Ухвала

від 06.04.2020 по справі 370/1239/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 370/1239/19

провадження № 61-3086ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія на рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року у складі судді Косенко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Пашківський сад , Комунальне підприємство Агенція адміністративних послуг , про визнання недійсним рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та Гарнтія ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Пашківський сад (далі - ТОВ Пашківський сад ), Комунальне підприємство Агенція адміністративних послуг (далі - КП Агенція адміністративних послуг ), про визнання недійсним рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов мотивував тим, що у провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває справа № 370/2365/15-ц за позовом ПАТ Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 , ТОВ Пашківський сад про стягнення заборгованості за договором кредиту. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року про забезпечення доказів, заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь - які дії щодо заставленого майна, зокрема щодо земельної ділянки загальною площею 8,89 га, кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, розташованої за адресою: Пашківська сільська рада, Макарівський район, Київська область, яка належить ОСОБА_1 . Однак, у порушення зазначеної заборони, ТОВ ФК Довіра та Гарантія здійснило реєстрацію права власності на належну позивачу земельну ділянку.

Посилаючись на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ ФК Довіра та Гарантія відбулася незаконно, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 8,89 га, що розташована за адресою: Пашківська сільська рада, Макарівський район, Київська область, кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, за ТОВ ФК Довіра та Гарантія .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 липня

2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ФК Довіра та Гарантія , треті особи: ТОВ Пашківський сад , КП Агенція адміністративних послуг , про визнання незаконним рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 8,89 га, кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, що розташована за адресою: Пашківська сільська рада, Макарівський район, Київська область за ТОВ ФК Довіра та Гарантія , що було здійснено 21 березня 2019 року з наступним скасуванням державної реєстрації цього права та вилученням із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що є предметом іпотеки є незаконним, оскільки на час вчинення реєстраційної дії існувала заборона на вчинення будь-яких дій щодо вказаного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ ФК Довіра та Гарантія у якій заявник просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року касаційну скаргу ТОВ ФК Довіра та Гарантія було залишено без руху, надано заявнику строк до

20 березня 2020 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У березні до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ ФК Довіра та Гарантія у новій редакції, яка мотивована тим що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норму матеріального права, зокрема положення статті 204 ЦК України та не урахував висновків Верховного Суду України викладених у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1382цс16, від 05 квітня

2017 року у справі № 922/978/16, від 04 грудня 2019 року № 404/3219/16-ц. У порушення норм процесуального права суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема ухвали Макарівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року (у справі 370/2365/15-ц), яка у подальшому була скасована судом апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини третьої 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За змістом частини першої статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина 11 статті 153 ЦПК України).

Аналізуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що за своїм змістом та суттю ухвала Макарівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року є ухвалою про забезпечення позову, яка в силу положень статті 153 ЦПК України підлягає негайному виконанню, і оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи, а тому реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ ФК Довіра та Гарантія під час дії заборони на вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна ОСОБА_1 , є незаконною.

Зазначене узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, зокрема положення статті 204 ЦК України та не урахував висновків Верховного Суду України викладених у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1382цс16, від 05 квітня

2017 року у справі № 922/978/16, від 04 грудня 2019 року № 404/3219/16-ц. є надуманими та безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій не застосовували положення статті 204 ЦК України до спірних правовідносин, а наведені як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, постанови Верховного Суду України, ухвалені не у подібних правовідносинах.

Посилання у касаційній скарзі на те, що у порушення норм процесуального права суди встановили обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, зокрема ухвали Макарівського районного суду Київської області від 20 квітня

2018 року (у справі 370/2365/15-ц), яка у подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, є неспроможними, оскільки на час вчинення заявником реєстраційної дії, зазначена ухвала була чинною та в силу положень процесуального закону, підлягала негайному виконанню.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями та власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили судові рішення з урахуванням висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія на рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Пашківський сад , Комунальне підприємство Агенція адміністративних послуг , про визнання недійсним рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак