Постанова

від 06.04.2020 по справі 540/1923/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1923/19 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Херсон Телеком Строй до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року ТОВ Херсон Телеком Строй (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до ДПС України (надалі - відповідач-1, ДПС), ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач-2, ГУ ДПС), ГУ ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач-3, ГУ ДФС), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог від 16.10.2019 року) просило:

- скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних: від 02.07.2019 року №1209412/40336022, від 02.07.2019 року №1209388/40336022, від 02.07.2019 року №1209425/40336022, від 21.06.2019 року №1200627/40336022, від 21.06.2019 року №1200628/40336022, від 21.06.2019 року №1200629/40336022, від 21.06.2019 року №1200626/40336022, від 21.06.2019 року №1200625/40336022, від 10.07.2019 року №1218667/40336022, від 10.06.2019 року №1218687/40336022, від 10.07.2019 року №1218715/40336022, від 25.06.2019 року №1203786/40336022, від 25.06.2019 року №1203789/40336022, від 25.06.2019 року №1203788/40336022, від 25.06.2019 року №1203787/40336022, від 03.07.2019 року №1210406/40336022, від 08.08.2019 року №1248883/40336022, від 08.08.2019 року №1248882/40336022, від 08.08.2019 року №1248879/40336022, від 08.08.2019 року №1248880/40336022, від 08.08.2019 року №1248881/40336022, від 24.09.2019 року №1288565/40336022, від 24.09.2019 року №1288559/40336022;

- зобов`язати ДПС зареєструвати податкові накладні: №10 від 24.05.2019 року, №16 від 31.05.2019 року, №17 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 03.06.2019 року, №3 від 03.06.2019 року, №4 від 05.06.2019 року, №5 від 05.06.2019 року, №6 від 10.06.2019 року, №7 від 10.06.2019 року, №8 від 10.06.2019 року, №9 від 19.06.2019 року, №10 від 19.06.2019 року, №11 від 21.06.2019 року, №12 від 21.06.2019 року, №18 від 30.06.2019 року, №19 від 30.06.2019 року, №20 від 30.06.2019 року, №6 від 31.07.2019 року, №7 від 31.07.2019 року, №8 від 31.07.2019 року, №2 від 02.08.2019 року, №3 від 02.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відмова у реєстрації податкових накладних є безпідставною, оскільки надані Товариством документи спростовують припущення відповідачів про ризиковість господарських операцій позивача із ПАТ Укртелеком , ТОВ Провінція плюс , ТОВ Цифрові технології зв`язку-1 та ТОВ Іскрател Україна .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом оскарження в даній справі є вище вказані рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації ряду податкових накладних, які складені позивачем в адрес ПАТ Укртелеком , ТОВ Провінція плюс , ТОВ Цифрові технології зв`язку-1 та ТОВ Іскрател Україна на виконання різного роду робіт.

Зазначені вище податкові накладні були прийняті податковим органом, але їх реєстрація була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, що підтверджується відповідними квитанціями, зі змісту яких слідує, що вказані податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У відповідь на всі квитанції, якими реєстрація вказаних вище податкових накладних була зупинена, позивачем були направленні контролюючому органу відповідні пояснення та документи стосовно кожної податкової накладної, а саме: договори підряду; акти виконаних робіт; акти приймання-передачі виконаних робіт; замовлення; рахунки на оплату; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості по рахунку №361 та інше.

Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято вищевказані спірні рішення, якими у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинні документи щодо постачання / придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі і фактури/інфойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Додаткова інформація: Платником податків не надано копії документів в повному обсязі. А саме: платником не надано документів, підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту. Згідно даних ЄРПН не можливо встановити походження придбаних послуг, вартість яких складає понад 80 відсотків загального податкового кредиту. Відсутній акт приймання передачі приміщення в оренду. Відсутня банківська виписка. Не встановлено технічні можливості щодо підключення абонентів замовника. Не надано первинних документів, сертифікатів.

Всі вищевказані спірні рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Комісії з розгляду скарг ДФС України. До скарг були надані: виписки з банку; договори підряду та додатки; податкові накладні; квитанції; замовлення; акти виконаних робіт; рахунки на сплату; оборотно-сальдові відомості. Однак, скарги позивача або не були прийняті з відміткою документ не прийнято , або залишені без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи в реєстрації податкових накладних податковий орган не виконав законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, та не вказав підставу своєї відмови та не конкретизував, які саме документи не надані для встановлення походження реалізованої послуги.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні нормативні положення, які були чинними на час виникнення таких правовідносин, тобто на час подання позивачем на реєстрацію вищезазначених податкових накладних та прийняття рішення про зупинення їх реєстрації, а також на час прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації цих податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пункт 201.16 ст.201 ПК України в зазначеній вище редакції було запроваджено Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 року №2245-VIII.

Відповідно до п.7 Перехідних положень вказаного Закону, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання вказаних вимог Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.02.2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , яка була чинною на момент зупинення реєстрації податкових накладних позивача та прийняття спірних рішень комісії ГУ ДФС (надалі - Порядок №117).

Відповідно до п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Листом ДФС України від 05.11.2018 року визначено перелік критеріїв ризиковості платника податків.

Згідно пп.1.6 п.1 вказаного Листа, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

З квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних позивача вбачається, що податковим органом не наведено чітких підстав для такого зупинення. Крім того, не вказаний конкретний критерій із встановленого переліку, та не зазначено які саме документи має надати Товариство для підтвердження реальності проведення господарських операцій.

Проте, податковим органом було запропоновано Товариству надати пояснення та/або документи, яких буде достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, але які саме документи не конкретизовано.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пп.1.6 п.1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі визначений п.14 Порядку №117.

Вказаний перелік документів включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, на виконання вимоги податкового органу про надання пояснень та документів, позивачем були надані документи на підтвердження реальності проведення господарських операцій виходячи із власного розсуду, а не з конкретних вимог податкового органу, а саме: договори підряду; акти виконаних робіт; акти приймання-передачі виконаних робіт; замовлення; рахунки на оплату; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості по рахунку №361 та інше.

Однак, відповідачем-2 та відповідачем-3 були прийняті спірні рішення, якими у реєстрації податковий накладних було відмовлено.

Згідно п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Але, як вже зазначалось вище, підставою для відмови у реєстрації в ЄРПН всіх податкових накладних було не надання платником податків копій документів в повному обсязі (не підтверджено податковий кредит, не встановлено технічні можливості щодо підключення абонентів замовника, не надано первинних документів, сертифікатів, відсутні банківські виписки, відсутні акти приймання майна в оренду).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні пояснення по кожній податковій накладній, з детальним описом господарських операцій та документів, які підтверджують їх реальність. Крім того, в поясненнях зазначено, що банківські документи позивачами не надано лише по тим операціям, за якими гроші ще не перерахували (операції ще не відбулись), технічні можливості вказані в наданих поясненнях, документи щодо якості позивачами не надавались, оскільки ТОВ Херсон Телеком Строй надавали послуги (виконували роботи), що не передбачає наявності сертифікатів, декларацій тощо.

За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що не вказуючи підстави своєї відмови в реєстрації податкових накладних та не конкретизуючи, які саме документи не надані для встановлення походження реалізованої послуги, контролюючий орган не виконав законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії.

Також колегія суддів враховує, що пункти 10, 20, 21 Порядку №117 були оскаржені у судовому порядку в рамках адміністративної справи №826/12108/18, по якій Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року вказані пункти Порядку №117 визнані протиправними та нечинними.

Дане судове рішення було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року та постановою Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.03.2020 року.

Виходячи з положень ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, колегія суддів враховує наступні висновки Верховного Суду по справі №826/12108/18:

62. Одним з процедурних порушень прийняття спірного регуляторного акта, що встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, є порушення порядку оприлюднення Кабінетом Міністрів України проекту Постанови №117, який встановлений статтею 9 Закону №1160-IV, має на меті одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та забезпечує дотримання принципу прозорості та врахування громадської думки.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що проект Постанови №117 оприлюднено 16.02.2018 року, а через п`ять днів, 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято цю Постанову. В той час як нормою статті 9 Закону №1160-IV передбачено, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проєкту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проєкту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Кабінет Міністрів України не дотримався вимог імперативної норми Закону №1160-IV в частині прийняття регуляторного акта щонайменше через один місяць від дати оприлюднення проєкту цього акта.

66. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Постанова №117 дійсно не визначає конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

68. Суд визнає, що позовні вимоги щодо протиправності пунктів 20, 21 Порядку №117 є обґрунтованими з підстав порушення відповідачем процедури прийняття спірного регуляторного акта та компетенції його прийняття всупереч положень пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України, за якою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, яким є Міністерство фінансів України.

70. Суд визнає, що нормою пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час як спірною постановою врегульовані питання як зупинення, так і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем постанови за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

Таким чином, Верховним Судом по справі №826/12108/18 встановлено, що, по-перше - при прийнятті Порядку №117 Кабінетом Міністрів України не дотримано процедури прийняття такого регуляторного акту відповідно до вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ; по-друге - Кабінет Міністрів України не мав повноважень визначати в пункті 21 Порядку №117 підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішень про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

Оскільки спірні рішення ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті за формою згідно з додатком 2 до Порядку №117, тобто саме з підстав, які визначені пунктом 21 цього Порядку, то колегія суддів вважає такі рішення неправомірними також і з урахуванням неправомірності пункту 21 цього Порядку №117, що встановлено судовими рішеннями по справі №826/12108/18.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідачів на користь позивача понесених позивачем на стадії апеляції судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пп. б) та в) п.4 ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції також має бути відображений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, або лише розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (якщо рішення суду першої інстанції залишається без змін).

З наведеного слідує, що питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на стадії розгляду справи в суді першої інстанції повинні бути вирішені судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції у випадку залишення рішення суду першої інстанції без змін може вирішити питання щодо тих судових витрат позивача, які понесені ним лише на стадії апеляційного перегляду.

На підтвердження понесених витрат апеляційному суду заявником надані копії наступних документів: Договору №4 від 20.01.2020 року про надання правової допомоги; Додаткову угоду №1 від 24.03.2020 року про зміну Договору №4; Акт від 24.03.2020 року про надання юридичної допомоги за Договором №4; ордер серії ХС №105369 від 20.01.2020 року; опис робіт виконаних адвокатом на підставі Договору №4; платіжне доручення №831 від 24.03.2020 року на суму 7000,00 грн..

Так, Договір №4 від 20.01.2020 року про надання правової допомоги передбачає надання позивачу Адвокатським об`єднанням Андрєєв та Загорулько юридичних послуг в зв`язку з розглядом П`ятим апеляційним адміністративним судом даної адміністративної справи.

Згідно п.4.1 Договору №4 від 20.01.2020 року та Додаткової угоди №1 від 24.03.2020 року про зміну Договору №4, вартість юридичної допомоги адвокатського об`єднання та представництва інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді складає 7000,00 грн..

З Акту від 24.03.2020 року про надання юридичної допомоги за Договором №4 вбачається, що Адвокатське об`єднання Андрєєв та Загорулько надало позивачу наступні послуги:

- консультації із клієнтом - 1000,00 грн.;

- визначення переліку можливих доказів до апеляційного суду - 1000,00 грн.;

- пошук судової практики - 2000,00 грн.;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3000,00 грн..

Згідно платіжного доручення №831 від 24.03.2020 року позивач оплатив вказаному адвокатському об`єднанню 7000,00 грн., зазначивши таке призначення платежу: Оплата за юридичні послуги згідно Дод.угоди №1 від 24.03.2020р. до Договору №4 від 20.01.2020р. Без ПДВ .

31.03.2020 року до суду апеляційної інстанції від ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

В заперечені податковий орган зазначає, що в акті виконаних робіт та опису робіт визначено суму витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., але при цьому не зазначено витрачений час на виконання юридичних послуг та підготовку матеріалів. Також в заперечені було зазначено, що такі витрати не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.

При вирішенні даного питання слід приймати до уваги правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 і полягає в тому, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої по справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, а розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано вказаного розрахунку та доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок про відсутність достатніх підстав для стягнення з відповідачів визначеної в клопотанні представника ТОВ Херсон Телеком Строй суми витрат на правничу допомогу при виготовленні відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 7000,00 грн..

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року - без змін.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Херсон Телеком Строй про стягнення судових витрат - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Запорожан Д.В.