Рішення

від 31.03.2020 по справі 920/9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.2020 Справа № 920/9/20 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/9/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Дикун Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт ПАК" (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 144/3, оф. 2, код 41739613)

про стягнення 90732,74 грн.,

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява позивача, в якій просить суд стягнути з відповідача 73143,99 грн. суму основного боргу за договором № 10/12/18 від 10.12.2018 про надання транспортних послуг, інфляційних збитків в сумі 2664,24 грн., 1504,32 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України в сумі 13420,19 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 20.02.2020 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 20.02.2020 відкладено судове засідання на 10.03.2020.

Однак, 10.03.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено судове засідання на 31.03.2020.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Стандарт ПАК (замовник - відповідач) та фізичною особою-підприємцем Дикуном Віталієм Петровичем (виконавець - позивач) 10.12.2018 було укладено договір про надання транспортних послуг № 10/12/18 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по виконанню перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученні, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору умови перевезення кожного окремо взятого вантажу узгоджується сторонами в письмовому замовленні на перевезення, яке є невід`ємною частиною даного договору. Замовник повідомляє виконавця про необхідність виконання перевезення шляхом завчасного, не пізніше 48 годин, направлення за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв`язку копії заповненого та підписаного замовлення, що має містити наступні дані: маршрут перевезення та строк доставки вантажу; повну адресу пункту завантаження/розвантаження та проведення митних формальностей; повну адресу відправника та одержувача вантажу із зазначенням відповідальних осі; тип транспортного засобу, дату і час подачі на завантаження; повну, точну достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, ваги, виду упаковки та інших характеристик вантажу, його властивостей і умов перевезення; необхідні документи при завантаженні; умови, що забезпечують безпечне кріплення та перевезення вантажу; плату за надані послуги; інша інформація, що може знадобитись для виконання цього договору. Узгоджена сторонами шляхом підписання і засвідчення печатками факсова та/або електронна копія замовлення має юридичну силу і діє до обміну оригіналами.

Відповідачем було сформовано замовлення про перевезення вантажу та направлено на електронну пошту позивачу, згідно з якого позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Україна-Германія, 3 точки вигрузки; найменування вантажу - тримачі для стаканів, 32 піддони; адреса завантаження - Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. Леніна (Харківська), 13-е; вантажовідправник - ТОВ Стандарт ПАК ; дата та час подання транспорту - 12.12.2018 о 14-00; дата доставки вантажу - 18.12.2018; ціна перевезення - 2700,00 Євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження; розрахунок безготівковий; терміни та умови оплати - 100% протягом десяти банківських днів з моменту розвантаження та надання оригіналів СМR, акта, рахунків (відразу після оплати товару вантажоотримувачем).

Відповідно до умов договору позивачем було надано послуги по виконанню перевезення, які полягають у зобов`язанні доставити вантаж до пункту призначення та видати особі, відповідальній за отримання вантажу в строк, визначений у заявці на перевезення.

Позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 071882, № 071881, № 071879. Відповідно до даних міжнародних товарно-транспортних накладних останню частину вантажу за маршрутом було одержано вантажоодержувачем 20.12.2018.

За фактом здійснення господарської операції було зареєстровано податкова накладна від 20.12.2018 31 на суму 85143,99 грн.

Відповідно до п. 3.2.8. виконавець зобов`язаний направити замовнику документи, що підтверджують факт виконання виконавцем своїх зобов`язань відповідно до даного договору, включаючи, але не обмежуючись: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактури, товарно-транспортну накладну КДПВ.

У відповідності до умов договору, що передбачені пунктом 4.3., розрахунки здійснюються Замовником у національній валюті України в безготівковій формі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати отримання оригіналів документів, зазначених в п. 3.2.8. договору, а також інших документів, що підтверджують узгоджені з Замовником додаткові витрати Виконавця.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за кожне окреме перевезення визначається в замовленні. Підтвердження факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної, встановленого зразка, з відмітками вантажовідправника, виконавця, вантажоодержувача, митних органів країни відправлення, призначення і транзиту.

Як вбачається з матеріалів справи, після виконання зобов`язання позивачем було направлено відповідачу документи, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань, а саме: акт ОУ-0000219 здачі-прийняття робіт (надання робіт) від 20.12.2018 на суму 85143,99 грн.; рахунок-фактуру СФ-0000229 від 20.12.2018; міжнародні товарно-транспортні накладні 071882 від 14.12.2018; 071881 від 14.12.2018; 071879 від 14.12.2018.

У відповідь відповідач направив на адресу позивача акт ОУ-0000219 здачі-прийняття робіт (надання робіт) від 20.12.2018 підписаний та скріплений печаткою.

Відповідно до умов договору замовник зобов`язаний своєчасно, в строки, та в повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем за надані послуги.

Однак, перша часткова оплата була здійснена 15.04.2019 в сумі 5000,00 грн., що підтверджується заключною випискою банку за період з 15.04.2019 по 15.04.2019. Призначення платежу зазначено: Часткова оплата по рах. № СФ-229 від 20.12.2018 за міжнародні транспортні без ПДВ . Отже відповідачем на той момент було отримано документи, що підтверджують виконання послуг перевезення.

10.05.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача 5000,00 грн., що підтверджується заключною випискою банку за період з 10.05.2019 по 10.05.2019; 13.06.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача 2000,00 грн., що підтверджується заключною випискою банку за період з 13.06.2019 по 13.06.2019.

Разом з тим, відповідач не оплатив у повному обсязі надані позивачем послуги за договором.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищезазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, чим порушив умови договору.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення 73143,99 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2664,24 грн. інфляційних збитків, 1504,32 грн. 3% річних, 13420,19 грн. пені, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. договору визначено, що у випадку несвоєчасного перерахування плати за надані послуги по перевезенню, замовник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період прострочення зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 16.04.2019 по 24.10.2019 і становить 13420 грн. 19 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати послуг за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 13420 грн. 19 коп.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 1504 грн. 32 коп. 3 % річних за період з 16.04.2019 по 18.12.2019 та 2664 грн. 24 коп. інфляційних збитків за квітень - листопад 2019 року, відповідно до доданих до позову розрахунку.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов`язання по договору встановлений судом, - вимога позивача про стягнення з відповідача 1504 грн. 32 коп. 3 % річних та 2664 грн. 24 коп. інфляційних збитків є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором № 10/12/18 від 10.12.2018.

Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 90732,74 грн., суд дійшов висновку задовольнити позов.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

Щодо вимог позивача про зазначення у рішенні про нарахування та стягнення трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення за формулою: (пеня) = (сума боргу) х 2 х (ставка пені (%)) / 100% / 365 днів х (кількість днів), де: (сума боргу) - сума заборгованості, (ставка пені (%)) - облікова ставка НБУ, (кількість днів) - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом IV цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Позивач просить зазначити у рішенні про нарахування трьох процентів річних за формулою про нарахування пені.

За даних обставин, зважаючи на те, що позиція позивача з даного приводу не є чіткою, а вибір одного чи іншого виду нарахування не належить до повноважень суду при прийнятті рішення, вимоги ФОП Дикуна В.П. про зазначення в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних за формулою про нарахування пені до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України задоволенню не підлягають.

У цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охоплені під час розгляду цієї справи.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт ПАК" (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 144/3, оф. 2, код 41739613) на користь фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 73143 грн. 99 грн. основного боргу, 2664 грн. 24 коп. інфляційних збитків, 1504 грн. 32 коп. трьох відсотків річних, 13420 грн. 19 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.04.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко