Рішення

від 30.03.2020 по справі 620/219/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/219/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представників позивача Кузнецова С.В., Шаговки В.П., представника відповідача Труби А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Багатопрофільне приватне підприємство Фірма Номінал звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2020 № 00000030500 та від 03.01.2020 № 00000040500.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують взаємовідносини з його контрагентами, достовірність яких не ставиться під сумнів, в тому числі і податковим органом. Зазначає, що викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не на аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів. Вказує, що контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, а податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вимоги по ланцюгу постачання. Вказує, що у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, надання послуг. Вказує, що первинні документи складені всупереч вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників, а тому рішення контролюючого органу не базується на нормах податкового законодавства та фактично призводить до нарахування платнику податків платежів при відсутності порушень.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Аквілія Ком за період діяльності листопад 2018 року, ТОВ Альфа Білдінг за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ Гідропроф за період діяльності серпень 2018 року, ТОВ Догіс за період діяльності серпень 2018 року, ТОВ Лідер-Група за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ Смартбудінвест за період діяльності червень, серпень, вересень 2018 року, ТОВ Фторкомпонент за період діяльності грудень 2018 року, ТОВ Макховік Системс за період діяльності листопад, грудень 2018 року, березень 2019 року, за результатами якої складений акт № 230/05/22826261 від 13.12.2019 (т. 1 а.с. 10-63).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення з податку надану вартість в сумі 94639 грн., в тому числі за червень 2018 року на суму 17226 грн, за липень 2018 року на суму 17226 грн., за серпень 2018 року - 60187 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 187877 грн., в тому числі за вересень 2018 року на суму 71970 грн., за жовтень 2018 року на суму 60530 грн., за листопад 2018 року на суму 31936 грн., за грудень 2018 року на суму 23441 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача не встановлено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Аквілія Ком , ТОВ Альфа Білдінг , ТОВ Гідропроф , ТОВ Догіс , ТОВ Лідер-Група , ТОВ Смартбудінвест та ТОВ Фторкомпонент . Вказано, що позивач отримав від контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначено, що податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити вказаних контрагентів, складені супереч вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не мають юридичної сили первинних документів. Також перевіркою встановлено, що у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, надання послуг, а самі контрагенти позивача є учасниками кримінальних проваджень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, мають ознаки фіктивних та залучені до документального оформлення безтоварних операцій тощо.

19.12.2019 позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 4173/10/25-01-05-0608 від 27.12.2019 відповідачем надано відповідь, згідно якої аргументи позивача не були враховані для визначення результатів перевірки (т. а.с. 73-86).

На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 00000040500, яким нараховано грошове зобов`язання на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмір 94639 грн. (т. 1 а.с. 65);

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 00000030500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 234846,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 187877,00 грн; за штрафними санкціями - 46969,25 грн. (т. 1 а.с. 66, 68).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Аквілія Ком (постачальник) та Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал (замовник) було укладено договір про надання послуг № 14/03-01 від 01.06.2018, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання по наданню комплексних послуг перевезення, доставки, утилізації та інших транспортних послуг та договір поставки № 17/01-7 від 28.08.2018, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (т. 1 а.с. 87-94).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду: податкові накладні № 106,107, 108 від 16.12.2018; видаткові накладні № 467 від 16.11.2018, № СФ-0000317 від 16.11.2018, рахунки на оплату № 224 від 28.08.2018, № СФ-00362301 від 19.07.2018, № 22 від 11.06.2018, платіжні доручення № 1016 від 20.12.2018, № 1017 від 20.12.2018, № 1015 від 20.12.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002828 від 16.11.2018 (т. 1 а.с. 95-106).

Також між позивачем (замовник) та ТОВ Смартбудінвест (постачальник) було укладено договір поставки № 4 від 30.05.2018, згідно якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі, яким є плитка гумова 500*500**20 для спортивних майданчиків (т. 1 а.с. 107-112).

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні № 20 від 01.06.2018, № 13 від 14.08.2018 та № 1 від 12.09.2018, видаткову накладну № 360 від 12.09.2018, рахунок на оплату № 266 від 31.05.2018, платіжне доручення № 820 від 11.09.2018, № 755 від 14.08.2018, № 601 від 01.06.2018, а також товарно-транспортну накладну № 1209 від 12.09.2018 (т. 1 а.с. 113-121).

До перевірки позивачем також було надано договір № 1-2 від 22.05.2018, укладений з ТОВ Альфа Білдінг (підрядник), згідно якого підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботу: капітальний ремонт даху (заміна покрівлі) Управління казначейської служби України в Новгород-Сіверському районі (т. 1 а.с. 122-124).

В результаті виконання умов договору були складені податкова накладна № 88 від 30.10.2018, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, рахунок-фактуру № 15-1 від 30.10.2018, платіжні доручення № 934 від 16.11.2018, № 938 від 20.11.2018, № 944 від 21.11.2018, № 957 від 30.11.2018, № 974 від 04.12.2018 (т. 1 а.с. 125-139).

Також на підтвердження права на формування податкового кредиту було надано договір купівлі-продажу № 06-05/1 від 06.06.2018, укладений між ТОВ Гідропроф (продавець) та Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал (покупець), згідно умов якого продавець зобов`язується постачати і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах і на протязі терміну дії цього договору. Характеристика та номенклатура товару визначена в специфікації № 1 (т. 1 а.с. 140-142).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду: податкову накладна № 32 від 10.08.2018, видаткова накладна № 27 від 10.08.2018, рахунок фактура № 207 від 06.06.2018, платіжні доручення № 818 від 10.09.2018, № 836 від 20.09.2018 (т. 1 а.с. 143-147).

Також між замовником Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал та виконавцем ТОВ Догіс було укладено договір про надання послуг № 19 від 01.07.2018, згідно якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з оренди спецтехніки в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а саме послугу оренди автогрейдера, катка земельного, бульдозера (т. 1 а.с. 148-149)

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкову накладну № 30 від 10.08.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002831 від 10.08.2018, рахунок на оплату № 22 від 11.06.2018, платіжні доручення № 866 від 04.10.2018, № 876 від 12.10.2018 (т. 1 а.с. 150-154).

Судом також було встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Лідер-група (підрядник) було укладено договір № 1-2 від 15.05.2018 на виконання ремонтно-будівельних робіт по реконструкції та переобладнання спортивних майданчиків ЗНЗ № 35 для масового заняття фізкультурою та спортом жителів мікрорайону Масани на шкільному подвір`ї у м. Чернігові по вул. Незалежності, 42а (т. 1 а.с. 155-157).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду: податкову накладну № 19 від 04.10.2018, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, розрахунок договірної ціни, рахунок-фактуру № 15-1 від 04.10.2018, платіжне доручення № 897 від 25.10.2018 (т. 1 а.с. 158-169).

Також позивачем (покупець) з ТОВ Фторкомпонент (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 10.10.2018, на підтвердження виконання якого було надано податкову накладну № 46 від 04.12.2018, видаткову накладну № 7 від 04.12.2018, рахунок-фактуру № СФ-0000017 від 10.10.2018, платіжне доручення № 1039 від 11.01.2019 (т. 1 а.с. 170-176).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбані у контрагента позивача товар та послуги було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Одночасно, суд не погоджується з твердженням контролюючого органу, що податкові накладні, які мають реквізити наведених в судовому рішенні контрагентів позивача, складені всупереч вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не мають юридичної сили первинних документів, оскільки самим відповідачем не заперечувалась реєстрація таких податкових накладних, виписаних на підставі проведених господарських операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Тому суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання-позивача по ланцюгах постачання, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Суд не приймає посилання на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є контрагенти позивача, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств, та сам по собі не вказує на зв`язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача.

Так, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази, на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та те, що він має право їх використання у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, відповідачем не наведено доводів щодо постановлення вироків у відповідних кримінальних провадженнях.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19), постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17, постанові від 24.09.2019 у справі № 520/300/19, постанові від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, постанові від 01.10.2019 у справі № 808/4051/14.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 00000030500 та від 03.01.2020 № 00000040500 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 4942,28 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал (вул. Любецька, 33, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22826261) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.01.2020 № 00000030500 та від 03.01.2020 № 00000040500.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал судовий збір в розмірі 4942,28 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.04.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна