Рішення

від 06.04.2020 по справі 592/407/20

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/407/20

Провадження №2/592/827/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Косолап М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Павлович Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошей та процентів,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13.01.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) через представника адвоката Цюпку О.В. звернувся до суду із позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) на його користь 33400 грн. безпідставно набутих грошей та 6911,10 грн. процентів за користування ними, всього в сумі 40311,10 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 01.04.2018 між ним та відповідачем укладено договір про наміри № 03 , відповідно до якого сторони домовились про продаж земельної ділянки кадастровий номер 5924784600:05:003:0419, що розташована в АДРЕСА_2 району за ціною 33400 грн. Продаж земельної ділянки згідно з пунктом 2 вказаного договору, мав відбутися після сплати позивачем вартості земельної ділянки. Зазначає, що він свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а відповідач у свою чергу ухилився від виконання своїх зобов`язань щодо продажу земельної ділянки, у строк визначений у вимозі від 06.12.2019, до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не з`явився. 17.12.2019 направив відповідачу повідомлення про відмову від договору, у якому також просив останнього повернути сплачені на його користь грошові кошти, проте станом на 13.01.2020 вимога про повернення йому сплачених в якості оплати вартості земельної ділянки коштів відповідачем не задоволена. Вказує, що особа повинна повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тому грошові кошти у сумі 33400 грн. сплачені ним на користь відповідача, підлягають стягненню з останнього, як безпідставно набуті. Пунктом 8 договору пор наміри визначено, що у разі відмови від укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, визначеної пунктом 1 цього договору сторона - 1 сплачує на користь сторони - 2 проценти за користування чужими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день такого користування, тому з відповідача підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами за період з 03.05.2018 по 13.01.2020 в сумі 6911 грн. Понесені судові витрати складають 8840,80 грн., з яких 840 грн. - судовий збір та 8000 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання.

04.02.2020 представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його занятістю в іншому суді.

13.02.2020 ОСОБА_1 до суду подано заяву в якій зазначено про врегулювання спору мирним шляхом, у зв`язку з чим повідомляє суд, що в подальшому не має наміру підтримувати заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 33400,00 грн. безпідставно набутих грошей та 6911,10 грн. процентів. На підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 8840,80 грн. (840,80 грн. судового збору та 8000,00 грн. сплачених витрат на професійну правничу допомогу).

05.03.2020 представник позивача - адвокат Цюпка О.В. надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

02.04.2020 представником позивача ОСОБА_3 подано заяву у якій останній зазначив, що після звернення позивача до суду відповідач вніс позивачу пропозицію щодо мирного врегулювання спору шляхом продажу земельної ділянки. 12.02.2020 між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5924784600:05:003:0419, у зв`язку з чим позивач 13.02.2020 подав до суду заяву в якій повідомив про не підтримання в подальшому заявлених ним вимог. Просив розгляд справи провести за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2020 по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.02.2020 по клопотанню представника позивача, через неявку сторін розгляд справи відкладено на 26.02.2020.

26.02.2020 через неявку сторін розгляд справи відкладено на 16.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 розгляд справи відкладено, визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання для особистих пояснень.

У зв`язку з черговою неявкою позивача в судове засідання та поданням його представником заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

01.04.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 03 про наміри (далі - Договір) (а.с. 3). За умовами Договору сторони підтверджують свої наміри, ОСОБА_2 - продати ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 придбати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5924784600:05:003:0419, що розташована в с. Могриця, вулиця Подільська Сумського району Сумської області (пункт 1).

У пункті 2 Договору сторони домовились, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначеної в пункті 1 цього Договору має відбутися не пізніше 30 березня 2019 року. В разі невиконання ОСОБА_1 станом на вказану дату умов, визначених пунктом 4 цього Договору, строк укладення договору купівлі-продажу відкладається до дати виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо оплати вартості земельної ділянки. За домовленістю сторін вартість продажу земельної ділянки складає 33400 грн. (пункт 3 Договору).

На підтвердження своїх намірів придбати земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього Договору, ОСОБА_1 зобов`язується в строк до 30 вересня 2019 року сплатити на користь ОСОБА_2 вартість земельної ділянки визначену у пункті 3 даного Договору (пункт 4 Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що у разі невиконання цього договору сторони несуть відповідальність визначену діючим законодавством України. За прострочення внесення платежів визначених у пункті цього договору ОСОБА_1 сплачує на користь ОСОБА_2 проценти у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми прострочення. У разі відмови від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки визначеної в пункті 1 договору ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день такого користування.

На виконання умов зазначеного Договору за період з 03.05.2018 по 01.04.2018 ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 7 частинами грошові кошти з травня по грудень 2018 у загальному розмірі 29000 грн. та 4400 грн. - поштовим переказом 06.12.2019, а всього 33400 грн., що підтверджується розписками ОСОБА_2 на зворотному боці Договору та заявою на прийняття переказу АТ Укрпошта від 06.12.2019 (а.с. 4).

06.12.2019 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про виконання зобов`язання, у якій просив відповідача з`явитися 16.12.2019 о 12 год. 00 хв. до приватного нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5924784600:05:003:0419 (а.с. 5).

Доказів отримання вимоги ОСОБА_2 суду не надано.

17.12.2019 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про відмову від договору, у якому повідомив про свою відмову від договору від 01.04.2018 та вимогу повернути йому сплачені кошти у сумі 33400 грн., а також сплатити проценти за користування коштами, згідно пункту 8 Договору (а.с. 6).

Доказів отримання повідомлення ОСОБА_2 суду не надано.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав розрахунок процентів за користування коштами від 13.01.2020 у загальній сумі 6911,10 грн. (а.с. 7).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 205649764 від 30.03.2020 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924784600:05:003:0419 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 33400,00 грн., як безпідставно набуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини 1 пункту 1, частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1, 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2015 у справі № 6-100цс15 та Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 по справі № 367/6344/16-ц, провадження № 61-20701св18.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

На підставі частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ураховує наведені висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та не вбачає підстав для відступлення.

При цьому суд не бере до уваги при вирішенні даної справи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17 та Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 10.04.2018 по справі № 910/10156/17, на які посилається позивач, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин та правовідносини не є тотожними з спірними.

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що під час укладення 01.04.2018 Договору про наміри № 03 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини щодо попередньої оплати коштів за земельну ділянку, а укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки мало відбутися згодом після виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо оплати вартості земельної ділянки.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором в частині сплати на користь ОСОБА_2 вартості земельної ділянки у розмірі 33400,00 грн. виконав не в строк до 30.09.2019, а лише 06.12.2019.

Станом на 13.01.2020 - дату звернення до суду договір купівлі-продажу земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між власником земельної ділянки ОСОБА_2 укладений не був, а Договір про наміри № 03 від 01.04.2018 свідчить про те, що сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому сплачені ОСОБА_1 на виконання своїх обов`язків щодо оплати вартості земельної ділянки за Договором про наміри № 03 від 01.04.2018 грошові кошти у сумі 33400 грн. є авансом, а отже підстави застосування до даних договірних відносин вимог статті 1212 ЦК України відсутні.

Відтак, відсутні підстави для стягнення 33400 грн. як безпідставно набутих грошей на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення процентів у розмірі 6911,10 грн., суд зазначає наступне.

Позивач сплатив відповідачу повну вартість земельної ділянки у сумі 33400,00 грн. - 06.12.2019.

На підставі пункту 8 Договору у разі відмови від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки визначеної в пункті 1 договору ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день такого користування.

Відповідно до частин 1-3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Належних та допустимих доказів на підтвердження відмови ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки суду не надано, проте 17.12.2019 ОСОБА_1 на адресу відповідача направив повідомлення про відмову від договору та вимогу повернути сплачені кошти у сумі 33400 грн.

Відтак, проценти за період з 17.12.2019 по 13.01.2020 за 28 днів, виходячи з облікової ставки НБУ у розмірі 13,5 % становлять 344,95 грн., а не 6911,10 грн.

Разом з тим, згідно заяви від 12.02.2020 позивач не підтримує заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача як 33400,00 грн. безпідставно набутих грошей, так і 6911,10 грн. процентів.

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, проголошений у частині 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів і процентів - підстави для стягнення процентів відсутні.

Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач сплатив 840,80 грн. судового збору та просив відшкодувати разом з витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

У заяві від 12.02.2020 позивач ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 8840,80 грн. (840,80 грн. судового збору та 8000,00 грн. сплачених витрат на професійну правничу допомогу).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги, укладений 18.12.2019 між адвокатом Цюпкою О.В. та ОСОБА_1 , предметом якого згідно пункту 1.1 є правова допомога пов`язана із повернення грошових коштів сплачених на користь ОСОБА_2 за земельну ділянку кадастровий номер 5924784600:05:003:0419 (а.с. 9).

13.01.2020 складено опис робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 18.12.2019, згідно якого на виконання умов вказаного договору адвокатом було здійснено: підготовку для подачі до Ковпаківського районного суду м. Суми позову про стягнення безпідставно набутих грошей та процентів за користування ними; підготовку розрахунку процентів за користування коштами (а.с. 11).

Згідно квитанції № 2 від 13.01.2020 за надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокату Цюпці О.В. сплачено кошти у сумі 8000 грн. (а.с. 10).

За приписами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частина 3 статті 142 ЦПК України, на яку посилається позивач, передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Предметом позову (що конкретно вимагає позивач) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є стягнення 33400,00 грн. безпідставно набутих грошей та 6911,10 грн. процентів за користування ними, а всього 40311,10 грн. і саме правова допомога пов`язана із повернення грошових коштів сплачених на користь відповідача є предметом Договору про надання правової допомоги.

Однак, ОСОБА_1 не підтримує своїх вимог не унаслідок задоволення їх відповідачем, тобто сплати останнім на користь позивача 33400,00 грн. безпідставно набутих грошей та 6911,10 грн. процентів за користування ними, всього 40311,10 грн., а унаслідок укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки 12.02.2020 після пред`явлення позову.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для присудження за заявою позивача стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача на підставі другого речення частини 3 статті 142 ЦПК України.

Зважаючи на положення частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 33400,00 грн. безпідставно набутих грошей та 6911,10 грн. процентів за користування ними, всього 40311,10 грн. - залишити без задоволення.

Судові витрати у розмірі 8840,80 грн. покласти на ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Ковпаківський районний суд міста Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 06 квітня 2020.

Суддя М.М. Косолап