Постанова

від 07.04.2020 по справі 470/284/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.04.20

22-ц/812/659/20

Справа № 470/284/19

Провадження № 22ц/812/659/20 Головуючий у 1-й інстанції Луста С.А.

Категорія 35 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 квітня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

поданої від їх імені представником ОСОБА_5

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2020 року, в якому усунуто описку ухвалою цього ж суду від 10 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Лусти С.А. в смт Березнегувате Миколаївської області о 13 годині 20 хвилин зі складанням його повного тексту 2 лютого 2020 року, по справі

за позовом

першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області

(далі - Прокурор)

в інтересах Державної екологічної інспекції у Миколаївській області

(далі - Держекоінспекція)

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Новоукраїнська сільська рада Березнегуватського району

Миколаївської області

(далі - Новоукраїнська сільрада)

про стягнення матеріальної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

28 березня 2019 року перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до суду в інтересах Держекоінспекції з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа Новоукраїнська сільська рада Миколаївської області, про стягнення з відповідачів в солідарному порядку 21 362 грн. 17 коп. матеріальної шкоди, заподіяної ними навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки лісу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22 жовтня 2018 року відповідачі в лісозахисній смузі вздовж автошляху Березнегувате - Новоукраїнка, неподалік від села Новоукраїнка самовільно здійснили незаконну порубку семи сухостійних дерев породи Гледичія за допомогою бензопили марки Husgvarna , стовбури яких розпиляли та частково завантажити до причепу автомобіля ВАЗ 2108.

За вказаним фактом 22 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, кримінальне провадження за яким відносно відповідачів закрито на підставі постанови слідчого СВ Березнегуватського ВП ГУНП України від 22 січня 2019 року через відсутність істотності шкоди, і як наслідок об`єктивної сторони складу злочину.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища від 21 лютого 2019 року №65 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 65? КУаАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., який він не сплатив у добровільному порядку на час звернення прокурора з цим позовом, але одночасно постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності не оскаржив.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не притягнуті до адміністративної відповідальності, оскільки не з`явились на виклик інспектора Держекоінспекції.

Внаслідок неправомірних дій відповідачів державі було заподіяно збитки в сумі 21 362 грн. 92 грн., які ними на користь місцевого бюджету сільради не відшкодовані.

Посилаючись на вказане, прокурор просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь місцевого бюджету Новоукраїнської сільради шкоду, заподіяну внаслідок незаконної вирубки дерев.

У відзиві на позовну заяву відповідачі заперечили проти її задоволення, вважали позовні вимоги необґрунтованими через те, що ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, отримав усуну згоду на вирубку дерев лісосмуги, які загинули від пожежі, від голови Березнегуватської РДА. Тому з дозволу посадової особи Березнегуватської РДА дерева, що були знищені пожежею, спилено відповідачами, що підтверджується протоколом огляду місця події.

Наголошували на тому, що в порушення статті 52 ЦПК України позивачем зазначено про відшкодування матеріальної шкоди на користь третьої особи та звернули увагу суду на той факт, що до адміністративної відповідальності з усіх відповідачів було притягнуто лише ОСОБА_3 .

У запереченнях на відзив прокурор зазначив, що в порушення статті 69 ЛК України відповідачі здійснювали вирубку дерев, що знаходяться на виділеній лісовій ділянці та є лісовими ресурсами, без спеціального дозволу - лісорубного квитка або лісового квитка, який видається безоплатно.

Наголошував, що притягнення осіб до адміністративної відповідальності за незаконну вирубку дерев не є обов`язковою умовою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненою навколишньому природному середовищу.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2020 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 10 березня 2020 року, позовна заява прокурора задоволена, ухвалено про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету Новоукраїнської сільради шкоди, що заподіяна внаслідок незаконної порубки лісу, в розмірі 21 362 грн. 17 коп..

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність лісорубного квитка, який надає право на порубку дерев та чагарників, факт незаконної вирубки відповідачами семи сухостійних дерев породи Гледичія зафіксовано та доведено за допомогою належних доказів, а за такого, наявні підстави для відшкодування шкоди на користь місцевого бюджету Новоукраїнської сільської ради, що заподіяна спільними діями фізичних осіб.

В апеляційній скарзі представник відповідачів - ОСОБА_5 посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, а його висновки не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

На думку представника відповідачів, суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідачами спилено дерева, що знищені пожежею та припинили ріст, а тому підстави вважати, що дерева могли б відновитися, відсутні.

Не дав суд оцінку і показам свідка ОСОБА_6 , який пояснив що порядок видачі лісорубних квитків не розроблено, а тому офіційно право на вирубку лісосмуг не надається.

Стверджувала про відсутність підстав для застосування судом статті 105 Лісового Кодексу України, так як законом не визначено правовий статус лісосмуг.

Також звертала увагу суду на те, що відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, що насамперед, виключає факт доведеності неправомірності їх дій.

Зазначала, що вирубка дерев відповідачами здійснена на прохання ОСОБА_2 , якій є учасником АТО, та отримав згоду на здійснення таких дій за усним розпорядженням голови райдержадміністрації та громадського інспектора, а за такого, відповідачам не було відомо про необхідність отримання будь-яких дозвільних документів.

Стверджувала, що судом порушені норми процесуального права, так як шкода стягнута на користь третьої особи, а не позивача.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважав її доводи необґрунтованими.

Позивачем та третьою особою відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 25 березня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відтак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, та одночасно передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у деліктних правовідносинах на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини, якщо позивачем доведено завдання йому шкоди.

Відтак, задовольняючи позов про стягнення шкоди, суд вірно виходив із того, що прокурором доведено факт заподіяння шкоди, у зв`язку з неправомірним спилянням семи сухостійних дерев, а відповідачами не спростовано відсутність їх вини в заподіяні шкоди.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2018 року під час виїзду на місце події слідчо-оперативної групи Березнегуватського ВП Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області виявлено факт порушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 положень статті 69 ЛК України, у зв`язку із здійсненням ними неправомірного спилювання семи сухостійних дерев породи Гледичія у захисному лісовому насадженні вздовж автошляху Березнегувате - Новоукраїнка (а.с.8-22).

Кримінальне провадження, що порушене за даним фактом, у подальшому закрито на підставі постанови слідчого СВ Березнегуватського ВП Снігурівського ВН ГУНП України від 22 січня 2019 року, у зв`язку з відсутністю обов`язкової ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 246 КК України, так як сума спричинених збитків не є істотною. Одночасно вирішено притягнути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності (а.с.27 - 28).

Таким чином, закриття кримінального провадження пов`язано не з відсутністю вини відповідачів у здійсненні незаконної порубки лісу, і не з відсутністю самої події злочину, а за відсутністю розміру шкоди, який відповідає матеріальному складу цього злочину.

Так, за розрахунком Держекоінспекції внаслідок незаконного спилювання відповідачами семи сухостійних дерев породи Гледичія лісовим насадженням спричинено шкоду в розмірі 21 362 грн. 17 коп. (а.с.42-43), про відшкодування якої відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належним чином повідомлено органом державної влади (а.с.33-40).

Здійснюючи розрахунок розміру шкоди, працівниками позивача застосовано коефіцієнт сухостійкості дерев, які пошкоджені пожежею, у відповідності до примітки №2 додатку №1 до постанови КМ України від 23 липня 2008 року №665 (а.с.42), внаслідок чого її розмір зменшено у два рази із застосуванням коефіцієнту індексації .

За такого, доводи представника відповідачів про неспівмірність розміру шкоди, що заподіяна, з самим фактом спилювання пошкоджених дерев, що не могли б відновитися, не заслуговують на увагу.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища від 21 лютого 2019 року №65 відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 65? КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255грн. Штраф відповідачем не сплачено, та постанова не оскаржена (а.с.30-32).

По відношенню до інших відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65? КУпАП не складалися, у зв`язку з неявкою відповідачів на виклик інспектора.

Разом з тим, обставини вчинення правопорушення за встановленими судом обставинами, а саме вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_4 неправомірного спилювання семи сухостійних дерев породи Гледичія у захисному лісовому насадженні вздовж автошляху Березнегувате - Новоукраїнка 22 жовтня 2018 року з порушенням порядку, встановленого статтею 69 ЛК України, що призвело до заподіювання державі шкоди на суму 21 362 грн. 17 коп. підтверджено як змістом постанови від 22 січня 2019 року про закриття кримінального провадження відносно всіх відповідачів, так і змістом протоколу від 20 лютого та постанови від 21 лютого 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_3 , а також відсутністю спору з боку відповідачів щодо обставин спилювання ними дерев у лісосмузі у встановлені правоохоронними органами часі та місці.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Наказом № 312 від 11 серпня 2017 року Міністерства екології та природних ресурсів України затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу І даного Положення Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Згідно пункту 2 розділу ІІ вищевказаного Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, в тому числі і щодо законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо: законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення та тощо (підпункт 5 пункту 2 розділу ІІ).

За замістом підпунктів 6-7, 10 пункту 2 розділу ІІ цього Положення для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція: розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах, складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 20? Закону України Про охорону природного навколишнього середовища до компетенції державної екологічної інспекції належить організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом. Вказаним законом вищезазначений орган наділений повноваженнями виступати позивачем у судах.

За частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, в тому числі відшкодування збитків, що їй заподіяно.

Порядок та розподіл відшкодованих збитків регулюються положеннями пункту 4 частини 1 статті 69? Бюджетного кодексу України , якими визначено порядок та процедура такого виду надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів, до яких належать, зокрема 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Порядок розподілу платежів між державним та місцевим бюджетом, які зараховано на аналітичні рахунки відкриті у Казначействі України та Головних управліннях Казначейства, врегульовано Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29 січня 2013 року .

Отже, порядок нарахування збитку заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та порядок його виконання визначені законом.

Ці положення зумовлює притягнення органів місцевого самоврядування, як кінцевого отримувача та розпорядника цих коштів, до участі у справі. При цьому органи місцевого самоврядування не є учасниками спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі, а є лише отримувачем коштів, які отримані на її відшкодування.

Тому статус Новоукраїнської сільської ради як третьої особи у спорі між державою та порушниками не суперечить правовій конструкції спірних правовідносин, нормам процесуального законодавства та не порушує прав будь-якого з учасників спору.

За такого доводи представника відповідачів у апеляційній скарзі щодо порушення судом норм процесуального права у зв`язку із стягненням шкоди на користь місцевого бюджету сільради суперечать наведеним вище нормативно-правовим актам.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 4 ЛК України до лісового фонду України належать лісові ділянки, у тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га.

Відповідно до статті 39 ЛК України ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: 1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); 2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); 3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); 4) експлуатаційні ліси.

Відтак, віднесення захисного лісового насадження вздовж автошляху Березнегувате - Новоукраїнка до лісового фонду України відповідає положенням, викладеним у статтях 1, 4 і 39 ЛК України, і спростовує твердження представника відповідача щодо не встановлення судом правового статусу цієї лісосмуги.

Тому спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці, зокрема у захисному лісовому насадженню, проводиться у відповідності до статті 69 ЛК України за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. N761 визначено умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів.

Так, за пунктами 2, 3 вищевказаного Порядку лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Сам лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

За змістом пунктів 10-12 Порядку для видачі лісового квитка лісокористувачі подають заявку на використання лісових ресурсів. Передача лісового квитка іншому лісокористувачеві може здійснюватися власником лісів або постійним лісокористувачем, які видали квиток, на підставі письмової заяви.

Тому аналізуючи окремі положення Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги про відсутність винних дій відповідачів у зв`язку з використанням ними пошкоджених пожежею дерев з усної згоди голови Березнегуватської РДА та громадського інспектора, що підтверджується, на їх думку, і показаннями свідка ОСОБА_6 про відсутність порядку видачі відповідного квитка.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 через не притягнення їх до адміністративної відповідальності, і як наслідок неможливість стягнення з них заподіяної шкоди, на думку колегії суддів, спростовуються як встановленими обставинами справи, так і не узгоджуються з нормами матеріального права.

Так, відповідно до статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ліс як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Згідно з нормою частини 1 статті 105 ЛК України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України

Факт незаконної порубки дерев відповідачами, внаслідок чого завдано шкоду навколишньому природному середовищу в загальній сумі 21 362 грн. 17коп. доведено в судовому засіданні за допомогою належних доказів, а саме: матеріалами кримінального провадження, матеріалами адміністративного провадження, проведеної перевіркою працівниками відповідного відділу Держекоінспекції.

Такі дії відповідачів є порушенням лісового законодавства України, внаслідок чого державі заподіяна шкода, що є підставою для відшкодування відповідачами у солідарному порядку заподіяної шкоди у повному обсязі.

При цьому не має значення хто із них які саме протиправні дії виконував, так як вони були націлені на досягнення одного результату.

Не має правового значення і усний дозвіл громадського інспектора на незаконну вирубку дерев, так як він не тільки не відповідає Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, але ще і не узгоджується з усним розпорядження глави РГА, прийнятим у 2017 році щодо можливості збирання гілок дерев, що впали на землю.

Розрахунок розміру шкоди, складений Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року N 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу , відповідачами не оспорений (а.с.42).

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з вимогами Закону України Про рослинний світ охорона рослинного світу забезпечується: встановленням правил і норм охорони, використанням та відтворенням об`єктів рослинного світу; забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів. За приписами статті 10 вказаного закону спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Частиною 2 статті 40 зазначеного Закону унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев, повинні нести деліктну відповідальність в повному обсязі, згідно зі статтями 68 , 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами частини 2 статті 614 , частини 2 статті 1166 ЦК України , встановлюється презумпція вини правопорушника.

Відповідачі під час розгляду справи іншого не довели.

Посилання на незнання порядку проведення вирубки та наявність усного дозволу іншої особи не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності, оскільки статтею 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про підставність і ґрунтовність позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених належних чином судом.

Зважаючи на викладене та те, що під час прийняття рішення у справі суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що підстави для його скасування або зміни та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданої від їх імені представником ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2020 року, в якому усунуто описку ухвалою цього ж суду від 10 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова