Рішення

від 03.04.2020 по справі 320/1673/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року справа № 320/1673/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Інделіка (попередня назва Публічне акціонерне товариствоа Племптахорадгосп Броварський ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства Інделіка (попередня назва Публічне акціонерне товариствоа Племптахорадгосп Броварський ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.03.2019 №0007111412.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ ТД Агрокорм та правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Висновки контролюючого органу про нереальність господарської операції АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) з ТОВ ТД Агрокорм є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки Товариством у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій та були надані податковому органу під час перевірки.

З урахуванням викладеного вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання.

06 травня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним. У ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ ТД Агрокорм вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, ТОВ ТД Агроком займалось документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування. Дане Товариство фактично не придбавало товарів та послуг у контрагентів-постачальників, а відтак задекларовані операції з їх придбання не можуть вважатися операціями , що дають право на податковий кредит згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, а задекларовані податкові зобов?язання з ПДВ на контрагентів-покупців не відповідають критеріям визначеним пуктом 185.1 ст. 185 ПК України та відповідно не можуть бути підставою для віднесення їх до складу податкового кредиту даними підприємства.

22 травня 2019 року від представників позивача та відповідача надійшли заяви про закриття підготовчого провадження та продовження розгляду справи по суті в цей самий день.

22 травня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті в той самий день.

22 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

22 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Акціонеорне товариство Інделіка (попередня назва Публічне акціонерне товариство Племптахорадгосп Броварський ) (ідентифікаційний код 05477043) зареєстроване в якості юридичної особи 12.02.1996 за адресою: 07414, Київська область, Броварський район, с. Рожівка, вул. Слави, буд. 22, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2019 (а.с. 114).

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

31 січня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято наказ № 207, яким вирішено організувати з 04 лютого 2019 року проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Племптахорадгосп Броварський , за період діяльності з 01 серпня 2018 року по 30 серпня 2018 року, з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством - постачальником ТОВ ТД АГРОКОРМ , тривалість перевірки 5 робочих днів (а.с. 19).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15 лютого 2019 року № 121/10-36-14-12/05477043 (далі - акт перевірки) (а.с. 20-36), згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ ППР Броварський вимог п.п. 198.1, ст. 198, п. 2000.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 106 422,17 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального походження (законного джерела) товару (активу) та неможливістю його руху за ланцюгом постачання. Оскільки ТОВ ТД АГРОКОРМ проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов?язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив, що проведеним аналізом баз ІС Податковий блок та згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що підприємство ППР Броварський за період 01.08.2018-31.08.2018 сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в результаті проведення господарських операцій із контрагентами - постачальниками, а саме: ТОВ ТД АГРОКОРМ за період 01.08.2018-31.08.2018.

02 травня 2018 року між ПАТ ППР Броварський (покупець) та ТОВ ТД АГРОКОРМ (продавець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 03/05/2018. Згідно умов якого продавець поставляє, а покупець купує макуху соєву в кількості 520 метричних тон, на загальну суму 7 020 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 117 0000,00 грн.

Суми податку на додану вартість зазначених в податкових накладних виписаних ТОВ ТД АГРОКОМ включеного до податкового кредиту декларації за серпень 2018 року на суму 106 422,17 грн. відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно детального аналізу адреси зазначеної в товарно-транспортних накладних та інформації з відкритих джерел, а саме Google карти встановлено, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_1 . Лазарева, 27 , знаходиться не асфальтована дорога, поле та житловий будинок. Будь-які складські приміщення відсутні, що вказує на нереальність зберігання, відвантаження та в подальшому реалізації макухи соєвої з вказаної в товаро-транспортних накладних адреси.

Згідно ІС Реєстр податкових накладних , додатку № 5 Розшифровки податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) встановлено, що ТОВ ТД АГРОКОРМ не орендує у платників ПДВ офісні або складські приміщення в м. Запоріжжя. Крім того, ТОВ ТД АГРОКОРМ подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) № 9222282072 від 11.10.2018, відповідно до якого встановлено відсутність придбання послуг оренди складських чи офісних приміщень в м. Запоріжжя у фізичних осіб-підприємців чи фізичних осіб та унеможливлює постачання товарів для ПАТ ППР Броварський з вищевказаної адреси зазначеної у видаткових накладних.

При проведені аналізу наявної в контролюючому органі інформації встановлено, що в період з 01.08.2018-31.08.2018 у ТОВ ТД АГРОКОРМ були відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що свідчить про фізичну неможливість здійснення товариством господарської діяльності з постачання макухи соєвої.

За результатами аналізу первинних документів наданих до перевірки, а саме товарно-транспортної накладної, згідно якої здійснювалося перевезення товару від постачальника ТОВ ТД АГРОКОРМ на адресу Публічного акціонерного товариства Племптахорадгосп Броварський встановлено, що в товарно-транспортній накладній відсутня будь-яка інформація, стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Отже, виписана товарно-транспортна накладна на постачання товару ТОВ ТД АГРОКОРМ не є належно оформленою, так як в ній не можна дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, що ставить під сумнів факт перевезення товару.

Аналізом інформації, отриманої з АІС Єдиний реєстр податкових накладних , досліджено ланцюг постачання макухи соєвої та встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки встановлено відсутність факту (законного джерела) реального походження товару (активу) та неможливість його руху за ланцюгом постачання жодним з платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних господарських операцій до ТОВ ТД АГРОКОРМ (ТОВ ФРІКОМ-ЛТД , ТОВ РАНЕП , ТОВ СІГРЕЙД , ТВ АРПЕГО , ТОВ ВЕБАСТОР , ТОВ КРУСДОН .

Відповідач в акті перевірки зазначив, що аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів /послуг наявним трудовим ресурсом, трудові ресурси відсутні: основні фонди (складські приміщення, автотранспортні засоби) відсутні, тоді як відповідно аналізу ЄРПН встановлено маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджується по ланцюгу від постачальника, значні обсяги відображених операцій в податковій звітності при відсутності працюючих. Зазначене свідчить про відсутність фактичного руху товарів (робіт, послуг) за відсутності можливості виконання оформлених господарських операцій ТОВ ТД АГРОКОРМ та його контрагентами.

Відтак, враховуючи вказану податкову інформацію, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ ТД АГРОКОРМ не мало можливості фактично здійснити господарські операції на користь АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ).

З цих підстав контролюючий орган дійшов висновку, що ПАТ ППР Броварський безпідставно сформовано податковий кредит по вказаним господарським операціям на загальну суму 106 422,17 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками, ПАТ ППР Броварський звернулось до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 15 лютого 2019 року № 121/10-36-14-12/05477043, до яких було долучено певний обсяг документів.

За результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС у Київській області направило на його адресу відповідь від 15 березня 2019 № 61/10-36-14-12/05477043, в якій повідомлялось про залишення заперечень без задоволення, а висновку акта позапланової виїзної перевірки від 15 лютого 2018 року № 121/10-36-14-12/05477043 без змін.

На підставі вказаного висновку акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року № 0007111412, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159 633,00 грн., з яких 106 422, 00 грн. за основним платежем та 53 211,00 грн. штрафні санкції (а.с. 84).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов?язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ТД АГРОКОРМ , на підставі яких позивачем сформовані суми податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) мало господарські відносини з контрагентом ТОВ ТД АГРОКОРМ на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 02 травня 2018 року №03/05/2018.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ ТД АГРОКОРМ зобов`язалось поставити АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) товар - макуху соєву у кількості 520 метричних тон. Загальна вартість договору становить 7 020 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1170000,00 грн.

Умови даної поставки визначені згідно з Правилами Інкотермс 2010 р. з місцем здійснення поставки за адресою: вул. Слави, 22, с. Рожівка, Броварський р-н, Київська обл., Комбікормовий цех.

Судом встановлено, що ТОВ ТД АГРОКОРМ виставлено ПАТ ППР Броварський рахунки на оплату, якими було визначено назву товару, кількість, ціну без ПДВ, а саме: від 03 серпня 2018 року № 54 на суму 270 765,82 грн.; від 01 серпня 2018 року № 49 на суму 261 345,00 грн. (а.с.87-90).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТД АГРОКОРМ в період серпень 2018 року поставлено на адресу позивача товар - макуху соєву на загальну суму 532 110, 83 грн., а саме:

- макуху соєву в кількості 23580 кг на загальну суму 261 345,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 01 серпня 2018 року № 1 (а.с.93);

- макуху соєву в кількості 24430 кг на загальну суму 270 765,83 грн., що підтверджується податковою накладною від 03 серпня 2018 року № 5 (а.с.94).

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору здійснювалась за замовленням ТОВ ТД АГРОКОРМ автомобільними перевізниками ТОВ ІМПЕРІЯ К та ТОВ МОБІ-ТРАНС .

На підтвердження факту доставки товару - макухи соєвої, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 01 серпня 2018 року № 000003104 та від 03 серпня 2018 року № 000000204, в яких вантажоодержувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ ТД АГРОКОРМ (а.с. 91-92).

У вказаних товарно-транспортних накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника і покупця.

Отриманий товар позивачем був частково оплачений, станом на 31 серпня 2018 року дебіторська заборгованість становила 317 188,00 грн., що підтверджується наведеними в акті перевірки відомостями.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ТОВ ТД АГРОКОРМ податкові накладні на загальну суму 532 110,83 грн., а саме: від 01 серпня 2018 року № 1 на суму 261 345,00 грн. та від 03 серпня 2018 року № 5 на суму 270 765,83 грн.

Суму ПДВ у загальному розмірі 106 422,17 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ ТД АГРОКОРМ , було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, а саме серпень 2018 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) на придбання товарів у ТОВ ТД АГРОКОРМ та здійсненням ним господарської діяльності.

Так, зокрема, судом встановлено, що АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (основний); Код КВЕД 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; Код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; Код КВЕД 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження.

З наданих письмових пояснень та долучених до матеріалів справи документів, слідує, що Товариство здійснює вирощування індиків у 13 пташниках, де одночасно перебуває біля 100 тисяч індиків, обсяг середнього щоденного споживання комбікормів індиками, яких вирощує підприємство, становить 31 тону.

На підтвердження впорядкування нормативно-технологічної документації по вирощуванню індиків позивачем надано суду наказ від 04.02.2016 №17 Про затвердження нормативних показників вирощування та відгодівлі індиків Кросів БІГ-6 та Конвертор , яким на підприємстві встановлені норми вирощування та відгодівлі індиків.

Крім того, судом встановлено, що для виробництва комбікормів на підприємстві функціонує цех по виробництву гранульованих комбікормів.

У 2015 році позивачем здійснено реконструкцію комбікормового цеху в цех по виробництву гранульованих комбікормів потужністю 5 т/год. за адресою: вул. Слави, 22, с. АДРЕСА_2 району АДРЕСА_3 області, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 30.04.2015 за №КС-143151200512.

Також, у 2015 році позивачем з метою визначення якості зернових культур, що закуповується для виробництва комбікорму, створено вимірювальну лабораторію, що підтверджується свідоцтвом про атестацію вимірювальної лабораторії №А15-060 від 21.12.2015.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що для виробництва комбікормів позивачем використовуються, зокрема, макуха соєва.

Так, придбана у ТОВ ТД АГРОКОРМ макуха соєва була використана позивачем для виробництва комбікорму, що підтверджується рапортами про виробництво комбікормів і використання сировини в комбікормовому цеху за період серпень 2018 року належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що вироблений із використанням макухи соєвої, придбаної у ТОВ ТД АГРОКОРМ , комбікорм був використаний позивачем для відгодівлі індиків, що підтверджується: накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей, відповідно до яких було здійснено передачу комбікормів з комбікормового цеху на пташники; накладними на переміщення, які були складені при прийманні комбікормів на пташниках; накладними на прийом кормів (внутрігосподарська), які були складені при прийманні комбікормів на пташниках.

Також, на підтвердження факту отримання макухи соєвої від ТОВ ТД АГРОКОРМ позивачем надано суду журнал контролю заїзду-виїзду автомобілів (а.с.60-63), журнал фізико-хімічних досліджень (а.с. 69-71), журнал прийому сировини (а.с. 64-68).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт використання позивачем придбаної у ТОВ ТД Агрокорм макухи соєвої у власній господарській діяльності, а саме для виробництва комбікорму, яке необхідне позивачу для відгодівлі індиків.

У той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки та у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані вище первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного договору ТОВ ТД АГРОКОРМ було зареєстроване в якості юридичної особи та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ТД АГРОКОРМ були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ), як-то відсутність ТОВ ТД АГРОКОРМ за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ ТД АГРОКОРМ спеціальної податкової правосуб?єктності на момент укладення і виконання зазначеного вище договору.

Крім того, в Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ ТД АГРОКОРМ від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов?язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі сільськогосподарської продукції - макухи соєвої.

Віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку, сплаченого (напрахованого) у зв?язку з придбанням макухи соєвої за договором поставки з ТОВ ТД АГРОКОРМ є правомірним, що підтверджується реєстрацією податкових накладних ТОВ ТД АГРОКОРМ податковим органом.

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Як вбачається з вищевказаного Акту перевірки, відповідач ставить під сумнів факт перевезення товару посилаючись на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна у відповідності до вимог чинного законодавства, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. В даному випадку АТ Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) здійснювало операції з придбання макухи соєвої та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв?язку з чим певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне підтвердження безтоварності спірних операцій.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, як і помилки при їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов?язаннях платника податків у зв?язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки здійснюється, зокрема, зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації БД Єдиний реєстр податкових накладних , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом Акта перевірки вбачається, що відповідач факти поставки макухи соєвої до ТОВ ТД АГРОКОРМ не перевіряв, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робив.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв`язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагенту позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв`язку із виконанням зобов`язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов?язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов?язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларував рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час, будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ ТД АГРОКОРМ з його контрагентами, податковий орган не надав.

Отже, інформація, яка наведена в БД Єдиний реєстр податкових накладних , не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ ТД АГРОКОРМ для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угоди, укладеної із позивачем, нереальною (безтоварною).

Таким чином, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Суд звертає увагу на те, що сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладеного правочину не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ ТД АГРОКОРМ , у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прима-С до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ ТД АГРОКОРМ , а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов?язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб?єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ПАТ ППР Броварський та ТОВ ТД АГРОКОРМ , а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ ТД Агрокорм за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ ТД АГРОКОРМ .

Відтак висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ ТД АГРОКОРМ є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов?язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ ТД АГРОКОРМ правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 198.1, ст. 198, п. 2000.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2019 № 0007111412.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 394,49 грн. згідно з платіжним дорученням № 25174 від 28 березня 2019 року.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 2 394,49 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.03.2019 № 0007111412 прийняте ГУ ДФС у Київській області стосовно Публічного акціонерного товариства Племптахорадгосп Броварський .

Стягнути на користь Акціонерного товариства Інделіка (попередня назва ПАТ Племптахорадгосп Броварський ) (ЄДРПОУ 05477043, адреса: 07414, Київська область, Броварський район, с. Рожівка, вул. Слави, 22) судовий збір у сумі 2 394,49 (дві тисячі триста дев`яносто чотири гривні сорок дев?ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 03.04.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.