Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/695/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/695/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/695/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс (вул. Каунаська, буд. 13я, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 37936484)

до Приватного підприємства УКРБАЛТБУД (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 35533023)

про стягнення 67 963, 82 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства УКРБАЛТБУД (далі-відповідач) про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 67963, 82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № КА 42913 від 02.01.2019 в частині строку оплати за поставлений товар. Також позивач зазначає, що до укладання договору ним було здійснено поставку відповідачу товару на підставі видаткової накладної № 16148 від 19.12.2018 на суму 5 889, 30 грн, на яку позивач не нараховував штрафні санкції, проте існує заборгованість за поставлений товар по договору, укладеному в спрощений спосіб.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 67 000, 85 грн, з яких: 50 012, 57 грн (загальна заборгованість за поставлений товар по договору) та 5 889, 30 грн (заборгованість за товар поставлений товар за видатковою накладною) - основної заборгованості, 9 942, 36 грн - пені, 922, 94 грн - 3 % річних, 233, 68 грн - інфляційних втрат. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.

27.01.2020 суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс без руху та встановив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, про що поставив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

06.02.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві, чим останній усунув встановлені судом недоліки позовної заяви.

07.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/695/20, розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, повідомив сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути здійснено до суду у строк до 07.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/695/20 та отримав відповідну ухвалу суду 12.02.2020, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази - рекомендоване повідомлення № 010305235414.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України та ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, 19.12.2018 позивач поставив відповідача, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 16148 на суму 5889, 30 грн.

В подальшому, 02.01.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки № КА4291 (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії договору здійснити поставки готової продукції, аксесуарів і запасних частин (далі по тексту - товар), в кількості та асортименті, що вказані у накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Рахунки - фактури та видаткові накладні, що видаються постачальником, крім беззаперечного доказу одержання товару покупцем, мають силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна договору визначається сумою всіх видаткових накладних за договором.

В п. 4.5. договору сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування 100 % коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів після остаточного узгодження замовлення сторонами від дати рахунку - фактури.

Відповідно до п. 5.3. договору в платіжному дорученні на оплату товару в обов`язковому порядку повинен бути вказаний номер та дата рахунку - фактури. У випадку неналежного доручення всі суми що поступили від покупця зараховуються як оплата боргів покупця, що виникли раніше в порядку їх хронологічної появи згідно договору, якщо постачальник не прийняв інше рішення.

Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.4. договору).

Згідно із п. 7.2. договору у разі порушення термінів розрахунків за отриману продукцію, як визначено договором, на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки платежу за весь період прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

На виконання договору постачальником було поставлено покупцю, в тому числі товар на загальну суму 32 098, 32 грн, відповідно до видаткових накладних № 2833 від 12.03.2019 на суму 675, 60 грн, № 3347 від 22.03.2019 на суму 3 603, 36 грн, № 4791 від 19.03.2019 на суму 10 241, 40 грн, № 4842 від 1 944, 00 грн, № 6146 від 23.05.2019 на суму 12 506, 16 грн, № 6217 від 23.05.2019 на суму 2 539, 80 грн та № 7260 від 13.06.2019 на суму 588, 00 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, позивачем були виставлені відповідачу такі рахунки на оплату по замовленню: № 3012 від 12.03.2019 на суму 675, 00 грн, № 3627 від 21.03.2019 на суму 3 603, 36 грн, № 4715 від 10.04.2019 на суму 12 185, 40 грн, № 4842 від 19.04.2019 на суму 1 944, 00 грн, № 6516 від 21.05.2019 на суму 15 045, 96 грн, № 7794 від 11.06.2019 на суму 588, 00 грн.

Із наявних в матеріалах справи вбачається, що впродовж 2019 року між сторонами активно здійснювалися господарські операції, відповідач, в тому числі неодноразово перераховував на користь позивача грошові кошти, проте за твердженням позивача товар поставлений по вищевказаним накладним оплачений відповідачем не був, і доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Також із матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу послуги з ремонту будівельних інструментів на загальну суму 19 430, 69 грн, за актами надання послуг № 3227 від 20.03.2019 на суму 502, 92 грн, № 3067 від 18.03.2019 на суму 4 846, 38 грн, № 3065 від 18.03.2019 на суму 424, 30 грн, № 12175 від 24.09.2019 на суму 9 805, 31 грн, № 14386 від 06.11.2019 на суму 2 280, 70 грн, № 14387 від 06.11.2019 на суму 160, 20 грн та № 14388 від 06.11.2019 на суму 1 410, 88 грн.

Із змісту зазначених актів слідує, що послуги надавалися позивачем відповідачу на підставі договору № ПЄ4822 від 02.01.2019, відповідний договір доданий позивачем до матеріалів справи не був.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором поставки № КА4291З за поставлений загалом товар становить 50 012, 57 грн.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 50 012, 57 грн основної заборгованості за договором, 5 889, 30 грн основної заборгованості за видатковою накладною № 16148 від 19.12.2018, 9 942, 36 грн пені за період прострочення з 25.03.2019 до 15.01.2020, 922, 94 грн 3 % річних за період прострочення з 25.03.2019 до 15.01.2020 та 233, 68 грн інфляційних втрат за період з квітня 2019 року до грудня 2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами договору, укладеного між сторонами спору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування 100 % коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів після остаточного узгодження замовлення сторонами від дати рахунку - фактури, відповідно відповідач був зобов`язаний оплатити 675, 60 грн до 26.03.2019, 3 603, 36 грн до 04.04.2019, 10 241, 40 грн та 1 944, 00 грн до 24.04.2019, 12 506, 16 грн та 2 539, 80 грн до 04.06.2019, а 588, 00 грн до 25.06.2019, проте не оплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 32098, 32 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 5.2. договору настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 32 098, 32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 889, 30 грн заборгованості за видатковою накладною № 16148 від 19.12.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку позивачем та прийняття товару відповідачем по видатковій накладній № 16148 від 19.12.2018 був укладений у спрощений спосіб договір поставки на суму 5 889, 30 грн.

В силу положень ст. 692 Цивільного кодексу якщо договором не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Отже поставлений позивачем відповідачу за видатковою накладною № 16148 від 19.12.2018 товар останній був зобов`язаний оплатити 20.12.2018, проте не оплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5 889, 30 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 5 889, 30 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Договір поставки, укладений між сторонами, не місить положень, які б визначали надання позивачем відповідачу послуг щодо ремонту будівельного інструменту. При цьому, як вже зазначалося судом, із змісту наявних в матеріалах справи актів надання послуг слідує, що відносини сторін з цього питання були врегульовані договором № ПЄ4822 від 02.01.2019, копія якого відсутня в матеріалах справи.

Наявні в матеріалах справи акти в цілому свідчать про факт надання позивачем відповідачу послуг за договором № ПЄ4822 від 02.01.2019 на загальну суму 19 430, 69 грн.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання відповідачем його зобов`язань по оплаті наданих йому позивачем послуг ні із змісту наданих позивачем рахунків на оплату замовлення, ні із змісту актів надання послуг не вбачається. Не містять матеріали справи і доказів із яких би вбачалося, що позивач звертався до відповідача із вимогою про оплату наданих послуг.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивачем не доведений факт настання строку оплати наданих ним відповідачу послуг, а відтак не доведений і факт прострочення відповідача у відповідній частині.

За викладених обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17 914, 25 грн основного боргу.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.2. договору сторонами було погоджено, що у разі порушення термінів розрахунків за отриману продукцію, як визначено договором, на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки платежу за весь період прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 5.2. договору, оплата поставленого товару не здійснена, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення визначений судом з 27.03.2019 по 26.12.2019, оскільки позивачем при визначенні періоду прострочення не були враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положення ст. 253 Цивільного кодексу України та не враховано, що пеня за договором може бути нарахована лише за невиконання зобов`язань визначених договором.

Враховуючи, що відповідач був зобов`язаний оплатити 675, 60 грн до 26.03.2019 прострочення оплати цієї суми становить період з 27.03.2019 до 27.09.2019, 3 603, 36 грн до 04.04.2019 - період прострочення становить з 05.04.2019 до 05.10.2019, 10 241, 40 грн та 1 944, 00 грн до 24.04.2019 - період прострочення становить з 25.04.2019 до 25.10.2019, 12 506, 16 грн та 2 539, 80 грн до 04.06.2019 - період прострочення становить з 05.06.2019 до 05.12.2019, 588, 00 грн до 25.06.2019 - період прострочення становить з 26.06.2019 до 26.12.2019.

Позовна заява (з врахуванням заяви про усунення недоліків) містить розрахунок суми пені згідно п. 7.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач здійснив вказаний розрахунок не правильно. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача за загальний період прострочення з 27.03.2019 по 26.12.2019 підлягає стягненню пеня в розмірі 5 467, 58 грн, і відповідно в такому розмірі суд визнає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 26.03.2019 до 15.01.2020 та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення з 01.04.2019 до 31.12.2019 підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок, адже не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та здійснено нарахування на суми, що підлягають сплаті за актами наданих послуг.

За розрахунком суду за період прострочення з 26.03.2019 до 15.01.2020 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 655, 6 грн та за період прострочення з 01.04.2019 до 31.12.2019 інфляційні втрати в розмірі 165, 54 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленого товару за договором в повному обсязі та/або в іншому розмірі ніж зазначено позивачем.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 37987, 62 грн основного боргу (32098, 32 + 5889, 30 = 37987, 62), 5 467, 58 грн пені, 655, 60 грн 3 % річних та 165, 54 грн інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс до Приватного підприємства УКРБАЛТБУД про стягнення 67000, 85 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства УКРБАЛТБУД (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 35533023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс (вул. Каунаська, буд. 13я, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 37936484) 37 987 (тридцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 62 коп. основного боргу, 5 467 (п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 58 коп. пені, 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) грн 60 коп. 3 % річних, 165 (сто шістдесят п`ять) грн 54 грн інфляційних втрат та 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 07 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 17914, 25 грн основного боргу, 4474, 78 грн пені, 267, 34 грн 3 % річних та 68, 14 грн інфляційних втрат, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко