застави чи не має жодних інших обтяжливих наслідків. Найменування, номенклатура, марка, модель, кількість та вартість товару вказується у Специфікації, рахунку та видатковій накладній.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов`язків по Договору.

Додатковою угодою № 1 від 07.08.2019 до Договору сторони погодили оформити додаткову Специфікацію № 2 від 07.08.2019. до Договору.

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 07.08.2019 до Договору сторони визначили, що суму у розмірі 281 022,00 грн. від загальної вартості товару, вказаної у пункті 4.1 договору, Покупець сплачує продавцю після підписання сторонами акту приймання - передачі товару, про який вказано у Специфікації від 21.06.2019. Також, пункт 4.3.1 додано до Договору в редакції, яка визначає, що суму у розмірі 256 791,52 грн. від загальної вартості товару, вказаної у п. 4.1 договору, Покупець сплачує продавцю після підписання сторонами акту приймання - передачі товару, про який вказано у Специфікації № 2.

07.08.2019 між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію № 2 від 07.08.19. до Договору на суму 9076,25 євро.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Продавець зобов`язується відвантажити Покупцю товар в термін протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору, а також оформити необхідні первинні документи на товар та зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН, в терміни, визначені ПКУ. Передача товару повинна відповідати всім кількісним та якісним показникам , відповідно до Специфікації та видаткової накладної.

У відповідності до видаткової накладної № 279 від 29.08.2019, складеної на виконання зобов`язань за Договором (Специфікації № 2), позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 257.502,92 грн. Вказана видаткова накладна підписана позивачем, товар за нею прийнято відповідачем в особі Зубченко С.В. за довіреністю № 3 від 28.08.2019, та на підставі рахунку № 982 від 28.08.2019, без зауважень чи заперечень.

Крім того, за наслідками поставки товару згідно Договору та на підставі видаткової накладної, позивачем було сформовано податкову накладну та здійснено її реєстрацію у податковому органі, про що надано відповідну квитанцію

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За приписами п. 2.4 Договору, Покупець зобов`язується оглянути товар, протягом трьох днів по факту відвантаження (підписання видаткової накладної), на території власного складу, на предмет відсутності зовнішніх пошкоджень, а також перевірити комплектність товару у відповідності до специфікації, рахунка та видаткової накладної.

Протягом 30.08.2019-01.09.2019 відповідач не висловив жодних зауважень и заперечень щодо якості, кількості, відповідності товару, отже товар є прийнятим відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи скаржника про те, що спірний товар потребує досконалої технічної перевірки та має бути вивезений позивачем як такий, що не прийнятий відповідачем. Лист відповідача № 31/01/2020/2 від 31.01.2020 обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу направлення відповідачем позивачу будь-яких заперечень щодо прийняття товару та висловлення таких у строк, встановлений договором.

При цьому, надані скаржником на стадії апеляційного розгляду справи докази в підтвердження надсилання відповідного листа відповідачем на адресу позивача - також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 3, 4, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також в силу приписів ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний лист не спростовує встановлені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, обставини поставки товару позивачем відповідачу відповідно до видаткової накладної № 279 від 29.08.2019, складеної на виконання зобов`язань за Договором (Специфікації № 2) на суму 257.502,92 грн., яка підписана позивачем, товар за нею прийнято відповідачем в особі Зубченко С.В. за довіреністю № 3 від 28.08.2019, та на підставі рахунку № 982 від 28.08.2019, без зауважень чи заперечень

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що товар було прийнято відповідачем згідно видаткової накладної № 279 від 29.08.2019, яка є первинним бухгалтерським документом Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який підтверджує здійснення господарської операції між сторонами щодо поставки та прийняття товару на суму 257502,15 грн., і що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару згідно з приписами ст.ст. 692, 712 Цивільного кодексу України. Крім того, строк оплати щодо отриманого відповідачем товару - настав згідно як умов договору, так і вимог закону з моменту отримання товару відповідачем за видатковою накладною № 279 від 29.08.2019.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач щодо спірної господарської операції склав на ім`я відповідача податкову накладну, яку зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв`язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникло зобов`язання по податку на додану вартість.

Факт акцепту податкової накладної по спірній операції та її використання відповідачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально.

Отже, суд першої інстанції при розгляді справи обгрунтовано прийняв до уваги, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару на суму 257.502,92 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що представлені до матеріалів справи видаткова накладна № 279 від 29.08.19. та відповідна податкова накладна є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару на суму 257.502,92 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

При цьому відповідач не заперечує наявність у нього на складі товару на суму 257.502,92 грн. за означеною видатковою накладною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою № 1 від 07.08.19. до Договору сторони загальну вартість Договору визначили в розмірі 2.206.597,44 грн. без ПДВ; погодили, що суму 256.791,52 грн від загальної вартості товару, Покупець сплачує Продавцю після підписання сторонами акту прийому-передачі товару, про який вказано у специфікації № 2.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в специфікації № 2 від 07.08.2019 сторони не погодили необхідності підписання акту приймання-передачі, не встановили строку та порядку його підписання.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі наголошує, що строк оплати товару на суму 257.502,92 грн. - не настав, оскільки між сторонами не було підписано акту приймання-передачі товару. Проте, доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не відмовився від прийняття товару на суму 257.502,92 грн, та прийняв його без зауважень чи заперечень шляхом підписання видаткової накладної № 279 від 29.08.2019, а тому, враховуючи характер правовідносин сторін, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар належної якості виникає з моменту поставки та у строки визначені умовами договору.

За приписами ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальною є та обставина, яка в момент укладення угоди є невідомою, настане вона чи ні. Встановлювати настання обов`язку з оплати поставленого товару в залежність від дій сторони прямо протирічить правовій природі договору поставки, який є оплатним, а відтак виконання чи невиконання зобов`язання однією зі сторін договору не може бути визначено для сторін цього договору обставиною, відносно якої невідомо настане вона чи ні.

ЯК вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, сторони умовами Договору погодили процедуру поставки та приймання продукції. Підписання видаткової накладної визначено сторонами як обов`язкову обставину, яка підтверджує факт прийняття продукції, фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції та покладає на відповідача обов`язок протягом трьох днів за фактом підписання видаткової накладної оплатити поставлений товар. Відтак, в даному випадку, непідписання акту не може слугувати підставою для відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлену продукцію, як не спростовує і факт передання позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 257.502,92 грн.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови Договору, та враховуючи дату поставки та прийняття товару, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що строк оплати товару за видатковою накладною № 279 від 29.08.2019 - є таким, що настав.

Доводи скаржника про те, що оскільки виготовлювачем товару є виробник із місцезнаходженням в Італії, усунення недоліків пов`язане з непропорційними витратами і затратами часу, товар є специфічним, а тому в силу ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України відповідач відмовився від прийняття товару, вказаного у специфікації, і станом на 31.01.2010 товар не відповідав якості, передбаченій п. 2.4 договору та вимогам відповідача, у зв`язку з чим відповідач направив до позивача лист, в якому просив вивезти товар, вказаний у специфікації № 2 протягом 10 робочих днів - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не були доведені відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені скаржником обставини жодним чином не спростовують встановлений його обов`язок здійснити оплату отриманого товару за видатковою накладною № 279 від 29.08.2019.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 15.01.2020 позивач направив відповідачу претензію № 9 від 15.01.20. з вимогою оплатити 257.502,92 грн., проте, оскільки грошові кошти відповідачем позивачу сплачені не були, а тому у відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами є підтвердженою заборгованість за поставлений, але не оплачений товар, в сумі 257.502,92 грн., однак, оскільки позивач просив у позові стягнути 257.502,15 грн., суд першої інстанції обгрунтовано не виходячи за межі позовних вимог присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 257.502,15 грн., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3.130,80 грн 3% річних та 3.347,54 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення показників інфляційних втрат та 3% річних, перевіривши їх нарахування щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3130,79 грн, а розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3347,54 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в сумі 0,01 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 31.821,77 грн. пені суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), що є підставою для застосування встановленої законом відповідальності у вигляді пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, внаслідок здійсненого перерахунку щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31.821,65 грн пені. Пеню в сумі 0,12 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, оцінивши обставини справи в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 257.502 (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дві) грн 15 коп. основного боргу, 3.130 (три тисячі сто тридцять) грн 79 коп. 3% річних, 3.347 (три тисячі триста сорок сім) грн 54 коп. інфляційних втрат, 31.821 (тридцять одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн 65 коп. пені, про що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі № 910/1234/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, і за результатами апеляційного розгляду підстави для його скасування судом не встановлено, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 250,00 грн. (на підтвердження понесення яких скаржником на стадії апеляційного розгляду справи подано акт наданих послуг від 16.07.2020 на суму 25 500,00 грн., договір № 14/04/20-1 про надання правничої допомоги, додаток № 1 на суму 81 960,00 грн., рахунок від 14.04.2020 та платіжне доручення № 741 від 14.04.2010), покладаються за наслідками апеляційного розгляду справи на скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна".

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карел Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі № 910/1234/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі № 910/1234/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 250,00 грн., понесені на стадії апеляційного розгляду справи, залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Карел Україна".

4. Матеріали справи №910/1234/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 21.09.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська