Рішення

від 02.04.2020 по справі 547/95/20

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/95/20

Провадження №2/547/229/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

представника позивача В.В.Трембача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги неможливістю для позивача, як спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що своєчасно не звернулася із заявою про прийняття спадщини через незнання про існування заповіту ОСОБА_2 від 14.11.2011, про який позивачеві було повідомлено представником Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області лише після звернення позивача у жовтні 2019 року до суду із заявою про встановлення фату спільного проживання з спадкодавцем однією сім`єю більш як 5 років до часу відкриття спадщини.

Позивач у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності і виклик у судове засідання її представника ОСОБА_3 .

Представник позивача позов повністю підтримав із зазначених підстав. Наголосив, що позивач до жовтня 2019 року не знала про існування заповіту на її ім`я. Позивач не є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом. Позивач є її спадкоємцем за заповітом від 14.11.2011. Інші спадкоємці відсутні. Позивач і спадкодавець більш як 5 років проживали разом. Місцем відкриття спадщини є с. Богданівка. Порядок вчинення нотаріальних дій, зокрема п. 3.22 глави 10 розділу 2, не дозволяє нотаріусу прийняти як доказ прийняття спадщини довідку виконавчого комітету Богданівської сільської ради про спільне проживання спадкодавця ОСОБА_2 і спадкоємця ОСОБА_1 .

Відповідач у судове засідання представника не направив, заявою від 26.02.2020 вказав на відсутність заперечень проти позову.

Неявка позивача і представника відповідача відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Семенівського району Полтавської області померла ОСОБА_2 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, зокрема земельна ділянка, площею 5,67 га, розташована на території Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що належала останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 419059 (а.с. 11).

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 14.11.2011 "все моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те, на що я за законом матиму право, заповідаю - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і яка проживає в с. Богданівка, Семенівський район, Полтавської області" (а.с. 9).

Про існування заповіту позивач довідалася від представника Богданівської міської ради під час розгляду після жовтня 2019 року Семенівським районним судом Полтавської області заяви позивача про встановлення юридичного факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до смерті спадкодавця.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 15.10.2019 № 352 " згідно погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки та погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 , а проживала та вела спільне господарство з червня 2006 року та до дня смерті разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 " (а.с. 10).

Позивача і його представник не заперечували проти вірності змісту довідки виконавчого комітету.

У січні 2020 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) Н.В.Трембач з метою прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але нотаріус листом від 21.01.2020 № 11/01-16 вказала позивачеві, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки не надано доказів прийняття спадщини. Вказано на необхідність звернутися до суду за встановленням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 4).

Згідно складеного приватним нотаріусом Н.В.Трембач витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за запитом щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня (а.с. 5).

Будь-який інший складений або наданий нотаріусом витяг тощо не вказує про наявність у Спадковому реєстрі запису про державну реєстрацію заповіту У.Г.Горбатко від 14.11.2011 у Спадковому реєстрі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

Отже позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 може прийняти її спадщину у два способи: (1) постійним проживанням із У.Г.Горбатко (що вже підтверджено відповідною довідкою виконавчого комітету); а у разі не постійного проживання з спадкодавцем - (2) шляхом подачі протягом 6 місяців після 27.09.2013 письмової заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 1 листа Вищого спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз`яснено, що щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, зокрема, в спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 2 вказаного листа роз`яснено, що за змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 - 4 ст. 1273 ЦК).

Пунктом 1.12 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, також передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1.13 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї (п.п. 3.21 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Суд наголошує, що довідкою виконавчого комітету Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 15.10.2019 № 352 підтверджено прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 після спадкодавця ОСОБА_2 як таких, що упродовж червня 2006 - 27.09.2013 проживали у одному житловому будинку, тобто мали спільне місце проживання (житло).

Тому достатні правові підстави для задоволення позову відсутні через належне прийняття спадщини позивачем шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.

При цьому не має правового значення у якому порядку позивач отримує спадщину: за заповітом чи за законом.

Також суд надає відповідь на аргумент представника позивача щодо того, що Порядок вчинення нотаріальних дій, зокрема п. 3.22 глави 10 розділу ІІ, не дозволяє нотаріусу прийняти як доказ прийняття спадщини довідку виконавчого комітету Богданівської сільської ради про спільне проживання спадкодавця ОСОБА_2 і спадкоємця ОСОБА_1 .

Так, відповідно до п.п. 3.21, 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: 3.21. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. 3.22. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Позивач не складав письмову відмову від спадщини.

Паспорт позивача містить відмітку про його "прописку" у с. Богданівка без зазначення вулиці та номеру будинку. Тобто вказує на адміністративно-територіальну одиницю, а не житло на її території у розумінні ст. 29 ЦК і ст.ст. 3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а, отже, відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання позивача для цілей п.п. 3.22.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК).

Відповідно до роз`яснень п. 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пунктом 2 листа Вищого спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз`яснено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як, зокрема, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, незнання про існування заповіту.

За доводами позову позивач не знала про існування заповіту щонайменше до жовтня 2019 року.

Така причина за законом не є тією, що може бути визнана судом поважною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Слід також наголосити, що доводи позову про не обізнаність позивача про існування заповіту не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки заповіт складено спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_5 , а спадкодавець і спадкоємець проживали однією сім`єю у одному будинку з червня 2006 року і до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак достатні правові підстави для задоволення позову відсутні і суд відмовляє у його задоволенні повністю.

Визнання відповідачем позову не відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у т.ч. через Семенівський районний суд Полтавської області).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Рокитівська рада Семенівського району Полтавської області (Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Рокити, вул. Центральна, 15; код ЄДРПОУ 21047974).

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 07.04.2020.