Постанова

від 07.04.2020 по справі 560/3609/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3609/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

07 квітня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просив:

-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в частині відмови в зарахуванні позивачу до стажу, що враховується при призначенні і виплаті пенсії у період роботи з 01.11.2012 по 30.11.2014 на ВАТ «Пульсар» м. Шепетівка;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області врахувати позивачу до стажу, що враховується при визначенні і виплаті пенсії період роботи з 01.11.2012 по 30.11.2014, провівши відповідний перерахунок з 01.07.2019.

20 грудня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та одержує пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, позивач безперервно працював у ВАТ «Пульсар» отримував відповідну заробітну плату, з якої роботодавцем відраховувалися страхові внески відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, період роботи позивача у ВАТ «Пульсар» з 01 листопада 2012 року по 04 листопада 2014 року не був зарахований до його страхового стажу для обчислення пенсії за віком.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо обчислення страхового стажу.

Листом №С-527-0-02-26-04 від 20.08.2019 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило позивачу про те, що з 01.07.2019 року ОСОБА_1 проведено автоматичний перерахунок пенсій з урахуванням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01 липня 2019 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» - 1564.00 грн. Особам, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і мають страховий стаж жінки 30 років, чоловіки 35 років, розмір пенсії яких станом на 1 липня 2019 року з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) не досягає 2000,00 грн., встановлюється доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. З 01.07.2019 пенсію ОСОБА_1 перераховано з урахуванням величини, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1564,00 грн., і її розмір склав 1580,13 грн. Враховуючи те, що страховий стаж позивача становить 34 роки 10 місяців 20 днів, тому підстав для встановлення доплати з 01.07.2019 до 2000,00 грн. немає, внаслідок чого пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач в період з 01.11.2012 по 04.11.2014 працював на ВАТ "Пульсар" та звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП, на підставі наказу № 03 від 04.11.2014.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не враховано позивачу до стажу період роботи з 01.11.2012 по 04.11.2014 на ВАТ «Пульсар» м. Шепетівка.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що ВАТ "Пульсар" за спірний період не сплачувалися щомісячні платежі по єдиному соціальному внеску, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи позивача до його страхового стажу, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання ВАТ Пульсар обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України призвело до позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16, від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17.

Також, правова позиція з розгляду аналогічних позовних вимог ОСОБА_1 викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.