Рішення

від 06.04.2020 по справі 913/687/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 квітня 2020 року Справа № 913/687/19

Провадження №34/913/687/19

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" , м. Київ,

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Світлана" , м. Кремінна Луганської області,

відповідача-2 - ОСОБА_1 , м. Кремінна Луганської області,

про стягнення 14 245 грн. 45 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Світлана" та ОСОБА_1 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором банківського обслуговування б/н від 06.07.2015 у розмірі 14 245 грн. 45 коп., з яких: 13 586 грн. 47 коп. - заборгованість за кредитом; 332 грн. 86 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 254 рн. 99 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 71 грн. 13 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2015 відповідачем-1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 06.07.2015 та зобов`язався виконувати умови даного Договору. Проте, як зазначає позивач, ТОВ ВКФ "Світлана" не виконало належним чином обов`язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами Договору, що стало підставою для звернення позивача до суду.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України 17.12.2019 здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

18.12.2019 господарський суд звернувся до Кремінського районного відділу ДМС Луганської області із запитом на отримання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №4401.4-425/4401.4.1-20 від 11.01.2020 Кремінський районний відділ ДМС Луганської області надав суду відповідь, що ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

03.02.2020 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначав, що просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 14 245 грн. 45 коп., з яких: 13 586 грн. 47 коп. - заборгованість за кредитом, а саме дебетове сальдо на поточному рахунку товариства, яке виникло 16.07.2019 та не було погашене у визначений договором термін; 332 грн. 86 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 17.10.2019 по 07.11.2019; 254 грн. 99 коп. - пеня, нарахована з 17.10.2019 по 07.11.2019; 71 грн. 13 коп. - комісія, нарахована за період з 25.10.2019 по 07.11.2019. Розмір дебетового сальдо відповідає розміру фактично наданого кредиту відповідачу. При цьому, кредитування полягало не в перерахуванні кредитних коштів позичальнику, а в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту.

Також позивач вказує, що можливість користуватися кредитним лімітом на поточному рахунку з`явилась у ТОВ ВКФ "Світлана" 12.05.2016, коли позичальнику було встановлено відповідний кредитний ліміт, що підтверджується довідкою доданою до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання без виклику сторін.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Письмових пояснень, відзивів на позовну заяву чи заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від відповідачів до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України 06.04.2020 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015 ТОВ ВКФ "Світлана" (Клієнт) звернулося до ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк), правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", із заявою про відкриття поточного рахунку, згідно якої клієнт приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 06.07.2015 (Договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Заява на відкриття рахунку підписана директором ТОВ ВКФ "Світлана" ОСОБА_1 (відповідача 2) та скріплена печаткою товариства (а.с. 15).

Також директором ТОВ ВКФ "Світлана" ОСОБА_1 підписана анкета-заява клієнта юридичної особи про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг із використанням електронного цифрового підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу (а.с. 90-93).

Згідно із п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до Договору ТОВ ВКФ "Світлана" було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт в загальній сумі 20 000 грн. 00 коп. на вказаний поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами, витяг з яких доданий до матеріалів справи.

Пунктом 3.18.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

За змістом п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі").

Порядок розрахунків затверджено п. 3.18.4. Умов, відповідно до якого за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка (п. 3.18.4.1. Умов)). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов).

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні (п. 3.18.4.4. Умов).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов).

Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг змінити умови кредитування, а саме: вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).

Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов).

Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7. Умов).

Як зазначає позивач, зобов`язання за договором виконане ним в повному обсязі, а саме надано відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 20 000 грн. 00 коп. згідно Умов та правил надання банківських послуг.

З 12.05.2015 у відповідача-1 з`явилась можливість здійснювати платіжні операції з його поточного рахунку за відсутності власних грошових коштів на суму до 10 000 грн. В подальшому відповідний ліміт неодноразово збільшувався, а 26.09.2016 було встановлено первісний розмір ліміту в 10 000 грн.

Відповідач-1 неодноразово користувався кредитним лімітом, здійснюючи в подальшому погашення заборгованості. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач-1 скориставшись кредитним лімітом, не здійснив його погашення у передбачений договором строк, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 14 245 грн. 45 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 13 586 грн. 47 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 332 грн. 86 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 254 грн. 99 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 71 грн. 13 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу-1 кредит, що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 39-45).

Відповідач-1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 13 586 грн. 47 коп., в свою чергу доказів щодо відсутності такої заборгованості суду надано не було.

Приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій з повернення Банку використаних кредитних коштів в повному обсязі, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором банківського обслуговування б/н від 06.07.2015.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 13 586 грн. 47 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню .

Разом з тим судом встановлено, що 18.09.2018 в забезпечення виконання умов Договору між АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки №Р1537264799459591390 (а.с. 46-47).

Предметом Договору поруки є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ ВКФ "Світлана" (Боржник) зобов`язань за угодами приєднання (п. 1.1 Договору поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном яке належить йому на праві власності (п. 1.2 Договору).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням невиконання ТОВ ВКФ "Світлана" умов Договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.

За таких обставин заборгованість за кредитом в розмірі 13 586 грн. 47 коп. має бути стягнена з ТОВ ВКФ "Світлана" та ОСОБА_1 солідарно.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 332 грн. 86 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 254 грн. 99 коп. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 71 грн. 13 коп., відносно яких суд зазначає наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника про відкриття поточного рахунку від 06.07.2015 процентна ставка за користування кредитними коштами взагалі не зазначена.

Натомість як вбачається, з наведеного позивачем розрахунку, у різні періоди банк нараховував відсотки із змінами у відсоткових ставках. Так, банк нараховув відсотки за ставками 21%, та 42% річних, про що зазначав позивач.

Доказів щодо погодження сторонами саме такої відсоткової ставки, а також умов щодо її подальшої зміни, позивачем не надано.

Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Як свідчать матеріали справи, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань та заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором банківського обслуговування від 06.07.2015, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Тарифи Банку як невід`ємні частини договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг разом з Трифами розумів відповідач-1, а також ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань та комісії за користування кредитом у розмірах і порядках нарахування, що зазначені в цих документах і додані Банком до матеріалів справи.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що вказано у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у суду відсутні підстави вважати, що позивач при укладенні договору з відповідачем-1 дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №175/4576/14-ц та від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.

Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 332 грн. 86 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 254 грн. 99 коп. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 71 грн. 13 коп. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково. В зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитом в сумі 13 586 грн. 47 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Світлана" (92900, Луганська область, м. Кремінна, пр. Дружби, буд. 8, ідентифікаційний код 20174908) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 13 586 грн. 47 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 832 грн. 14 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 06.04.2020.

Суддя А.В. Іванов