Рішення

від 06.04.2020 по справі 640/9436/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року м. Київ № 640/9436/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Гідроприлад" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Приватне підприємство "Гідроприлад" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №00002821402, №00002831402, №00002841402, винесені 07.03.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з порушенням відповідачем норм матеріального та процесуального права, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків акту від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768, складеного за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, підлягають скасуванню. Зокрема, у якості доводів позивач посилається на необґрунтованість встановлених відповідачем обставин щодо порушення Приватним підприємством "Гідроприлад" вимог податкового законодавства та безпідставне застосування фінансових санкцій за можливе недотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Натомість, у відзиві на адміністративний позов, заперечуючи проти заявлених вимог позивача, відповідач стверджував, що наявна на момент проведення перевірки інформація та надані первинні документи свідчили про фактичну неможливість виконання умов договору, укладеного позивачем з відповідним контрагентом, а тому на переконання відповідача фактично наявні у позивача товарно-матеріальні цінності, які були предметом цих договорів, отримані ним безоплатно, внаслідок чого у перевіряємий період мало місце заниження Приватним підприємством "Гідроприлад" податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, у тому числі з мотивів, викладених у поданому відзиві.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, шостого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 Податкового кодексу України).

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, згідно абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

За абзацом першим, четвертим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2019 №1148, уповноваженою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Гідроприлад" (код 31724768) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Векторс Груп" (код 41030052) за грудень 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768, згідно висновків якого встановлено порушення ПП "Гідроприлад": пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 43428,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 27673,00 грн., в тому числі за грудень 2017 року - 27673,00 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 12537,00 грн., в тому числі за грудень 2017 року - 12537 грн.

Так, згідно описової частини акту від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 у перевіряємий період ПП "Гідроприлад" мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Векторс Груп" (код 41030052).

01.12.2017 ПП "Гідроприлад" (покупець) укладено договір №156 з ТОВ "Векторс Груп" (постачальник), за умовами якого Постачальник зобов`язується доставляти і передавати Покупцю відповідні товарно-матеріальні цінності, а останній - приймати у власність та оплачувати товар.

На підставі вказаного договору ТОВ "Векторс Груп" виписані наступні первинні документи: 1) Податкова накладна від 18.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284141263, видаткова накладна від 18.12.2017 №88 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 0,3", "Лист 1,5 (х.к.) 08кп (1х2)((1,0*2,0) 16523 08кп) - 1", "Штаба 50х 5(6,05- 103 3пс) - 0,8" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 41594,86 грн.; 2) Податкова накладна від 18.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284145235, видаткова накладна від 18.12.2017 №89 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 0,3", "Лист 1,5 (х.к.) 08кп (1х2)((1,0*2,0) 16523 08кп) - 1", "Штаба 50х 5(6,05- 103 3пс) - 0,8" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 41594,86 грн.; 3) Податкова накладна від 19.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284138213, видаткова накладна від 19.12.2017 №90 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 1", "Штаба 50х 5(6,05- 103 3пс) - 0,7" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 31865,63 грн.; 4) Податкова накладна від 19.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284135155, видаткова накладна 19.12.2017 №91 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 1", "Штаба 50х 5(6,05- 103 3пс) - 0,7" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 31865,63 грн.; 5) Податкова накладна від 20.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284138552, видаткова накладна від 20.12.2017 №92 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 0,7", "Лист 1,5 (х.к.) 0,8кп (1х2)((1,0*2,0) 16523 08кп) - 0,9", "Штаба 50х 5(6,05 - 103 3пс) - 0,8" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 47172,02 грн.; 6) Податкова накладна від 20.12.2017 реєстраційний № у ЄРПН 9284133674, видаткова накладна від 20.12.2017 №93 за номенклатурою "Круг 36(5,95- 2590 3пс) - 0,7", "Лист 1,5 (х.к.) 08кп (1х2)((1,0*2,0) 16523 08кп) - 0,9", "Штаба 50х 5(6,05- 103 3пс) - 0,8" на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 47172,02 грн. Всього на на загальну суму, у т.ч. з ПДВ, 241265,00 грн.

Зазначено, що вищезгадані видаткові накладні належним чином не оформлені у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів, а саме підпису відповідальної особи, директора ТОВ "Векторс Груп" ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), та за відсутності посади особи, яка отримувала товар.

Також, до перевірки не були надані належним чином оформлені відповідні товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності та/або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, що передбачались умовами договору від 01.12.2017 №156

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що ТОВ "Векторс Груп" (первісний кредитор) в особі директора Загляна С.М. з однієї сторони, і ТОВ "Крістал Лімітед" (новий кредитор) в особі директора Миросенка Андрія Андрійовича, укладено договір від 04.01.2018 №2/040118 про відступлення права вимоги за договором від 01.12.2017 №156 (основний договір), укладеного між Первісним кредитором та ПП "Гідроприлад" (боржник).

За цим договором Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за договором від 01.12.2017 №156 та, відповідно, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов`язань: оплати вартості отриманого Боржником товару від Первісного кредитора за Основним договором в сумі 241265,02 грн., в т.ч. ПДВ 40210,84 грн.

Згідно наданих платіжних доручень від 04.01.2018 №1005 на суму 30158,00 грн., від 05.01.2018 №1008 на суму 80000,00 грн., від 12.01.2018 №1015 на суму 80000,00 грн., від 18.01.2018 №1024 на суму 51107,00 грн., а також виписи з рахунку № НОМЕР_2 виданого Мінським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк", зазначені суми були перераховані на рахунок № НОМЕР_3 ТОВ "Крістал Лімітед" в ПАТ "Мегабанк", Харків.

За даними ІС "Податковий блок" відносно господарської діяльності ТОВ "Крістал Лімітед" встановлено, що свідоцтво платника податків анульоване рішенням контролюючого органу 27.03.2018 через ненадання декларацій протягом року та відсутності будь-якої фінансової звітності.

Встановлено, що згідно наданої ПП "Гідроприлад" додаткової угоди до договору суборенди нежитлового приміщення від 28.12.2015 №03/39-15 (основний договір), яка укладена 28.12.2016 ПП "Гідроприлад" (орендар) із ТОВ "ДЖІ ДІ СІ Україна" (код 35134501) (суборендар), термін дії Основного договору було продовжено до 31.12.2017. Попри це, за наданими ПП "Гідроприлад" накладних-вимог на відпуск матеріалів від 08.01.2018 №8, від 16.01.2018 №12, актів списання товарів від 05.01.2018 №12, від 08.01.2018 №18, від 16.01.2018 №31 та картки рахунку 23 за грудень 2017 - січень 2018 року, раніше вказані за номенклатурою ТМЦ використані на прямі матеріальні виробничі витрати, що на переконання уповноваженої особи відповідача підтверджувало фактичну неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованою номенклатурою товарів.

Щодо контрагента-постачальника позивача ТОВ "Векторс Груп" зокрема зазначено, що 2017 році фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва не подавався, що свідчить про відсутність в складі активів основних фондів.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання не подавався, що свідчить про відсутність працюючих.

Остання декларація з податку на додану вартість подана за травень 2018 року.

Згідно інформації, отриманої від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що працівниками шостого відділу ОУ ГУ ДФС у м. Києві під час відпрацювання суб`єктів господарювання ризикової групи опитано посадову особу ТОВ "Векторс Груп" ОСОБА_1 . , який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Крім того, за даними ІС "Податковий блок" відносно господарської діяльності ТОВ "Векторс Груп" заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємства від 18.10.2018 5665/26-15-21-29.

Також, в ході аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25.10.2018 у справі №757/51723/18-к, за змістом якої вбачалось згадування ТОВ "Векторс Груп" як підприємства із ознаками фіктивності.

Таким чином, за наявності відносно ТОВ "Векторс Груп" таких ознак нереальності здійснення операцій, як відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів тощо, відповідно до інформації з ЄДРСР та ІС "Податковий блок", в акті від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 вчинено запис, що перевіркою підтверджено фактичну наявність придбаних ПП "Гідроприлад" ТМЦ, проте наявна податкова інформація та надані до перевірки первинні документи свідчать про фактичну неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованою номенклатурою товарів ТОВ "Векторс Груп".

Оскільки перевіркою не встановлено фізичних можливостей постачання товару, одержаного від ТОВ "Векторс Груп" (відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, супутні послуги, такі як транспортування ТМЦ, та ін.) та фактичного ланцюга постачання товару, не підтверджено джерела походження ідентифікованої номенклатури товару, за висновками уповноваженої особи відповідача в момент оприбуткування товару він вважається таким, що отриманий безоплатно, а тому в порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15 ПП "Гідроприлад" не було включено до складу інших доходів безоплатно отримані ТМЦ, а саме занижено показники, задекларовані у рядку 2240 Звіту про фінансові результати "Інші доходи" на суму 241265,00 грн.

Зазначені порушення вплинули на формування інших задекларованих показників: - перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2017 рік встановлено його заниження на суму 43428,00 грн.; - перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за грудень 2017 року встановлено його завищення всього у сумі 40210,00 грн.

Через нереальність господарських операцій між ПП "Гідроприлад" з ТОВ "Векторс Груп", в акті від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 зазначено про відсутність підстав для податкового обліку вказаних операцій, чим порушено норми частини п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункт 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Враховуючи те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту ПП "Гідроприлад", виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно, в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 пункту 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП "Гідроприлад" завищено показники, задекларовані в рядку 17 (колонка Б) "Усього податкового кредиту" податкової декларації з ПДВ на загальну суму 40210,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2017 року встановлено заниження ПДВ на загальну суму 27673,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 12537,00 грн.

Як наслідок, на підставі висновків акту від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 про виявленні порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 №00002821402, яким ПП "Гідроприлад" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на суму 54285,00 грн., у т.ч. 43438,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 10857,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 07.03.2019 №00002831402, яким ПП "Гідроприлад" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) на суму 34591,00 грн., у т.ч. 27673,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 6918,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), від 07.03.2019 №00002841402, яким ПП "Гідроприлад" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на 12537,00 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

За раніше процитованими положеннями статті 86 Податкового кодексу України, у тому числі її пункту 86.4, оформлення акту перевірки передбачає його підписання посадовими особами контролюючого органу, які проводили таку перевірку.

Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (Порядок №727).

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу I Порядку №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Згідно приписів пунктів 1, 2 розділу III Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити, в тому числі дані про посади, назву структурного підрозділу, найменування контролюючого органу, звання, прізвища, імена, по батькові посадових осіб, що проводили перевірку.

Пункт 2 розділу V Порядку №727 кореспондується з положеннями статті 86 Податкового кодексу України щодо необхідності підписання акту перевірки саме тими посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили відповідну перевірку.

Пунктом 1.1 ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Відповідно до пункту 1.2 ДСТУ 4163-2003 цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Документи, що їх складають в організації, згідно пункту 4.4. ДСТУ 4163-2003 повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Згідно з пунктом 3.12 Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 №97 (ДСТУ 2732:2004), юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 ДСТУ 2732:2004 визначено, що підпис службового документа - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги Податкового кодексу України та Порядку №727, а також приписи ДСТУ 4163-2003 та 2732:2004, підписання акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акту.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог - доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

Суд приймає до уваги зауваження позивача, що акт перевірки від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 підписано не головним державним ревізором-інспектором Сандулом Віталієм Сергійовичем, яким власне і була проведена спірна перевірка ПП "Гідроприлад", а начальником відповідного відділу відповідача.

За таких обставин, даний акт перевірки, на підставі висновків якого відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, у даному випадку, є недопустимим доказом. Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 03.12.2019 по справі №1440/1965/18 (провадження №К/9901/17780/19).

При цьому, згідно пунктів 56.2, 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем подавалась скарга на податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.03.2019 №№ 00002821402, 00002831402, 00002841402 до контролюючого органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України (отриманої 15.03.2019 о 23:00 згідно коду поштового відправлення 0421306476861 за вх. №9796/6 від 18.03.2019), але рішення останньої про продовження строку розгляду скарги позивача було прийняте 08.04.2018 за №16/87/6/99-91-11-04-02-25, тобто з пропущенням законодавчо встановленого строку.

Разом з тим, щодо суті виявлених порушень та, відповідно, викладених у відзиві доводів відповідача, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої, другої, восьмої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно приписів пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно висновків, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 К/800/49498/14 у справі №810/5891/13 господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 (справа №21-1359а15) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У листі від 21.11.2016 №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27.03.2012 №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.07.2015 №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством, та забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

Водночас, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Суд зазначає, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на висновки акту від 12.02.2019 №98/26-15-14-02-05/31724768 та в цілому свою позицію обґрунтовує тим, що наявна у податкового органу інформація про непричетність керівника до здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента-постачальника позивача, відсутність в такого контрагента необхідної матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для ведення відповідної підприємницької діяльності, а також відсутність легального введення в оборот (джерела походження) придбаних ним та в подальшому реалізованих позивачу товарно-матеріальних цінностей, свідчила про безоплатний характер отриманих ПП "Гідроприлад" ТМЦ від ТОВ "Векторс Груп", які при цьому були використані позивачем на прямі матеріальні виробничі витрати, що на думку контролюючого органу також підтверджувало фактичну неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованою номенклатурою товарів.

Серед іншого, відповідач наголошував на тому, що договір від 01.12.2017 №156, укладений між ПП "Гідроприлад" та ТОВ "Векторс Груп", на підставі умов якого відбувались придбання та поставка відповідних ТМЦ на користь позивача, було складено з порушенням, а саме у реквізитах ТОВ "Векторс Груп" вказаний номер рахунку НОМЕР_4 , який згідно відомостей АІС "Податковий блок" за ТОВ "Векторс Груп" не значиться, а враховуючи відсутність товарно-транспортних накладних на поставку ТМЦ, зокрема сертифікатів відповідності на них, що передбачались договором, та складених з порушенням первинних документів, виписаних на виконання умов договору від 01.12.2017 №156, наведене у сукупності свідчило про безпідставність сформованого позивачем податкового кредиту та заниження чистого оподатковуваного доходу у перевіряємий період.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 по справі №813/1766/17 (провадження №К/9901/3360/17) зазначив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У постанові від 07.03.2019 по справі №818/3838/15 (провадження №К/9901/25075/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зокрема вказав, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26.04.2017 по справі №К/2865/17 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Неможливість проведення звірок контрагентів не може вказувати на порушення платником податків податкової дисципліни, оскільки останній позбавлений можливості здійснювати контроль за зберіганням контрагентами первинних документів та місцем їх знаходження. А також, в силу закріпленого статтею 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності, обставина неможливості проведення звірок не впливає на право позивача відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених господарських операцій, які призвели до реальних змін майнового стану.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно позиції Верховного Суду у складі Колегії касаційного адміністративного суду, висловленій в постанові від 11.06.2019 по справі №825/2387/18 (провадження №К/9901/67655/18) правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги, що чинним законодавством не встановлено за умову дійсності правочинів наявність у контрагента платника податку необхідного виробничого та технічного персоналу, а відсутність у такого контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), за викладеного у сукупності, суд вважає, що при розгляді даної адміністративної справи відповідачем не було наведено переконливих доводів, які б ґрунтувались на об`єктивній інформації та спростовували реальність господарської діяльності позивача, зокрема щодо спірних господарських операцій засвідчених дефектними первинними документами, оскільки не надано беззаперечних доказів на спростування факту нереальності їх здійснення.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.11.2015 ПП "Гідроприлад" за даними про основний вид економічної діяльності займається литтям чавуну (24.51).

Згідно дозволу від 10.07.2014 №2430.14.32, виданого Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві, ПП "Гідроприлад" дозволяється виконувати: роботи з вироблення розплавів чорних металів та сплавів на основі таких металів; зберігання балонів із стисненим, зрідженим газом; зварювальні, газополум`яні роботи.

Суд звертає увагу, що кошти на придбання раніше згаданих ТМЦ перераховувались ПП "Гідроприлад" на користь ТОВ "Крістал Лімітед" на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.01.2018 №2/040118, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що видаткові накладні, виписані на виконання договору від 01.12.2017 №156, містили підпис директора ТОВ "Векторс Груп" Загляна С.М., який згідно пояснень, відібраних старшим оперуповноваженим шостого відділу ОУ ГУ ДФС у м. Києві Жилою С.В. 09.10.2018, заперечував свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

За клопотанням відповідача судом викликався у судове засідання в якості свідка керівник ТОВ "Векторс Груп" Заглян С.М., однак до суду в призначене 05.09.2019 засідання вказана особа не з`явилась.

Однак, спірні господарські операції позивача підтверджувалися не лише тими первинними документами, що були підписані невстановленими особами, а як зазначено вище - супроводжувалися рухом фінансових активів позивача та подальшою реалізацією продукції, виготовленої із використанням придбаних за договором від 01.12.2017 №156 ТМЦ кінцевим покупцям, на підтвердження чого надано копії відповідної документації, що вказує на використання даних ТМЦ у виробничій діяльності ПП "Гідроприлад".

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові 25.09.2019 по справі №823/530/15 (провадження №К/9901/6518/18), платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як зазначено позивачем у відповіді на відзив, та що підтверджується наявними по справі матеріалами, станом на час вчинення спірних господарських операцій, в тому числі на момент укладення договору від 01.12.2017 №156, у відкритих державних реєстрах була відсутня інформація, яка б свідчила про недотримання позивачем принципу "належної обачності" при виборі контрагента, а керуючись принципом індивідуальної юридичної відповідальності, закріпленого статтею 61 Конституції України, безпідставним є застосування відповідачем по відношенню до позивача правових наслідків у зв`язку з можливим недотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Як підсумок, на думку суду контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно неможливості здійснення фінансово-господарських операцій з постачання вказаним вище контрагентом відповідних товарно-матеріальних цінностей на користь позивача, за фактичної їх наявності, що підтверджено та не заперечується самим відповідачем, а враховуючи також допущені відповідачем процесуальні порушення, наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у відповідності до поданого в якості додатку до позовної заяви розрахунку понесених позивачем судових витрат по справі, представник останнього просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23800,00 грн.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Нормами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин п`ятої та шостої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

В матеріалах наявна копія договору від 12.03.2019 №12032019 про надання правничої допомоги, укладеного між ПП "Гідроприлад" та Адвокатським об`єднанням "Сота" (код 40588954), предметом якого було забезпечення позивача адвокатом з відповідною кваліфікацією для надання правничої допомоги по оскарженню в судовому порядку податкових повідомлень-рішень №00002821402, №00002831402, №00002841402, винесених 07.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві.

Також, наявні копії акту приймання-передавання наданих послуг до договору від 12.03.2019 №12032019, з відповідною калькуляцією витрат на професійну правничу допомогу, та платіжного доручення від 27.03.2019 №257 на суму 23800,00 грн. про сплату ПП "Гідроприлад" на користь АО "Сота" 23800,00 грн. за послуги адвоката по договору від 12.03.2019 №12032019.

Слід зазначити, що у разі недотримання вимог, пов`язаних зі співмірністю судових витрат, згідно частини шостої статті 134 та частини сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги подані суду докази наявності понесених позивачем судових витрат та враховуючи відсутність відповідного клопотання відповідача про їх зменшення, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного підприємства "Гідроприлад" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00002821402, №00002831402, №00002841402, винесені 07.03.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Гідроприлад" (код: 31724768, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 59, кв. 30, адреса для листування: 03087, м. Київ, п/в 087, а.с. 69) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 01011, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати у сумі 25721,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко