Постанова

від 22.07.2020 по справі 547/95/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/95/20 Номер провадження 22-ц/814/1496/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Трембач В.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трембача Вячеслава Володимировича

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2020 року, ухвалене суддею Харченко В. Ф., повний текст рішення складено - 07 квітня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

03 лютого 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд постановити рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована неможливістю для позивача, як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_2 , отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що своєчасно не звернулася із заявою про прийняття спадщини через необізнаність щодо існування заповіту ОСОБА_2 від 14.11.2011 р. на її користь, про який позивачеві було повідомлено представником Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області лише після звернення позивача у жовтні 2019 року до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем однією сім`єю більш як 5 років до часу відкриття спадщини.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини - відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні достатні правові підстави для задоволення позову через належне прийняття спадщини позивачем шляхом спільного проживання зі спадкодавцем. Крім того, необізнаність позивача про існування заповіту не є причиною, що може бути визнана поважною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Вказані підстави позову не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки заповіт складено спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадкодавець і спадкоємець проживали однією сім`єю у одному будинку з червня 2006 року і до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трембач В.В. , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач до жовтня 2019 року не знала про існування заповіту на її ім`я. Позивач не є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом, а є її спадкоємцем за заповітом від 14.11.2011 р. Інші спадкоємці відсутні. Позивач і спадкодавець більш ніж 5 років проживали разом без реєстрації місця проживання. Місцем відкриття спадщини є с. Богданівка. Порядок вчинення нотаріальних дій , зокрема п. 3.22 глави 10 розділу 2, не дозволяє нотаріусу прийняти, як доказ прийняття спадщини, довідку виконавчого комітету Богданівської сільської ради про спільне проживання спадкодавця ОСОБА_2 і спадкоємця ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що необізнаність спадкоємця за заповітом про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини і така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що висловлені у постановах від 23.08.2017 року у справі №1320цс17, від 23.04.2020 року у справі № 755/21472/15-ц, 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Семенівського району Полтавської області померла ОСОБА_2 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, зокрема земельна ділянка площею 5,67 га, розташована на території Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що належала останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 419059 (а.с. 11).

Відповідно до заповіту від 14.11.2011 р. ОСОБА_2 все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і яка проживає в с. Богданівка Семенівський район Полтавської області" (а.с. 9).

Про існування заповіту позивач довідалася від представника Богданівської міської ради під час розгляду після жовтня 2019 року Семенівським районним судом Полтавської області заяви позивача про встановлення юридичного факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до смерті спадкодавця.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 15.10.2019 № 352 "згідно погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки та погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 , а проживала та вела спільне господарство з червня 2006 року та до дня смерті разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 " (а.с. 10).

У січні 2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) Н.В. Трембач з метою прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але нотаріус листом від 21.01.2020 № 11/01-16 вказала позивачеві, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки не надано доказів прийняття спадщини. Вказано на необхідність звернутися до суду за встановленням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 4).

Згідно складеного приватним нотаріусом Н.В. Трембач витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за запитом щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня (а.с. 5).

Будь-який інший складений або наданий нотаріусом витяг тощо не вказує про наявність у Спадковому реєстрі запису про державну реєстрацію заповіту У ОСОБА_3 від 14.11.2011 у Спадковому реєстрі.

Судом першої інстанції встановлено, що довідкою виконавчого комітету Богданівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 15.10.2019 № 352 підтверджено прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 після спадкодавця ОСОБА_2 як таких, що упродовж червня 2006 - 27.09.2013 проживали у одному житловому будинку, тобто мали спільне місце проживання (житло).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є визнання поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визнання додаткового строку два місяці для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Виходячи з вказаного предмету спору, висновок суду першої інстанції про те, що відсутні достатні правові підстави для задоволення позову у зв`язку з належним прийняттям спадщини позивачем шляхом спільного проживання зі спадкодавцем виходить за межі предмету спору.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як незнання про існування заповіту.

В цій частині апеляційний суд у складі колегії суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17 (провадження № 61- 41669св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18 (провадження № 61-41455св18).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус (особа, уповноважена на вчинення нотаріальних дій) за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Тобто, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на те, що про наявність заповіту дізналася лише після звернення до Семенівського районного суду Полтавської області у жовтні 2019 року з заявою про встановлення факту проживання з померлою однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, після чого відразу вчинила всі можливі дії для прийняття спадщини.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач ОСОБА_1 до жовтня 2019 року знала про наявність заповіту.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №315/765/14-ц, зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_1 не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім`я, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не заводилася й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Висновки суду першої інстанції відносно того, що вказані підстави позову не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, т.я. заповіт складено спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадкодавець і спадкоємець проживали однією сім`єю у одному будинку з червня 2006 року і до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , то в цій частині вони також є помилковими та не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки позивач могла і не знати за життя ОСОБА_2 про наявність заповіту на її користь, по справі відсутні докази про те, що позивач знала про заповіт.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 2,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2020 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рокитівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов